Союз Радянських Соціалістичних Республік: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 152: | Рядок 152: | ||
Зростає роль репресій у житті суспільства — починає працювати система [[ГУЛАГ]] (система концтаборів), де не дотримувалися елементарні людські права, тому тисячі людей вмирали від голоду, хвороб та непосильної праці. |
Зростає роль репресій у житті суспільства — починає працювати система [[ГУЛАГ]] (система концтаборів), де не дотримувалися елементарні людські права, тому тисячі людей вмирали від голоду, хвороб та непосильної праці. |
||
Впроваджується нові погляди на суспільне життя — принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов — хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька). Іде боротьба з старою суспільною ідеологією — релігією, напр. в 1932 році проходить «[[безбожна п'ятирічка]]», протягом якої було знищено близько 95 % церков, що діяли в 1920-х роках. |
Впроваджується нові погляди на суспільне життя — принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов — хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька). Іде боротьба з старою суспільною ідеологією — релігією, напр. в 1932 році проходить «[[безбожна п'ятирічка]]», протягом якої було знищено близько 95 % церков, що діяли в 1920-х роках. |
||
* [http://www.duhvoli.com.ua/index.php?loading=all Карта «Репресії проти українців в СРСР»] |
|||
* [http://www.duhvoli.com.ua/index.php?loading=all&p=2 Мапа “Голодомор – геноцид українців”] |
|||
=== [[Друга світова війна]] === |
=== [[Друга світова війна]] === |
||
Версія за 14:43, 2 грудня 2011
.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — соціалістична федеративна, тоталітарна держава, яка існувала у 1922—1991 роках у Східній Європі, Центральній та Північній Азії.
Радянський Союз до 1989 року мав однопартійну політичну систему, головним органом влади була Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС). Керівна і направляюча роль КПРС була закріплена у Конституції СРСР 1977 року[1]. Хоча СРСР був номінально союзом радянських республік, насправді це була держава з високим ступенем централізації та плановою економікою[2].
Назва
- До 1933 — Союз радянських соціялістичних республік[3]
- Після 1933 — Союз Радянських Соціалістичних Республік
(Мовою оригиналу (російською мовою) Договору про утворення СРСР — Союз Советских Социалистических Республик[4].)
Політична історія
Революції 1917 року в Росії
Заворушення по всій Російській імперії і зокрема в столиці — Петрограді. Офіційна відмова імператора Миколи II від престолу. Влада переходить до Тимчасового уряду. Готуються Установчі Збори (рос. Учредительное Собрание), які мають вирішити питання утворення нового державного ладу і провести вибори до Державної Думи.
У цей час в умовах війни і розпаду єдиного старого державного апарату в різних частинах імперії з'являються різноманітні владні структури, які намагаються в той чи інший спосіб вирішити наявні проблеми і взяти владу у свої руки. Серед них різноманітні ради (совєти), комітети, а також різноманітні уряди. Ті уряди, які визнали владу Тимчасового уряду, проголошують автономії у складі Росії. Як приклад можна навести утворення Центральної Ради.
У серпні 1917 року генерал Корнілов робить спробу державного перевороту, відмовляється коритися Тимчасовому уряду і проголошує військову диктатуру.
У цей час, протягом лютого-жовтня 1917 року, частина партії РСДРП — більшовики, під керівництвом В. І. Ульянова (Леніна), займаються створенням власних структур підтримки — робітничих рад, комітетів і військових загонів, які стали основою нового державного апарату більшовиків. Головні противники на даному етапі — Тимчасовий уряд і армія Корнілова.
Наближається II З'їзд Рад. 25 жовтня (по старому стилю) більшовики беруть владу в Петрограді в свої руки. Перемогу на виборах отримують більшовики та їх прихильники. Утворюється новий уряд — РНК (Рада Народних Комісарів). Приймаються декрети про мир і землю, які відразу підвищують повагу до більшовиків в очах великої частини населення Російської Імперії. Національні уряди (Українська Народна Республіка, Білоруський загальний з'їзд та інші) здебільшого не підтримали більшовицький переворот і проголосили про утворення власних незалежних держав. Утворюється РСФРР.
