Портал:Географія/Вибраний список/Архів
| Зміст: | Top · 2007· 2008· 2009· 2010· 2011· 2012· 2013· 2014· 2015· 2016· 2017· 2018· 2019· 2020· 2021 |
|---|
За цим посиланням ви зможете найти архів усіх кандидатів до вибраних списків.
2007[ред. код]
17 червня[ред. код]
Країни-члени Європейського Союзу — країни, що приєднались до Європейської економічної спільноти, починаючи з 1958 року. Спершу Європейський Союз був заснований шістьма країнами, але після 1958 року відбулось п'ять етапів послідовного розширення ЄС. 1 травня 2004 року до ЄС приєднались 10 нових членів, що стало найбільшим розширенням Союзу за всю його історію. Після входження у 2013 році Хорватії Європейський Союз нараховує 28 країн-учасників. 
24 червня[ред. код]
ISO 3166-1 — частина стандарту ISO 3166, яка містить коди назв країн і їх володінь. Уперше опублікована 1974 року. 246 країн і територій мають власні коди. Для того, щоб бути включеною до бюлетеня ООН, країна або територія повинна бути членом ООН, або бути членом будь-якої зі спеціалізованих агенцій ООН, або брати участь у складанні зводу законів Міжнародного суду. Стандарт визначає три різних коди для кожної країни:
- ISO 3166-1 alpha-2 — дволітерна система, яка має багато застосувань, включаючи Інтернет (позначення для доменів першого рівня),
- ISO 3166-1 alpha-3 — трилітерна система,
- ISO 3166-1 numeric — трицифрова система, ідентична статистичному розділенню, яке використовується в ООН.
19 серпня[ред. код]
Райони України — адміністративно-територіальні одиниці другого порядку в Україні. Входять до складу автономної республіки, областей або міст державного значення. Міста обласного значення також можуть поділятися на райони в містах, які є адміністративними одиницями третього порядку. Звичайно до складу українських областей входять по 15—25 районів та із 3—10 міст обласного (або республіканського — в Автономній Республіці Крим) значення, які формально прирівнюються до районів. Найменше районів у Чернівецькій області (11), найбільше — у Вінницькій та Харківській областях (по 27).
2 вересня[ред. код]
Міста України за населенням станом на 1 січня 2017 року, наявним населенням за даними Всеукраїнського перепису населення 5 грудня 2001 року та даними статистичного збірника «Чисельність наявного населення України» Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2014 року. Населення міст на 2001 рік подане в межах на 1 січня 2003 року, населення 2014 року — в межах на 1 січня 2014 року. За цей період межі міст могли змінитися. Наприклад, у 2003 році зі складу Чернівців було виділене село Новий Киселів, у 2009 році до складу міста Запоріжжя було включене смт Тепличне (населення 2001 року — 2626 осіб), до складу Кривого Рогу включено селище Степне, у 2012 році низка населених пунктів Дергачівського і Харківського районів включена в межі Харкова тощо.
9 вересня[ред. код]
Адміністративний поділ Російської Федерації, згідно з Конституцією 2014 року, складають 22 республіки, 9 країв, 46 областей, 3 міста федерального значення, 1 автономну область, 4 автономні округи. Цей поділ включає в себе окуповані українське місто Севастополь (місто федерального значення) і Автономну Республіку Крим (Республіка Крим), територіальна приналежність яких до Росії не визнана жодним членом міжнародного співтовариства. Суб'єкт федерації (іноді просто «регіон») — основна територіальна одиниця, зазначена в Конституції, що відноситься до всіх гілок влади — виконавчої, законодавчої і судової. Перелік регіонів майже не змінився з часів перебування РРФСР у складі СРСР, крім декількох перейменувань, об'єднань і приєднань.
2008[ред. код]
7 січня[ред. код]
Сім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи.
