Перевірена версія

Український контрнаступ (2023)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Контрнаступ ЗСУ на півдні та сході України (2023))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український контрнаступ (2023)
Російське вторгнення в Україну (2022)
2022 Russian invasion of Ukraine.svg
Мапа бойових дій в станом на 10.11.2024
Дата: 4 червня — 1 грудня 2023[1]
Місце: Херсонська область, Запорізька область та частково Донецька область
Результат: Невизначений:
  • загальний провал наступальної операції, незначні локальні успіхи Сил оборони України на окремих ділянках
  • перехід бойових дій до стану позиційної війни
Сторони
Росія Росія Україна Україна
Командувачі
Валерій Герасимов
Горячев Сергій  †[2]

Апти Алаудінов[3]

Іван Попов

Валерій Залужний
Олександр Сирський
Олександр Тарнавський[4]
Військові формування
 Збройні сили РФ
ЗСУ Збройні сили
Військові сили
[14] [14]

Український контрнаступ 2023 року — наступальна операція Сил оборони України, планом якої було прорвати оборону противника та протягом кількох місяців вийти до узбережжя Азовського моря й тим самим перерізати Росії сухопутне сполучення з окупованим Кримом. Втім, запланований наступ не вдався, обмежившись невеликими локальними здобутками території.[15][16]

Запізніле постачання військової техніки з боку союзників відтягнуло початок наступу до червня[17][18], що дало росіянам достатньо часу для підготовки оборони. Обширні мінні поля та російське панування в повітрі й нестача техніки унеможливили броньовий прорив, і після значних втрат протягом перших місяців контрнаступу українські війська перейшли до стратегії війни на виснаження.[15][19]

Попри провал сухопутної наступальної операції, Україна досягла значних успіхів в ударах по території окупованого Криму та поставила під сумнів російське морське панування в ході битви за Чорне море.[20][19].

Передумови

[ред. | ред. код]
Див. також: Лінія Суровікіна та Зустрічі у форматі «Рамштайн»

За даними американського журналіста Ярослава Трофімова, контрнаступ на запорізькому напрямку з метою перерізати «сухопутний коридор» до Криму планувався українським командуванням іще влітку-восени 2022 року[21]. Для цієї операції було створено 12 бронетанкових бригад, 9 з них були підготовлені та оснащені Західними країнами-партнерами[22]. За даними аналітиків британського аналітичного центру RUSI, це угрупування мало здійснити прорив на ділянці завширшки 30 км, ізолювати Токмак протягом семи днів, а потім прорватися на південь до Мелітополя. За такого темпу Росія б не встигла підтягнути резерви, і українським військам, що наступали, потрібно було лише подолати опір шести російських полків в обороні[23].

Та втілити ці плани не вдалося. Брак потрібних засобів примусив відкласти контрнаступ майже на рік і натомість обмежитись «херсонською операцією»[21]. Через зволікання союзників, необхідні озброєння надійшли із затримкою в недостатній кількості та неналежному стані. Через ці затримки бригади вступили в бій недостатньо навченими. Були допущені й інші помилки: сили були розпорошені між кількома напрямками, найкраще підготовлені бригади залишились в резерві для утримування фронту, основні удари відбулись по очікуваних противником напрямках, ефекту несподіванки й «втечі» його військ досягти не вдалось[23].

Поки допомога повільно надходила Україні, російські окупанти встигли перейти на військові рейки[23], провести мобілізацію для компенсації понесених втрат та поповнення військ живою силою[15], побудувати ешелоновану оборону в декілька смуг завширшки до понад 46 кілометрів на певних ділянках. Були вириті траншеї, протитанкові рови, встановлені протитанкові надовби (так звані «зуби дракона»), облаштовані довготривалі вогневі точки, капоніри для техніки та підготовлені позиції для артилерії, встановлені щільні мінні поля тощо[24][25].

Зведений рубіж оборони простягся від берегів Дніпра до окупованого Донбасу[24]. Британська розвідка оцінила побудовану оборонну лінію як «одну з наймасштабніших в світі»[24].