Громадянська війна
У січні 1918 р. більшовики розігнали Всеросійські Установчі Збори, які мали визначити майбутній устрій Росії. Ця подія стала початком Громадянської війни в Росії між прихильниками радянської влади (більшовики та ліві есери) з одного боку і її противниками (меншовиками, білогвардійцями, анархістами)- з іншого. Головні воєначальники «червоних»: Л. Д. Троцький, М. М. Тухачевський, С. С. Каменєв, С. М. Будьонний, М. В. Фрунзе, В. К. Блюхер, І. П. Уборевич, В. О. Антонов-Овсієнко, С. В. Косіор. Головні воєначальники «білих»: Олександр Васильович Колчак, А. І. Денікін, М. М. Юденіч, Л. Г. Корнілов, П. Н. Врангель, П. Н. Краснов, Е. К. Міллер, М. В. Алєксєєв, Г. М. Семенов.
В умовах Громадянської війни проводилася політика «Військового комунізму». Її ввели для безпосереднього та швидкого переходу до комунізму. Основні риси «військового комунізму»: націоналізація всієї великої та середньої промисловості, а також великої частини дрібних підприємств; продовольча диктатура, продрозкладка, прямий продуктообмін між містом і селом; заміна приватної торгівлі державним розподілом продуктів за класовою ознакою (карткова система); натуралізація господарських відносин; загальна трудова повинність; зрівнялівка в оплаті праці; військово-наказова система керівництва всім життям суспільства.
Більшовики поширили своє панування на інші республіки. У Грузії Радянська влада була встановлена після її завоювання 11-ю армією РККА у лютому 1921.
Як вказують сьогодні російські джерела, в Україні «Независимая Народная Республика провозглашена в 1918, завоевана Красной армией в 1920»[5]. У такий спосіб Радянська влада остаточно утвердилася в Україні у серпні 1920 року. Військові частини Української Народної Республіки разом з урядом були вимушені евакуюватись. Поступово УСРР були нав'язані договори про військовий і господарський союз[6]. Одним з прикладів неадекватної інтерпретації подій цього періоду в СРСР є назва виданої 1986 року книги, що стосуєтося періоду 1919 — 1922 років, коли СРСР ще не існував: «Гражданская война в СССР».
Заснування
30 грудня 1922 р. на І Всесоюзному з'їзді Рад у Москві було урочисто проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Позиція В. Леніна щодо устрою нової держави переважила сталінський план «автономізації». За пропозицією Леніна, до складу нової держави входили рівноправні республіки: РСФРР, УСРР, БСРР і ЗСРР. Проте насправді всі найважливіші рішення приймалися лише в Москві. За Конституцією, кожна з республік мала право на вихід із союзної держави. Проте на практиці ця норма не могла бути втілена в життя. Територія Радянського Союзу швидко зростала, а також ріс формальний статус автономних утворень. Так, на території Туркестанської АСРР 27 жовтня 1924 р. були сформовані Туркменська й Узбецька СРР. 5 грудня 1929 р. утворилася Таджицька СРР. 5 грудня була ліквідована Закавказька СРР і на її базі утворилися Грузинська, Азербайджанська і Вірменська РСР.
На початку 20-х років радянські республіки переживали не найкращі часи. Вони не могли ніяк оговтатися від наслідків Громадянської війни. В Україні та на Поволжі лютував голод викликаний як посухою, так і свідомими діями Радянської влади[7]. В окремих районах відбувалися селянські антирадянські повстання[8]. У березні 1921 р. на Балтійському морі у Кронштадті моряки, незадоволені політикою «воєнного комунізму», підняли антибільшовицьке повстання під гаслами: «Влада Радам, а не комуністам!» Ці обставини не могли не впливати на розвиток всього господарства. Промисловість у республіках залишалась у стані колапсу. Політика «воєнного комунізму» не виправдала себе. У березні Х з'їзд РКП(б) прийняв рішення про запровадження нової економічної політики — НЕПу. Неп став фактичним відходом від соціалістичного господарювання і позначився відновленням товарно-грошових відносин. Така політика ставила за мету відродження промисловості та сільського господарства. Селяни відтепер могли вільно продавати залишки своєї продукції на ринках. Таким чином, з'явилася зацікавленість у своїй праці. Проте неп важко назвати капіталізмом. Над промисловістю зберігалося адміністративне управління, що сковувало розвиток підприємств. 21 січня 1924 р. помер засновник Радянської держави, голова Раднаркому СРСР В. І. Ленін. Його тіло забальзамували і поховали в Мавзолеї. Відразу після смерті Леніна почалася боротьба за владу. Невдовзі фактичним лідером держави став генеральний секретар ЦК Йосип Сталін. Він зумів перетворити цю фактично технічну посаду у ключову. Поступово він зосередив усю повноту влади в державі. Паралельно йшла боротьба за владу з його найзапеклішим політичним противником, соратником Леніна, Левом Троцьким. З приходом до влади Сталіна СРСР поступово стає тоталітарною державою.
