Портал:Афроамериканці
Необхідні статті: Американське товариство мусульман[en] • Асоціація навчання афроамериканського життя та історії[en] • Африканська діаспора[en] • Афроамериканська англійська мова[en] • Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en] • Афроамериканські євреї[en] Афромамериканська культура[en] • Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en] • Афроамериканське мистецтво[en] • Афроамериканське мистецтво[en] • Американське товариство мусульман[en] • Афроамериканське мистецтво[en]• Афроамериканський кінематограф[en] • Американське товариство мусульман[en] • Афроамериканські освітні заклади[en] • Афроамериканські кандидати в Президенти США[en] • Афроамериканські танці[en] Афроамериканці живі[en] • Афрофутуризм • Історія афроамериканської спільноти[en] • Національний центр афроамериканських митців[en] • Релігійні вірування афроамериканців[en] • Родео Кодонія[en] • Список афроамериканських історичних міць[en] • Чорні індіанці США[en] • Чорна Мекка[en] • Чорні школи[en]
Персоналії: Річард Аллен[en] • Тіна Аллен[en] • Чарльз Браун-молодший • Рева Вільямс • Ізабелла Вендерволл[en] • Картер Дж. Вудсон[en] • Моузес Гарді[en] • Вів'єн Дейвідсон-Г'юїт[en] • Серджент Клод Джонсон[en] • Мартін Ділейні[en] • Марджорі Джойнер[en] Персі Лавон Джуліен[en] • Еліза Джейн Ешлі[en] • Маулана Каренга[en] • Мері Кеннер • Соня Кларк[en] • Маргарет Морґан Лоуренс[en] • Дебра Остін[en] • Ґордон Паркс[en] • Аміна Поллард[en] • Елі Рід[en] • Огаста Саваж[en] • Мета Воррік-Фуллер[en] • Барбара Чез-Рібо[en] Червоні посилання за темою
Афроамериканці Афроамерика́нці (англ. African Americans) — громадяни чи мешканці США, предками яких були представники чорношкірих народів Африканського континенту. Більшість афроамериканців походять від рабів, завезених у 1619—1865 роки з Африки на територію сучасних Сполучених Штатів. Водночас, значну частину чорношкірих американців складають ті, хто добровільно іммігрував до США з Африки, Карибських островів, Центральної та Південної Америки тощо. Однак не всі афроамериканці-нащадки рабів визнають останніх за афроамериканців. Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих). У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі |
Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі. Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі |
Закон Канзаса-Небраски (англ. Kansas-Nebraska Act) — закон, прийнятий Конгресом США 30 травня 1854 року. Він надав населенню новоутворених територій Канзас і Небраска самостійно вирішувати проблему з узаконенням чи забороною рабовласництва. Закон було розроблено американським політиком, сенатором від Демократичної партії Стівеном Дугласом, який вніс законопроєкт на розгляд ще 1844 року. Цей закон був порушенням прийнятого Конгресом у 1820 році Міссурійського компромісу, згідно з яким рабство заборонялось північніше 36°30’ п. ш. та західніше річки Місісіпі, тому прийняттям закону Канзас-Небраска Міссурійський компроміс був скасований. Згідно з новим законом, питання щодо рабовласництва повинно було вирішуватися на референдумі жителів обидвох штатів. В американському суспільстві розгорнулися серйозні суперечки навколо закону; у політичних колах відбувалися жорсткі дебати та дискусії. Противники акту не змогли отримати більшість, тому 4 березня 1853 року законопроєкт був прийнятий у Сенаті при голосування 37 — «за» і 14 — «проти» (5 сенаторів не проголосували, а 4 були відсутні). У нижній палаті боротьба була дещо довшою й гострішою, але завершилася все ж таки прийняттям акту 22 травня з незначною перевагою у 113 голосів проти 110. 30 травня білль підписав президент Франклін Пірс...::::::::::::::::читати далі |
Основні терміни і поняття У контексті історії рабства Америки вільні кольорові люди (фр. gens de couleur libres; ісп. gente de color libre) були людьми змішаного африканського, європейського, а іноді і індіанського походження, які не були поневолені. Цей термін виник у французьких колоніях, включаючи Французьку Луїзіану та поселення на Карибських островах, такі як Сан-Домінго (Гаїті), Сент-Люсія, Домініка, Гваделупа та Мартиніка, де склалася окрема група вільних кольорових людей. Звільнені африканські раби були включені в термін аффранчі[en], але історично вони вважалися відмінними від вільних темношкірих людей. На цих територіях та великих містах, зокрема Новому Орлеані та тих містах, які належали іспанцям, розвивався значний клас передусім вільних людей змішаної раси. Колоніальні спільноти класифікували людей змішаної раси різними способами, в цілому пов'язаними з зовнішніми ознаками та африканським походженням. Расові класифікації були численними в Латинській Америці. Термін gens de couleur часто застосовувався у західноіндійських колоніях Франції до скасування рабства, де це була коротка форма ens de couleur libres. Він конкретно стосувався вільних