Спершу йде «смуга забезпечення оборони», якій притаманні щільні мінні поля, окопи та «лисячі нори» для розміщення піхоти. Перша смуга оборони — так звана «лінія Суровікіна» вже створена з використанням техніки, тут наявні бетонні укріплення для вогневих точок, перед нею прорито протитанкові рови, встановлені протитанкові надовби та іще щільніші мінні поля. Траншеї вириті глибше, ніж зазвичай аби запобігти «дружньому вогню» артилерії. Третя смуга призначена, в основному, для прихованого розміщення техніки та живої сили[26].

Зведення нових оборонних споруд не припинилось і після початку інтенсивних бойових дій. Так, впродовж серпня-вересня 2023 року у Маріупольському та Бердянському районах були зведені нові оборонні лінії[27].

З початком українського контрнаступу Росія перекинула гелікоптери на бердянський аеропорт. Станом на 13 червня там перебували щонайменше 27 гелікоптерів: 5 Ка-52, 9 Мі-8 або Мі-24 та 13 Ка-29[28]. На думку британської розвідки, таким чином Росія могла отримати тимчасову перевагу[29].

6 червня 2023 року російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС. Спричинений ними розлив Дніпра на певний час унеможливив український річковий десант на лівий берег та дав можливість російському командуванню перекинути резерви розташовані вздовж лівого берега до зони бойових дій[30].

Перебіг

[ред. | ред. код]

7-8 червня перша спроба наступати на південь від Малої Токмачки підрозділами 33-ї та 47-ї бригад, та обернулась для України значними втратами бронетехніки (БМП M2 Bradley, танків Leopard 2A6, інженерних машин розгородження Wisent 1) та живої сили[31][32].

Великі втрати (за даними New York Times за два перших тижні було втрачено до 20 % переданої техніки) примусили Україну змінити тактику наступу. Поступ став повільнішим, пріоритет був наданий виснаженню російських тилів ударами далекобійної артилерії[33][34]. Від прориву оборони бронетанковими з'єднаннями довелось відмовитись, натомість Україна перейшла до тактики малих груп та повільного просування[15].

За перший тиждень активних бойових дій Україна залучила три з 12 підготовлених бронетанкових бригад, основні сили були зосереджені в районі міста Оріхів та селища Велика Новосілка[22]. Вісь наступу була спрямована вздовж автомобільної дороги Т 0408 на село Роботине, а потім на важливий транспортний вузол — місто Токмак[31].

10 червня Міноборони України підтвердили звільнення села Лобкове Запорізької області.[35]

11 червня Україна офіційно повідомила про звільнення сіл Нескучне та Благодатне, що неподалік селища Велика Новосілка[36][37].

12 червня Міноборони України підтвердило звільнення сіл Сторожеве та Новодарівки[38].

13 червня Україна офіційно звільнила села Левадне та Макарівку[39].

Приблизно в цей час, на четвертий день після початку контрнаступу головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний був вимушений змінити тактику на тактику малих груп[40].

Станом на 15 червня, за словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, українські війська просунулися на 6,5 км і відвоювали близько 90 км² території вздовж 100-кілометрової ділянки південної лінії фронту[22].

18 червня 2023 128 ОГШБр та 2 ОСБ звільнили село П'ятихатки у Запорізькій області. Населений пункт був опорним пунктом на першій лінії оборони росіян[41]. Звільнення села було офіційно підтверджене Міністерством оборони наступного дня[42].

Раніше того ж дня, 18 червня, був уражений великий склад боєприпасів на елеваторі в селі Рикове. Вторинні детонації тривали декілька годин[43].

За словами секретаря РНБО Олексія Данілова, серед основних пріоритетів даного етапу контрнаступу — підготовка театру бойових дій: виснаження російської артилерії, ураження логістичних шляхів постачання і складів боєприпасів, палива, продовольства[44].

22 червня Сили оборони України крилатими ракетами Storm Shadow вдарили по новому та старому (резервному) автомобільних мостах під Чонгаром через затоку Сиваш (через цей міст пролягає автошлях М18). Рух через мости був тимчасово припинений[45].