Великий терор
В 1929 році вибухнула світова економічна криза. У зв'язку з тим, що в СРСР в період НЕПу частково сформувалася ринкова система світова криза зачепила СРСР. Спад промисловості і проблеми з продуктами по всій країні у зв'язку з переважанням невеликих приватних підприємств. Керівництво СРСР після довгих суперечок приймає рішення про проведення індустріалізації країни — створення великої промисловості, яка у свою чергу дасть змогу створити потужний військово-промисловий комплекс для оборони від західних держав і Німеччини у випадку нападу, а також для подальшого поширення соціалістичної системи в усьому світі. Одною з умов індустріалізації є колективізація — створення великих сільськогосподарських підприємств — колгоспів. Прогнозується, що в деяких районах країни можливий опір цим заходам влади. Вирішено проводити колективізацію за всяку ціну — зокрема чинити вплив на населення деяких районів за допомогою продзаготівель (створено умови для голодомору), незгодних — заарештовувати і відправляти в концтабори. В 1932-33 під керівництвом Сталіна було організовано штучний голодомор, що охопив території України, Казахстану, Поволжя та Північного Кавказу. Голодомор в Україні 1932—1933 став однією з найстрашніших трагедій в історії людства. Під час голоду 1932-33 років вмирає близько 10 % населення України, переважно сільського. Залишаються ті хто знайшов собі місце і роботу в новій суспільній системі — вступив до колгоспу, переїхав жити до міста, вступив в Червону Армію або НКВС. Таким чином, як це не парадоксально, але саме в цей період закладаються основи майбутньої радянської системи — в суспільстві стає мізерною частка приватної власності, створюється велика промисловість, колгоспна система, система освіти, починають швидкими темпами розвиватись природничі науки, зростає роль армії, НКВС і центральної влади в житті суспільства.
Зростає роль репресій у житті суспільства — починає працювати система ГУЛАГ (система концтаборів), де не дотримувалися елементарні людські права, тому тисячі людей вмирали від голоду, хвороб та непосильної праці. Впроваджується нові погляди на суспільне життя — принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов — хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька). Іде боротьба з старою суспільною ідеологією — релігією, напр. в 1932 році проходить «безбожна п'ятирічка», протягом якої було знищено близько 95 % церков, що діяли в 1920-х роках.
У 1933 у Німеччині до влади прийшли націонал-соціалісти. 23 серпня 1939 СРСР та Німеччина уклали між собою договір про ненапад, так званий пакт Молотова-Ріббентропа, який призвів до появи спільного кордону між двома країнами. Друга світова війна розпочалась нападом Німеччини на Польщу, який зі сходу був підтриманий СРСР. Німеччина захопила Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди та Францію, і наприкінці 1940 року нею була захоплена майже вся Західна Європа.
У свою чергу, в 1939—1940 роках СРСР поширив свій вплив на Західну Україну, Західну Білорусію, країни Прибалтики, Бессарабію та Північну Буковину. Західна Україна відразу була приєднана до складу УРСР (Див.: Польський похід РСЧА).
У листопаді 1939 року СРСР вступив у війну з Фінляндією (Див.: Радянсько-фінська війна). За напад на Фінляндію СРСР був виключений з Ліги Націй як агресор. У подальшому, Фінляндія брала участь у II Світовій війні на боці Німеччини.
22 червня 1941 року Німеччина, порушивши акт про ненапад, напала і на Радянський Союз. Розпочалася війна, яка в у радянській історії має назву Велика Вітчизняна. Ця війна тривала чотири роки — з 1941 по 1945. 9 травня 1945 року СРСР закінчив війну з Німеччиною з перемогою .
