Київський фунікулер
50°27′27″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.45750° пн. ш. 30.52333° сх. д.
| Київський фунікулер | |
|---|---|
  Вагончики Київського фунікулера | |
| Відкриття першої ділянки | 7 (20) травня 1905 |
| Довжина, км | 0,222 |
| Кількість станцій | 2 |
| Час проїзду, хв | 2,5 |
| Кількість вагонів у складі поїзда | 1
|
Ки́ївський фунікуле́р — фунікулерна система, що з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Прокладено схилом Володимирської гірки з гарним видом на річку Дніпро. Лінія складається з двох станцій і керується комунальним підприємством «Київпастранс».
Споруджувався впродовж 1902—1905 років, за часом спорудження є другим фунікулером в Україні після Одеського.
Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала з часів виникнення Києва. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, згодом — Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з XVIII століття. Від Хрещатика до Подолу згодом Олександрівським узвозом прокладено першу лінію електричного трамвая та шлях став хоч довшим, проте зручнішим.
Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер Артур Абрагамсон, проєкт розробили інженери Микола П'ятницький та Олександр Баришников[1]. Спорудження фунікулера тривало впродовж 1902–1905 років. Фунікулер урочисто було відкрито 7 (20) травня 1905 року[2], регулярні пасажирські перевезення розпочалися з 8 (21) травня[3]. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів Тік. Дістав назву Михайлівського електричного канатного підйому, бо розташований був поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем.
Лінія фунікулера початково була коротшою внизу на 38 метрів: на Олександрівській вулиці на Подолі (нині — вулиця Петра Сагайдачного), де нині розташована нижня станція, були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.
На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли й підйомні машини. Однак, 1928 року сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу й розбив нижній вагон. Першу реконструкцію фунікулера було здійснено у 1928–1929 роках: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії — і відтоді нижню станцію перенесено на ріг вулиці Петра Сагайдачного й Поштової площі.
Трамвай та фунікулер у Києві перевозили пасажирів і під час німецької окупації впродовж 1941–1943 років. Експлуатація фунікулера була відновлена не пізніш як 8 жовтня 1941 року[4].
Фунікулер споживав дуже мало електроенергії, тому його робота не припинялася. 12 травня 1942 року, у зв'язку зі скороченням комендантської години (вуличний рух тепер був дозволений до 21:00), роботу фунікулера було подовжено до 20:00[4]. За 1942–1943 фінансові роки (з квітня 1942 по березень 1943 року) фунікулер перевіз 1,050 млн пасажирів — майже вдвічі більше від запланованого. За останній день цього періоду, 31 березня 1943 року, касова виручка фунікулера сягнула 1100 карбованців, що відповідало приблизно двом із половиною тисячам пасажирів[4]. Провадилися регулярні випробування механізмів функулера на міцність: вагон завантажували баластом вагою 8 тонн (удвічі більше розрахункового навантаження, що відповідало вазі 60 пасажирів) і відчіпляли канат. Автоматичні гальма захоплювали рейки й вагон зупинявся[4].
 |
 |
1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. А наприкінці 1984 року фунікулер знову оновили.
Щороку цей вид транспорту перевозить до 2,8 млн пасажирів, серед яких чимало туристів.
У 2019 році київський фунікулер планували повністю оновити. Передбачалося встановити новий прозорий фунікулер фірми «Doppelmayr Garaventa» з кондиціонерами, термін служби яких близько 40 років. Вони вміщують декілька сотень пасажирів і рухаються зі швидкістю до 14 м/с. На сайті компанії «Doppelmayr Garaventa» є інформація, що фунікулери фірми є можливість встановлювати в місті, за містом або в гірській місцевості, оскільки рейкова система з канатною тягою без проблем долає вигини або зміни ухилу[5].
7 квітня 2024 року на верхній станції фунікулера відбулося вбивство 16-річного підлітка Максима Матерухіна працівником УДО. Підозрюваному обраний запобіжний захід тримання під вартою, якому передбачено покарання до 12 років позбавлення волі[6][7].
З довоєнних часів і до 1961 року вартість проїзду становила 15 копійок. Це був найдешевший вид транспорту. З 1 січня 1957 року окремі квитки на фунікулер скасували й оплата стала виконуватися шляхом опускання в касу п'ятнадцяти копійок в будь-якому наборі[8].
Під час німецької окупації, ще до відновлення пасажирського руху, 7 жовтня 1941 року постановою Київської міської управи було встановлено тариф трохи вищий за радянський: 20 копійок (замість 15 коп.) за одну поїздку фунікулером, 45 копійок за провезення одного місця багажу. З 16 листопада тариф підвищили: 30 копійок з пасажира і 1 карбованець за місце багажу. З огляду на те, що кілограм хліба влітку 1942 року на базарі коштував 100 карбованців, а літр молока — 40 крб., проїзд був практично безкоштовний[4]. Проїзд на фунікулері подорожчав до 40 копійок згідно з постановою від 24 лютого 1942 року (у документі датою запровадження нового тарифу названо 1 лютого; можливо, це помилка, і мова про 1 березня)[4].