26 червня заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що 31-ша окрема механізована бригада звільнила від російських окупантів село Рівнопіль на півдні Донецької області[46].

11 липня Збройні сили України завдали потужного удару по російському складу боєприпасів в окупованій Новоолексіївці[47].

17 липня під прольотом Кримського моста стався вибух, внаслідок якого автомобільна частина мосту зазнала істотних пошкоджень. Рух мостом для вантажного автотранспорту був ускладнений й для перекидання вантажів були залучені великі десантні кораблі проєкту 775 «Калининград» та «Оленегорский горняк»[48].

27 липня повідомлялося, що українська армія почала новий етап контрнаступу.[49] Президент України Володимир Зеленський повідомив про звільнення силами 35-ї бригади морської піхоти та бійців 7 батальйону «Арей» села Старомайорське, за яке понад місяць йшли бої[50][51]. Згодом OSINT-дослідник Naalsio опублікував мінімальну кількість російських втрат техніки, присутніх на фото і відео: 4 танки типів Т-72 і Т-80, 3 машини типів БМП-1 та БМП-2, 2 машини типів БМД-2 та БМД-4, та 2 машини типів МТ-ЛБ та МТ-ЛБВК. Видання Defense Express писало, що у боях за село брали участь підрозділи 136-ї окремої мотострілецької бригади та 247-го десантно-штурмового полку.[52]

Див. також: Битва за Роботине

Того дня в боях на схід від Роботине важких втрат зазнала і українська 118 ОМБр. За даними Тома Купера, через непорозуміння під час атаки, українська колона зупинилася навпроти російських траншей на пагорбі, які займали 1430 МСП, 45 ОБрСпП та 810 ОБрМП. В результаті цього українська сторона втратила 4-5 танків Т-72 підбитими, близько 13-15 БМП та БТРів, і майже цілу роту загиблими, пораненими і полоненими включно з майором. Після цього до бою підключилася 47 ОМБр і завдала удару по російських позиціях, вибивши їх з пагорба. Неподалік 15 бригада НГУ «Кара-Даг» і бригада НГУ «Азов» вдарили по підрозділах 70 МСП в Новопокровці.[53]

29 липня Сили оборони України вдруге вдарили по залізничному мосту під Чонгаром, та тимчасово вивели його з ладу[54][55].

6 серпня Сили оборони України втретє атакували Чонгарський та міст через Тонку протоку, що сполучає Генічеськ з Арабатською Стрілкою, робота пропускних пунктів «Чонгар» та «Джанкой» була тимчасово закрита[56][57].

16 серпня офіційно підтверджено звільнення села Урожайне від росіян[58].

22 серпня майже через два місяці запеклих боїв, воїни 47 ОМБр «Магура» увійшли в село Роботине та почали евакуацію місцевих мешканців[59]. Наступного дня, 23 серпня, на руїнах місцевої школи було піднято український прапор[60].

28 серпня Українська влада офіційно повідомила про визволення сиелища Роботине. Таким чином, українські війська прорвали лінію забезпечення оборони на цій ділянці фронту й вийшли до першої лінії оборони — так званої «лінії Суровікіна»[61].

3 вересня бригадний генерал Олександр Тарнавський заявив, що Сили оборони України прорвали першу лінію оборони на Запорізькому напрямку, на яку росіяни витратили найбільше ресурсів і очікували, що українські війська не зможуть її прорвати. На його думку, подальше просування очікується швидшим[62].

11 вересня було оголошено про встановлення контролю над буровими платформами «Чорноморнафтогазу» (так звані Вишки Бойка). Ці платформи служитимуть для посилення контролю України в Чорному морі та підготовки до подальших дій в окупованому Криму[63].

13 вересня в сухих доках Севастопольського морського заводу ракетним ударом були знищені великий десантний корабель «Минск» проєкту 775 та підводний човен «Ростов-на-Дону» проєкту 636.3 «Варшавянка»[64][65]. Вранці наступного дня були знищені елементи комплексу С-400 «Тріумф», розгорнутого під Євпаторією[66][67].

