Портал:Антарктика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розділ Вікіпедії: Антарктика
Проект  |  Портал

редагувати
  Антарктика
Умовні межі Антарктики.

Анта́рктика — в широкому значенні південна полярна область Землі, до складу якої входить материк Антарктида та ділянки Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що межують з Антарктидою (або води Південного океану). Групи островів: Південна Джорджія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Південні Шетландські, Крозе, Кергелен, Баллені, Петра I тощо. У вузькому розумінні це лише південна полярна область світового океану без Антарктиди. Певних меж Антарктика не має їх проводять по ізотермі +10 °C найтеплішого місяця або по крайній північній межі пакового льоду (на 1 листопада), або по межі поширення айсбергів. В останній час за межі Антарктики вважають зону антарктичної конвергенції, тобто зону збіжності полярних вод з водами помірних широт, яка розташована між 48° та 55° південної широти.

В умовних межах площа Антарктики — близько 50-60 млн км², з яких понад 3/4 припадає на водні простори з ::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Antarctica (orthographic projection).svg

Антаркти́да (від грец. αντι — проти та грец. αρκτικος — північний, «протилежний Арктиці») — континент у південній півкулі навколо географічного південного полюса, омивається Південним океаном, охоплює приблизно 10 % суходолу Землі. Там розташовані 90 % світових запасів криги, в яких сконцентровано 70 % прісної води на Землі.

Загальна площа поверхні — 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн км² звуженням між морем Веделла і морем Росса.

Територія Антарктиди ділиться на географічні площі та області, які були відкриті роками раніше різними мандрівниками. Область, досліджувана і названа на честь відкривача (або інших осіб), називається «земля».

Список земель Антарктиди:

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибраний портрет Антарктики
Scott of the Antarctic crop.jpg
редагувати
  Обрані гірські системи, масиви та хребти Антарктики
Топографічна мапа масиву Вінсон (масштаб 1:250,000)

Масив Вінсон (англ. Vinson Massif) — найвищий гірський масив Антарктики, розташований у Західній Антарктиді, в хребті Сентінел у горах Елсворта. Його найвища вершина — пік Вінсон має висоту 4892 м на рівнем моря. Дані за результатами останніх вимірювань з використанням сучасних пристроїв, зокрема GPS-приймача, за іншими даними — 4897. Масив розташований у Західній Антарктиді, в основі Антарктичного півострова за 1200 км від Південного полюса, за 680 км на схід — південний-схід від вулкану Такахе, належить до хребта Сентинел і є північною частиною гір Елсворт. Довжина масиву — 21 кілометр, ширина — 13 кілометрів.

Масив включає в себе високе центральне плато Вінсон з кількома піками до 4800 метрів (15730 футів), найвищі з яких: пік Вінсон (4892 м), пік Клінч (4841 м), пік Корбет (4822 м) та інші і кілька хребтів, які відходять в південно-західному і північно-східному напрямку від основного плато..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані гірські вершини Антарктики
Карта острова Росса.(Масштаб 1:250 000)

Террор — великий щитовий вулкан, висотою 3 230 м, який формує східну частину острова Росса в Антарктиді. Він має численні конуси шлаку, покриті в основному снігом і льодом. Це другий за величиною з чотирьох вулканів, які утворюють острів Росса, розташований за 33,86 км на схід від вулкану Еребус.

Вулкан був відкритий в 1841 році відомим мореплавцем і полярним дослідником Антарктики Джеймсом Кларком Россом і названий на честь одного із своїх кораблів («Террор»).

Вивчення гірських порід вулкану дало змогу встановити приблизний вік, який коливається в діапазоні від 0,82 до 1,75 мільйона років. Вулкан Террор не виказує ознак вулканічної активності. Час останнього виверження невідомий. У 2000 році, в районі вулкану, був зафіксований сильний землетрус. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані острови та архіпелаги Антарктики
RossIsland-pos.png

Острів Росса (англ. Ross Island) — острів в морі Росса, один з найпівденніших острівних утворень планети (не рахуючи материкової Антарктиди). Острів розташований недалеко від Землі Вікторії.

