Протизаплідні спіралі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюди перенаправляється запит «Пластикова внутрішньоматкова спіраль з міддю». На цю тему потрібна окрема стаття.
Засіб контрацепції
Спіраль Mirena на муляжі матки
Користувачжінка
Участь лікарявстановлення та зняття спіралі
Індекс Перля0,8 % (мідь), 0,2 % (гормон)
Захист від ЗПСШне захищає
Переваги
висока ефективність, тривала дія, мало побічних ефектів, не потребує догляду, самоконтролю, участі партнера
Недоліки
необхідність встановлення; вартість
CMNS: Протизаплідні спіралі у Вікісховищі
Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль

Внутрішньоматкова або протизаплідна спіраль — засіб оборотної жіночої контрацепції тривалої дії, що ефективно попереджає вагітність шляхом механічного блокування просування яйцеклітини та сперміцидною дією міді чи гормонів у їх складі, що чинять вплив на ендометрій і цервікальний слиз.

Являє собою невелику гнучку рамку із пластику з мідними гільзами чи обмоткою з мідного дроту, або ж із визначеною кількістю прогестагену (левоноргестрелу), що вивільняється щоденно у порожнину матки. Виготовляється з поліетилену з додаванням сульфату барію, що забезпечує можливість отримати зображення під час рентгенівського обстеження[1].

З імовірністю збоїв 0,8 % (мідь) і 0,2 % (гормон)[2] є одним з найефективніших контрацептивів, маючи найкращі відгуки, разом із контрацептивними імплантатами.[3] Станом на 2007 рік була найпоширенішою формою оборотної контрацепції, котрий застосовували 180 мільйонів жінок у світі.[4][5]

Принцип дії

[ред. | ред. код]

Активні іони міді (срібла) негативно впливають на активність сперматозоїдів. Спіраль з синтетичними гормонами (мірена, прогестасерт) стимулює в'язкість слизу і змінює адгезивні властивості слизової оболонки матки. Густина слизу стає непереборною перешкодою для сперматозоїдів, а яйцеклітина, навіть запліднена, нездатна прикріпитися.

Історія

[ред. | ред. код]

Внутрішньоматкові спіралі були винайдені понад 70 років тому, і являли собою невеликі стрижні, пластинки або кільця з дорогоцінних металів — срібла і золота. У 1970-х з'явилися перші спіралі з гнучкого пластику, правда, вони мали завеликі розміри, і тому провокували болі, сильні кровотечі, відчуття стороннього тіла.

Через цей негативний досвід спіралі не знаходили широкого застосування. Згодом розмір спіралей зменшився, а їх основу почали обмотувати дротом з міді — це значно підвищило не тільки зручність у використанні, але й контрацептивний ефект.

Ефективність

[ред. | ред. код]

Рівень збоїв протягом першого року для міді близько 0,8 %, для левонгестрелю — 0,2 %.[2] Серед різних контрацептивів спіралі, разом із контрацептивними імплантатами, мають найкращі відгуки.[3]

Безпека

[ред. | ред. код]

Існують свідчення ефективності та безпечності для підлітків[3] та жінок, що не народжували.[6] Внутрішньоматкова спіраль не впливає на годування груддю і може вводитися одразу після пологів[7] чи аборту.[8] Після видалення, навіть після тривалого застосування, фертильність одразу повертається до норми.[9] Мідні спіралі можуть підвищувати менструальну кровотечу та больові спазми,[10] а гормональні зменшують менструальну кровотечу чи припиняють менструацію.[7] Інші потенційні ускладнення включають виштовхування (2—5 %) та перфорацію матки (менше 0,7 %).[7][11] Спазми можуть лікуватися НПЗП.[11]

Попередню модель внутрішньоматкових спіралей (Далкон шілд) пов'язували з підвищенням ризику запалення тазових органів. Такий ризик не характерний для сучасних моделей у людей, що не хворіють на ХПСШ на час введення.[12]

Будова

[ред. | ред. код]

Зовнішній вигляд протизаплідних спіралей універсальний. Основа виготовляється у вигляді спіралі або букви Т (для більш сучасних спіралей Т-подібна форма є домінуючою). Металовмісні спіралі складаються з основи, з намотаним на неї тонким мідним або срібним дротом, в той час як гормональні — є контейнером для левоноргестрелу або іншого гестагена.