З 1 січня 1961 року, після проведення грошової реформи, фунікулер став коштувати 2 копійки. Ця ціна протрималася понад 25 років[8].
До листопада 2008 року існували єдині квитки, які діяли як у автобусах, тролейбусах, трамваях, так і у фунікулері. Нині для проходу на станції фунікулера використовують безконтактні оплату або електронні паперові квитки.
З 14 липня 2018 року вартість однієї поїздки становить 8 гривень, до цього становила 4 гривні з 15 липня 2017 року, з 7 лютого 2015 року — 3 гривні, ще раніше — 1,50 гривні.
З 14 вересня 2020 року у КП «Київпастранс» першим на Е-квиток перейшов київський фунікулер[9].
- Водночас із відкриттям фунікулера для зручності пасажирів вулицею Боричів Тік від Контрактової площі до нижньої станції було прокладено трамвайну колію. Маршрут № 15, що там проходив, уважався єдиним цілим із фунікулером — придбавши квиток у трамваї, пасажири пересаджувалися у фунікулер, не сплачуючи повторно за проїзд. До верхньої станції також підходила трамвайна лінія.
- Фунікулер вважався трамвайним маршрутом і мав номер ще до середини 1930-х років.
- 22−25 березня 2013 року, під час снігопаду, що був рекордним за останні 100 років спостереження, фунікулер використовувався як підйомник для катання на лижах та сноубордах із Володимирської гірки та Андріївським узвозом.
-
Фунікулер близько 1905 року -
Верхня станція
початок ХХ століття -
Фунікулер близько 1939 року -
Фунікулер у жовтні 1978 року -
Вагон фунікулера (2008) -
Вагон фунікулера (2012) -
Фасад нижньої станції (2014) -
Фасад верхньої станції (2013) -
Анотаційна дошка на фасаді верхньої станції -
Вечірній краєвид на нижню станцію (2015) -
Інтер'єр нижньої станції ввечері (2013) -
Кабіна водія (2009)
.jpg)
- ↑ Як виглядав фунікулер в Києві після будівництва і в радянські часи: історичні фото. 30.07.2023.
- ↑ Открытіе Михайловскаго механическаго подъема въ Кіевѣ [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.] / Кіевлянинъ. — 1905. — № 126. — 8 мая. — С. 2, 3 (рос. дореф.)
- ↑ Со вчерашнего дня, 8 мая, Михайловскій механическій подъемъ городской желѣзной дороги открытъ для движенія публики [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.] // Кіевлянинъ. — 1905. — № 127. — 9 мая. — С. 2 (рос. дореф.)
- ↑ а б в г д е Машкевич, 2010.
- ↑ В Киеве поменяют фуникулер: поставят прозрачный и с кондиционерами. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 9 грудня 2018. // Українські новини. — 2018. — 16 листопада (рос.)
- ↑ Вбивство підлітка на фунікулері: підозрюваному працівнику УДО обрали запобіжний захід. 24 Канал. 7 квітня 2024.
- ↑ Мій син був світлою людиною, — мати вбитого на фунікулері в Києві 16-річного хлопця. 24 Канал. 7 квітня 2024.
- ↑ а б Машкевич, 2004.
- ↑ У комунальному підприємстві першим на Е-квиток перейшов фунікулер з 14 вересня 2020 року. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- Історія розвитку фунікулеру. [Архівовано 28 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Машкевич С. В. История фуникулёра в Киеве // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Історія. Філософія. Політологія: зб. наук. праць. — Одеса : Фенікс, 2014. — Вип. 8. — С. 29–33. (рос.)
- Машкевич С. В. Громадський транспорт Києва за часів німецької окупації (1941—1943) // Етнічна історія народів Європи: зб. наук. праць. — 2010. — Вип. 33. — С. 127–135. — ISSN 2309-9356. [Архівовано 14 Травня 2015 у Wayback Machine.]
- Машкевич С. В. Трамвайные копейки // Зеркало недели. — 2004. — № 42. — 15–22 октября (рос.) [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Тоцкий Олег. История киевского фуникулёра. livejournal.com. 14 квітня 2014. (рос.)
- Позняк П. І. , П'ятериков С. В. Київ: Погляд через століття: фотопутівник. — К. : Мистецтво, 1987. — C. 82.
- Фунікулер // Веб-енциклопедія Києва.
- Киевский фуникулёр. Неофициальный городской сайт Киева. 26 січня 2009. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 28 червня 2011. (рос.)
- Історія київського фунікулера. [Архівовано 10 Червня 2020 у Wayback Machine.]