Відомий мореплавець і полярний дослідник Антарктичних областей Джеймс Кларк Росс в 1841 році відкрив антарктичні вулкани Еребус і Террор, які він назвав на честь своїх кораблів. Пізніше капітан Роберт Фолкон Скотт назвав сам острів на честь першовідкривача — «Острів Росса». Острів був базою для багатьох ранніх експедицій по підкоренню Антарктиди. Це було і досі є самою південною ділянкою суші до якої можна дістатися морським шляхом. Хижі побудовані для експедицій Роберта Скотта і Ернеста Шеклтона досі стоять на острові і збереглися як історичні пам'ятки.

Сьогодні острів Росса є місцем для антарктичних станцій «Скотт-Бейс (Нова Зеландія)», «Мак-Мердо» (США). Протягом п'яти років, з 1987 по 1992 рік на острові діяла міжнародна база Грінпісу, основною задачею якої.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані півострови та миси Антарктики
AN -Edward VII peninsula.png

Півострів Едуарда VII, або Земля Едуарда VII, або Земля Короля Едуарда VII (англ. King Edward VII Land) — великий, покритий льодами півострів в Західній Антарктиді.

Півострів Едуарда VII являє собою крайній північно-західний край Землі Мері Берд і іноді розглядається не як самостійна Земля, а як частина Землі Мері Берд.

Він видається в Море Росса між затокою Зульцбергера і північно-східним кутом шельфового льодовика Росса. Півострів Едуарда VII визначений шельфовим льодовиком Росса на південному заході, затокою Окума на заході, і на сході — затокою Зульцбергера і берегом Саундерса; всі з них в основному знаходяться в Морі Росса і Південному океані в Антарктиці.

Західний берег півострова — це Берег Ширазі (англ. Shirase Coast). На півночі і сході півострова знаходиться шельфовий льодовик Суїнберна.

Півострів Едуарда VII був відкритий 30 січня 1902 року Британської національної антарктичною експедицією (BrNAE, 19011904), очолювану.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Науково-дослідницькі станції Антарктики
Weradskyi3(js).jpg
Логотип станції

Акаде́мік Верна́дський (до 1996 — Фараде́й (англ. Faraday Station)) — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована у 1953 році як британська станція «Фарадей»; в лютому 1996 року була придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів у Британії і була передана Англійським Антарктичним Товариством та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України.

Проведення наукових досліджень на Шостому континенті — це головне призначення української антарктичної станції «Академік Вернадський». Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру.

Метою Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011—2020 роки є забезпечення проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Антарктиці, ефективного функціонування антарктичної станції «Академік Вернадський», виконання Україною міжнародних зобов'язань відповідно до Договору про Антарктику та науково обґрунтованої оцінки перспектив.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували Антарктику
Команда Скотта на Південному полюсі 18 січня 1912 р. Стоять: Оутс, Скотт, Вілсон. Сидять: Бауерс, Е. Еванс. Це останнє фото групи Скотта.

Британська антарктична експедиція 1910–1913 рр. (англ. British Antarctic Expedition 1910-1913) на барку «Терра Нова», очолювана капітаном Робертом Фолконом Скоттом, мала політичну мету: «досягнення Південного полюса, з тим, щоб честь цього грандіозного звершення нового століття належала Британській імперії».

З самого початку експедиція виявилася втягнутою в полярну гонку з полярною антарктичною командою Руаля Амундсена<ref>Норвезька антарктична експедиція Руаля Амундсена (1910–1912 років). Скотт із чотирма супутниками досягли Південного полюса 17 січня 1912 року, через 35 днів після Руаля Амундсена, і загинули по дорозі назад, провівши на антарктичному льодовику 144 дні. Виявлені через 8 місяців після загибелі експедиції щоденники, зробили Скотта «архетиповим британським героєм» (за висловом Р. Хантфорда), його слава затьмарила славу Амундсена-першовідкривача Південного полюса.

