Населення Коста-Рики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Коста-Рики M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 4,814 млн осіб
Густота 94,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,83 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,22 %
Народжуваність 15,91 ‰
Смертність 4,55 ‰
Смертність немовлят 8,46 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 23,12 %
 • 15–64 років 69,61 %
 • старіші за 65 років 7,27 %
Середня тривалість життя 78,4 року
 • чоловіків 75,75 року
 • жінок 81,19 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація костариканці
Найбільший етнос латиноамериканці
Нацменшини індіанці
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті англійська

Населення Коста-Рики. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,814 млн осіб (124-те місце у світі)[1]. Чисельність костариканців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,91 ‰ (122-ге місце у світі), смертність — 4,55 ‰ (200-те місце у світі), природний приріст — 1,22 % (97-ме місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Коста-Риці, станом на 2015 рік, дорівнює 15,91 ‰ (122-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,9 дитини на одну жінку (139-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 76,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у Коста-Риці 2015 року становила 4,55 ‰ (200-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,22 % (97-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Коста-Рики, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Коста-Рики становить 30,9 року (108-ме місце у світі): для чоловіків — 30,4, для жінок — 31,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,4 року (58-ме місце у світі), для чоловіків — 75,75 року, для жінок — 81,19 року[1].

Вікова структура населення Коста-Рики, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 23,12 % (569 181 чоловік, 543 835 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,1 % (419 712 чоловіків, 403 668 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 43,9 % (1 062 378 чоловіків, 1 051 058 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,6 % (202 401 чоловік, 211 709 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,27 % (161 831 чоловік, 188 371 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,5; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2010 рік)[2][3].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 94,2 особи/км² (115-те місце у світі)[1]. Половина населення країни мешкає в містах, п'ята частина в столиці — Сан-Хосе.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Коста-Рики

Коста-Рика високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 76,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,74 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сан-Хосе (столиця) — 1,17 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,83 ‰ (67-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні перебуває 1,8 тис. осіб без громадянства[1].

Коста-Рика є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білі, метиси
  
83.6%
мулати
  
6.7%
індіанці
  
2.4%
африканці
  
1.1%
інші
  
6.2%
Докладніше: Народи Коста-Рики

Головні етноси країни: білі та метиси — 83,6 %, мулати — 6,7 %, індіанці — 2,4 %, африканці — 1,1 %, інші — 6,2 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Коста-Рики (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
%
англійська
  
%
Докладніше: Мови Коста-Рики

Офіційна мова[5]: іспанська. Інші поширені мови: англійська.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Коста-Риці (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
76.3%
євангелісти
  
13.7%
свідки Єгови
  
1.3%
інші
  
4.8%
атеїсти
  
3.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 76,3 %, євангелізм — 13,7 %, Свідки Єгови — 1,3 %, інші — протестантизм — 0,7 %, інші — 4,8 %, не сповідують жодної — 3,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 97,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,7 % — серед чоловіків, 97,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (34-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,3 % ВВП країни (23-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 8,46 ‰ (151-ше місце у світі); хлопчиків — 9,25 ‰, дівчаток — 7,64 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (115-те місце у світі)[1].

Коста-Рика входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 8,8 тис. хворих на СНІД (97-ме місце в світі), це 0,26 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (89-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 200 осіб (103-тє місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24 % (73-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,6 % населення в містах і 91,9 % в сільській місцевості; загалом 97,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,2 %, в сільській місцевості — 92,3 %, загалом по країні — 94,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 5,77 км³ на рік, або 1,582 тонни на одного мешканця на рік: з яких 15 % припадає на побутові, 9 % — на промислові, 77 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 32,4 %; частка осіб похилого віку — 12,9 %, або 7,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 24,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,2 %, верхній дециль — 39,5 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 24,37 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,5 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99,9 %, у сільській місцевості — 98,3 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,877 млн унікальних інтернет-користувачів (92-ге місце у світі), що становило 59,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,268 млн осіб (119-те місце у світі)[1]. У державі працює велика кількість громадян з сусідньої Нікарагуа. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 14 %; промисловість і будівництво — 22 %; сфера послуг — 64 % (станом на 2006 рік)[1]. 39,08 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (5 % загальної кількості) 2002 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,7 % працездатного населення, 2014 року — 8,6 % (100-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 25 %, серед юнаків — 21,3 %, серед дівчат — 31,4 % (62-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для кокаїну і героїну з Південної Америки; нелегальне виробництво канабісу у віддалених регіонах; зростаюче виробництво кокаїну; значне споживання амфетамінів; зростаючі обсяги вилученої контрабанди на нікарагуанському кордоні (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Коста-Рики докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[6][7].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Коста-Рики
Рік Населення Зміна
1935 572 000
1940 648 000 +13.3%
1945 736 000 +13.6%
1950 966 000 +31.3%
1955 1 129 000 +16.9%
1960 1 334 000 +18.2%
1965 1 583 000 +18.7%
1970 1 822 000 +15.1%
1975 2 052 000 +12.6%
1980 2 348 000 +14.4%
1985 2 699 000 +14.9%
1990 3 079 000 +14.1%
1995 3 478 000 +13.0%
2000 3 930 000 +13.0%
2005 4 320 000 +9.9%
2010 4 670 000 +8.1%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[8].
Переписи населення Коста-Рики
Рік Населення Зміна
1864 120 499
1883 182 073 +51.1%
1892 243 205 +33.6%
1927 471 524 +93.9%
1950 800 875 +69.8%
1963 1 336 274 +66.9%
1973 1 871 780 +40.1%
1984 2 416 809 +29.1%
2000 3 810 179 +57.7%
2011 4 301 712 +12.9%
Джерело: Дані Національного інституту переписів і статистики (ісп. Instituto Nacional de Estadística y Censos de Costa Rica).

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Costa Rica : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 18 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 18 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  8. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]