Українська православна церква (Московський патріархат)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українська православна церква (Московський патріархат)
Києво-Печерська Лавра, резиденція митрополита Київського та місцезнаходження тимчасового кафедрального собору УПЦ
Засновники	суперечливо[1]
Автокефалія/автономія проголошена	1990 Російською Православною Церквою
Автокефалія/автономія визнана	1990 всіма помісними православними уерквами
Предстоятель	Володимир (Сабодан)
Центр	Київ, Україна
Кафедральний собор	тимчасово: Успенський собор Києво-Печерської Лаври
Основна територія	Україна
Закордонні території	немає
Літургічна мова	Церковнослов'янська, українська
Музична традиція	Український наспів
Церковний календар	Юліанський
Єпископів	64[2]
Єпархій	44[3]
Навчальних закладів	17[4]
Монастирів	167[4]
Парафій	11 085[4]
Священиків	9327[4]
Ченців і черниць	4399[4]
Вірних	10,9% населення України [5]
Офіційний сайт	Українська Православна Церква

Ця стаття є частниною серії статей про народ Українці Культура Література • Музика • Архітектура Образотворче мистецтво • Кіно • Театр Танці • Кухня • Мода • Спорт Українська діаспора Австралія • Аргентина • Бразилія • Грузія Казахстан • Канада • Німеччина • Польща Португалія • Румунія • Росія • США • Угорщина Етнографічні групи українців Бойки • Гуцули • Кубанці • Лемки Литвини • Наддніпрянці • Подоляни Поліщуки • Русини • Слобожани Українська міфологія Релігія Православ'я: УПЦ (МП) • УПЦ-КП • УАПЦ Католицизм: УГКЦ • РКЦ Протестантизм • Іслам • Юдаїзм Мова Українська та її діалекти Інші статті Україна • Знамениті українці • Історія Всесвітні форуми українців • Голодомор Етнокультурні регіони • Розселення Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати

Українська Православна Церква (Українська Православна Церква Московського Патріархату, УПЦ,^[6] УПЦ МП) — самоврядна православна Церква в Україні, що формально залежить від Російської Православної Церкви. Найбільше релігійне об’єднання України за чисельністю приходів та священнослужителів (за чисельністю вірян — друге)^[7].

Предстоятель УПЦ обирається її Синодом і після обрання благословляється Патріархом Московським. УПЦ володіє унікальною широтою канонічних прав, що наближують її до рівня автокефальної Церкви, проте у диптих автономних і автокефальних Православних Церков не внесена. Єдина конфесія на території держави, що є частиною Вселенської Православної Церкви, перебуваючи у євхаристійному спілкуванні з усіма Помісними Православними Церквами світу. Нинішнім предстоятелем УПЦ є Блаженніший Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України.

Поряд з іншими православними і католицькими церквами України, УПЦ вважає себе прямою спадкоємницею руської Київської митрополії 10 століття.

Зміст 1 Назва 2 Історія 3 Устрій 3.1 Єпархії 4 Єпископат 4.1 Предстоятель 4.2 Архієреї 5 Статус 6 Статистика 7 Стосунки Церкви та держави 8 Примітки 9 Див. також 10 Посилання

Назва

З метою розрізнення двох православних церков в Україні, Українська Православна Церква часто називається Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) або УПЦ(МП).

Проте сама Церква наполягає виключно на назві «Українська православна церква»:

«

«Української Православної Церкви Московського Патріархату» не існує. Є «Українська Православна Церква». І з цим статутним ім’ям вона зареєстрована у відповідних державних установах. Додаток «Московський Патріархат» виник значно пізніше з метою розрізнення від «УПЦ-КП», яка, без приставки «КП» існувати не може, оскільки є новою організацією, що запозичила частину назви від Української Православної Церкви (Предстоятель УПЦ, митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) в інтерв'ю Assotiated Press, [2])

»

Також Церква стверджує, що вона є єдиним канонічним тілом Вселенського Православ'я в країні, українською «помісною церквою». Все це категорично заперечується з боку УПЦ-КП та частково заперечується з боку УАПЦ.

У державних органах Церква зареєстрована під назвою «Українська православна церква».