Тільки в кінці XX століття досвід експедиції Скотта привернув увагу дослідників, які висловили чимале число критичних зауважень з приводу особистих якостей лідера і спорядження експедиції. Дискусії з цього приводу тривають донині..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Сайти України та світу про Антарктику
редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони
редагувати
  Телепрограми та кіно про Антарктику
Eight-below.jpg

Білий полон (оригінальна назва Eight Below) — пригодницький фільм 2006 року кінокомпанії Уолт Дісней(Walt Disney Pictures) про життя собак в Антарктиці. Дітям до 13 років рекомендується перегляд з батьками.

Дія фільму відбувається на просторах Антарктики. Співробітник антарктичної станції Джеррі Шепперд і професор університету Девіс МакЛарен відправились на собачих упряжках на пошуки метеориту. На зворотному шляху професор зламав ногу, а Джеррі потребував допомоги через відмороження. Через сильний буревій склад станції довелося евакуювати, а собаки північної їздової породи (6 сибірських хаскі та 2 аляскінських маламута) лишились.

Спершу припускалось повернення через декілька днів, але продовження буревію і наступний початок зими, не дозволили це зробити. Собакам довелось виживати арктичною зимою власними силами протягом 6 місяців. Зрештою, в живих лишилось тільки шість з восьми собак. Джек не хотів зірватися з ланцюга і замерз або ж помер з голоду, Дьюі зірвався з урвища. Третя — вожак зграї Майя — була поранена морським леопардом, проте це відбулось незадовго до повернення Джеррі, тому собаку врятували.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


Усього знайдено статей: 377 (3 жовтня 2017)

редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Nlc amundsen.jpg

Роа́льд А́мундсен (норв. Roald Engelbregt Gravning Amundsen; * 16 липня 1872, м. Борґе поблизу Осло, Норвегія — † 18 червня 1928, ймовірно, Баренцеве море) — норвезький полярний мандрівник і дослідник. Першим досягнув Південного полюса (14 грудня 1911 р.). Перша людина (разом з Оскаром Вістінгом), яка побувала на обох географічних полюсах планети. Перший мандрівник, який здійснив безперервний морський перехід Північно-західним проходом (по протокам Канадського арктичного архіпелагу), пізніше здійснив перехід Північно -східним проходом (вздовж берегів Сибіру), вперше замкнувши навколосвітню дистанцію за Полярним колом. Загинув в 1928 році під час пошуків зниклої експедиції Умберто Нобіле. Мав нагороди багатьох країн світу, в тому числі найвищу нагороду США — Золоту медаль Конгресу. На честь мандрівника названі море, гора і американська наукова станція Амундсен-Скотт в Антарктиді, затока і впадина у Північному Льодовитому океані, місячний кратер.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
Mount Vinson from NW at Vinson Plateau by Christian Stangl (flickr).jpg
редагувати
  Обраний життєпис Антарктики
Charles-Wilkes.jpg

Чарлз Вілкс' (англ. Charles Wilkes, 3 квітня 1798, Нью-Йорк8 лютого 1877, Вашингтон (округ Колумбія)) — американський морський офіцер і дослідник. Керував Американською дослідницькою експедицією в 1838-1842 роках. Став учасником дипломатичного конфлікту між США і Великою Британією в 1861 році, пов'язаного із захопленням поштового порома Trent.

Чарльз Вілкс народився 3 квітня 1798 року, в Нью-Йорку. Син Джона де Понт’є (англ. John De Ponthieu) і Мері Сетон Вілкс (англ. Mary Seton Wilkes). Був внучатим племінником славнозвісного лондонського радикала Джона Вілкса. Мати Чарльза померла, коли йому було три роки. З 1802 року він виховувався своєю тіткою, наверненою католичкою Єлизаветою Анною Сетон, першою канонізованою католицькою церквою жінкою, що народилася в США. Коли Єлизавета у 1803 році овдовіла, залишившись з п'ятьма дітьми на руках, Чарльз був відправлений до інтернату, після якого він вступає в Колумбійський коледж (нині Колумбійський університет).