людей змішаної раси, насамперед африканських та європейських. У тринадцяти колоніях, розселених англійцями (які згодом стали {{США}}), термін вільний {{негр}} часто використовувався для охоплення одного і того ж класу людей - тих, хто юридично вільний і етнічно африканського походження. З кінця 18-го століття до початку гаїтянської революції, Сан-Домінго було юридично розділене на три групи: вільні білі люди; звільнені (аффранчі) та раби . Більше половини аффранчі були вільними кольоровими людьми; інші вважалися звільненими чорними рабами. Крім того, марони (утікаючі раби) іноді мали змогу створити незалежні невеликі громади та своєрідну свободу в горах, поряд із поселеннями споконвічних таїнських людей Гаїті. .::::::::::::::::читати далі |
Малколм Ікс (Malcolm X, при народженні Malcolm Little; 19 травня 1925 — 21 лютого 1965, відомий також як Ел-Хадж Малік Ел-Шабазз (арабською: الحاجّ مالك الشباز)) — американський політичний активіст, ісламський проповідник, борець за права афроамериканців у 50-их та 60-их роках XX століття. Ідеолог руху «Нація ісламу», справив великий вплив на Чорних пантер та рух за сецесію «чорних штатів». Для своїх прихильників Малькольм Ікс був відважним захисником прав африканських американців, людиною, що жорстко звинуватила білу Америку в злочинах проти чорних американців. Огудники звинуватили його в проповідуванні расизму, вищості чорних, антисемітизму й насильства. Його називають одним із найвпливовіших афроамериканців в історії. Малколм Літтл народився 19 травня 1925 року в місті Омаха, штат Небраска — четвертий з семи дітей Ерла Літтл та Луїзи Нортон. Його батько був красномовним баптистським проповідником, підтримував панафриканізм та ідеї його активіста Маркуса Гарві і очолював місцевий осередок Універсальної Асоціації Негритянського Удосконалення (UNIA), прерогативи якої й сформували в Малколма гордість за своє походження. Батько Малколма помер, вбитий білими расистами, і принаймні одного з його дядьків лінчували. Коли йому було тринадцять, матір помістили в психіатричну лікарню, а самого хлопця віддали до виховного будинку. У 1946, у віці 20 років, він був ув'язнений за злом і проникнення..::::::::::::::::читати далі |
Патрісія Ера Бас (англ. Patricia Bath; 4 листопада 1942 — 30 травня 2019) — лікарка-офтальмологиня та вчена-лазерка, була вченою-інноваторкою і винахідницею шляхів для запобігання сліпоти. Її досягнення включають винахід нового пристрою та методики для хірургії катаракти, створення нової дисципліни, відомої як «офтальмологія громади», та призначення на посаду викладачки кафедри офтальмології в США, в Drew-UCLA в 1983 році. Вона є першою афроамериканкою, що отримала ординатуру з офтальмології та медичний патент. Патрісія винайшла зонд Laserphaco для лікування катаракти в 1986 році. Патрісія Бас народилася 4 листопада 1942 року в Гарлемі (Нью-Йорк, США). Її батько був колишнім морським піхотинцем, який полюбляв розповідати дочці про подорожі та різні культури, а мати, звичайна домогосподарка, пробудила цікавість Патрісії до науки ще в малому віці, подарувавши їй хімічний набір. Дівчина сумлінно працювала над інтелектуальними заняттями, розививала власні здібності і у віці 16 років стала однією з небагатьох, хто отримали право на відвідування семінарів з дослідження раку, що були організовані Національним науковим фондом. Керівник програми був вражений здібностями Бат, що відтак включив її результати в наукову роботу, яку пізніше виклав на конференції..::::::::::::::::читати далі |
Джеймс Клі́вленд «Дже́ссі» О́уенс (англ. James Cleveland "Jesse" Owens; 12 вересня 1913, Оуквілль, штат Алабама — 31 березня 1980, Тусон, штат Аризона) — американський легкоатлет, 4-разовий олімпійський чемпіон (1936), автор численних світових рекордів у спринті та стрибках у довжину. Народився 12 вересня 1913 року в Оуквілль, штат Алабама. Виріс у багатодітній родині. З дитинства звик до важкої праці. Захоплення спортом почалося ще в школі м. Клівленда, де проживали батьки Оуенса. Коли йому було 14 років, Джессі пробіг 220 ярдів (201,13 м) за 22,9 с. Тренером на той час був Чарлз Рілей. Через рік 15-річний Джессі стрибнув у довжину на 7 м, подолав планку на висоті 183 см, а в бігу на 100 м показав 10,8 с. Його результат зі стрибків у довжину 7,61 м протримався близько 20 років національним рекордом США для юнаків. Спортивні захоплення Джессі не обмежувалися легкою атлетикою. Він добре грав у бейсбол і футбол, був капітаном баскетбольної команди школи..::::::::::::::::читати далі |
Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками. Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів. Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США. У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі |
Інститути та організації афроамериканської спільноти США Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.
