Тігіпко Сергій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Тігіпко)
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Леонідович Тігіпко
Сергій Леонідович Тігіпко

Віце-прем'єр-міністр
Міністр соціальної політики
Час на посаді:
9 грудня 2010 — 24 грудня 2012
Президент   Янукович Віктор Федорович
Наступник Королевська Наталія Юріївна

Час на посаді:
17 грудня 2002 — 16 грудня 2004
Президент Кучма Леонід Данилович
Попередник Стельмах Володимир Семенович
Наступник Стельмах Володимир Семенович

Народився 13 лютого 1960(1960-02-13) (58 років)
Драгонешти, Молдовська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія Сильна Україна
Дружина 1. Тігіпко Наталія Іванівна (1981—2005)
2. Тігіпко Вікторія Вікторівна[1] (2005-донині)[2]
Діти Ганна (1984), Тимофій (2002), Ася (2005), Леонтій (2008)
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Леоні́дович Тігі́пко (нар. 13 лютого 1960, Драгонешти, Молдовська РСР) — український олігарх, політичний діяч, голова партії «Трудова Україна» (20002005), партії «Сильна Україна» (20092012, з 2014). Народний депутат III, IV та VII скликань. Кандидат у президенти України 2010. З 17 березня 2012 — заступник Голови Партії регіонів. Кандидат економічних наук.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 13 лютого 1960 в Молдовській РСР в українському селі Драгонешти[3].

Освіта[ред.ред. код]

1982 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург».

Кандидат економічних наук (1997, тема дисертації — «Формування і державне регулювання системи комерційних банків України»). Автор монографії «Банківські реформи в країнах Східної Європи і Росії».

Кар'єра[ред.ред. код]

19821984 — служба у Збройних Силах СРСР (танкові війська).

19841986 — секретар комітету комсомолу, завідувач відділу і заступник директора із навчально-виробничої роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.

До 1987 — завідувач відділу пропаганди і агітації Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; завідувач відділу пропаганди і агітації Кіровського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У грудні 19871989 — секретар із пропаганди та агітації Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

Із вересня 1989 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ. Член ЦК КПУ у червні 1990 — серпні 1991 р.

На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш» (Дніпропетровськ).

З жовтня 1991 — заступник голови правління банку «Дніпро».

З березня 1992 р. — голова правління Приватбанку (Дніпропетровськ). Навколо банку сформувалася фінансово-промислова група «Приват», що володіє значними активами в металургійній і нафтовій галузях, ЗМІ.

З листопада 1994 р. — в період впровадження гривні, — позаштатний консультант президента Леоніда Кучми з питань грошової політики.

З квітня 1997 p. — віце-прем'єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка. Зберіг пост у кабінеті Валерія Пустовойтенка.

З грудня 1999 р. (за нового прем'єра Віктора Ющенка) — міністр економіки.

2001 — вийшов з бізнесу ФПГ «Приват».

У травні 2001 року, після відставки Віктора Ющенка, його розглядали як кандидата на пост Прем'єр-міністра.

17 грудня 2002 року призначений головою Національного банку.

20052007 — голова правління фінансово-промислової групи ТАС, названої на честь його доньки Тігіпко Анни Сергіївни.

З 2007 р. — голова правління ВАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк»).

З 28 листопада 2009 року — Голова політичної партії «Сильна Україна».

11 березня 2010 р. призначений віце-прем'єром в уряді Азарова.

9 грудня 2010 року Указом Президента України Віктора Януковича призначений на посаду Віце-прем'єр-міністра України — Міністра соціальної політики.

З 17 березня 2012 року — заступник Голови Партії регіонів.

У квітні 2014 року виключений з Партії регіонів.

З 5 серпня 2014 року — Голова політичної партії «Сильна Україна».

Політична і громадська діяльність[ред.ред. код]

Сергій Тігіпко. Перший тур президентських виборів 2010 р. — 13,06 % голосів
Підтримка Тігіпка на виборах Президента України 2014

25 червня 2000 року був обраний депутатом Верховної Ради, залишив уряд; член Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності.

З 18 листопада 2000 року — голова партії «Трудова Україна».