Отримавши хороші знання з математики та навігації з 1815 по 1817 рік плавав на торгових кораблях. 1 січня 1818 вступає на службу у ВМС США в званні гардемарина..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані тварини Антарктики
Adelie Penguin.jpg

Пінгві́н Аделі́ (Pygoscelis adeliae) — вид пінгвінів, поширений на всьому узбережжі Антарктиди та антарктичних островах. Це один з найпівденніших видів морських птахів і один із найпоширеніших видів пінгвінів. Названий французьким дослідником Дюмоном д'Урвієм (фр. Dumont d'Urville) на ім'я своєї дружини, Аделі́ (Adélie).

Пінгвін Аделі — птах середніх розмірів, що не літає. Він ковзає по поверхні, як морська свинка. Довжина тулуба близько 70 см, вага близько 6 кг. Верх тіла чорний, черево біле. Навколо ока біле кільце. Основне живлення пінгвінів Аделі — криль, але вони їдять також рибу.Пінгвін Аделі гніздиться на побережжі Антарктиди і найближчих до материка островах: Південних Шетландських і Оркнейських.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані рослини Антарктики
Deschampsia antarctica.jpg

Антарктичний щучник (лат. Deschampsia antarctica E.Desv.) — одна із двох покритонасінних рослин, які колонізували північно-західну частину Антарктичного півострова. Загалом, антарктичний щучник - це представник великого роду Deschampsia, який включає від 30 до 40 видів, які поширені як у Південній, так і у Північній півкулі. Сам же антарктичний щучник опанував великий ареал малопридатних для інших рослин умов: південь Патагонії в межах Аргентини та Чилі, Вогняну Землю, Субантарктику, а саме Південні Оркнейські острови, Південні Шетлендські, уламки колишнього мосту Скоша - Південну Джорджію, а також один із островів Південного Сандвічевого архіпелагу. Перші відомості про існування двох судинних рослин в Прибережній Антарктиці були отримані ще на початку ХХ ст. французькою експедицією в районі затоки Біскоу. Прикрашають вони і район УАС Академік Вернадський. Антарктичний щучник один з найцінніших скарбів Прибережної Антарктики. Цей щільно-дернистий злак утворює м’ясисті циліндричні висхідні пагони з трикутними листками такого не властивого Антарктиці соковитого зеленого кольору. Зимівники визнають, що момент появи зелених пагонів щучника з-під снігу один з найприємніших етапів антарктичного літа.

В умовах західного узбережжя Антарктичного півострова та прилеглих архіпелагів поширений дуже нерівномірно::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані льодовики Антарктики
Льодовик Бірдмора у Антарктиді. Фото 1956 року

Льодовик Бірдмор (англ. Beardmore Glacier) — один з найбільших долинних льодовиків у світі.

Довжина льодовика становить понад 160 кілометрів. Льодовик знаходиться в Антарктиді і є одним з головних проходів через Трансантарктичні гори від шельфового льодовика Росса до Полярного плато. Із західного боку льодовик обмежений хребтом королеви Олександри, а зі східної — хребтом Співдружності та льодовиком Кілті.

Лід з Східно-Антарктичного льодовикового щита кількома потоками стікає через Трансантарктичні гори в бік моря Росса і Західно-Антарктичного льодовикового щита, впадаючи в шельфовий льодовик Росса в південно-західній частині Берега Шеклтона. Ці льодовики в основному течуть перпендикулярно осі хребта.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Внутрішні води Антарктики
Lake Vostok Sat Photo color.jpg

Озеро Восто́к (англ. Lake Vostok) — найбільше підльодовикове озеро в Антарктиді. Розташоване в районі антарктичної станції «Восток» (77° південної широти, 105° східної довготи) під льодяним щитом товщиною близько 4000 м і має розміри приблизно 250х50 км. Приблизна площа 15,5 тисяч км². Глибина більше 1200 м.

Всього на 2007 рік в Антарктиці відкрито більше 140 підльодовикових озер.

Існування цього озера, як й інших підльодовикових озер, було передбачено (опираючись на дані досліджень і теоретичні обґрунтування) ще у 1960-70-х роках, але вважається, що саме відкриття сталося відносно недавно, у 1996 році, спільними зусиллями російських та британських вчених-полярників.

