Громадянська війна в Ірландії: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м шаблон
Немає опису редагування
Рядок 23: Рядок 23:
== Англо-ірляндський договір 1921 ==
== Англо-ірляндський договір 1921 ==
{{Main|Англо-ірландський договір}}
{{Main|Англо-ірландський договір}}
Перша світова війна і подальша [[економічна криза]] підірвала могутність Великобританії як світового лідера, чим не забарилися скористатися й ірляндські націоналісти, історія боротьби яких проти ненависного їм британського правління налічувала вісім століть. Першою «спробою сил» стало [[Великоднє повстання]], нещадно придушене урядовими військами. Після розстрілу лідерів повстання опір на деякий час затих, але вже через три роки почалася війна за незалежність Ірляндії, яка тривала аж до 1921. Тоді британському уряду стало зрозуміло, що утримати Ірляндію повністю коштуватиме великих жертв і колосальних витрат. Було прийнято рішення запросити лідерів ірляндського парламенту, зформованого в 1919 партією Шин Фейн, до [[Лондон]]а для переговорів. Керівники ІРА з схвально прийняли цю пропозицію, попри те, що світова громадська думка все більше схилялася на їхню користь, зброї та боєприпасів у партизанів залишалося все менше й менше. Ірляндську сторону очолювали міністр закордонних справ [[Артур Ґріффіт|Артур Ґрифіт]] і міністр фінансів Майкл Колінз, британську ж — прем'єр-міністр країни Лойд Джордж і міністр колоній Вінстон Черчиль.
Перша світова війна і подальша [[економічна криза]] підірвала могутність Великобританії як світового лідера, чим не забарилися скористатися й ірляндські націоналісти, історія боротьби яких проти ненависного їм британського правління налічувала вісім століть. Першою «спробою сил» стало [[Великоднє повстання]], нещадно придушене урядовими військами. Після розстрілу лідерів повстання опір на деякий час затих, але вже через три роки почалася війна за незалежність Ірляндії, яка тривала аж до 1921. Тоді британському уряду стало зрозуміло, що утримати Ірляндію повністю коштуватиме великих жертв і колосальних витрат. Було прийнято рішення запросити лідерів ірляндського парляменту, зформованого в 1919 партією Шин Фейн, до [[Лондон]]а для переговорів. Керівники ІРА зхвально прийняли цю пропозицію, попри те, що світова громадська думка все більше схилялася на їхню користь, зброї та боєприпасів у партизанів залишалося все менше й менше. Ірляндську сторону очолювали міністр закордонних справ [[Артур Ґріффіт|Артур Ґрифіт]] і міністр фінансів [[Майкл Коллінз (ірландський лідер)|Майкл Колінз]], британську ж — прем'єр-міністр країни Лойд Джордж і міністр колоній Вінстон Черчиль.


[[Файл:Anglo-Irish Treaty signatures.gif|thumbnail|left|Підписи представників сторін під угодою.]]
[[Файл:Anglo-Irish Treaty signatures.gif|thumbnail|left|Підписи представників сторін під угодою.]]
У підсумку після переговорів, 6 грудня 1921 було підписано англо-ірляндську угоду, згідно з якою з 26 графств острова створювалося Ірляндська Вільна держава, яка наділялася правами домініону, аналогічними з тим, що мали Канада, Австралія, Нова Зеландія і ПАС. Главою держави вважався король Великобританії, який призначав [[генерал-губернатор]]а. Саме йому депутати парламенту Вільної Держави приносили клятву вірності. Окрім того, згідно з угодою, з числа дев'яти графств провінції Ольстер, шість (Антрим, [[Арма]], [[Давн]], [[Фермана (графство)|Фермана]], [[Лондондеррі (графство)|Лондондері]] і Тирон) повинні були залишитися в складі Великобританії. Також британський флот отримував право використовувати ряд стратегічних портів на території Вільної держави як військово-морських баз.
У підсумку після переговорів, 6 грудня 1921 було підписано англо-ірляндську угоду, згідно з якою з 26 ґрафств острова створювалося Ірляндська Вільна держава, яка наділялася правами домініону, аналогічними з тим, що мали Канада, Австралія, Нова Зеландія і ПАС. Главою держави вважався король Великобританії, який призначав [[генерал-губернатор]]а. Саме йому депутати парляменту Вільної Держави давали клятву вірности. Окрім того, згідно з угодою, з числа дев'яти ґрафств провінції Ольстер, шість (Антрим, [[Арма]], [[Давн]], [[Фермана (графство)|Фермана]], [[Лондондеррі (графство)|Лондондері]] і Тирон) повинні були залишитися в складі Великобританії. Також британський флот отримував право використовувати ряд стратеґічних портів на території Вільної держави як військово-морських баз.


