Друга криза в Тайванській протоці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 24 січня 2020, заснована на цій версії.
Друга криза у Тайванській протоці
Дата: 1958
Місце: Тайванська протока
Привід: Територіальні суперечки:
Результат: status quo ante bellum
Військові сили
Республіка Китай 92,000
США Військово-морська підтримка 		КНР 215,000
Втрати
440 військовослужбовців РК загинули та пропали безвісти[1] 460 військовослужбовців КНР загинули та поранені

Друга криза у Тайванській протоці (八二三砲戰) — військовий конфлікт, що стався між Китайською Народною Республікою та Тайванем (РК) через спірні острови: Цзіньмень і Мацзу в Тайванській протоці. Обидві острівні групи розташовані біля берегів материкової провінції Фуцзянь, але контролюються Тайванем.

Криза та ескалація

Конфлікт почався о 17:30 23 серпня 1958 року, коли артилерія Народно-визвольної армії Китаю почала обстріл острова Цзіньмень, розташованого поблизу міста Сямень, і прилеглих до нього дрібних островів. У відповідь тайванські солдати відкрили вогонь. Надалі відбувся ряд повітряних боїв між ВПС КНР і РК.

За датою початку подій, на Тайвані конфлікт часто називають «Артилерійський бій 23 серпня» (кит. 823砲戰).

Цей конфлікт був продовженням кризи Тайваньської протоки, котра відбулася після Корейської війни. У 1954 році НВАК почала артилерійський обстріл спірних островів.

Президент США Дуайт Ейзенхауер виступив на стороні Республіки Китай і відправив на допомогу авіацію. На острові з 1949 року розташовувалися частини армії США. Між Сполученими Штатами Америки та Китайською Республікою в грудні 1954 (в умовах ескалації Першої кризи[2]) був укладений китайсько-американський Договір про взаємну оборону. Він набув чинностi в березні 1955 року та знизив загрозу безпеки Тайваню. Дія договору була обмежена островом Тайвань і Пескадорами, не поширювалася на Цзіньмень і Мацзу. Саме тому США не брали активної участі у кризі. Договір було укладено на тлі глобальної конфронтації між комуністичною та капіталістичною системами в холодній війні. США підтримували претензії Китайської Республіки на роль єдиного законного уряду континентального Китаю. Договір став заключним у серії подібних договорів між США та їхніми союзниками в Східній Азії.

Уряд СРСР, згідно позицій голови МЗС Андрія Громико, виступив на боці Пекіна.

Тайванська сторона заявила про те, що у повітряних боях було збито не менше 25 Міг-17, з них 4 — ракетами AIM-9B. Китайська сторона підтвердила втрату п'яти літаків всіх типів.[3][4] Це був перший випадок застосування керованих ракет «повітря-повітря» в дії.

Примітки

  1. ↑ Maritime Taiwan: Historical Encounters with the East and the West by Shih-Shan Henry Tsai. Page 189. Published 2009
  2. ↑ Avalon Project - Mutual Defense Treaty Between the United States and the Republic of China; December 2, 1954. avalon.law.yale.edu. Процитовано 9 листопада 2017.
  3. ↑ China and Taiwan since 1945; Part 1
  4. ↑ Taiwanese Air-to-Air Victories[недоступне посилання з квітня 2019]

Див. також

Література

  • Bush, R. & O'Hanlon, M. (2007). A War Like No Other: The Truth About China's Challenge to America. Wiley. ISBN 0-471-98677-1
  • Bush, R. (2006). Untying the Knot: Making Peace in the Taiwan Strait. Brookings Institution Press. ISBN 0-8157-1290-1
  • Carpenter, T. (2006). America's Coming War with China: A Collision Course over Taiwan. Palgrave Macmillan. ISBN 1-4039-6841-1
  • Cole, B. (2006). Taiwan's Security: History and Prospects. Routledge. ISBN 0-415-36581-3
  • Copper, J. (2006). Playing with Fire: The Looming War with China over Taiwan. Praeger Security International General Interest. ISBN 0-275-98888-0
  • Federation of American Scientists et al. (2006). Chinese Nuclear Forces and U.S. Nuclear War Planning
  • Gill, B. (2007). Rising Star: China's New Security Diplomacy. Brookings Institution Press. ISBN 0-8157-3146-9
  • Shirk, S. (2007). China: Fragile Superpower: How China's Internal Politics Could Derail Its Peaceful Rise. Oxford University Press. ISBN 0-19-530609-0
  • Tsang, S. (2006). If China Attacks Taiwan: Military Strategy, Politics and Economics. Routledge. ISBN 0-415-40785-0
  • Tucker, N.B. (2005). Dangerous Strait: the U.S.-Taiwan-China Crisis. Columbia University Press. ISBN 0-231-13564-5
  • Watry, David M. Diplomacy at the Brink: Eisenhower, Churchill, and Eden in the Cold War. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 2014.

Джерела


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Друга_криза_в_Тайванській_протоці&oldid=27093194