9 серпня того ж року СРСР розпочав військові дії проти Японії.
Відбудова. Холодна війна
Після Другої світової війни СРСР поширює свій вплив на країни Східної Європи, деякі країни Америки, Азії і Африки. При цьому керівництво СРСР відмовляється від планів утворення світового союзу радянських республік. Створюється міжнародна соціалістична система на противагу капіталістичній. В цей час провідну роль в капіталістичній системі світу отримують США. Початок "холодної війни. План Маршалла був системою допомоги США країнам світу (переважно Західної Європи) у відбудові їхньої промисловості.
Після закінчення війни сильна центральна влада продовжує зосереджуватись в Москві. При цьому влада у своїй політиці все більше починає уділяти уваги внутрішнім перетворенням суспільства. Вище керівництво країни за своїм складом і психологією відрізняється від того, яке було до війни — переважають люди, для яких рідна російська мова, які виховані в рамках російської культури і вважають себе частиною російського народу. Це одна з причин централізованої русифікації суспільства, тобто нав'язування російської мови і культури, яка починається після війни, в усіх радянських республіках. Закриваються створені до війни бібліотеки, культурні товариства, газети і журнали, які сприяли розвитку культур різних народів СРСР, зокрема українські, тюркські (кримськотатарські), єврейські. Ці заходи проводяться в рамках проголошеної боротьби з націоналізмом, фашизмом і космополітизмом. Збільшується кількість репресій за національною ознакою — війна з УПА в Західній Україні, арешти культурних діячів різних народів СРСР, переселення чеченців і кримських татар (під приводом співпраці з німцями у роки Великої Вітчизняної Війни).
Після смерті Сталіна починається новий етап існування СРСР — відлига.
Відлига
Після завершення Другої світової війни СРСР збільшився за рахунок приєднання деяких нових територій. Крім того, утворився так званий «табір соціалізму», до якого увійшли нові країни — Чехословаччина, Польща, НДР та інші. У цих країнах була встановлена жорстка влада, що направлялася керівниками СРСР. Після війни репресії усередині країни продовжувалися. Крім того, погіршилися стосунки з країнами Заходу, почалося жорстке змагання систем, гонка озброєнь.
У 1953 році помер Йосип Сталін, і лідером країни став Микита Хрущов, який зробив перші кроки у зруйнуванні «культу особи Сталіна» та поширення правди щодо методів його правління (хоча замовчувалася власна роль Хрущова під час сталінських репресій). Офіційне викриття цього «культу» відбулося на 20-му з'їзді КПРС у 1956 р. Хрущов приділяв деяку увагу підвищенню рівня життя громадян держави (зокрема, було побудовано багато нових житлових будинків, так званих «хрущовок»), відмінив «сільське рабство» (видав паспорти селянам, що скасувало заборону на їх переміщення). Але економіка СРСР постраждала від волюнтаристичних, недалекозорих рішень партії. У 1962 виникла ракетна криза на Кубі, яка мало не призвела до ядерної війни, але була успішно розв'язана зусиллями Хрущова та Кеннеді.
Застій
У 1964 році консервативно налаштована партійна верхівка усунула від влади Хрущова, висунувши замість нього Леоніда Брежнєва. Цей час відомий як період застою. У радянському суспільстві не відбувається майже ніяких значних перетворень — при владі старі люди, які не зацікавлені в жодних змінах, а простий народ не має змоги суттєво змінити ситуацію. «Брежнєвська доба» вважається найліпшим часом існування СРСР як з економічної, так і з геополітичної точки зору. Проте насправді радянська економіка знаходилася у стані стагнації. Інфляція носила прихований характер. Основною статтею радянського експорту становила сировинна база, а саме: нафта, природний газ, ліс, метал. Так звані «нафтодолари» не йшли на покращення побуту та рівня життя радянських людей. СРСР продовжував політику підтримки країн третього світу. Протягом цього періоду відбувається придушення спроби революції в Чехословаччині (1968) та введення військ в Афганістан (1979).