14 вересня Сили оборони України взяли під контроль село Андріївка (фактично — руїни, що лишились від населеного пункту), що на південь від Бахмута[68][69]. Кілька днів по тому, 17 вересня, було оголошено про звільнення сусіднього села Кліщіївка[70].

18 вересня командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський заявив, що на Бахмутському напрямку було пробито російську лінію оборони, а кілька найбільш підготовлених підрозділів ЗС РФ втратили боєздатність, серед них 72-га, 31-ша та 83-тя бригади[71].

21 вересня стало відомо, що біля Роботиного (у напрямку на Вербове Пологівського району) українська піхота та бронетехніка прорвали другу лінію оборони, так звану «лінію Суровікіна»[72]. Пізніше це підтвердив бригадний генерал Олександр Тарнавський[73].

Відео пусків ракет М39 під час ракетних ударів по російських авіабазах 17 жовтня 2023 року.

17 жовтня стало відомо про передачу Україні оперативно-тактичних ракет ATACMS. Ними було обстріляно луганський та бердянський аеродроми. В результаті атаки було знищено 7 одиниць Ка-52 та 2 Мі-8. Ще близько 15 вертольотів було пошкоджено[74].

Наприкінці жовтня Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний визнав, що контрнаступ не досяг поставлених цілей та через низку суб'єктивних та об'єктивних причин війна поступово переходить до позиційної форми типу «окопної війни» часів Першої світової війни[75][76]. Раніше, 12 жовтня, голова Головного управління розвідки МО України Кирило Буданов висловив думку, що Україна «вибилась» з графіка деокупації без подальшого уточнення[77].

Подальший хід війни

[ред. | ред. код]

На конференції «Україна. Рік 2024» Володимир Зеленський заявив, що контрнаступ 2023 року не вдався, бо ще до його початку його план лежав на столі в кремлі. Він додав, що в України є план на 2024 рік, відомий вузькому колу людей[джерело?].

Натомість, аналітики британського аналітичного центру RUSI зазначають, що неприховані розмови про загальний напрям та задум контрнаступу почалися іще в грудні 2022 року, які одразу ж опинились в полі зору російських військових планувальників. Задачу розкрити плани українського командування росіянам спростило й те, що підготовка до контрнаступу мала значну міжнародну складову, кулак удару мали забезпечити лише кілька підготовлених бригад, й тому відстеживши їхні пересування росіяни гарантовано дізнались про місце наступу[78].

В лютому 2024 року після взяття Авдіївки росіяни почали наступ в районі Роботиного, про це повідомив ISW у звіті за 18 лютого[79].

Оцінки

[ред. | ред. код]

Колишній командувач сухопутних військ Польщі генерал Вальдемар Скшипчак вважає, що українська армія виявилася не готовою до боротьби з російськими мінними полями. Також ще однією проблемою для України в її контрнаступі стала відсутність переваги в повітрі, що дає можливість російській авіації атакувати колони української техніки[80].