Підписання договору викликало затяжні дебати в ірляндському парламенті. Практично відразу утворилися дві фракції — прихильників і противників договору. Першу очолили ті, хто його і підписував — Майкл Колінз і Артур Ґрифіт. На чолі другої встали президент Дойла (парламенту) [[Еймон де Валера]] і міністр оборони Кахал Бру. Дебати з питання про ратифікацію договору почалися 14 грудня і тривали аж до 6 січня. За день до голосування де Валера визнав, що питання про ратифікацію викликало глибокий розкол, як серед депутатів Дойла, так і серед міністрів тимчасового уряду. У підсумку 7 січня угода була офіційно ратифікована 64 голосами проти 57.
Підписання договору викликало затяжні дебати в ірляндському парляменті. Практично відразу утворилися дві фракції — прихильників і противників договору. Першу очолили ті, хто його і підписував — Майкл Колінз і Артур Ґрифіт. На чолі другої встали президент Дойла (парляменту) [[Еймон де Валера]] і міністр оборони Кахал Бру. Дебати з питання про ратифікацію договору почалися 14 грудня і тривали аж до 6 січня. За день до голосування де Валера визнав, що питання про ратифікацію викликало глибокий розкол, як серед депутатів Дойла, так і серед міністрів тимчасового уряду. У підсумку 7 січня угода була офіційно ратифікована 64 голосами проти 57.


== Бойові дії ==
== Бойові дії ==
[[Файл:IWM-H-7006-Rolls-Royce-AC-Northern-Ireland-19410128.jpg|thumb|left|300px|Бронеавтомобіль [[Rolls-Royce (бронеавтомобіль)|Rolls-Royce]]. Автівки такого класу використовувалися обома сторонами]]
[[Файл:IWM-H-7006-Rolls-Royce-AC-Northern-Ireland-19410128.jpg|thumb|left|300px|Бронеавтомобіль [[Rolls-Royce (бронеавтомобіль)|Rolls-Royce]]. Автівки такого класу використовувалися обома сторонами]]
Після перших збройних акцій [[ІРА]] урядові війська розгромили її опорні пункти в столиці — [[Дублін]]і. [[Громадянська війна]] перекинулася на південь країни. Користуючись підтримкою британської армії, урядові війська 15 серпня вибили ІРА з [[Корк]]а — центру республіканців на півдні. До цього часу помер президент країни, [[Ґріффіт Артур|Ґрифіт]] (від інсульту 12 серпня), а 22 серпня в перестрілці загинув прем'єр-міністр тимчасового уряду Ірляндії [[Майкл Коллінз (ірландський лідер)|Майкл Колінз]]. 9 вересня новим президентом був обраний Вільям Косґрейв, який також підтримував британо-ірляндський договір. 11 жовтня 1922 нижня палата парламенту прийняла нову конституцію [[Ірландська Вільна держава|Ірляндської Вільної Держави]], главою якого повинен був стати генерал-губернатор, який призначається [[Король|королем]] [[Великобританія|Великобританії]].
Після перших збройних акцій [[ІРА]] урядові війська розгромили її опорні пункти в столиці — [[Дублін]]і. [[Громадянська війна]] перекинулася на південь країни. Користуючись підтримкою британської армії, урядові війська 15 серпня вибили ІРА з [[Корк]]а — центру республіканців на півдні. До цього часу помер президент країни, [[Ґріффіт Артур|Ґрифіт]] (від інсульту 12 серпня), а 22 серпня в перестрілці загинув прем'єр-міністр тимчасового уряду Ірляндії [[Майкл Коллінз (ірландський лідер)|Майкл Колінз]]. 9 вересня новим президентом був обраний Вільям Косґрейв, який також підтримував британо-ірляндський договір. 11 жовтня 1922 нижня палата парляменту прийняла нову конституцію [[Ірландська Вільна держава|Ірляндської Вільної Держави]], главою якого повинен був стати генерал-губернатор, який призначається [[Король|королем]] [[Великобританія|Великобританії]].


