Перейти до вмісту

Галицька площа (Київ)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Площа Галицька (Київ))
У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Галицька площа
Галицька площа
Київ
Площа Галицька
Площа Галицька
Площа Галицька
МісцевістьСолдатська слобідка, Нова Забудова
РайонШевченківський
Розміщенняміж Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського та Старовокзальною
Назва на честьШляху до Галичини, який починався з площі
Колишні назви
Галицька площа, площа Повстання 1905 року, площа Перемоги
Загальні відомості
Координати50°26′48.8″ пн. ш. 30°29′31.8″ сх. д. / 50.446889° пн. ш. 30.492167° сх. д. / 50.446889; 30.492167
поштові індекси01135
Транспорт
Найближчі станції метроЛінія 1  «Вокзальна» (0,75 км)
Автобуси 7, 50, 118
Трамваї 1, 3, 15, 18
Тролейбуси 4, 5, 7, 8, 17
Маршрутні таксі 165, 181, 189, 228, 230, 411, 427, 429, 433, 439, 450, 558, 570, 575, 720
Найближчі залізничні станціїЗалізнична станція Київ-Пасажирський (0,9 км), з. п. Вокзальна (0,7 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівліготель «Либідь»
Пам'ятникиобеліск на честь Перемоги
Заклади культуриНаціональний цирк України
КомерціяУнівермаг «Україна»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr9389688
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа
CMNS: Галицька площа у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Га́лицька пло́ща (у 1952—2023 роках — площа Перемоги)[1] — площа у Шевченківському районі міста Києва між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського та Старовокзальною.

Історія

[ред. | ред. код]

Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 році на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалу[2].

У 1869 році, з дозволу російського імператора Олександра ІІ, площа отримала назву Галицька[3] (рос. Галичская), оскільки звідси починався шлях до Галичини.

Галицька [площа]: звідси йде дорога до Галичини, давнього надбання Русі та Києва.

Оригінальний текст (рос. дореф.)
[Галичская [площадь]: отсюда идетъ дорога въ Галицію, древнее достояніе Руси и Кіева.] Помилка: {{Lang}}: невпізнаний код мови: ru-dor (довідка)

Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883).

У 1926 році було перейменовано на площу Повстання 1905 року (на честь Шулявської республіки), однак ця назва не прижилася.

У 1931 році на Галицькій площі більшовиками знищена церква Іоанна Златоуста (Залізна церква). У XVII столітті дерев'яна церква Іоана Златоуста розташовувалася у Старому місті на перехресті вулиць Володимирської та Великої Житомирської. Відповідно з планами розвитку Києва середини XIX століття, церкву планували перенести в інший район. Храм був найменшим у місті, але мав значну парафію з близько 7000 вірян[4]. У 1931 році наркомат освіти вирішив, що церква немає історичної цінності, і у 1934 році її було знесено. Офіційною причиною демонтажу була «реконструкція трамвайних колій». Наразі на місці колишньої церкви знаходиться сквер праворуч від цирку, а про храм нагадує лише розташована поруч вулиця, що має назву Золотоустівська.

У 1944 році назву Галицька площа було підтверджено радянською владою[5].

У 1952 році здобула назву площа Перемоги[6] — на честь перемоги СРСР у німецько-радянській війні.

Сучасна (відновлена історична) назва — з 2023 року[7].

4 листопада 2023 року з обеліска, відкритого в 1982 році на честь подвигу столиці під час Другої світової війни, зняли зірку СРСР[8].

Забудова

[ред. | ред. код]
Докладніше: Єврейський базар (Київ)

У другій половині XIX — початку XX століття площу заповнювали дрібні крамнички, невеликі майстерні[2]. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — церква Іоана Златоуста (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля Київського цирку).

У 1909—1910 роках Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало синагогу у глибині кварталу, поблизу Либеді. 1930 року приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню[2].

Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — Жилянська вулиця) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х роках під час прокладення лінії трамвая[2].

Саму ж площу протягом 1950—1980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі цирку, універмагу «Україна» та готелю «Либідь», а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).

7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий парад, який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику[9].

У ніч з 6 на 7 листопада на знак протесту проти військового параду на площі Перемоги був виставлений пікет з близько 300 осіб (керівник акції: голова Української студентської спілки (УСС) Олесь Доній, заступник-голова Спілки незалежної української молоді (СНУМ) м. Києва Дмитро Тузов). Уночі молодіжний пікет був брутально розігнаний міліцейськими загонами ОМОН.

Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом Дмитра Малакова «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про повернення історичної назви площі Перемоги у Шевченківському районі міста Києва. Київська міська рада. Процитовано 14 квітня 2023.
  2. ↑ а б в г Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496 [XVI] с.
  3. ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  4. ↑ Як виглядала знищена більшовиками в Києві унікальна Залізна церква. Апостроф. 13 травня 2023.
  5. ↑ Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  6. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
  7. ↑ Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5949/5990 «Про повернення історичної назви площі Перемоги в Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 02.03.2023) [Архівовано з першоджерела 2 березня 2023.]
  8. ↑ У столиці демонтують радянську зірку на обеліску міста-героя Києва.
  9. ↑ 13 років тому в Києві відбувся останній військовий парад з нагоди річниці Жовтневої революції. Але не в центрі на Хрещатику, а на площі Перемоги (рос.). Факти і коментарії. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Площа Перемоги // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 127.

Посилання

[ред. | ред. код]
Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галицька_площа_(Київ)&oldid=47882130