Історія

Історично Українська православна церква від Хрещення Русі була Митрополією Константинопольського патріархату. У 1685 році Московська патріархія (що відокремилася від Київської Митрополії у 1448 році та отримала визнання Константинопольського патріархату у 1589 році) зверталася до Константинополя з проханням підпорядкувати їй Українську церкву. У 1687 році це було здійснено. Незважаючи на суперечності цього акту, на даний момент Вселенська патріархія визнає його легітимність:

«

Після анексування України Росією і під тиском Петра І, Вселенський Патріарх Діонісій IV розсудив, що за тогочасних обставин стало необхідним церковне підпорядкування Української Церкви Московському Патріархатові (1687 р.), щоб не примножувати бід побожного українського народу і щоб він був під православним політичним проводом — хоча українська ієрархія сильно і одностайно противилася цьому рішенню, рішенню, що дорівнювало нанесенню явної шкоди канонічним правам Церкви-Матері («Звернення Вселенського Патріарха до української нації», 26 липня 2008 [3])

»

Зважаючи на історичний хід подій, Українська православна церква так і не змогла набути адміністративної самостійсності від Російської православної реркви.

Ухваленням Архієрейського Собору РПЦ 25—27 жовтня 1990 року, у відповідь на звертання українського єпископату до Святішого Патріарха Московського і всієї Руci Алексія II і всього єпископату РПЦ, за Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Філарета (саме такий титул було надано Митрополитові Київському у 1990 році), Українській Православній Церкві було надано незалежність і самостійність в управлінні та права широкої автономії (що не є тотожним канонічному статусу автономії, яким володіє, наприклад, Церква Фінляндії чи Японії).

У 1992 році Митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) змістив з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ). Цікаво, що Володимир (Сабодан) входить до Синодів двох Церков, що є, мабуть, унікальним випадком у історії Православ'я.

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено в 1992) за «розкольницьку діяльність». Апеляцію Філарета Вселенський Патріархат та інші помісні церкви не розглянули, визнавши таким чином акт відлучення (анафему).

У 2000 році на Архієрейському Соборі РПЦ було уточнено статус УПЦ і скасовано дію окремих положень статуту РПЦ по відношенню до УПЦ. Але статус автономії УПЦ так і не отримала. Можливо тому, що у силі залишається прохання про надання автокефалії УПЦ (1991) на яке РПЦ зобов'язана дати відповідь на Помісному Соборі, якого досі не відбулось.

У 2007-2008 роках керівництво УПЦ здійснило ряд кроків спрямованих на закріплення та розширення самостійності від РПЦ, на розбудову відмінної від російської системи адміністративного управління Церквою, на оновлення системи духовної освіти, подолання націоналістичних (проросійських) та політичних тенденцій всередині Церкви.

Устрій

УПЦ є незалежною в управлінні частиною Московського Патріархату з правами широкої автономії. «Права широкої автономії» (але не сам канонічний статус автономії з внесенням у диптих) УПЦ було надано Архієрейським Собором Російської Православної Церкви у 1990 році у відповідь на звернення українського єпископату до Патріарха Московського та всієї Русі Алексія ІІ і всього єпископату РПЦ.

УПЦ визнає себе правонаступницею давньої Київської Митрополії Константинопольського Патріархату (у межах України) та Українського Екзархату Російської Православної Церкви.

Предстоятель УПЦ є постійним членом Священного Синоду РПЦ, а український єпископат бере участь у Архієрейських та Помісних Соборах РПЦ, у виборах Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі. У той же час вплив РПЦ на внутрішній устрій УПЦ обмежений, усі рішення приймає Архієрейський Собор Української Православної Церкви. Митрополит Київський та всієї України підпорядковується лише Священному Синоду УПЦ.

Найбільшими святинями Української Православної Церкви є три монастирі — Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, Свято-Успенська Почаївська Лавра та Свято-Успенська Святогорська Лавра.

Єпархії

Докладніше у статті: Єпархії Української Православної Церкви (Московського Патріархату)

Українська Православна Церква станом на 14 листопада 2008 році налічувала 44 єпархії:

Бердянська єпархія Білоцерківська єпархія Вінницька єпархія Волинська єпархія Володимир-Волинська єпархія Горлівська єпархія Джанкойська єпархія Дніпропетровська єпархія Донецька єпархія Житомирська єпархія Запорізька єпархія Івано-Франківська єпархія Кам'янець-Подільська єпархія Київська єпархія Кіровоградська єпархія

Конотопська єпархія Кременчуцька єпархія Криворізька єпархія Луганська єпархія Львівська єпархія Миколаївська єпархія Мукачівська єпархія Ніжинська єпархія Новокаховська єпархія Овруцька єпархія Одеська єпархія Олександрійська єпархія Полтавська єпархія Рівненська єпархія Сарненська єпархія

Сєверодонецька єпархія Сімферопольська єпархія Сумська єпархія Тернопільська єпархія Тульчинська єпархія Уманська єпархія Харківська єпархія Херсонська єпархія Хмельницька єпархія Хустська єпархія Черкаська єпархія Чернівецька єпархія Чернігівська єпархія Шепетівська єпархія

Усі єпархії розміщені на території України. Закордонних єпархій немає, і завдяки цьому УПЦ є однією з небагатьох Православних Церков у світі, яка дотримується постанов Вселенських Соборів, що забороняють єпископам втручатися у справи за межами їхньої канонічної території (зокрема й створювати єпархії для емігрантів, чим «грішать» більшість Православних Церков). Українські закордонні парафії підпорядковуються Вселенському Патріархату, в окремих випадках — Московському.