2002 — пройшов у Верховну Раду від блоку «За єдину Україну».

У жовтні 2003 року заявив про намір балотуватися на посаду Президента, але потім підтримав Віктора Януковича та очолив його виборчий штаб. 29 листопада 2004 року, після другого туру президентських виборів й початку Помаранчевої революції, пішов з посад голови Нацбанку та керівника виборчого штабу Януковича.[4]

2008 — радник Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на громадських засадах і співголова Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України.

16 червня 2009 р. — залишив усі посади та сконцентрувався на політичній діяльності.

З листопада 2009 р. очолював партію «Сильна Україна».

21 лютого 2010 створив «Блок Тігіпка».

В ніч проти 8 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Пенсійну реформу, яку підготував Сергій Тігіпко. Серед інших змін, Пенсійна реформа передбачає поетапне збільшення пенсійного віку, запровадження другого рівня пенсійних внесків та скорочення так званих VIP-пенсій.

15 листопада 2012 року Верховна Рада України ухвалила закон про декриміналізацію економічних злочинів, який підготував Сергій Тігіпко. Серед інших змін, декриміналізація економічних злочинів передбачає поліпшення інвестиційного клімату в Україні, а також приведення національного законодавства до європейських стандартів захисту прав особистості.

З 17 березня 2012 року — заступник Голови Партії регіонів.

25 березня 2014 року Сергій Тігіпко подав документи до ЦВК для реєстрації його як кандидата в президенти України.[5]

У інтерв'ю Громадському ТБ Сергій Тігіпко заявив, що із задоволенням очолив би Партію регіонів.[6]

У квітні 2014 року виключений з Партії регіонів.

У 2014 році балотувався на посаду Президента України.

Бізнес. Активи[ред.ред. код]

Сергію Тігіпко належить ПП «Сітітренд-крок» та ПАТ Страхова компанія «Індустріальна», яка в свою чергу володіє ФПГ ТАС (названа за ініціалами його доньки Тігіпко Ганни Сергіївни російською мовою) та цілим рядом підприємств.

Нагороди[ред.ред. код]

Кавалер Ордену Почесного Легіону.

Знання мов[ред.ред. код]

Володіє українською, російською та французькою мовами.

Родина[ред.ред. код]

  • Одружений. Батько 4 дітей. Дружина (після 2004 року) Тігіпко Вікторія Вікторівна (родове прізвище Лопатецька), організатор форуму IDCEE, з 2010 року входить у рейтинг «100 найвпливовіших жінок України». Діти: Тимофій (2002), Анастасія (2005), Леонтій (2008).
  • Перша дружина (з 1981 до 2004 року) Тігіпко Наталія Іванівна. «Я одружився на принцесі, яка поєднує в собі найкращі риси попелюшки… Свою зустріч з Наташею я вважаю своїм найбільшим успіхом у житті», – говорив Сергій Леонідович («Факти», 14 лютого 2002). У 2004 році розлучилися. За словами Сергія, "Розійшлися з першою дружиною 50 на 50. Як наживали разом, так і розділили, розлучаючись. Вона була акціонером, й одержала свою частину акціями."[2] Наталія Тігіпко керує медичною клінікою ТАС і газетою "Экономические известия"[7], має відношення до підприємств (ТОВ) «Нафто-газ Сервіс»; «Перша міжнародна фінансова корпорація»; «ВС Екстра ЛТД».[8]
  • Донька, Тігіпко Ганна (Анна) Сергіївна (1984). Навчалася в Оксфорді. На її честь названо банк та група ТАС. За легендою, ця компанія стала подарунком Сергія Леонідовича на повноліття дочки. Отримавши диплом, Ганна повернулася в Україну і сьогодні працює в одній з батьківських компаній. У вільний від роботи час пише вірші.[8]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 10-й Міністр економіки
31 грудня 1999 — 5 липня 2000
Наступник:
Роговий Василь Васильович
Роговий Василь Васильович
Попередник: Голови Національного банку України
(2002-2004)
Наступник:
Стельмах Володимир Семенович
Стельмах Володимир Семенович