|
|
«Крід: Спадок Роккі Бальбоа» (англ. Creed) — американський кінофільм Раяна Куглера з Майклом Б. Джорданом і Сільвестром Сталлоне в головних ролях, що є сьомою за рахунком стрічкою серії «Роккі» — одночасно спін-оффом і сіквелом, які продовжують історію фільму 2006 року «Роккі Бальбоа». Основні зйомки проходили з 26 січня по 2 квітня 2015 в Філадельфії. Вихід у прокат США відбувся 25 листопада 2015, в Україні — 14 січня 2016 року. Роккі Бальбоа востаннє повернувся у світ професійного боксу, і йому належить стати тренером і наставником Адоніса Кріда, сина Аполло Кріда — першого серйозного суперника і близького друга Роккі. На відміну від свого родича, Крід-молодший не відчуває до боксу ні найменшого інтересу, проте в певний момент спортивне минуле батька проявляється у хлопцеві, змушуючи його продовжити шлях, розпочатий Аполло, і поборотися за допомогою Роккі за титул чемпіона. Тим часом, Роккі, який не раз втрачав близьких йому людей, змушений зіткнутися з таким смертоносним супротивником, який на рингу йому ще не зустрічався..::::::::::::::::читати далі |
Е́лмор Джеймс (англ. Elmore James) справжнє ім'я: Е́лмор Брукс (англ. Elmore Brooks); 27 січня 1918, Річленд, Міссісіпі, США — 23 травня 1963, Чикаго, Іллінойс, США — американський блюзовий гітарист, співак, композитор, автор пісень, «король слайд-гітари». Елмор Джеймс визначається тим, що одним із найперших почав використовувати прийом слайду на електрогітарі, — і залічується до найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду, оскільки його музика позначилася на творчості таких гітаристів як-от: Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Хоумсік Джеймс, Дж.Б. Хатто та ін. Замітний і тим, що вже в 1980 у числі найперших номінантів до Зали слави блюзу, а у 1992 і до Зали слави рок-н-ролу. Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме..::::::::::::::::читати далі |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тоні Моррісон (англ. Toni Morrison; уроджена Хлоя Арделія Вофорд, англ. Chloe Ardelia Wofford; 18 лютого 1931, Лорейн, США — 5 серпня 2019, Бронкс, Нью-Йорк) — американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Лауреатка Пуліцерівської премії за художню книгу (1988 рік) за роман «Кохана». 29 травня 2012 нагороджена Президентською медаллю Свободи. Творчість відноситься, зокрема, до таких жанрів, як фантастика та екофемінізм. Народилася в місті Лорейн, Огайо, США другою з чотирьох дітей у робітничій родині. З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой. Батько, який працював зварником, у вільний час любив розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення в книгах письменниці. 1949 року Моррісон вступила до Говардського університету на спеціальність «англійська мова й література». Там взяла псевдонім «Тоні» — похідний від її другого імені Ентоні. У 1953 році закінчила університет зі ступенем бакалавра, в 1955-му здобула ступінь магістра в Корнельському університеті на підставі дисертації про тему самогубства в романах Вільяма Фолкнера й Вірджинії Вулф. Закінчивши навчання, стала викладати англійську в Університеті Південного Техасу (Х'юстон, Техас) (1955–1957), а потім повернулася працювати в Говардський університет. Тривалий час була редакторкою у видавництві «Рендом гауз»..::::::::::::::::читати далі |