== Закінчення війни ==
== Закінчення війни ==
[[Файл:Ballyseedy monument.jpg|thumb|right|250px|Меморіял республіканських солдатів, страчених Вільною Ірляндською Державою у ґрафстві [[Керрі (графство)|Кері]]]]
[[Файл:Ballyseedy monument.jpg|thumb|right|250px|Меморіял республіканських солдатів, страчених Вільною Ірляндською Державою у ґрафстві [[Керрі (графство)|Кері]]]]
Відійшовши в серпні-вересні [[1922]] року до гірських районів країни, загони [[ІРА]] намагалися продовжити боротьбу, але не змогли залучити на свою сторону населення. У кінцевому рахунку, ІРА, що не мала чіткої політичної та соціяльно-економічної проґрами, зазнала поразки. 6 грудня 1922 парламенти Ірляндії та Великобританії [[Ратифікація|ратифікували]] договір, підписаний роком раніше, а вже 17-го грудня останні підрозділи британських військ полишили межі Ірляндської Вільної Держави. Після зими, 27 квітня 1923, [[де Валера]] висунув уряду умови припинення громадянської війни в Ірляндії. Адміністрація Косґрейва прийняла його вимоги, і 30 квітня 1923 де Валера віддав наказ про припинення збройної боротьби.
Відійшовши в серпні-вересні [[1922]] року до гірських районів країни, загони [[ІРА]] намагалися продовжити боротьбу, але не змогли залучити на свій бік населення. У підсумку, ІРА, що не мала чіткої політичної та соціяльно-економічної проґрами, зазнала поразки. 6 грудня 1922 парляменти Ірляндії та Великобританії [[Ратифікація|ратифікували]] договір, підписаний роком раніше, а вже 17-го грудня останні підрозділи британських військ полишили межі Ірляндської Вільної Держави. Після зими, 27 квітня 1923, [[де Валера]] висунув уряду умови припинення громадянської війни в Ірляндії. Адміністрація Косґрейва прийняла його вимоги, і 30 квітня 1923 де Валера віддав наказ про припинення збройної боротьби.

