Будинок Лучицьких

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок Лучицьких
50°26′39″ пн. ш. 30°32′16″ сх. д. / 50.4442472° пн. ш. 30.5380083° сх. д. / 50.4442472; 30.5380083Координати: 50°26′39″ пн. ш. 30°32′16″ сх. д. / 50.4442472° пн. ш. 30.5380083° сх. д. / 50.4442472; 30.5380083
Країна Україна Україна
Місто Київ
Розташування вул. Інститутська, 27/6
Тип пам'ятка історії місцевого значення України
Тип будівлі особняк
Початок будівництва 1912
Побудовано 1913
Статус  охороняється державою
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок Лучицьких — пам'ятка історії місцевого значення у Печерському районі міста Києва. Охоронний номер 409. Будинок розташовано на розі вулиці Інститутська та Кріпосного провулка.

Загальний опис пам'ятки[ред. | ред. код]

Будинок було споруджено як прибутковий будинок для Марії Лучицької за проектом архітектора Валеріяна Рикова[1][2]. Будинок цегляний, з підвалом. П'ятиповерховий. Перший поверх оздоблений, тоді як верхні поверхи майже неприкрашені. Вхідні двері на вулицю Інститутську прикрашені монограмами власниці «М. Л.». Будинок у стилі модерн[3].

Історія[ред. | ред. код]

У будинку жила родина Лучицьких. Марія та її чоловік, Іван, мешкали у квартирі № 6 на третьому поверсі[3]. Їхній син, Володимир, мешкав у квартирі № 22 на четвертому поверсі (із 1913 по 1923 рр.). З 1912 по 1920-ті роки тут також проживав Л. С. Лічков, статистик, літератор, співробітник «Киевской старины».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Рекорд» архітектора Рикова. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 8 березня 2015.
  2. Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 422.
  3. а б Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 423.

Джерела[ред. | ред. код]