Перебудова
У листопаді 1982 року помер керівник держави — Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Його наступником став голова КДБ Юрій Андропов, а згодом Костянтин Черненко. Через важкий стан здоров'я вони померли дуже швидко після приходу до влади. У 1985 році Генеральним секретарем ЦК КПРС став наймолодший член Політбюро ЦК КПРС 54-річний Михайло Горбачов, який оголосив так звану перебудову: різко зросла політична активність народу, сформувалися масові національні рухи. Горбачов вважав, що демократизація, гласність, розвиток підприємства в обмеженому вигляді кооперативів та відкриття держави світові поліпшить життя людини. Фактично закінчилася холодна війна. Було виведено радянські війська з Афганістану. Але справжні реформи в галузі економіки звелись лише до витрат останніх резервів держави в «довгобуди». У країні почалася величезна соціально-економічна криза.
Гласність виявила серйозні проблеми в економіці та міжнаціональних відносинах, які раніше не вирішувалися. Радянська імперія стала поступово розпадатися. Прибалтійські республіки, а пізніше деякі інші проголосили, що виходять зі складу СРСР. У серпні 1991 після провалу комуністичного перевороту (див. ГКЧП) більшу владу одержав президент Росії Борис Єльцин, який прискорив розпад комуністичних структур. У грудні 1991 СРСР офіційно припинив існування.
На думку деяких дослідників, найбільш далекоглядні діячі партії та комсомолу, заради збереження фактичної влади, ще в середині 1980-х почали виводити з дежавної власності найбільш цінне майно, засновували політичні партії, великі кооперативи, приватні банки, друкарні[9].
Розпад
8 грудня 1991 року голови республік-першозасновників СРСР — Росії, України та Білорусі — Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич у держрезиденції «Віскулі» в Біловезькій пущі підписали угоди, згідно з якими Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права. Водночас ці держави підписали угоду про створення міждержавного об'єднання — Співдружності Незалежних Держав (або СНД), до якої увійшли ще 9 колишніх республік СРСР (крім трьох прибалтійських), яка мала стати базисом для цивілізованого «розлучення» новостворених країн та запобігання міжнаціональних конфліктів. Іще деякий час після підписання цих угод продовжували існувати деякі центральні органи влади СРСР, так що факт зникнення цієї держави залишався не визнаним юридично. 25 грудня 1991 р. подав у відставку Президент СРСР Михайло Горбачов. У той же день з будівель адміністративних будинків було знято прапори СРСР, а єдиним органом, який існував і вважав себе органом влади СРСР, залишилася Рада Республік Верховної Ради СРСР (тобто одна з палат парламенту). Вранці 26 грудня 1991 р. ця палата зібралася на своє останнє засідання, на якому було прийнято рішення, в якому було констатовано факт припинення існування Радянського Союзу.
Адміністративний поділ
СРСР на час розпаду поділявся на 15 радянських соціалістичних республік. у складі яких перебували 20 автономних радянських соціалістичних республік, 8 автономних областей, 10 автономних округів, 6 країв, 123 області, 3 255 районів.
| 1956—1991 | ||||
|---|---|---|---|---|
| Прапор | Республіка | Столиця | 
| |
| 1 |  |
Азербайджанська РСР | Баку | |
| 2 |  |
Вірменська РСР | Єреван | |
| 3 | .svg){kind=small} |
Білоруська РСР | Мінськ | |
| 4 | .svg){kind=small} |
Грузинська РСР | Тбілісі | |
| 5 |  |
Казахська РСР | Алма-Ата | |
| 6 |  |
Киргизька РСР | Фрунзе | |
| 7 | .svg){kind=small} |
Латвійська РСР | Рига | |
| 8 |  |
Литовська РСР | Вільнюс | |
| 9 | .svg){kind=small} |
Молдавська РСР | Кишинів | |
| 10 | .svg){kind=small} |
Російська РФСР | Москва | |
| 11 |  |
Таджикська РСР | Душанбе | |
| 12 |  |
Туркменська РСР | Ашгабад | |
| 13 |  |