Єпископат

Докладніше у статті: Список єпископів Української Православної Церкви (Московського Патріархату)

Предстоятель

Предстоятелем УПЦ є Митрополит Київський і всієї України з титулом «Блаженніший». Його резиденція — Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. З 1992 року це Володимир (Сабодан).

Найвищий орган управління — Архієрейський Собор Української Православної Церкви.

Для обговорення найважливіших питань внутрішнього життя Церкви періодично скликається Всеукраїнський Церковний Собор (помісний).

Архієреї

Українська Православна Церква станом на 22 листопада 2008 року налічувала 64 архієреї. Серед них: предстоятель, 43 єпархіальних архієреї, 15 вікаріїв та 5 на спочинку.

Найавторитетнішими архієреями УПЦ, окрім Предстоятеля, є митрополит Харківський Никодим (Руснак), митрополит Дніпропетровський Іриней (Середній), митрополит Одеський Агафангел (Саввин), митрополит Донецький Іларіон (Шукало), архієпископ Тернопільський Сергій (Генсицький), архієпископ Львівський Августин (Маркевич), архієпископ Білоцерківський Митрофан (Юрчук).

Митрополит Агафангел (Саввин) є своєрідним ідейним лідером «проросійського» крила УПЦ. Активним прибічником автокефалії є митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук). Предстоятель і переважна більшість архієреїв займають нейтральні позиції, намагаючись протистояти проявам як українського, так і російського націоналізму в Церкві.

Протягом 2007 року було рукоположено 13 архієреїв, майже стільки, як за попередні 10 років. Це пов'язано з адміністративною реформою, яка подрібнює єпархії для зручності управління за зразком Елладської Церкви. Це прохолодно сприймається РПЦ, оскільки таким чином кількість українських єпископів може зрівнятися з кількістю єпископів самої РПЦ і на Помісному Соборі РПЦ (де матимуть право голосу всі єпископи УПЦ) українські архієреї зможуть прийняти практично будь-яке вигідне для УПЦ рішення.

Статус

Українська Православна Церква володіє усіма правами і канонічним статусом, що наближає її до рівня Автокефальної Церкви. Однак, формально, такою не є.

УПЦ вказує на ряд перешкод до набуття повної автокефалії:

• Прохолодне ставлення Московського Патріархату до ідеї автокефалії.
• Складна міжконфесійна ситуація в Україні, зокрема наявність ще двох неканонічних православних церков.
• Різні погляди на автокефалію серед архієреїв та прихожан УПЦ.
• Побоювання, що Константинопольський Патріархат не визнає автокефальної Української Православної Церкви, а спробує включити її до свого складу (тобто повернути той статус, який вона мала за часів Русі). Визнання Константинополя є необхідною умовою набуття автокефалії.

Щоправда, є думка, що останнє побоювання не має історичних підстав — скажімо, у 1448 році Російська Православна Церква здобула автокефалію без згоди на те Константинопольським Патріархом (і отримала визнання Константинопольської Церкви лише через 141 рік, у 1589 році); аж до самого підпорядкування Української (тоді Руської) Православної Церкви Російській Церкві (до речі, саме із таким підпорядкуванням досі не погоджується Константинопольський Патріархат) Українська Церква мала статут фактичної автономії, тощо. Але є й історичні підстави — невизнання Константинопольською Церквою автокефалії Православної Церкви Америки, що була надана Російською Церквою більш як півстоліття тому, а також невизнання автономій Японської і Китайської Православних Церков.

Статистика

За винятком трьох областей Галичини і західного Поділля (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська), УПЦ є домінуючою конфесією на території країни за кількістю парафій (громад) та культових споруд у власності чи користуванні. Її релігійна мережа є найшвидше зростаючою серед усіх конфесій України (200-300 парафій та інших структур на рік ^[8]).

За даними Державного комітету України у справах національностей та релігій на початок 2008 року, до складу УПЦ входило 11 334 громади, 173 монастирі (з 4485 ченцями і черницями), 10 місій, 34 братства, 18 духовних навчальних закладів (у них 3970 слухачів), 9217 священослужителів, 4112 недільних шкіл, 106 періодичних видань^[9].

