Транспорт Йорданії
Транспорт Йорданії | |
---|---|
Територія | |
Площа | 89,3 тис. км² (112-те) |
Рельєф | височинний |
Найвища точка | гора Джабаль-Умм-ад-Дами (1854 м) |
Повітряний | |
Аеропортів | 18 (140-ве) |
Наземний | |
Автошляхів | 7,2 тис. км (144-те) |
Залізниць | 507 км (114-те) |
Водний | |
Узбережжя | 26 км |
Головний порт | Акаба |
Трубопровідний | |
Трубопроводів | 522 км |
Адміністрування | |
Орган | Міністерство транспорту |
Голова | міністр Єх'я Кісбі |
Транспорт Йорданії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 89 342 км² (112-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 580 км, зі сходу на захід — 360 км[2][3]. Географічне положення Йорданії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи виходу країн Близького Сходу до акваторії Червоного моря[4].
Загальна довжина автошляхів в Йорданії, станом на 2011 рік, дорівнює 7 203 км із твердим покриттям (144-те місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2008 рік, становила 507 км (114-те місце у світі), з яких 507 км вузької 1050-мм колії[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 18 аеропортів (140-ве місце у світі), з них 16 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 8 (0);
- від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (0);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (0);
- від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (2)[1].
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 7 авіапідприємств, які оперують 40 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 3,06 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 169,10 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].
Йорданія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — JY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Йорданії мають літерний код ІКАО, що починається з — OJ[1].
Головний морський порт країни: Акаба.
-
Порт Акаба
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 12 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (106-те місце у світі), з яких: суховантажів — 4, вантажно-пасажирських суден — 6, нафтових танкерів — 1, ролкерів — 1[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2 (Об'єднаних Арабських Еміратів — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 16 (Багамських Островів — 2, Єгипту — 2, Індонезії — 1, Панами — 11)[1].
Загальна довжина газогонів в Йорданії, станом на 2013 рік, становила 473 км; нафтогонів — 49 км[1].
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 3 червня 2016 року міністерство в уряді Гані Мулькі очолював Єх'я Кісбі[6].
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Jordan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Дубович І. А., 2008.
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
- ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ Jordan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Карти транспортної системи Йорданії на Вікісховищі.
- Карти Йорданії — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Йорданію з часопису «Вокруг света».