Узбецька РСР | Ташкент | |
| 14 | .svg){kind=small} |
Українська РСР | Київ | |
| 15 | .svg){kind=small} |
Естонська РСР | Таллінн | |
Населення
Чисельність населення (у тис. осіб) республік у складі СРСР:
| Радянська республіка | 1959 рік | 1970 рік | 1979 рік | 1989 рік | 1990 рік | 1991 рік |
|---|---|---|---|---|---|---|
| СРСР у цілому | 208 827 | 241 720 | 262 436 | 286 731 | 288 624 | 290 077 |
| Російська РФСР | 117 534 | 130 079 | 137 551 | 147 400 | 148 041 | 148 543 |
| Українська РСР | 41 869 | 47 126 | 49 755 | 51 707 | 51 839 | 51 944 |
| Білоруська РСР | 8 055 | 9 002 | 9 560 | 10 200 | 10 259 | 10 260 |
| Узбецька РСР | 8 106 | 11 799 | 15 391 | 19 905 | 20 322 | 20 708 |
| Казахська РСР | 9 310 | 13 009 | 14 684 | 16 536 | 16 691 | 16 793 |
| Грузинська РСР | 4 044 | 4 686 | 5 015 | 5 443 | 5 456 | 5 464 |
| Азербайджанська РСР | 3 698 | 5 117 | 6 028 | 7 038 | 7 131 | 7 137 |
| Литовська РСР | 2 711 | 3 128 | 3 398 | 3 690 | 3 723 | 3 728 |
| Молдавська РСР | 2 884 | 3 569 | 3 947 | 4 338 | 4 362 | 4 367 |
| Латвійська РСР | 2 093 | 2 364 | 2 521 | 2 680 | 2 687 | 2 681 |
| Киргизька РСР | 2 066 | 2 934 | 3 529 | 4 290 | 4 367 | 4 422 |
| Таджицька РСР | 1 980 | 2 900 | 3 801 | 5 109 | 5 248 | 5 358 |
| Вірменська РСР | 1 763 | 2 492 | 3 031 | 3 288 | 3 293 | 3 376 |
| Туркменська РСР | 1 516 | 2 159 | 2 759 | 3 534 | 3 622 | 3 714 |
| Естонська РСР | 1 197 | 1 356 | 1 466 | 1 573 | 1 583 | 1582 |
Природний рух (1990 рік):
Народжуваність: 18 на 1000
Смертність: 10 на 1000
Природний приріст: + 8 на 1000
Дитяча смертність: 24 на 1000 живонароджених (1990 рік)
Тривалість життя при народженні (1990 рік):
чоловіки - 65 р.
жінки - 74 р.
Сумарний коефіцієнт народжуваності (1990 рік):
2.4 дитини(1990)
-
Національності (1941) -
Густота (1982)
Політична система та ідеологія
Стаття 2-га Конституції СРСР 1977 року проголошувала: «Вся влада в СРСР належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу СРСР. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів. На виборах висувалися кандидати від трудових колективів, профспілок, молодіжних організацій (ВЛКСМ), самодіяльних творчих організацій, а також від партії (КПРС).
До проголошення соціалізму в СРСР Конституцією СРСР 1936 року, в СРСР офіційно проголошувалася диктатура пролетаріату і селянства. Стаття 3-тя Конституції 1936 року була такою: «Вся влада в СРСР належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих».
Радянська політична система відкинула принцип поділу влади й незалежності влади, поставивши законодавчу владу над виконавчою і судовою. Джерелом права формально були тільки постанови законодавця, тобто Верховної ради СРСР, хоча реальна практика значно розходилася з конституційними положеннями. Повсякденна законотворча діяльність на практиці здійснювалося Президією Верховної ради СРСР, що складався з Голови, 15-ти заступників Голови, секретаря та 20-ти інших членів. Верховна рада СРСР обиралася на 4 роки. Вона обирала Президію Верховної ради СРСР, формувала Раду міністрів СРСР, обирала суддів Верховного суду СРСР і призначала Генерального прокурора СРСР.
Колективним главою держави в 1922 — 1937 рр. був Всесоюзний з'їзд Рад, у проміжках між з'їздами — його Президія. У 1937 — 1989 рр. колективним главою держави вважалася Верховна рада СРСР, в проміжках між сесіями - Президія Верховної ради СРСР. В 1989 — 1990 рр. одноосібним главою держави був Голова Верховної ради СРСР[10], в 1990 — 1991 рр. — Президент СРСР.
Фактична влада в СРСР належала керівництву КПРС (ВКП(б)), яка функціонувала відповідно до свого внутрішнього статуту. Конституція 1977 року, на відміну від попередніх, вперше відбивала фактичну роль КПРС в управлінні державою: «Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу».
