Інокентій Ґізель

Інокентій Ґізель
нім. Innozenz Giesel
Основні відомості
Народження	1600(1600) Східна Пруссія
Країна:	Герцогство Пруссія Гетьманщина Московське царство
Альма-матер:	Львівська єзуїтська колегія, Києво-Могилянська колегія
Заклад:	Київська колегія
Конфесія:	протестантизм, православ'я Київської митрополії Константинопольського Патріархату
Смерть:	18 (28) листопада 1683(1683-11-28)
Київ
Праці й досягнення
Рід діяльності:	історик, викладач університету, політик, православний священник, Orthodox theologian, філософ
Основні інтереси:	теологія
Звання:	професор
Титул:	архімандрит
Додаткова інформація:	архімандрит Києво-Печерського монастиря, ректор Києво-Могилянської колегії
Інокентій Ґізель у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

Іноке́нтій Ґі́зель (нім. Innozenz Giesel, 1600 (?) — 18 (28) листопада 1683) — український православний діяч німецького походження. Родом з социніанської пруської сім'ї. Вчений-богослов, філософ, історик. Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря (1656–1683). Ймовірний автор «Київського Синопсиса», першого підручника з історії України.

Життєпис

Походив зі Східної Пруссії. Прийняв постриг у чернецтво в м. Києві. Ймовірно, родич ректора Кисилинської академії, вченого-еллініста Євстафія Ґізеля.

Вивчав історію, богослов'я та юриспруденцію у Львівській єзуїтській колегії (за іншою версією — Замойській академії, Крулевецькій академії або Ростоцькому університеті).

Був одним з перших ректорів школи при Гощанському монастирі у першій половині XVII ст.

У 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).

За дорученням православного київського митрополита Петра Могили керував Печерською друкарнею.

1645–1650 — професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини.

З 1656 р. — після смерті Йосипа Тризни обирається архімандритом Києво-Печерської Лаври. Бувши архімандритом Києво-Печерської Лаври, боровся за незалежність Української православної церкви, яку активно поглинала Московська патріархія. Вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним діянням. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом на бенкеті відмовився підняти чарку за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходієм.

Помер 1683 року. Новим архимандритом став Варлаам (Ясинський).

Творчість

Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні XVII століття. Вів публічні диспути з опонентами-католиками.

Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґізель використовував філософську спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Джироламо Кардано, Галілео Галілея, Миколая Коперника та ін.

Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645–1647), «Мир з богом чоловіку» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).

У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.

Думки відомих діячів про Інокентія Гізеля

• Лазар Баранович називав Гізеля за його розум «українським Аристотелем».

Джерела

• Ґізель І. Вибрані твори / Пер. Симчич Микола, Кисельов Роман, Стратій Ярослава. — Львів : Свічадо, 2009. — 358 с.
• Гізель Інокентій // Українська педагогіка в персоналіях — ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської. — К. : Либідь, 2005. — С. 125—131.
• Гізель, Інокентій // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 269. — ISBN 966-00-0405-2.
• Тофтул М. Г., Гізель Інокентій [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2.
• Стратій Я. Проблеми натурфілософії у філософській думці України XVII ст.
• Корзо М. А. Иннокентий (Гизель). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXII. — С. 744-749. — ISBN 978-5-89572-040-0.(рос.)

Посилання

• Гізель Інокентій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Київський синопсис (переклад редакції 1674 р.) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• ҐІЗЕЛЬ Інокентій [Архівовано 19 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Ґізель Інокентій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 294. — 1000 екз.[Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Горобець В. М., Стратій Я. М. Ґізель // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / відп. ред. В. С. Брюховецький, упоряд. З. І. Хижняк. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2001. — С. 168—170. — ISBN 966-518-132-7.