17 червня 2023 року австрійський експерт Томас Купер сказав, що окрім мін, основною новою проблемою для ЗСУ стала не комбінація «Орлан + Мста», а комбінація розвідувальних БПЛА «Орлан» і «Зала» з дроном-камікадзе «Ланцет» і ударними гелікоптерами Ка-52.[81]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зеленський про контрнаступ: Ми не досягли бажаного, але ми не відступаємо. Українська Правда (ua) . 1 грудня 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  2. ↑ а б Тетяна Габедава (13 червня 2023). Генштаб ЗСУ уточнює інформацію про ліквідацію російського генерала Горячева. НВ.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Hird, Karolina; Barros, George; Mappes, Grace; Wolkov, Nicole; Clark, Mason; Kagan, Fredrick W. Russian Offensive Campaign Assessment, June 8, 2023. Institute for the Study of War. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 9 червня 2023.
  4. ↑ а б в г Karolina Hird, Riley Bailey, Grace Mappes, and Mason Clark (15 червня 2023). Russian Offensive Campaign Assessment, June 15, 2023. ISW (англ.) .
  5. ↑ а б в г д е ж и к л Mappes, Grace; Wolkov, Nicole; Stepanenko, Kateryna; Barros, George; Clark, Mason. Russian Offensive Campaign Assessment, June 11, 2023. Institute for the Study of War. Архів оригіналу за 12 червня 2023. Процитовано 12 червня 2023.
  6. ↑ а б в Stepanenko, Kateryna; Hird, Karolina; Mappes, Grace; Wolkov, Nicole; Barros, George; Clark, Mason. Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
  7. ↑ Тетяна Габедава (19 червня 2023). В боях за П’ятихатки ліквідували заступника командира і весь батальйон окупантів з Південної Осетії — росЗМІ. НВ.
  8. ↑ David Axe (10 червня 2023). The Ukrainian Army Lost Bradley Fighting Vehicles And A Leopard 2 Tank Trying And Failing To Breach Russian Defenses In Southern Ukraine. Forbes. Архів оригіналу за 10 червня 2023. Процитовано 10 червня 2023.
  9. ↑ а б Нацгвардійці та артилеристи ЗСУ знищили російський "Солнцепьок". Українська правда. 13 червня 2023.
  10. ↑ Євгенія Гончарук (11 червня 2023). На межі Донеччини і Запоріжжя. ЗСУ просуваються на таврійському напрямку, окупанти нервуються і підривають дамби — подробиці. НВ.
  11. ↑ Ірина Балачук (19 червня 2023). ЗСУ звільнили П'ятихатки − Маляр. Українська правда.
  12. ↑ ЗСУ звільнили Сторожеве на Донеччині. Українська правда. 12 червня 2023.
  13. ↑ Олексій Тарасов (14 червня 2023). Шість побратимів загинули. Подробиці неочікуваного для окупантів штурму Нескучного, який закінчився звільненням села — інтерв'ю з бійцем. НВ.
  14. ↑ а б Dan Sabbagh (3 червня 2023). 'We will succeed': Zelenskiy says Ukraine ready to launch counteroffensive. The Guardian. Архів оригіналу за 8 червня 2023. Процитовано 9 червня 2023.
  15. ↑ а б в г Замість прориву "війна поступових здобутків". Чому контрнаступ України вийшов не таким, як очікували — WP. Тексти. Washington Post. 4 грудня 2023.
  16. ↑ Ексглава ЦРУ розповів, чому в українському контрнаступі не сталося прориву. Voice of America (укр.). 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 5 грудня 2023. Процитовано 10 лютого 2024.
  17. ↑ Live updates: Ukraine launches counteroffensive against Russia. The Washington Post (англ.). 8 червня 2023. Архів оригіналу за 8 червня 2023. Процитовано 8 червня 2023.
  18. ↑ Schmitt, Eric; Kurmanaev, Anatoly; Kramer, Andrew E. (8 червня 2023). U.S. Official Says Ukrainian Attack in South Appears to Be a Main Thrust of Counteroffensive. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 8 червня 2023.
  19. ↑ а б Україна обрала вірну тактику контрнаступу: огляд аналітики. Повернись живим. 29 вересня 2023. Архів оригіналу за 14 жовтня 2023.