Мо́рган Фрі́мен (англ. Morgan Freeman, 1 червня 1937) — американський актор, кінорежисер. Фрімен отримав премію «Оскар» у 2005 за фільм «Крихітка на мільйон доларів». Крім цього успіху у нього ще ціла низка номінацій — за фільми «Вулично-розумний», «Водій міс Дейзі», «Втеча з Шоушенка», «Непідкорений». Морган Фрімен народився в Мемфісі, Теннессі. Він був сином Меймі Едни (з дому Ревер) та Моргана Портерфілда Фрімена старшого. Його батько працював перукарем і помер у 1961 від цирозу. Ще в дитинстві Фрімена відіслали до бабусі у Чарлстон, (Міссісіпі) разом із трьома старшими дітьми. Сім'я часто переїздила й жила в Грінвуді (Міссісіпі), Гері (Індіана) і, нарешті, в Чикаго (Іллінойс). На театральну сцену Фрімен уперше вийшов у 9 років — отримав головну роль у шкільній виставі. У 12 років він виграв змагання драматичних акторів у штаті й, ще навчаючись у школі, виступав у радіо-шоу в Нешвілі, Теннессі. Закінчив школу в 1955, але відмовився від стипендії Джексонського університету й почав працювати механіком у ВПС США. На початку 60-тих Фрімен переїхав до Лос-Анджелеса, й працював клерком у Лос-Анджелеському комюніті-коледжі. Потім він певний час жив у Нью-Йорку, працюючи танцівником на Всесвітному ярмарку 1964 року, і в Сан-Франциско, як член музичного гурту Opera Ring. Театральний дебют Фрімена відбувся у 1967 в п'єсі «Коханці-нігери». У 1968 він вперше зіграв на Бродвеї у постановці «Гелло, Доллі!», В кіно Фрімен дебютував у фільмі «Хто каже, що я не можу осідлати веселку?» 1971 року. Америці він став відомий завдяки своїм ролям у мильній опері «Інший світ» та дитячій передачі «Електрична компанія». З 80-х Морган Фрімен почав грати дедалі значніші ролі другого плану. До нього прийшла слава, й він став отримувати ролі у таких визначних фільмах як «Водій міс Дейзі» та «Слава» (обидва фільми 1989 року). У фільмі Втеча з Шоушенка (1994) Фрімен зіграв перевихованого в'язня Реда. Він грав також у таких фільмах, як «Робін Гуд: Принц злодіїв», «Непрощений»...::::::::::::::::читати далі |
Ві́тні Елі́забет Г'ю́стон, інколи Х'юстон (англ. Whitney Elizabeth Houston, 9 серпня 1963, Нью-Арк, США — 11 лютого 2012, Беверлі-Гіллз, США) — американська попспівачка, що співала також у стилях R&B та ґоспел. Одна з найуспішніших співачок світу і, ймовірно, разом із Майклом Джексоном, — серед темношкірих музикантів: кількість проданих нею записів оцінюють у 170 мільйонів примірників. Розпочала творчу кар'єру 1985 року, видавши епонімний альбом. Зігравши одну з головних ролей та виконавши музичні партії у фільмі «Охоронець» (англ. «The Bodyguard»), була дуже популярною у 1992. Її балада «Завжди кохатиму тебе» (англ. «I Will Always Love You»), виконана в кінофільмі, стала світовим хітом. Згідно з «Книгою рекордів Гіннеса», Г'юстон є найбільш нагороджуваною артисткою всіх часів (англ. «The Most Awarded Female Artist of All Time»). Зокрема, це 6 нагород «Ґреммі», 15 нагород «Billboard Music Awards», 21 нагорода «American Music Awards», дві нагороди «Еммі», «BET Lifetime Achievement Award» та інші. Вітні Елізабет Г'юстон народилася 9 серпня 1963 року в місті Іст-Оранж (штат Нью-Джерсі, США)..::::::::::::::::читати далі |
Жан-Мішель Баскія (англ. Jean-Michel Basquiat, 22 грудня 1960, Нью-Йорк, США — 12 серпня 1988, Нью-Йорк, США) — американський художник. Уславився спочатку як графіті-художник у Нью-Йорку, а потім, в 1980-их, як дуже успішний неоекспресіоніст. Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала. В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена. В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі. |
|
Scott Joplin.jpg |
|






















