Географія Коста-Рики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Коста-Рики M:
Географічне положення Коста-Рики
Географічне положення Коста-Рики
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Центральна Америка
Координати 10°00′ пн. ш. 84°00′ зх. д. / 10.000° пн. ш. 84.000° зх. д. / 10.000; -84.000
Територія
Площа 51 100 км² (130-те)
Морське узбережжя 1290 км
Державний кордон 661 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Сьєрра-Чирріпо ( м)
Найнижча точка Тихий океан (381 м)
Клімат
Тип екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси гідроенергія
Стихійні лиха землетруси, тропічні циклони, повіді, зсуви ґрунту, активний вулканізм
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення вод

Коста-Рика — північноамериканська країна, що знаходиться на крайньому півдні континенту [⇨]. Загальна площа країни 51 100 км² (130-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 51 060 км², а на поверхню внутрішніх вод — 40 км²[1]. Це одна із найменших країн Центральної Америки, площа країни вдвічі більша за площу Автономної Республіки Крим.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Коста-Рика, Коста-Рика (ісп. Republica Costa Rica, Costa Rica)[2]. Назва країни перекладається з іспанської як «Багатий берег». Хоча первісна назва нововідкритим землям 1502 року була дана Христофором Колумбом як Золотий берег (ісп. Costa del Oro), через те, що у місцевих аборигенів були помічені золоті прикраси[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Коста-Рика — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Нікарагуа (спільний кордон — 313 км), на півдні — з Панамою (348 км). Загальна довжина державного кордону — 661 км[1]. Розташована у найбільш вузькій частині перешийка, що з'єднує Північну і Південну Америки. Коста-Рика на заході омивається водами Тихого океану, на сході — Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1290 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Коста-Риці

Час у Коста-Риці: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Коста-Рики не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Коста-Рики

Середні висоти — 746 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Сьєрра-Чирріпо (3810 м). З півночі на південь через усю країну тягнуться гірські ланцюги, між ними розташоване Центральне плато, де переважають родючі ґрунти. Також тут живе близько половини населення Коста-Рики. Гори, що оточують плато, в основному вулканічного походження, є і діючі вулкани. Найвища гора — Сьєрра-Чирріпо (3819 м), знаходиться на півдні країни<. Найвищий вулкан — Ірасу (3423 м), поряд розташований вулкан — Туріальба (3340 м).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Обидва узбережжя в основному низовинні. Для обох узбереж характерні мангрові болота та білі піщані пляжі.

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Коста-Рики

Територія Коста-Рики лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10].

Вологі низовини знаходяться на узбережжі Карибського моря і на півдні Тихоокеанського узбережжя, вони характеризуються майже повною відсутністю сухого періоду року при середній температурі +23-25 °С. Температура повітря майже не змінюється протягом року. Середня температура січня — +23 °C, липня — +25 °C, на вершинах гір — +20 °C. У Коста-Риці є два сезони: сухий і сезон дощів. Сухий сезон починається в грудні і закінчується в квітні, дощів у цей час немає взагалі. Сезон дощів продовжується з травня по листопад. Дощ іде майже щодня після полудня, бувають зливи, але дощ швидко стихає. Східна сторона одержує більше опадів, ніж західна.

Коста-Рика є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 112,4 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1015 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Коста-Рики

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного (схід) океанів.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Коста-Рики

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Коста-Рики

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Коста-Рики

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Коста-Рики

Головними природними ресурсами Коста-Рики є родючі землі Месети Сентраль і тропічні ліси. Вологі ліси тихоокеанського узбережжя скидають листя в суху пору року. На Месеті Сентраль більшість лісів вирубані. У Коста-Риці росте понад 1000 видів орхідей.

Земельні ресурси Коста-Рики (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 37,1 %,
    • орні землі — 4,9 %,
    • багаторічні насадження — 6,7 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 25,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 51,5 %;
  • інше — 11,4 %[1].
Див. також: Ліси Коста-Рики

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Коста-Рики

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10]. У вологих лісах, що покривають приблизно третину країни, водяться пуми, ягуари, олені, мавпи — всього близько 725 видів різних тварин.

Охорона природи[ред. | ред. код]

У Коста-Риці понад 70 природних територій знаходяться під охороною.

Коста-Рика є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті землетруси; урагани вздовж атлантичного узбережжя; на низинах часті повіді і зсуви ґрунту; активний вулканізм, найбільшактивний вулкан Аренал (1670 м) востаннє вивергався 2010 року, його виверження 1968 року зруйнувало місто Табакон, вулкан Іразу (3432 м) накривав хмарою вулканічного попелу столицю країни, місто Сан-Хуан під час вивержень 1963 і 1965 років[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Коста-Рики можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Costa Rica, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 26 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Коста-Рика // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]