Населення Сінгапуру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Сінґапуру
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 5,674 млн осіб
Густота 8005,3 особи/км²
Природний приріст 1,89 ‰
Народжуваність 8,27 ‰
Смертність 3,43 ‰
Середня тривалість життя 84,68 року
 • чоловіків 82,06 року
 • жінок 87,5 року
Смертність немовлят 2,48 ‰
Коефіцієнт міграції 14,05 ‰
Вікова структура
до 14 років 13,14 %
15–64 років 77,98 %
старіші за 65 років 8,88 %
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,83 чол./жін.
Етнічні групи
Нація сінґапурці
Найбільший етнос китайці
Національні меншини малайці, індійці
Мови
Офіційна китайська, англійська, тамільська, малайська

Населення Сінґапуру. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,674 млн осіб (114-те місце у світі)[1]. Чисельність сінгапурців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 8,27 ‰ (219-те місце у світі), смертність — 3,43 ‰ (217-те місце у світі), природний приріст — 1,89 % (57-ме місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Сінґапурі, станом на 2015 рік, дорівнює 8,27 ‰ (219-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 0,81 дитини на одну жінку (224-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,8 року (оцінка на 2010 рік)[1]. Сумарний коефіцієнт народжуваності (СКР) жителів Сінґапуру 2011 року дорівнював 1,2; китайська, малайська та індійська спільноти мали коефіцієнт народжуваність 1,08, 1,64 і 1,09, відповідно[2]. 2010 року коефіцієнт народжуваності малайців був на 70 % вище, ніж у китайців та індійців[2]. Сінґапур намагається підвищити рівень народжуваності протягом багатьох років до рівня 2,1 народжень на одну жінку[3].

Смертність у Сінґапурі 2015 року становила 3,43 ‰ (217-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,89 % (57-ме місце у світі)[1]. Щорічний загальний приріст населення у 2012 році становив 2,5 %[4].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Сінґапуру, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Сінґапуру становить 34,3 року; 34,234,4 (83-тє місце у світі): для чоловіків — 34,2, для жінок — 34,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 84,68 року (3-тє місце у світі), для чоловіків — 82,06 року, для жінок — 87,5 року[1].

Вікова структура населення Сінгапуру, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 13,14 % (381 404 чоловіка, 364 424 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 17,43 % (486 979 чоловіків, 502 159 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 50,39 % (1 393 686 чоловіків, 1 465 601 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 10,16 % (288 489 чоловіків, 287 991 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 8,88 % (229 117 чоловіків, 274 621 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,8; коефіцієнт розлучуваності — 1,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 28 (2010)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,1 року, жінки — 27,9 року, загалом — 29,0 року (дані за 2014 рік)[7].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 8005,3 особи/км² (3-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Сінґапур надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 100 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,02 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сінґапур (столиця) — 5,619 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 14,05 ‰ (5-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2014 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
китайці
  
74.2%
малайці
  
13.3%
індійці
  
9.2%
інші
  
3.3%
Докладніше: Народи Сінґапуру

Сінгапур є багатонаціональною та мультикультурною країною. Головні етноси країни: китайці — 74,2 %, малайці — 13,3 %, індійці — 9,2 %, інші — 3,3 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1]. Малайці визнані корінним населенням, хоча більшість з них є нащадками іммігрантів з Індонезії та Малайзії, що прибули після 1945 року[8][9].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Сінґапуру (2011 рік)[1]
Мова: Відсоток:
китайська
  
52.8%
англійська
  
29.8%
тамільська
  
3.2%
малайська
  
11.9%
інші
  
2.3%
Докладніше: Мови Сінґапуру

Офіційні мови[10]: китайська — володіє 36,3 % населення країни, англійська — 29,8 %тамільська — 3,2 %, малайська — 11,9 %. Інші поширені мови: китайські діалекти — 16,5 %, індійські мови — 1,2 %, інші мови — 1,1 % (оцінка 2010 року). Англійська мова є основною робочою мовою і обов'язковою першою мовою в усіх школах у Сінґапурі[11].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Сінґапурі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
33.9%
мусульмани
  
14.3%
даоїсти
  
11.3%
католики
  
7.1%
індуїсти
  
5.2%
християни
  
11%
інші
  
0.7%
атеїсти
  
16.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм (махаяна) — 33,9 %, іслам — 14,3 %, даоїзм — 11,3 %, католицтво — 7,1 %, індуїзм — 5,2 %, інші течії християнства — 11 %, інші — 0,7 %, не сповідують жодної — 16,4 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 96,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,6 % — серед чоловіків, 95 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 2,9 % від ВВП країни, станом на 2013 рік (140-ве місце у світі)[1].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,95 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 4,9 % від ВВП країни (146-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,48 ‰ (221-ше місце у світі); хлопчиків — 2,65 ‰, дівчаток — 2,28 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 10 випадків на 100 тис. народжень (182-ге місце у світі)[1].

Сінґапур входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,8 % (142-ге місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 37,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,4 %; частка осіб похилого віку — 16,1 %, або 6,2 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні.

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,588 млн осіб, що є громадянами держави (98-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 14,8 %; сфера послуг — 83,9 % (станом на 2014 рік)[1]. Статистика зайнятості ведеться лише для громадян держави. Безробіття 2015 року дорівнювало 2 % працездатного населення, 2014 року — 2 % (14-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 7 %, серед юнаків — 5,4 %, серед дівчат — 9 % (121-ше місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Споживання наркотичних засобів досить обмежене через жорстоку державну політику щодо таких правопорушень, аж до страти. Через розвинену фінансову інфраструктуру, важливе положення на перехресті міжнародних транспортних шляхів, незважаючи на суворі закони, Сінгапур дуже вразливий для відмивання грошей[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сінґапуру докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[12][13].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Сінґапуру
Рік Населення Зміна
1990 3 047 100
2000 4 027 900 +32.2%
2010 5 076 700 +26.0%
Джерело: World Bank, World Development Indicators

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап (англ.) Singapore // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. а б (англ.) Lee Kuan Yew (22 June 2010). Singapore releases 2010 population in Brief Report. Govmonitor. Процитовано 23 June 2010. 
  3. (англ.) September 28, 2011 - Singapore's Fertility Rate Dropped to a Record Low. 
  4. (англ.) Population Trends 2012 — Department of Statistics, Singapore.
  5. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  6. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  7. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  8. Vasil, R K (2000). Governing Singapore: democracy and national development. Allen & Unwin. с. 96. ISBN 978-1-86508-211-0. 
  9. (англ.) Constitution of the Republic of Singapore. Attorney-General's Chambers of Singapore website. Part XIII Section 152(2). Процитовано 11 August 2011. 
  10. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  11. (англ.) Ministry of Education, Singapore.
  12. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  13. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Сінгапур у темах

Шаблон:Населення Сінгапуру