Види

[ред. | ред. код]

Внутрішньоматкові спіралі:

  • містять метали (переважно мідь),
  • містять гормони (левоноргестрел),
  • нейтральні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Г.М.Адамова, О.А.Бондаренко, Н.Г.Гойда, О.В.Грищенко, Н.Я.Жилка,В.П.Квашенко, Р.О.Моісеєнко, В.І.Пирогова, С.П.Посохова, Н.Й.Сало, О.В.Шманько (2012). Внутрішньоматковий контрацептив. Сучасні аспекти планування сім`ї. Навчальний посібник (PDF) (вид. 1). Київ: Міністерство охорони здоров'я України. с. 158—183. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2013. Процитовано 4 жовтня 2013.
  2. ↑ а б Hurt, K. Joseph, et al.(eds.); Department of Gynecology and Obstetrics, The Johns Hopkins University School of Medicine, Baltimore, Maryland (28 березня 2012). The Johns Hopkins manual of gynecology and obstetrics (вид. 4th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 232. ISBN 978-1-60547-433-5. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2014.
  3. ↑ а б в Committee on Adolescent Health Care Long-Acting Reversible Contraception Working Group, The American College of Obstetricians and, Gynecologists (2012 Oct). Committee opinion no. 539: adolescents and long-acting reversible contraception: implants and intrauterine devices. Obstetrics and gynecology. 120 (4): 983—8. PMID 22996129.
  4. ↑ Darney, Leon Speroff, Philip D. (2010). A clinical guide for contraception (вид. 5th ed.). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 242-243. ISBN 9781608316106. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014.
  5. ↑ Darroch, JE (2013 Mar). Trends in contraceptive use. Contraception. 87 (3): 259—63. PMID 23040137.
  6. ↑ Black, K; Lotke, P; Buhling, KJ; Zite, NB; Intrauterine contraception for Nulliparous women: Translating Research into Action (INTRA), group (2012 Oct). A review of barriers and myths preventing the more widespread use of intrauterine contraception in nulliparous women. The European journal of contraception & reproductive health care : the official journal of the European Society of Contraception. 17 (5): 340—50. PMID 22834648.
  7. ↑ а б в Gabbe, Steven (2012). Obstetrics: Normal and Problem Pregnancies. Elsevier Health Sciences. с. 527. ISBN 9781455733958. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 7 лютого 2014.
  8. ↑ Steenland, MW; Tepper, NK; Curtis, KM; Kapp, N (2011 Nov). Intrauterine contraceptive insertion postabortion: a systematic review. Contraception. 84 (5): 447—64. PMID 22018119.
  9. ↑ Hurd, [edited by] Tommaso Falcone, William W. (2007). Clinical reproductive medicine and surgery. Philadelphia: Mosby. с. 409. ISBN 9780323033091. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2014.
  10. ↑ Grimes, D.A., MD (2007). "Intrauterine Devices (IUDs)" In:Hatcher, RA; Nelson, TJ; Guest, F; Kowal, D. Contraceptive Technology 19th ed. New York: Ardent Media.
  11. ↑ а б Marnach, ML; Long, ME; Casey, PM (2013 Mar). Current issues in contraception. Mayo Clinic proceedings. Mayo Clinic. 88 (3): 295—9. PMID 23489454.
  12. ↑ Popularity Disparity: Attitudes About the IUD in Europe and the United States. Published by Guttmacher Policy Review Published Fall 2007. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 27 квітня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протизаплідні_спіралі&oldid=42206664