  20. ↑ Dickinson, Peter (5 грудня 2023). 2023 review: Ukraine scores key victories in the Battle of the Black Sea. Atlantic Council (амер.). Архів оригіналу за 24 січня 2024. Процитовано 28 січня 2024.
  21. ↑ а б Втрачений шанс. Фрагмент з книги Ярослава Трофімова про російсько-українську війну. Тексти. 10 січня 2024.
  22. ↑ а б в Україна задіяла у контрнаступі 3 з 12 бригад, головна битва ще попереду − Reuters. Українська Правда. 15 червня 2023.
  23. ↑ а б в Британські аналітики назвали основні причини провалу контрнаступу ЗСУ у 2023 році. Українська Правда. 18 липня 2024.
  24. ↑ а б в Як виглядає трирівнева система оборонних укріплень окупантів (СУПУТНИКОВІ ЗНІМКИ). Тексти. 12 червня 2023.
  25. ↑ У доктринах НАТО не описана така щільність мінування — сапер ЗСУ. Укрінформ. 21 серпня 2023.
  26. ↑ Окупанти звели на фронті 1000 км укріплень в кілька рядів, які тепер штурмують ЗСУ. Defense Express. 12 червня 2023.
  27. ↑ Росія зміцнює новими фортифікаціями Бердянський і Маріупольський напрямки. Центр журналістських розслідувань. 14 вересня 2023.
  28. ↑ Реакція на контрнаступ: Росія перекинула на аеродром у Бердянську 20 гелікоптерів – "Схеми". Українська правда. 14 червня 2023.
  29. ↑ Британська розвідка: РФ створила собі тимчасову перевагу завдяки додатковим ударним гелікоптерам. 17 червня 2023.
  30. ↑ Вигода Кремля від підриву Каховської ГЕС може виявитися нетривалою – Bloomberg. Тексти. 15 червня 2023.
  31. ↑ а б 25 Tanks And Fighting Vehicles, Gone In A Blink: The Ukrainian Defeat Near Mala Tokmachka Was Worse Than We Thought. Forbes. 27 червня 2023.
  32. ↑ Howard Altman (12 червня 2023). Armor Expert Breaks Down Ukraine’s Loss Of Bradleys During Breaching Operation. The War Zone. The Drive. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  33. ↑ Україна змінила тактику контрнаступу після значних втрат техніки – NYT. Українська Правда. 15 липня 2023.
  34. ↑ Ukraine Situation Report: Kyiv Changes Counteroffensive Tactics. The War Zone. The Drive. 2 серпня 2023.
  35. ↑ Черевата, Ганна (12 червня 2023). На Запорізькому напрямку звільнили три населені пункти. Суспільне Запоріжжя (укр.). Процитовано 23 вересня 2024.
  36. ↑ Військові деокупували Нескучне на Донеччині. Мілітарний. 11 червня 2023.
  37. ↑ На Донеччині звільнили Благодатне. Мілітарний. 11 червня 2023.
  38. ↑ ЗСУ звільнили Новодарівку. Укрінформ. 12 червня 2023.
  39. ↑ Черевата, Ганна. На Запорізькому напрямку звільнили три населені пункти.
  40. ↑ На четвертий день літнього контрнаступу Залужний мусив повністю відмовитися від попереднього плану, - WP. Цензор.НЕТ. 4 грудня 2023.
  41. ↑ Інна Семенова (19 червня 2023). Два нові гучні успіхи ЗСУ. Чому П’ятихатки — це більше, ніж звільнене село, а знищений склад БК біля Генічеська — болісний удар по окупантах. НВ.
  42. ↑ У Міноборони підтвердили звільнення П'ятихаток. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 червня 2023.
  43. ↑ Збройні Сили уразили склад боєприпасів в селі Рикове. Мілітарний. 18 червня 2023.
  44. ↑ Данілов назвав пріоритет наступу Сил оборони на цей час: «знекровлення артилерії». Українська Правда. 20 червня 2023.
  45. ↑ Чонгарські мости перерізають: чим могли вдарити та стратегічне значення. Defense Express. 22 червня 2023.
  46. ↑ ЗСУ звільнили село Рівнопіль на Донеччині — Маляр. 26 червня 2023.
  47. ↑ Нічна бавовна у «глибокому тилу». У Новоолексіївці на елеваторі детонувало до світанку, — Федоров. ukranews.com. 11 липня 2023.
  48. ↑ Чи є російські десантні кораблі, які "перевозять цивільних", легальною ціллю для знищення. Defense Express. 18 липня 2023.
  49. ↑ США помітили новий етап наступу ЗСУ на півдні. Де головний напрямок прориву. BBC News Україна (укр.). Процитовано 30 липня 2023.
  50. ↑ Старомайорське Донецької області звільнили від росіян. www.unian.ua (укр.). 27 липня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