== Бібліографія ==

* Calton Younger, [http://books.google.com/books?id=vrWGAAAAIAAJ&q=Ireland%27s+Civil+War&dq=Ireland%27s+Civil+War&pgis=1 ''Ireland’s Civil War'']: Frederick Muller: London: 1968
* [http://books.google.com/books?id=MTm0HAAACAAJ&dq=Irish+Claims+Compensation+Association ''A record of some mansions and houses destroyed 1922-23''] The Irish Claims Compensation Association: 1924
* Ernie O’Malley, [http://books.google.com/books?id=R6lnAAAAMAAJ&q=The+Singing+Flame&dq=The+Singing+Flame&pgis=1 ''The Singing Flame'']: Dublin: 1978 : : ISBN 978-0-900068-40-9
* M.E. Collins, [http://books.google.com/books?id=zIHdHAAACAAJ&dq=Ireland+1868-1966 ''Ireland 1868—1966'']: Dublin: 1993.
* Michael Hopkinson, [http://books.google.com/books?id=Kp5nAAAAMAAJ&q=Green+against+Green&dq=Green+against+Green&pgis=1 ''Green against Green — the Irish Civil War'']: 1988: ISBN 978-0-7171-1202-9
* Eoin Neeson, [http://books.google.com/books?id=-Ul5AAAACAAJ&dq=inauthor:Eoin+inauthor:Neeson&lr=&as_brr=0 ''The Civil War, 1922-23''] <small>Rev. and updated ed. of: The Civil War in Ireland. c1966.</small>: 1989: ISBN 978-1-85371-013-1
* Paul V Walsh, [http://libraryautomation.com/nymas/irishcivilwar.html ''The Irish Civil War 1922-23 -A Study of the Conventional Phase'']: <small>A paper delivered to NYMAS at the CUNY Graduate Center, New York, N.Y. on 11 December 1998</small>
* Meda Ryan, [http://books.google.com/books?id=WdGGAAAAIAAJ&q=The+Real+Chief:+The+Story+of+Liam+Lynch&dq=The+Real+Chief:+The+Story+of+Liam+Lynch&pgis=1 ''The Real Chief: The Story of Liam Lynch'']: 2005: ISBN 978-0-85342-764-3
* Tim Pat Coogan, [http://books.google.com/books?id=901mHgAACAAJ&dq=De+Valera:+Long+Fellow,+Long+Shadow ''De Valera: Long Fellow, Long Shadow'']: Dublin: 1993: ISBN 978-0-09-175030-5
* Anne Dolan, [http://books.google.com/books?id=iS_3r0vHMxsC&printsec=frontcover&dq=Commemorating+the+Irish+Civil+War++By+Anne+Dolan ''Commemorating the Irish Civil War: History and Memory, 1923—2000'']: 2006 ISBN 978-0-521-02698-7
* [http://www.ucc.ie/celt/published/E900003-001/ The Treaty Debates December 1921 January 1922 on-line]: CELT: The Corpus of Electronic Texts
* Niall C. Harrington, [http://books.google.com/books?id=MZddAAAACAAJ&dq=Kerry+Landing ''Kerry Landing'']: 1992: ISBN 978-0-947962-70-8

== Посилання ==
* [http://www.limerick-leader.ie/issues/20000101/s1920.html Опис боїв за Лімерик 7-21 липня 1922]
* [http://historical-debates.oireachtas.ie/en.toc.D.T.html Стенограма дебатів у парляменті Ірляндії відносно англо-ірляндського договору]
* [http://www.generalmichaelcollins.com/pages/irishcivilwar.html Стаття про початковий період громадянської війни]
* [http://www.hrono.ru/sobyt/1922irl.html Хронологія війни]
* [http://maps.omniatlas.com/europe/19220628/ Мапа Европи] під час Громадянської війни в Ірляндії на omniatlas.com
*[http://www.irishwarmemorials.ie/html/warMemorials.php?warID=9&warName=Civil Військові меморіяли Громадянської війни]
*[http://www.irishmedals.org/national-army-killed.html Перелік загиблих бійців Національної Армії]
*[http://www.theeasterrising.eu/220CivilWar/CivilWar.htm Історичні артефакти з Громадянської війни]



{{Без джерел}}
{{Перша світова війна}}
{{Перша світова війна}}
{{Війни XX століття}}
{{Війни XX століття}}

Версія за 07:14, 26 червня 2015

Громадянська війна в Ірляндії 1922-1923 рр

Дата: 28 червня 192224 травня 1923
Місце: Ірляндія
Привід: Англо-ірляндський договір:
Результат: Перемога Національної Армії Ірляндської Вільної Держави
Військові сили
55000 солдатів Національної Армії близько 15 000 волонтерів
Втрати
загинуло 800 солдат точні цифри невідомі, близько 2000-3000 загинуло, ще 12 000 заарештовано

Громадянська війна в Ірляндії 1922–1923 рр. (ірл. Cogadh Cathartha na hÉireann) — збройна боротьба в Ірляндії між супротивниками і прихильниками збереження країною статусу британського домініону. Завершилася перемогою прихильників англо-ірляндського договору, яких підтримувала Британія.