13 квітня[ред. код]
До об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО Бразилії, станом на 2015 рік, занесено 19 пам'яток, з них 11 культурних та 8 природних. Критерії з найбільшим числом об'єктів: 9 культурних об'єктів визнані видатними прикладами конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю, що ілюструють значний період історії людства (критерій iv). 7 природних об'єктів визнані найважливішими природними середовищами для збереження біологічного різноманіття, у тому числі видів, що зникають (критерій x). Крім цього, станом на 2017 рік, 23 об'єкти на території Бразилії знаходяться в числі кандидатів на включення до списку. Перший об'єкт всесвітньої спадщини на території країни (історичне місто Ору-Прету) був занесений в список 1980 року на 4-й сесії відповідного комітету ЮНЕСКО.
2009[ред. код]
29 березня[ред. код]
До списку найдовших річок України включені річки, довжина яких у межах України становить понад 100 км. Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів. Річки України відносяться до басейнів трьох морів: Чорного — річки басейну Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного Бугу, річки басейнів озер Північного Причорномор'я; Азовського — річки басейну Дону, Міусу, Салгиру та інші; Балтійського — річки басейну Вісли.
6 грудня[ред. код]
Індекс недієздатності країн показує рейтинги нестабільних країн за рейтингом недієздатності держав станом на 2009 рік. На перші місця потрапили ті, що мають слабку або неефективну владу, велику кількість злочинів і корупції; в цих країнах багато біженців, економіка має численні проблеми. Індекс розробили Фонд миру (англ. Fund For Peace) і журнал «Зовнішня політика» (англ. Foreign Policy). Перші індекси були опубліковані в 2005 р. Зараз цей список часто використовують політичні кореспонденти і журналісти. Тайвань (Республіка Китай), Косово, і Палестина поки не занесені до цього списку. 2009 року найбільш нестабільною країною стала Сомалі, а найстабільнішою Норвегія.
2010[ред. код]
—
2011[ред. код]
27 лютого[ред. код]
Етимоло́гія назв краї́н — список гіпотез походження назв (етимологія) держав і деяких автономних утворень. Охоплює близько 250 топонімів українською та іншими мовами. Декотрі країни мають по кілька назв. Держави світу найчастіше названі європейськими (у тому числі колоніальними) мовами: англійською (близько 100), французькою (55), латиною (46), іспанською (44), португальською, німецькою (по 21), голландською (11), азійськими: арабською (48), перською (20), на санскриті (17) та місцевими мовами (77). Назви країн пов'язані з географічним становищем, об'єктами рельєфу земної поверхні або природними об'єктами (93); назвами народів або етнічних груп (46); характеристикою або ознаками народу (23); іменами богів, святих, міфічних героїв і царів (34); назвами династій, іменами правителів, політиків, дослідників, піратів (25); назвами давніх держав, міст, рідних місць колонізаторів (31) та іншим.
9 жовтня[ред. код]
Міста́ Євро́пи з насе́ленням по́над 500 ти́сяч осі́б — список усіх міст Європи, населення кожного з яких становить понад 500 000 мешканців. Таких міст в Європі станом на 2015 рік налічується 94, серед яких 34 міста мають населення більше, ніж 1 000 000 жителів. У списку наведені офіційні дані про кількість населення власне міст, без передмість та підпорядкованих міськрадам населених пунктів. Серед країн Європи найбільше нараховується міст з населенням понад 500 000 жителів у: Росії — 22 (лише міста які знаходяться в європейській частині Росії); Німеччині — 14; Україні — 8; Італії — 6; Іспанії — 6; Великій Британії — 6; Польщі — 5.
2012[ред. код]
—
2013[ред. код]
—
2014[ред. код]
5 жовтня[ред. код]
.svg)
Країни-члени НАТО — держави-учасниці підписання Вашингтонського договору 4 квітня 1949 року, а також ті, що в подальшому приєднались до НАТО згідно зі статтею 10 Північноатлантичного договору і наступними угодами. Усього членами Північноатлантичного альянсу є 28 країн, п'ять держав беруть участь у програмах НАТО з розширення партнерства, Сербія веде перемовини щодо приєднання до програми індивідуального плану партнерства з НАТО, а Фінляндія заявила про можливість приєднання до НАТО в майбутньому. Держави-члени НАТО розташовані на двох материках — Євразії та Північній Америці. За час існування Альянсу з нього не вийшла жодна держава.
2015[ред. код]
—
2016[ред. код]
3 липня[ред. код]
До об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО Мадагаскару, станом на 2016 рік, занесено 3 пам'ятки природи. Мадагаскар ратифікував Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 19 липня 1983 року, а перша мадагаскарська пам'ятка увійшла до переліку об'єктів Світової спадщини 1990 року, рішенням 14-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. Надалі список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО на Мадагаскарі поповнювався 2001 та 2007 року. З трьох об'єктів Світової спадщини на Мадагаскарі один є культурним (критерії III, IV, VI), а два належать до природних (критерії VII-X). Один об'єкт (Цингі-де-Бемараха) визнаний природним явищем виняткової краси й естетичної важливості (критерій VII). Один природний об'єкт (Вологі тропічні ліси Ацинанани) 2010 року було занесено до списку об'єктів світової спадщини, що перебувають під загрозою. Шість заповідників з великою кількістю видів-ендеміків внесені до списку через незаконні лісозаготівлі.
2017[ред. код]
—
2018[ред. код]
18 березня[ред. код]
До об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО Танзанії, станом на 2013 рік, занесено 7 об'єктів, що становить приблизно 0,7 % від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі. З 7 пам'яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО: 3 належать до об'єктів культурного (критерії i-vi), 3 — до об'єктів природного (критерії vii-x) і 1 — до об'єктів змішаного типу. Танзанія ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 2 серпня 1977 року, а перша пам'ятка з Танзанії увійшла до переліку об'єктів Світової спадщини 1979 року, на 3-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. Надалі список поповнювався у 1981, 1982 та 2006 році й розширювався 2010 та 2012 роках. 2004 року об'єкт під назвою Руїни Кілва-Кісівані та Сонга-Мнара на десять років потрапив до списку об'єктів Світової спадщини, що перебувають під загрозою знищення. У 2014 році під загрозою знищення опинився Національний парк Селус.
23 вересня[ред. код]
До об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО Португалії, станом на 2018 рік, зараховують 15 об'єктів, що становить 1,4 % від загального числа (1073 на 2017 рік) пам'яток світу. 14 об'єктів було включено до списку за культурними критеріями, причому 3 з них визнані шедеврами людського генія (критерій i), а останній об'єкт включений за природними критеріями і визнаний видатним зразком біологічних процесів, що відбуваються в еволюції і розвитку земних екосистем, а також рослинних і тваринних співтовариств (критерій ix). Крім цього, станом на 2017 рік, ще кілька об'єктів, що розташовані території Португальської Республіки, знаходяться в числі кандидатів на включення до списку всесвітньої спадщини.
2019[ред. код]
28 лютого[ред. код]
Система національних парків Білорусі складається з 4 парків. Національні парки відповідно до Закону «Про особливо охоронювані природні території» є особливо охоронюваними природними територіями, оголошеними з метою відновлення і (або) збереження унікальних, еталонних та інших цінних природних комплексів і об'єктів, їх використання під час природоохоронної, наукової, просвітницької, туристичної, рекреаційної та оздоровчої діяльності. Перший національний парк, Біловезька пуща, створений в 1991 році. У 1993 році ЮНЕСКО, в рамках програми «Людина і біосфера», надала йому статус біосферного заповідника. Надалі список парків у Білорусі розширювався у 1995, 1996 та 1999 роках. Агентство управління національними парками — Управління справами Президента Республіки Білорусь
2020[ред. код]
26 липня[ред. код]
До складу Істрійської жупанії входять 10 міст і 31 громади. Найбільшим за населенням містом жупанії є Пула, з 57 460 осіб за переписом 2011 року (місто є найбільшим на всьому півострові Істрія, невеликі частини якого входять також до складу Італії та Словенії). Міста і громади Хорватії сформувалися ще 1992 року під час перебудови адміністративно-територіального устрою країни, коли було поділено більші громади. Вони є адміністративно-територіальною одиницею другого рівня (після жупаній). У списку зазначені міста та громади Істрійської жупанії, їхні назви хорватською та італійською (у разі, якщо остання є офіційною у місті або громаді відповідно до ратифікованої Хорватією Європейської хартії регіональних мов) мовами, площа, населення (за даними переписів 2001 і 2011 років), географічні координати адміністративних центрів, етнічний склад, положення відповідних адміністративно-територіальних одиниць на карті жупанії.
18 жовтня[ред. код]
До складу Чернігівської області входять 16 міст та 29 селищ міського типу (містечок), загалом 45 населених пунктів. Найбільшим за населенням є Чернігів, 286 899 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2020 року. У списку показані міста та містечка Чернігівської області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2020 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1 % від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року в області налічувалося чотири міста обласного значення: Чернігів, Новгород-Сіверський, Ніжин і Прилуки, решта 12 міст (Батурин, Бахмач, Бобровиця, Борзна, Городня, Ічня, Корюківка, Мена, Носівка, Остер, Семенівка, Сновськ) мали статус міст районного значення.
8 листопада[ред. код]
До складу Чернівецької області входять 11 міст та 8 селищ міського типу (містечок), а загальна кількість їх становить 19 населених пунктів. Найбільшим містом області є Чернівці з населенням у 267 060 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2020 року. У списку показані міста та містечка Чернівці області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2020 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1 % від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області. Обласне значення мають 2 міста: Новодністровськ та Чернівці. Районного значення 9 міст: Вашківці, Вижниця, Герца, Заставна, Кіцмань, Новоселиця, Сокиряни, Сторожинець, Хотин.
2021[ред. код]
17 січня[ред. код]
Держави-члени Співдружності націй — список усіх поточних і колишніх держав-членів Співдружності націй — добровільного об'єднання 54 суверенних держав. Майже всі вони колишні британські колонії або залежні території цих колоній. Символ цієї вільної асоціації — королева Єлизавета II, яка має титул глави Співдружності. Однак це не надає їй жодної політичної чи виконавчої влади над будь-якими державами-членами Співдружності; титул суто символічний, і саме Генеральний секретар Співдружності головний виконавчим директор Співдружності. Уперше Співдружність офіційно сформувалася у 1926 році на імперській конференції, коли затверджена Декларація Бальфура визнала повний суверенітет домініонів. Першими членами організації, відомої як «Британська Співдружність», були Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Ірландська Вільна держава та Ньюфаундленд.
2 травня[ред. код]
Картографія Львова — підбірка різноманітних картографічних матеріалів та планів міста на яких детально зображено, або відмічено місто Львів з часів Середньовіччя до сучасності. Ці матеріали можна умовно поділити на позначення на портоланах і картах, плани міських фортифікацій та міської забудови, загальні плани прилеглих територій, кадастрові напрацювання тощо. Починаючи від першого зображення Львова на картах до середини XX століття налічується понад 500 різних варіацій зображень карт та планів пов'язаних зі Львовом. У статті розміщено карти, які органічно розвивали картографію міста. А також ті, які на думку дослідників найбільш значущі для розуміння розвитку картографічної думки у Львові.
26 вересня[ред. код]
До об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО в Чехії, станом на 2021 рік, віднесено 16 об'єктів, що складає 1,38 % від їхньої загальної кількості у світі. Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини Чехословаччина підписала 1972 року, однак ратифікація відбулася лише 15 лютого 1991 року. Вже наступного року історичні центри Праги, Чеського Крумлова та Тельча стали складовою Світової спадщини. 1994 року до списку був доданий костел Святого Яна Непомуцького у Ждярі-над-Сазавою, 1995 — історичний центр Кутної Гори, 1996 — ледницько-вальтицький культурний ареал, 1998 — палац зі садами в Кромержижі та історичне село Голашовиці, 1999 — Літомишльський замок, 2000 — колона Святої Трійці в Оломоуці, 2001 — вілла Тугендгат в Брно, 2003 — єврейський квартал та церква в Тршебичі, 2019 — гірничий регіон Рудні гори та кінна ферма в Кладрубах-над-Лабем, 2021 — трикутник міст-курортів в Карловарському краї та Їзерськогорський буковий ліс неподалік Ліберця.