Думка про те, що при дуже великій товщині льодовика температура біля його нижньої межі може стати рівною температурі плавлення льоду, відома з кінця XIX століття. Вона випливала з уявлень П. А. Кропоткіна, що вважав, ніби в товщі великих, холодних зверху льодовиків, де не позначаються тимчасові коливання температури, остання лінійно підвищується з глибиною, як це відбувається в свердловинах, пробурених в інших гірських породах.

Виходячи з цього положення, вже у 1950-х роках океанолог М. М. Зубов ввів поняття...::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані моря Антарктики
AmundsenseaUA.JPG

Мо́ре А́мундсена (англ. Amundsen Sea) — окраїнне море, частина тихоокеанського сектору Південного океану, біля узбережжя Західної Антарктиди (Земля Мері Берд). Межує з морями Беллінсгаузена на сході та Росса на заході. Між меридіанами 100° (півострів Тьорстон англ. Thurston) та 123° (мис Дарт) західної довготи. Площа — 98 тисяч км², глибини до 585 м; солоність близько 33,5 . Континентальний шельф структурований хребтом Амундсена та підводними горами Мері Берд.

Назване на честь норвезького полярника Руала Амундсена норвезькою експедицією 19281929 під головуванням капітана Нільса Ларсена.

Узбережжя моря — Земля Мері Берд була відкрита й заявлена власністю Сполучених Штатів Річардом Бердом в 1929 році. Багато що з цієї області було досліджено протягом експедицій (19331935) Бердом й антарктичною Службовою Експедицією США (19391941).

Море Амундсена — це один з найцікавіших геофізичних і геологічних об'єктів наших часів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Література про Антарктику
  • Krupnik, Igor, Michael A. Lang, and Scott E. Miller, eds. Smithsonian at the Poles: Contributions to International Polar Year Science. Washington, D.C.: Smithsonian Institution Scholarly Press, 2009. (англ.)
  • Пургін А. В морях Антарктики. — К., 1952. (рос.)
  • Левшин О. Н. Достижения советских ученых в освоении Арктики и Антарктики. Рекомендательный указатель литературы. — М., 1957. (рос.)
  • Шлямін Б. А. Плавание в Антарктику. — Л.: Гидрометеоиздат, 1953. — 98 с.: табл., ил.(рос.)
  • Трёшников А. Ф. Антарктика: исследования, открытия. — Л.: Гидрометеоиздат, 1980 (рос.)
  • Иванов, Л. и Н. Иванова. Антарктика: Природа, история, усвояване, географски имена и българско участие. София: Фондация Манфред Вьорнер, 2014. 368 с. ISBN 978-619-90008-1-6
редагувати
  Списки Антарктики
Команда Скотта у таборі Амундсена на Південному полюсі 18 січня 1912 року.
Фото зроблено Лоуренсом Оутсом

Список учасників Британської антарктичної експедиції 1910—1913 років під керівництвом капітана Роберта Скотта на барку «Терра Нова».

Експедиція складалася із шістдесяти п'яти осіб і включала дві партії — суднову (команда судна «Терра Нова») і берегову..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії


редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Авіація • Автомобілі • Анархізм • Аніме та манґа • Антропологія • Астрономія • Біографії • Біологія • Біологія океану • Ботаніка • Буддизм • Війна • Військова техніка • Вільне програмне забезпечення • Друга світова війна • Економіка • Енергетика • Етнологія • Залізниця • Ігри • Інформаційні технології • Індуїзм • Іслам • Історія • Іхтіологія • Католицтво • Книги • Комунізм • Космонавтика • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво • Міфологія • Наука • Науки про Землю • Нейробіологія • Освіта • Перша світова війна • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Православ'я • Природничі науки • Програмування • Протестантизм • Психологія • СНІД • Собаки • Соціологія • СРСР • Спорт • Стародавній Рим • Техніка • Туризм • Фемінізм • Фізика • Філософія • Фортифікація • Хімія • Храми східної традиції • Християнство • Юдаїзм

Україна • Регіони • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми

Географія • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш