Діди (предки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Діди)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діди

Діди́ (біл. Дзяды, пол. Dziady, лит. Ilgės) — слов'янський народний поминальний обряд, ритуальна вечеря в пам'ять про померлих предків. Дідами також називали день, коли відбувався обряд і душі небіжчиків, яких ушановували. У найбільш архаїчній формі обряд зберігся в білоруській та українській культурах.

Обряд[ред. | ред. код]

Обряди поминання проводяться кілька разів на рік. Для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10 – 14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу. Після християнізації слов'янських і угро-фіннських (Росія) народів, у деяких місцях (але не повсюди) ці обряди трансформувалися в батьківські суботи і в такому вигляді існують досі. Через це утруднене визначення походження тих чи інших обрядових дій з християнської або народної традиції.

Деколи проводяться також Баби (обряди поминання померлих предків-жінок) і Діти (обряди поминання родичів, померлих до досягнення повноліття). «Баби» завжди проводяться в п'ятницю, а «Діти» — у четвер, що передує відповідній даті «Дідів».

Зазвичай, у дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам'ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що піднімається від їжі, приготованої на їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для Предків. Кожного померлого предка називають по імені.

У цілому протягом року обряди поминання проходять за схожим сценарієм, хоча кожний із них має особливості (необхідність особливих страв на столі та певна їх кількість, вчинення певних обрядових дій і таке інше).

Особливо шанований обряд проводиться в суботу, напередодні 26 жовтня (8 листопада). Тоді пекли млинці, ходили на могили рідних, перший млинець із медом ділили між усіма членами родини. У цей день "діди" приходили до своїх родин на поминальні обіди, а тому промовляли до них: "Пом’яни, Боже, чесних батьків". Обряд проводили пізніше після полудня або надвечір. Із кожної страви обов’язково відкладали трошки в окремий посуд, яку потім із ложками ставили на ніч на покуті[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович, Валерій (2002). Українська міфологія (Українська). Київ: Либідь. с. 154. ISBN 966-06-0273-1. 

Література[ред. | ред. код]

Войтович Валерій. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – С. 154. – ISBN 966-06-0273-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діди (предки)