Стосунки Церкви та держави

З початку набуття Україною незалежності, у часи президенства Леоніда Кравчука, стосунки УПЦ з державою стали напружені, через активну підтримку владою інших православних церков та греко-католиків, тиск на УПЦ. А також через втручання УПЦ в політичне життя України.

За правління Леоніда Кучми УПЦ та УГКЦ отримали максимальне сприяння з боку влади. За Віктора Ющенка декларується рівне ставлення до усіх конфесій, проте оголошеного відділення церкви від держави не сталось досі.

Примітки

1. ↑ Питання кого вважати засновником УПЦ є суперечливим. Сама Церква називає Апостола Андрія, який за легендою встановив на Київських горах хрест і за історичними даними проповідував у грецьких містах північного Причорномор'я, вважаючи його першим, хто приніс православну християнську віру на нинішні землі України. Безпосередньо церковна ієрархія (якщо не рахувати скіфських єпископів) бере початок від св. Михаїла Київського, що був першим митрополитом Київським. Серед засновник УПЦ називає також св. Володимира Великого, за якого формальний єпископ і невелика кільких грецьких парафій перетворились на велику митрополію, утворивши повноцінну помісну Церкву, що стала державною релігією. Представники інших конфесій вважають засновником УПЦ або Філарета (Денисенко), за якого УПЦ отримала повну самоврядність, зберігши лише канонічне поєднання з Московським Патріархатом, або Володимира (Сабодана), за якого УПЦ була розбудована і відроджена, кількість парафій, монастирів і єпархій зросла у кілька разів, УПЦ почала брати участь у міжправославних діалогах та урочистостях, і навіть приймати участь у міжправославних нарадах як самостійна церковна одиниця (з 2008 року).
2. ↑ Станом на 22 листопада 2008 року. Офіційний сайт УПЦ
3. ↑ Станом на 14 листопада 2008 року. Офіційний сайт УПЦ
4. ↑ ^{а б в г д} Станом на 1 січня 2007 року. Дані державного комітету України у справах національностей та релігій [1].
5. ↑ Віруючим якої церкви, конфесії Ви себе вважаєте? // Центр Разумкова. (2006.4-6). Опитування проводилося соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень з 20 квітня по 12 травня 2006 року за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за регіоном проживання, типом поселення, віком і статтю. Вибірка побудована як багатоступенева, стохастична з квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки не перевищує 1,0%. Усього було опитано 11216 респондентів.
6. ↑ У статті назви "УПЦ" та "Українська Православна Церква" стосуються Української Православної Церкви (Московського Патріархату).
7. ↑ Соціологічне опитування: «Віруючим якої церкви ви себе вважаєте?», 2006 р., Центр Разумкова
8. ↑ Дані державного комітету у справах національностей та релігій станом на 1 січня 2008 року (http://www.scnm.gov.ua/doccatalog/document?id=50179 , Excel).
9. ↑ Дані державного комітету у справах національностей та релігій станом на 1 січня 2008 року (http://www.scnm.gov.ua/doccatalog/document?id=50179 , Excel).

Див. також

• Монастирі Української православної церкви Московського патріархату
• Митрополити Київські
• Українська Православна Церква Київського Патріархату
• Українська Автокефальна Православна Церква
• Українська Греко-Католицька Церква
• Розподіли України

Посилання

• Офіційний сайт Української Православної Церкви
• Сайт "Православіє в Україні"
• Релігійно-інформаційна служба України

п • о • р Православна церква
Вселенська православна церква*
Автокефальні:	Чотири древніх патріархати: Константинопольська · Олександрійська · Антиохійська · Єрусалимська Російська · Сербська · Румунська · Болгарська · Грузинська · Кіпрська · Елладська · Польська · Албанська · Чехословацька · Американська
Автономні:	Синайська · Фінляндська · Японська · Китайська · Українська США · Українська Канади · Українська (МП) · Карпаторуська · Естонська (ВП)
Інші**:	Бесарабська · Білоруська (МП) · Естонська (МП) · Латвійська · Литовська · Молдовська (МП) · РПЦЗ
Неканонічні православні церкви***
УПЦ КП · УАПЦ · УАПЦ(о) · УАПЦК · УАпПЦ · УАПЦЛ · СУАПЦ · Македонська · Чорногірська · БАПЦ · ІРПЦ
*Церкви, що перебувають у євхаристійному спілкуванні між собою і утворюють єдину Вселенську Церкву. ** Напівавтономні, самоврядні, а також значні екзархати, архієпархії, митрополії. *** Церкви, що не мають євхаристійного спілкування з жодною складовою Вселенської Церкви.