У СРСР законодавчо ніяка ідеологія не проголошувалася державною або пануючою, але, з огляду на політичну монополію Комуністичної партії, такою ідеологією де-факто була ідеологія КПРС — марксизм-ленінізм, яку в пізньому СРСР іменували «соціалістичною марксистсько-ленінською ідеологією»[11]. Політична система СРСР розглядалася як «соціалістична держава», тобто як «політична частина надбудови над економічним базисом соціалізму, новий тип держави, що приходить на зміну буржуазній державі в результаті соціалістичної революції»[12]. Однак, на думку деяких західних дослідників радянського суспільства[13], в пізньому СРСР марксизм у реальності трансформувався в націоналістичну і етатичну ідеологію, тоді як класичний марксизм проголошував відмирання держави при комунізмі.
Єдиними інститутами, які легально залишалися (але часто піддавалися гонінням) організованими носіями ворожої марксизму-ленінізму ідеології, були зареєстровані релігійні об'єднання (релігійні громади і групи)[14].
Економіка
У СРСР ВВП на душу населення за ПКС у 1991 році складав 9130 дол. США — це станом на той рік був 33 показник у світі[15].
- Воєнний комунізм
- Нова економічна політика (НЕП)
- Колгосп
- Радянський карбованець
- ГОСТ (держстандарт СРСР)
- Планова економіка
- Соціалістичне змагання
- П'ятирічки в СРСР
- Штурмівщина
- Будівництво БАМу
- Економіка СРСР періоду застою
Військо
- Червона Армія (1918 — 1946)
- Радянська армія
- Війни і збройні конфлікти:
- Радянсько-фінська війна (1939 — 1940)
- Радянсько-польська війна (1939)
- Радянсько-румунська війна (1940)
- Радянсько-німецька війна (1941 — 1945)
- Радянсько-японська війна (1945)
- Холодна війна (1946 — 1991)
- Радянсько-афганська війна (1979 — 1989)
Освіта
- Московський університет (МДУ)
- Київський університет
- Київський політехничний інститут
- Видавництво "Радянська школа"
- Товариство «Знання» України
- Університети марксизму-ленінізму
Кількість учнів і студентів різних закладів освіти у деяких з найбільших міст СРСР[16].
| Кількість учнів, тис. | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Місто | Рік | Населення, тис. | Заг.освітні.школи | Сер.спец.школи | Проф.тех.училища | Вищі учб.заклади | Всього | Частка |
| Москва | 1980 | 8099 | 736,4 | 215,9 | 66,1 | 632,0 | 1650,4 | 20,4% |
| Ленінград | 1980 | 4638 | 398,8 | 114,4 | 65,6 | 280,6 | 859,4 | 18,5% |
| Київ | 1979 | 2144 | 270,6 | 60,9 | 26,2 | 146,5 | 504,2 | 23,5% |
| Ташкент | 1983 | 1944 | 276,8 | 54,0 | 28,6 | 150,0 | 509,4 | 26,2% |
| Харків | 1984 | 1535 | 180,0 | 56,6 | 28,5 | 128,0 | 393,1 | 25,6% |
| Мінськ | 1980 | 1295 | 160,9 | 34,9 | 20,7 | 95,5 | 312,0 | 24,1% |
| Тбілісі | 1983 | 1125 | 180,0 | 21,4 | 19,2 | 66,0 | 286,6 | 25,5% |
| Дніпропетровськ | 1979 | 1066 | 139,0 | 39,6 | 14,0 | 56,0 | 248,6 | 23,3% |
| Одеса | 1980 | 1057 | 115,0 | 36,0 | 13,9 | 86,0 | 250,9 | 23,7% |
| Донецьк | 1979 | 1021 | 113,0 | 28,7 | 16,5 | 46,1 | 204,3 | 20,0% |
| Рига | 1982 | 858 | 105 | 26,6 | 13,6 | 35,1 | 180,3 | 21,0% |
| Запоріжжя | 1979 | 781 | 92,5 | 16,7 | 15,8 | 16,7 | 141,7 | 18,1% |
| Львів | 1980 | 676 | 93,2 | 31,5 | 17,9 | 62,2 | 204,8 | 30,3% |
| Фрунзе | 1984 | 590 | 73,6 | 22,0 | 12,9 | 46,5 | 155 | 26,3% |
| Кишинів | 1979 | 503 | 53,5 | 23,1 | 7,2 | 36,8 | 120,6 | 24,0% |