  51. ↑ Great Advance Of Ukrainian Forces On Southern Front And Liberation Of Staromayorske (англ.). 16 липня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
  52. ↑ Як багато бронетехніки РФ знищили ЗСУ в боях за Старомайорське (фото) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 1 серпня 2023.
  53. ↑ Том Купер: ЗСУ доведеться "щось робити" з тим, як іде відбір і навчання офіцерів. Тексти. 1 серпня 2023.
  54. ↑ В ЗСУ заявили про Успішну атаку на Чонгарський міст. podrobnosti.ua. 29 липня 2023.
  55. ↑ Ukraine Situation Report: Key Crimean Railway Bridge Targeted In Missile Strike. The War Zone. The Drive. 31 липня 2023.
  56. ↑ Робота КПП "Чонгар" тимчасово закрита. ukr.net. 6 серпня 2023.
  57. ↑ ЗСУ атакували два мости в Херсонській області, є пошкодження. radiosvoboda.org. 6 серпня 2023.
  58. ↑ Урожайне звільнено: Генштаб назвав три "гарячі" напрямки контрнаступу. www.unian.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  59. ↑ Воїни 47 бригади з боєм увійшли в Роботине - Міноборони. Укрінформ. 22 серпня 2023.
  60. ↑ Над Роботине підняли український прапор. Мілітарний. 23 серпня 2023.
  61. ↑ ЗСУ прорвали оборону рашистів біля Роботиного, але штурм "лінії Суровікіна" почнеться лише зараз. Defense Express. 28 серпня 2023.
  62. ↑ Українські війська прорвали першу лінію оборони на Запоріжжі - Тарнавський. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 3 вересня 2023. Процитовано 5 вересня 2023.
  63. ↑ Україна використовуватиме «вишки Бойка» для посилення контролю в Чорному морі – ГУР. Укрінформ. 13 вересня 2023.
  64. ↑ Що залишилось від ВДК "Минск" у Севастополі, який ступень ураження й чи реально його відновити. Defense Express. 13 вересня 2023.
  65. ↑ Росія втратила два корабля в Севастополі. Мілітарний. 13 вересня 2023.
  66. ↑ Другий ЗРК С-400 у Криму знищено: деталі комплексного удару та повне відео. Defense Express. 14 вересня 2023.
  67. ↑ “Нептун” уразив російський С-400 в Криму. Мілітарний. 14 вересня 2023.
  68. ↑ Генштаб підтверджує звільнення Силами оборони Андріївки. Укрінформ. 15 вересня 2023.
  69. ↑ Сили оборони оволоділи Андріївкою – Генштаб. Мілітарний. 15 вересня 2023.
  70. ↑ Штурмовики ЗСУ та Національної поліції зачистили Кліщіївку біля Бахмута. Мілітарний. 17 вересня 2023.
  71. ↑ На Бахмутському напрямку ЗСУ пробили лінію оборони, а російське військо втратило найкращі частини — Сирський. Суспільне Новини. 18 вересня 2023.
  72. ↑ Українська бронетехніка прорвала "Лінію Суровікіна". Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  73. ↑ ЗСУ прорвали оборону росіян біля Вербового – Тарнавський. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2023. Процитовано 23 вересня 2023.
  74. ↑ OSINT-група Oryx підрахувала втрати росіян після ударів по аеродромах у Бердянську і Луганську. babel.ua (укр.). 23 жовтня 2023. Процитовано 23 жовтня 2023.
  75. ↑ Україні загрожує позиційна війна — Залужний. Мілітарний. 2 листопада 2023.
  76. ↑ Ukraine’s commander-in-chief on the breakthrough he needs to beat Russia. The Economist. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 10 грудня 2023.
  77. ↑ Буданов про війну: Ми вибилися з графіка. Українська Правда. 12 жовтня 2023.
  78. ↑ Jack Watling, Oleksandr V Danylyuk, Nick Reynolds (липнеь 2024). Preliminary Lessons from Ukraine’s Offensive Operations, 2022–23 (PDF) (Звіт). RUSI.
  79. ↑ Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 19 червня 2024.
  80. ↑ Скжипчак[недоступне посилання]
  81. ↑ Sarcastosaurus (16 червня 2023). Ukraine War, 17 June 2023: Profit is a bad Advisor. Sarcastosaurus. Процитовано 2 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Український_контрнаступ_(2023)&oldid=43720721