Англо-ірляндський договір 1921

Перша світова війна і подальша економічна криза підірвала могутність Великобританії як світового лідера, чим не забарилися скористатися й ірляндські націоналісти, історія боротьби яких проти ненависного їм британського правління налічувала вісім століть. Першою «спробою сил» стало Великоднє повстання, нещадно придушене урядовими військами. Після розстрілу лідерів повстання опір на деякий час затих, але вже через три роки почалася війна за незалежність Ірляндії, яка тривала аж до 1921. Тоді британському уряду стало зрозуміло, що утримати Ірляндію повністю коштуватиме великих жертв і колосальних витрат. Було прийнято рішення запросити лідерів ірляндського парляменту, зформованого в 1919 партією Шин Фейн, до Лондона для переговорів. Керівники ІРА зхвально прийняли цю пропозицію, попри те, що світова громадська думка все більше схилялася на їхню користь, зброї та боєприпасів у партизанів залишалося все менше й менше. Ірляндську сторону очолювали міністр закордонних справ Артур Ґрифіт і міністр фінансів Майкл Колінз, британську ж — прем'єр-міністр країни Лойд Джордж і міністр колоній Вінстон Черчиль.

Підписи представників сторін під угодою.

У підсумку після переговорів, 6 грудня 1921 було підписано англо-ірляндську угоду, згідно з якою з 26 ґрафств острова створювалося Ірляндська Вільна держава, яка наділялася правами домініону, аналогічними з тим, що мали Канада, Австралія, Нова Зеландія і ПАС. Главою держави вважався король Великобританії, який призначав генерал-губернатора. Саме йому депутати парляменту Вільної Держави давали клятву вірности. Окрім того, згідно з угодою, з числа дев'яти ґрафств провінції Ольстер, шість (Антрим, Арма, Давн, Фермана, Лондондері і Тирон) повинні були залишитися в складі Великобританії. Також британський флот отримував право використовувати ряд стратеґічних портів на території Вільної держави як військово-морських баз.

Підписання договору викликало затяжні дебати в ірляндському парляменті. Практично відразу утворилися дві фракції — прихильників і противників договору. Першу очолили ті, хто його і підписував — Майкл Колінз і Артур Ґрифіт. На чолі другої встали президент Дойла (парляменту) Еймон де Валера і міністр оборони Кахал Бру. Дебати з питання про ратифікацію договору почалися 14 грудня і тривали аж до 6 січня. За день до голосування де Валера визнав, що питання про ратифікацію викликало глибокий розкол, як серед депутатів Дойла, так і серед міністрів тимчасового уряду. У підсумку 7 січня угода була офіційно ратифікована 64 голосами проти 57.

Бойові дії

Бронеавтомобіль Rolls-Royce. Автівки такого класу використовувалися обома сторонами

Після перших збройних акцій ІРА урядові війська розгромили її опорні пункти в столиці — Дубліні. Громадянська війна перекинулася на південь країни. Користуючись підтримкою британської армії, урядові війська 15 серпня вибили ІРА з Корка — центру республіканців на півдні. До цього часу помер президент країни, Ґрифіт (від інсульту 12 серпня), а 22 серпня в перестрілці загинув прем'єр-міністр тимчасового уряду Ірляндії Майкл Колінз. 9 вересня новим президентом був обраний Вільям Косґрейв, який також підтримував британо-ірляндський договір. 11 жовтня 1922 нижня палата парляменту прийняла нову конституцію Ірляндської Вільної Держави, главою якого повинен був стати генерал-губернатор, який призначається королем Великобританії.

Закінчення війни

Меморіял республіканських солдатів, страчених Вільною Ірляндською Державою у ґрафстві Кері

Відійшовши в серпні-вересні 1922 року до гірських районів країни, загони ІРА намагалися продовжити боротьбу, але не змогли залучити на свій бік населення. У підсумку, ІРА, що не мала чіткої політичної та соціяльно-економічної проґрами, зазнала поразки. 6 грудня 1922 парляменти Ірляндії та Великобританії ратифікували договір, підписаний роком раніше, а вже 17-го грудня останні підрозділи британських військ полишили межі Ірляндської Вільної Держави. Після зими, 27 квітня 1923, де Валера висунув уряду умови припинення громадянської війни в Ірляндії. Адміністрація Косґрейва прийняла його вимоги, і 30 квітня 1923 де Валера віддав наказ про припинення збройної боротьби.

Бібліографія

Посилання