| Вільнюс | 1977 | 458 | 68,1 | 19,2 | 29,4 | 116,7 | 25,5% | |
| Таллін | 1983 | 454 | 59,0 | 12,9 | 3,0 | 13,7 | 88,6 | 19,5% |
| Миколаїв | 1980 | 449 | 64,0 | 7,0 | 9,0 | 13,0 | 93,0 | 20,7 |
| Луганськ | 1977 | 445 | 52,5 | 14,4 | 9,5 | 28 | 104,4 | 23,5% |
Наука
Культура
- Кінематограф в СРСР (див. також en:Cinema of the Soviet Union)
- Книговидання в СРСР
- Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського
- Національний заслужений академічний народний хор України ім.Верьовки
- Міжнародний конкурс імені П. І. Чайковського
Спорт
- Літні Олімпійські ігри 1980
- Збірна СРСР з футболу
- Чемпіонат СРСР з футболу
- Збірна СРСР з хокею із шайбою
- Чемпіонат СРСР з хокею із шайбою
- Спартакіади у СРСР
Дивіться також
- Музей радянської окупації
- КПРС
- НКВС
- КДБ
- Верховна рада СРСР
- Уряд СРСР
- Демократичний централізм
- Інтернаціоналізм
- Колективізм
- Русифікація
- Соціалізм
- Комунізм
Примітки
- ↑ Стаття 6 Конституції СРСР зразка 1977 року (рос.).
- ↑ Орест Субтельний. Україна Історія. Київ : Либідь, 1993. - 720 с. ; 20 см. - ISBN 5-325-00451-4
- ↑ Конституція Української соціялістичної радянської республіки
- ↑ Договір про утворення СРСР (мовою оригиналу)]
- ↑ Краткий энциклопедический словарь — М.: «ООО Издательство АСТ»; ООО «Издательство Астрель», 2002. - 1136 с
- ↑ Образование СССР / Сборник документов. 1917—1924. — М.— Л.: Издательство Академии наук СССР, 1949. — 472 с.
- ↑ Голодомор в Україні 1921—1923
- ↑ Улянич, Володимир. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921-1933 роках.- Київ : МАУП, 2004.-84 с.
- ↑ Игорь Бунич. «Золото Партии». ISBN 5-85976-208-9
- ↑ Стаття 120 Конституції СРСР в редакції Закону СРСР від 1 грудня 1988№ 9853-XI «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР»
- ↑ Філософський словник. під ред. І. Т. Фролова, М.: Видавництво політичної літератури, 1987, стор 158.
- ↑ Філософський словник. під ред. І. Т. Фролова, М.: Видавництво політичної літератури, 1987, стор 444.
- ↑ William van den Bercken. Ideology and Atheism in the Soviet Union / / Religion in Communist Lands, Vol 13 № 3, 1985, стор 269-281.
- ↑ William van den Bercken. Holy Russia and the Soviet Fatherland / / Religion in Communist Lands, Vol 15 № 3, 1987, стор 276-277: «In spite of the political compromise between church and state there is no question in the Soviet Union of a rapprochement between Christianity and Marxism, and the so called "idealogical struggle" of the party against non-communist world-views is also aimed at Christianity and every other religion. <...> In spite of all the political restraints, constitutional limitations, legal curtailments and administrative control by the state, the Russian Orthodox Church (together with other churches) remains the only institution in Soviet society which has not been absorbed by state ideology ».
- ↑ 1991 CIA WORLD FACTBOOK
- ↑ http://leksika.com.ua/ure/ Українська радянська енциклопедія
Джерела
- Гражданская война в СССР. В двух томах. Т. 2. Решающие победы Красной Армии. Крах империалистической интервенции (март 1919 г. — октябрь 1922 г.) — М.: Воениздат, 1986. — 447 с, ил.
- Образование СССР / Сборник документов. 1917—1924. — М.— Л.: Издательство Академии наук СССР, 1949. — 472 с.
Посилання
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |