Міжнародний жіночий день: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 69: | Рядок 69: | ||
Вже в другій половині 20-х років починають простежуватися деякі зміни в поданні жіночності на сторінках радянських жіночих журналів — з актуалізацією завдання збільшення народжуваності образ жінки практично не розділяється з [[материнство]]м, на неї покладається повна відповідальність за дітей і сімейне вогнище — в пресі друкуються статті та поради для жінок щодо ведення господарства (прибирання дому, приготування їжі, пошиття одягу, [[прання]]) та догляду за дітьми, що свідчить про часткове повернення до старих [[патріархат]]них цінностей і означує збільшене навантаження на жінку — робітницю, [[матір]] та господиню.<ref>Лабур О. «Нова жінка»: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205–213.</ref> |
Вже в другій половині 20-х років починають простежуватися деякі зміни в поданні жіночності на сторінках радянських жіночих журналів — з актуалізацією завдання збільшення народжуваності образ жінки практично не розділяється з [[материнство]]м, на неї покладається повна відповідальність за дітей і сімейне вогнище — в пресі друкуються статті та поради для жінок щодо ведення господарства (прибирання дому, приготування їжі, пошиття одягу, [[прання]]) та догляду за дітьми, що свідчить про часткове повернення до старих [[патріархат]]них цінностей і означує збільшене навантаження на жінку — робітницю, [[матір]] та господиню.<ref>Лабур О. «Нова жінка»: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205–213.</ref> |
||
В газеті "Известия" за 1927 рік повідомлялося, що Московською міською радою профспілок прийнято постанову, в котрій повідомлявся перелік святкових днів в 1928 році, коли заборонялося проводити роботи, а 8 березня — Міжнародний день робітниць, робочий день скорочено для робітниць на 2 години.<ref name="гаєвська"/> Постановою ВЦВК, РНК РРФСР від 30.07.1928 року "Про зміну статей 111 та 112 Кодексу законів про працю РРФСР" де визначаються неробочі дні, не згадується 8 березня, тому, ймовірно, що цей день стає пам'ятним днем.<ref name="гаєвська">До питання становлення рядянської святкової культури / Т.І. Гаєвська // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : щоквартальний науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2016. — № 3. — С. 194-199.</ref> |
|||
У 1927 році робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання.<ref name="тульцева" /> Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки.<ref name="тульцева" /> Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням. |
У 1927 році робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання.<ref name="тульцева" /> Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки.<ref name="тульцева" /> Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням. |
||
Рядок 102: | Рядок 104: | ||
Традиції масштабного святкування 8 Березня прижилися переважно у країнах так званого "соціалістичного табору", на які мав вплив СРСР або Китай.<ref name="тсн"/> |
Традиції масштабного святкування 8 Березня прижилися переважно у країнах так званого "соціалістичного табору", на які мав вплив СРСР або Китай.<ref name="тсн"/> |
||
Діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 Березня з огляду на його політичне походження.<ref name="інф">[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/1977007-ak-svatkuut-8me-berezna-u-sviti-infografika.html Як святкують 8 березня у світі: традиції різних країн] www.ukrinform.ua</ref><ref>Валентина Одарченко. [https://www.radiosvoboda.org/a/2330143.html Святкувати чи ігнорувати: 8 Березня очима церкви] 07 березня 2011 www.radiosvoboda.org </ref><ref name="knmu"> |
Діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 Березня з огляду на його політичне походження.<ref name="інф">[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/1977007-ak-svatkuut-8me-berezna-u-sviti-infografika.html Як святкують 8 березня у світі: традиції різних країн] www.ukrinform.ua</ref><ref>Валентина Одарченко. [https://www.radiosvoboda.org/a/2330143.html Святкувати чи ігнорувати: 8 Березня очима церкви] 07 березня 2011 www.radiosvoboda.org </ref><ref name="knmu">На шляху до рівноправності / Газета "Медичний університет", колективу Харківського національного медичного університету. №3-4 (2901-2902) П'ятниця, 27 лютого 2015 року</ref> |
||
Міжнародний день солідарності жінок 8 березня відзначається в [[Греція|Греції]], але святкують його в основному [[комуністи]].<ref name="knmu"/> В [[Іспанія|Іспанії]] це день жіночого протесту, — той день, коли активістки феміністського руху публічно висловлюють невдоволення.<ref name="knmu"/> У [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] 8 березня є вихідним днем, але тільки для жінок — китаянки збираються разом й гуляють у парку.<ref name="knmu"/><ref name="тсн"/> В [[Італія|Італії]] 8 березня офіційно не є вихідним, жінки святкують без чоловіків.<ref name="knmu"/><ref name="інф"/> У США, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього, оскільки День матері та День святого Валентина.<ref name="knmu"/><ref name="тсн"/> В [[Польща|Польщі]], як і в Німеччині, в цей день не роблять вихідний, деякі люди вважають що це комуністичне свято і його не потрібно святкувати.<ref name="інф"/> В [[Німеччина|Німеччині]] прийнято вітати жінок у травні на День матері.<ref name="інф"/> Проте феміністки та ліві політичні сили не втрачають нагоди влаштувати мітинги.<ref name="тсн"/> У [[Франція|Франції]] «Міжнародний жіночий день» не є популярним і його святкують тільки комуністи та "ліві".<ref name="інф"/> У Болгарії свято 8 березня не є державним.<ref name="інф"/> У [[Велика Британія|Великій Британії]] 8 Березня є звичайним робочим днем, традицій святкування, як на пострадянському просторі, немає, і лише різні рухи і організації за права жінок збираються на мітинги.<ref name="тсн"/> |
Міжнародний день солідарності жінок 8 березня відзначається в [[Греція|Греції]], але святкують його в основному [[комуністи]].<ref name="knmu"/> В [[Іспанія|Іспанії]] це день жіночого протесту, — той день, коли активістки феміністського руху публічно висловлюють невдоволення.<ref name="knmu"/> У [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] 8 березня є вихідним днем, але тільки для жінок — китаянки збираються разом й гуляють у парку.<ref name="knmu"/><ref name="тсн"/> В [[Італія|Італії]] 8 березня офіційно не є вихідним, жінки святкують без чоловіків.<ref name="knmu"/><ref name="інф"/> У США, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього, оскільки День матері та День святого Валентина.<ref name="knmu"/><ref name="тсн"/> В [[Польща|Польщі]], як і в Німеччині, в цей день не роблять вихідний, деякі люди вважають що це комуністичне свято і його не потрібно святкувати.<ref name="інф"/> В [[Німеччина|Німеччині]] прийнято вітати жінок у травні на День матері.<ref name="інф"/> Проте феміністки та ліві політичні сили не втрачають нагоди влаштувати мітинги.<ref name="тсн"/> У [[Франція|Франції]] «Міжнародний жіночий день» не є популярним і його святкують тільки комуністи та "ліві".<ref name="інф"/> У Болгарії свято 8 березня не є державним.<ref name="інф"/> У [[Велика Британія|Великій Британії]] 8 Березня є звичайним робочим днем, традицій святкування, як на пострадянському просторі, немає, і лише різні рухи і організації за права жінок збираються на мітинги.<ref name="тсн"/> |
Версія за 19:25, 20 вересня 2022
Міжнародний жіночий день | |
---|---|
Ким святкується | Світ |
Засновано | 28 лютого 1909, 1922, 1949 і 8 березня 1917 |
Тип | Міжнародний |
Значення |
|
Дата | 8 березня |
Пов'язаний з | |
Міжнародний жіночий день у Вікісховищі |
Міжнаро́дний жіно́чий день англ. International Women's Day, повна назва Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир (рішенням ООН від 1977 року) — міжнародна дата, яка щорічно відзначається 8 березня на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок.[1] Темою цієї дати також є рух за права людини для права жінок, привертаючи увагу до таких питань, як гендерна рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок.[2] Розпочиналось як соціалістичне політичне свято, і є змішаним в культурі багатьох країн, насамперед в Європі, особливо в блоку країн СРСР. Протягом 20 століття відзначався в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. Найзначніше з феміністичних свят.
Уперше відзначався 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки як «Національний день жінки»[3]. Наступного року, натхненні американським прикладом, учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції[en] в Копенгагені вирішили щороку за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений у першу чергу боротьбі за здобуття жінками виборчих прав.[4] 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних кількох років відзначався в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня[⇨]. З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня, оскільки саме в цей день 1917 року з демонстрації робітниць почалась Лютнева революція. Відтоді день відзначався переважно в країнах колишнього «радянського блоку»[5], доки його у 1967 році не взяли на озброєння феміністки другої хвилі.[6] 1977 року, за радянської ініціативи, отримав статус міжнародного дня — рішенням Організації Об'єднаних Націй день називається (повна назва): Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир.[7]
Міжнародний жіночий день у всьому світі відзначається різними способами: може бути державним святом, щоправда, у декількох країнах, і в інших країнах може спостерігатися соціально чи місцево. ООН відзначає дату у зв'язку з певним питанням, кампанією чи темою прав жінок.[8] У деяких частинах світу МЖД досі відбиває своє політичне походження, відзначаючись протестами та закликами до радикальних змін; в інших областях, особливо на Заході, воно в основному соціокультурне і зосереджене на святкуванні жіночости.[9]
Історія
Датування, 8 березня. Передумови
Імовірно, дата 8 березня пристосована до однієї або декількох подій:
- Страйк американських текстильниць у 1857–58 роках за рівну оплату праці. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці виступили з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»). Страйк не дав жодних результатів, а мирний мітинг було розігнано поліцією.[10] Дослідники часто вказують на той факт, що у 1857 році 8 березня припало на вихідний, неділю, коли текстильниці не працювали.
- Демонстрація «соціалістичних жінок» 8 березня 1908 року в Нью-Йорку, пов'язана з текстильними страйками у 1857–58 роках. Тисячі жінок вимагали права голосу,[10] виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909–1910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.[11][12] Соціалістична партія Америки оголосила 28 лютого 1909 року першим Міжнародним днем жінок.[13]
- Жіноча демонстрація «за хліб і мир» 8 березня 1917 р. в Російській імперії (на думку ББС, дата святкуваня походить від Росії[14]). Після загибелі двох мільйонів солдатів на війні жінки в останню неділю лютого вийшли на демонстрацію з гаслом «хліб і мир», яка переросла в лютневу революцію. Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським. Петроградські більшовики скористалися святкуванням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі і важкого становища робітниць.[13] Через чотири дні імператор зрікся престолу, і Тимчасовий уряд Росії надав жінкам право голосу. Таким чином, уперше в Росії, і лише в єдиному місті — Петрограді — вперше був відзначений жіночий день у 1913 році.[15]
Перший день міжнародного свята
Ідея Міжнародного жіночого дня запропонована Кларою Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини) на великій жіночій зустрічі на Другому світовому конгресі соціалістичної партії, організованому Соціалістичним Інтернаціоналом у Копенгагені 26 і 27 серпня 1910 року, що вітав учасників із 17 країн світу. Німецька соціалістка та журналістка Клара Цеткін запропонувала визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем на честь пам'яті демонстрацій робочого жіноцтва в Америці. Так і народилося найвідоміше жіноче свято у світі, яке зараз відзначають в 40 країнах світу.[10] Понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні права.[16] Точну дату дня на конференції визначено не було.
У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:
У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він усюди має бути старанно підготовлений |
Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року з вимогами жінок права голосу та займати державі посади, права на працю і припинення дискримінації на роботі. Відзначався в Німецькій імперії, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Більше мільйона людей взяли участь у мітингах. Німкені обрали 19 березня, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з узаконенням виборчого права для жінок. Жінки вимагали, щоб надати жінкам право голосувати і займати державні посади. У 1912 році свято відзначалося тими ж чотирма країнами, що й попереднього року, і знову в різні дні.[15]. 1912 року день відзначили 12 травня. У перші роки існування жінки проводили свято на мітингах та акціях протесту, особливо, з початком Першої світової війни, у межах руху за мир.[13]
У 1913 та 1914 роках, у рамках руху за мир напередодні Першої світової, у Європі жінки організовують у кінці лютого або на початку березня антивоєнні мітинги.
Лише 1914 року день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австро-Угорській імперії, Данії, Німецькій імперії, Нідерландах, Російській імперії та Швейцарії.[15]
Дата 8 березня була започаткована в ІІІ комуністичній Інтернаціональній зустрічі в 1921 році. Дата 8 березня визначена на 2-й Комуністичній жіночій конференції в 1921 році.[17]
Протягом 1920-х і 1930-х років день був найбільш помітним як соціалістичний жіночий день.
В Радянському Союзі
В Радянському Союзі, перед тим як свято укріпилось в громадському, а після цього і в сімейному побуті «робітників», активістам — комуністам і комсомольцям — довелося провести значну роз'яснюючу роботу.[18] Радянські науковці у цій сфері своїми історіографічними працями були підкорені офіційній ідеології держави і, опираючись на положення офіційних державних документів, підкреслювали рівноправне становище жінок в СРСР та широкий спектр можливостей особистісного розвитку жінки,[19] акцентували увагу на слідуючих ролях жінки в суспільстві: робітниця, мати, активна громадська діячка.[20] Таким чином, попри те, що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, жінка всеж не позбавляється ролі хранительки домашнього вогнища та матері-господині, а ще й поступово перебирає на себе традиційно чоловічі обов'язки.[21] Офіційна декларація гендерної рівності полегшила справу експлуатації жінок — на них відтепер покладалась подвійна функція — робота і материнство.[22]
В СРСР за ініціативою В.І. Леніна для «захисту інтересів жіночого робочого руху» і пропаганди "робочого руху" був створений журнал «Работніца», перший номер якого вийшов в 1914 році 23 лютого (8 березня) за новим стилем.[23]
Підкреслюючи роль жінок у колгоспній праці, Йосип Сталін зазначав, що жінка відтепер працює вже не на батька і не на чоловіка, а насамперед на себе, саме колгоспний лад робить жінку-робітницю рівною чоловіку-робітнику.[19]
Актуальні жіночі образи офіційна державна ідеологія творить також через періодику — «Радянська жінка», «Колгоспниця», «Селянка» та ін., літературу.
Більшовики, які захопили владу у жовтні 1917 року, віддячили жінкам за підтримку — 1921 році було ухвалене рішення про надання дню 8 березня статусу державного свята.[13] Проте становище жінок у тоталітарній державі було важким: вони працювали нарівні з чоловіками на виробництві та у сільському господарстві, а крім того дбали про дітей і займалися хатніми справами.[13] Відсутність елементарних засобів гігієни, низький рівень медицини шкодили їхньому здоров'ю.[13]
В Радянському Союзі результатом "боротьби за права жінок" було те, що жінки освоїли багато промислових і будівельних професій, успішно почали працювати на колгоспних полях і в тваринництві.[18] І вже згодом жінки стануть ніби-то ініціаторами так званого «стаханівського руху» — Герої Соціалістичної праці Марія і Євдокія Виноградови, а Зінаїда Троїцька — перша жінка-машиніст — організувала першу в історії залізничного транспорта жіночу паровозну бригаду.[18] З 20–30 років ХХ ст. жінка стає деталлю механізму радянської держави — безликою, усуспільнененою та повністю підкореною загальній інерції суспільства.
В 1918 і 1919 роках в Радянському Союзі жінки-робітники висували бойові гасла «Все — для Червоної Армії!», «Все — для фронту!».[18] В 1921 році, в день 8 березня перед жінками-робочими ставились завдання: боротись з холодом і розрухою, налагоджувати «народне господарство».[18] Ленін писав на рахунок виборів в Московську Раду в лютому 1920 року так:
Нам потрібно, щоб жінка-робітниця добилася не лише за законом, але і в житті рівності з чоловіком-робітником. | ||
— Ленин В.И. Полн. собр. соч., т.40, с.157[18] |
8 березня 1922 року проходило як загальнопролетарське свято з основними лозунгами — об'єднання робочого класу навколо російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) і профспілок, боротьба з голодом і жіночим безробіттям.[18]
8 березня 1923 року проходило під закликами підвищення громадсько-політичного і культурного рівня і виробничої кваліфікації робітниць.[18]
8 березня 1924 року проходило під лозунгом Леніна (покійного на той момент): «Розпочата Радянською владою справа може бути посунена вперед лише тоді, коли замість сотень жінок по всій Росії в ній візьмуть участь мільйони і мільйони жінок»[24]. В ці дні лави РКП(б) поповнились більш ніж на 4 тисячі робітниць.[25]
Вже в другій половині 20-х років починають простежуватися деякі зміни в поданні жіночності на сторінках радянських жіночих журналів — з актуалізацією завдання збільшення народжуваності образ жінки практично не розділяється з материнством, на неї покладається повна відповідальність за дітей і сімейне вогнище — в пресі друкуються статті та поради для жінок щодо ведення господарства (прибирання дому, приготування їжі, пошиття одягу, прання) та догляду за дітьми, що свідчить про часткове повернення до старих патріархатних цінностей і означує збільшене навантаження на жінку — робітницю, матір та господиню.[26]
В газеті "Известия" за 1927 рік повідомлялося, що Московською міською радою профспілок прийнято постанову, в котрій повідомлявся перелік святкових днів в 1928 році, коли заборонялося проводити роботи, а 8 березня — Міжнародний день робітниць, робочий день скорочено для робітниць на 2 години.[27] Постановою ВЦВК, РНК РРФСР від 30.07.1928 року "Про зміну статей 111 та 112 Кодексу законів про працю РРФСР" де визначаються неробочі дні, не згадується 8 березня, тому, ймовірно, що цей день стає пам'ятним днем.[27]
У 1927 році робітниці зустрічали цей день як своє свято, виконували прибирання в будинку, готували святкові обіди, одягались у найкраще вбрання.[18] Сімейні риси у святкуванні 8 Березня продовжували розвиватись і в наступні роки.[18] Крім зборів, мітингів, демонстрацій, на підприємствах влаштовувались сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням.
Так нова традиція, яка не мала аналогів раніше, ввійшла в побут робочих мас.[18]
Особливо важкою була робота з мусульманським Сходом. У 20-х роках для мусульманського світу стояло питання про зняття жінками покривала, яке закривало обличчя і яке шаріат (мусульманське право) підняв до закону, до принципу життя. Покривало мало різні форми, способи закривання обличчя жінками в різних народів Сходу теж відрізнялись, тому називалось по-різному: чадра, яшмак, паранджа, чадур, рубана, ферідже та ін.). Тобто боротьба проти чадри й паранджі була нерозривно пов'язана з боротьбою за соціальну рівність і права людини.[18] При боротьбі з патріархально-байськими звичаями в 1924 році Туркестанським ЦВК був затверджений до 8 Березня декрет про скасування калиму; крім того, було встановлено шлюбний вік для дівчат — 16 років (за шаріатом шлюбний вік — 9 років).[18][28]
Станом на 1937 рік у Радянському Союзі на підприємствах і в організаціях уже працювали більш ніж 9 мільйонів жінок, що становило 35 % загальної кількості робітничого і службового складу.[29]
Після Другої світової війни
Після Голодомору та масових репресій Радянському Союзу загрожувала демографічна криза і керівництво країни вживало заходів для збільшення народжуваності, пропаганда дедалі частіше звертала увагу на важливість материнства, адже після Другої світової війни СРСР за різними даними втратив, до 40 млн осіб.[13] Пропагандистська машина формує два ґендерні образи: "чоловіка-захисника", якого вітають 23 лютого, і турботливої жінки — дружини, сестри, матері, яким потрібно подякувати за обід, чисті шкарпетки і випрасуваний одяг.
У СРСР 8 березня доволі тривалий час було звичайним робочим днем, але з 1966 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим, був оголошений святковим, а отже, і вихідним. Як наслідок, подібне рішення перенесло святкування з публічного простору у приватну площину, в коло сім'ї.
Станом на 1977 рік в СРСР спостерігалася виразна гендерна нерівність, типова для радянської сім'ї: чоловік витрачав 0,7% свого часу в робочий день на покупку продовольчих товарів, 0,1% — на покупку непродовольчих і 2% — на домашню роботу, а жінка відповідно 2%, 0,5% і 11%, що відбувалося за рахунок зменшення часу відпочинку для жінок.[30] Таким чином, вироблений західною історіографією концепт «подвійного тягаря» (обов'язок заробляти гроші та дбати про дім) у статусі жінки в радянському соціумі залишався справедливим і для брежнєвської епохи.
Інтернаціоналізація свята
1977 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити 8 березня Днем Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі.[31] 16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976 — 1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.
-
Британський постер «7 ВИМОГ» до Дня 1974 року: «Ми вимагаємо: Звільнення від цілодобової опіки над дітьми; Рівної оплати праці зараз; Анулювання законодавчого визначення жінки як залежної від чоловіка; Рівних освітніх та робочих можливостей; Покласти край дискримінації лесбійок; Вільних абортів і контрацепції; Свободи для всіх жінок від залякування погрозами чи застосуванням насильства та сексуального примусу, незалежно від шлюбного статусу; Руйнування всіх правил, тверджень та інституцій, що підтримують чоловіче домінування та агресію щодо жінок».
-
Австралійки на марші в Жіночий день, 1975.
-
Постер маршу на день жінок, 1975, Лондон
Статус в країнах світу. Урочистості по всьому світу. Державне свято
Хоча свято сприймається радше як комуністичний пережиток, ніж справжній вираз феміністського руху, проте в низці пострадянських та соціалістичних країн 8 березня є державним святом: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Ізраїль, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, Корейська Народно-Демократична Республіка, Лаосі, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.
Традиції масштабного святкування 8 Березня прижилися переважно у країнах так званого "соціалістичного табору", на які мав вплив СРСР або Китай.[13]
Діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 Березня з огляду на його політичне походження.[32][33][10]
Міжнародний день солідарності жінок 8 березня відзначається в Греції, але святкують його в основному комуністи.[10] В Іспанії це день жіночого протесту, — той день, коли активістки феміністського руху публічно висловлюють невдоволення.[10] У Китаї 8 березня є вихідним днем, але тільки для жінок — китаянки збираються разом й гуляють у парку.[10][13] В Італії 8 березня офіційно не є вихідним, жінки святкують без чоловіків.[10][32] У США, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього, оскільки День матері та День святого Валентина.[10][13] В Польщі, як і в Німеччині, в цей день не роблять вихідний, деякі люди вважають що це комуністичне свято і його не потрібно святкувати.[32] В Німеччині прийнято вітати жінок у травні на День матері.[32] Проте феміністки та ліві політичні сили не втрачають нагоди влаштувати мітинги.[13] У Франції «Міжнародний жіночий день» не є популярним і його святкують тільки комуністи та "ліві".[32] У Болгарії свято 8 березня не є державним.[32] У Великій Британії 8 Березня є звичайним робочим днем, традицій святкування, як на пострадянському просторі, немає, і лише різні рухи і організації за права жінок збираються на мітинги.[13]
Тематичні дні Міжнародного комітету Червоного Хреста
З нагоди Міжнародного дня жінок Міжнародний комітет Червоного Хреста починаючи з 2010 року проводить заходи з привернення уваги до однієї з проблем, від котрих потерпають жінки в контексті збройних конфліктів.
2010: Фокус на труднощах, що випали на долю жінок, переміщених внаслідок збройних конфліктів. Переміщені жінки часто живуть наодинці, з дітьми, часто стають жертвами сексуального насилля, дискримінації і залякування, страждають від бідності та соціальної ізоляції. Ось чому міжнародне гуманітарне право містить окремі положення на захист жінок, наприклад, вагітних або з дітьми молодшого віку.
2011: Комітет закликав держави та інших суб'єктів щорічно не послабляти зусиль із запобігання зґвалтуванням та іншим формам сексуального насильства, що впливають на життя і гідність незліченної кількості жінок у конфліктних зонах всього світу (Див. Воєнне сексуальне насильство).
2012: Заклик до акції допомоги жінкам, чиї родичі зникли безвісти у контексті збройного конфлікту (переважо це чоловіки), аби дати їм можливість відновити гідність і надію. Жінки та дівчата в подібних ситуаціях, крім страждань утрати та невідомості, часто стикаються з переважливими силами практичних труднощів. Комітет нагадав, що сторони збройного конфлікту несуть відповідальність за пошук зниклих безвісти осіб та інформування сімей.
2013: ООН вибрала тему: «Обіцянка є обіцянка, це час, аби вжити заходів, щоб покласти край насильству проти жінок».
2014: «Рівність жінок — прогрес для всіх людей».
2015: «Розширення прав і можливостей жінок — розширення прав і можливостей людства: уявіть!». Уряди, активісти по всьому світу відзначали 20-ту річницю Пекінської декларації та Платформи дій, історичної дорожньої карти, яка встановлює порядок денний для реалізації прав жінок.
2017: «Жінки в мінливому світі праці: планета 50-50 до 2030 року» (англ. Women in the Changing World of Work: Planet 50-50 by 2030).[34]
Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2019) |
В Україні
Наприкінці існування СРСР міжнародний день жінок втратив своє політичне забарвлення і перетворився на одне з неполітичних свят.[35]
5 березня 2013 року в місті Коломия (Івано-Франківська область) рішенням міської ради скасували свято.[36] з формулюванням: «Це свято, як і День захисника Вітчизни і День перемоги, не сприяє духовному збагаченню українців».
У лютому 2017 Український інститут національної пам'яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день (9 березня). У переліку від УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива 8 березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Однак це державне свято заплановано як робочий день. Також командою В'ятровича запропоновано зробити ще одне свято, яке може виступати як заміна 8 березня. У середині вересня може з'явитися День сім'ї, який заплановано зробити державним вихідним днем.[37]
Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 27–28 лютого 2021 р., 68% опитаних відповіли, що будуть 2021 року відзначати 8 березня, не будуть — 29%[38]. Соціологи відзначають, що «більш значущим цей день є для мешканців Півдня та Сходу, та тих, хто перебуває в шлюбі»[39]. На Заході України 8 березня не збираються святкувати майже 40% опитаних.
Критика
«Я вважаю, що нам, людям медійнім, потрібно перестати популяризувати совкові рудименти». — Сергій Притула.[40]
Наталя Гоцій: «По-перше, я 10 років жила в Нью-Йорку, де не існує свята „8 Березня“. А, по-друге, я абсолютно сучасна жінка, без будь-яких гендерних забобонів. Вважаю, що у нас кожен день повинен бути святом. І не потрібно малювати на календарі червону вісімку, щоб з'явився привід купити собі квіти. Я мовчу про те, щоб чекати їх від когось. Якщо копнути глибше, то „8 Березня“ — це не просто жіночий день, це день жіночої солідарності, який був створений, щоб нагадати чоловікам про рівні права. А не для того, щоб примусити їх купити тюльпани й торт. Я емансипована жінка, яка не дотримується радянських традицій. І двох своїх синів до них, до речі, теж не привчаю.»[40]
Олена-Христина Лебідь: "Зізнаюся, у мене до свят специфічне ставлення. Я люблю тільки Новий рік — це для мене однозначно свято-свято. Ще день народження. Так склалося, що у мене з молодою людиною свято постійно. Іноді веселе, іноді химерне, іноді божевільне. Тому я не фокусуюсь: «Так-с, сьогодні „8 Березня“, ноги поголила, волосся уклала, манікюр зробила, сиджу, не рухаюсь, чекаю». Привітає з «8 Березня» — значить, привітає. Чи не привітає — то й добре. Я знаю, що ми все одно обіймемося, поцілуємося, наговоримо один одному приємностей, і більше нічого не треба! Я з тих людей, які більше люблять дарувати подарунки, ніж приймати. Для мене це окремий фетиш — вибирати, упаковувати, уявляти, як цей подарунок сприйметься. Щоб все ідеально-ідеально."[40]
Феміністичні протести
З кінця 2000-х років в Україні майже щороку 8 березня проходять феміністичні марші. Перший відбувся 2008 року в Києві з ініціативи анархо-феміністського колективу «Свободна». З міркувань безпеки учасниць і учасників маршу, про нього публічно не повідомляли напередодні. 2009 року різні за формою акції відбулися в Харкові, Львові та Чернівцях. 2011 року в Києві відбувся перший відкритий феміністичний марш, з ініціативи «Феміністичної Офензиви», ГО «Інсайт», Центру візуальної культури та інших організацій. З 2012 року марші, пристосовані до 8 Березня, зазнають ризиків нападу з боку праворадикалів[41][42].
Дудли Google
Google щороку присвячує дудл Міжнародному жіночому дню. Зображення різних років демонструють, як змінювалось сприйняття Дня жінок з поступом феміністської боротьби та світовим зростанням гендерної рівності і розмаїття.
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Святкування
-
Святкування у Камеруні, 2015
-
Відзначення у Буркіна-Фасо, 2018
-
Феміністське святкування в Іспанії, 2018
-
Феміністське святкування в Іспанії, 2019
Примітки
- ↑ Nations, United. International Women's Day. United Nations (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ About International Women's Day. International Women's Day (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ International Women's Day History | International Women's Day | The University of Chicago. iwd.uchicago.edu (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
- ↑ Second International Conference of Socialist Women p.21
- ↑ Rochelle Goldberg Ruthchild, «From West to East: International Women's Day, the First Decade», Aspasia: The International Yearbook of Central, Eastern, and Southeastern European Women's and Gender History, vol. 6 (2012): 1-24.
- ↑ Temma Kaplan, «On the Socialist Origins of International Women's Day», Feminist Studies, 11/1 (Spring, 1985)
- ↑ International Women's Day, 8 March. www.un.org (EN) . Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 7 березня 2020.
- ↑ Nations, United. Background | International Women's Day. United Nations (англ.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ International Women's Day – March 8, 2020. National Today (амер.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 6 березня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к На шляху до рівноправності / Газета "Медичний університет", колективу Харківського національного медичного університету. №3-4 (2901-2902) П'ятниця, 27 лютого 2015 року
- ↑ Міжнародному жіночому дню виповнилося 100 років.[недоступне посилання з липня 2019] ТСН, 8.03.2011
- ↑ Хто і як відзначає Жіночий день [Архівовано 24 лютого 2014 у Wayback Machine.], Марія Щур, Радіо Свобода, 7.03.2011
- ↑ а б в г д е ж и к л м н 8 березня в Україні та світі святкують Міжнародний жіночий день. 08.03.21 ТСН
- ↑ Жіночий день 8 березня: як він з'явився і навіщо потрібен. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ а б в Святкування Міжнародного жіночого дня [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Газета Житомирського національного агроекологічного університету. Березень, 2014. № 3 (134)
- ↑ Сайт Gender Museum. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ Прищепа, Ярослав (8 березня 2021). 8 березня: як з’явився Міжнародний жіночий день і що варто про нього знати. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Тульцева Л. А.[ru] Международный женский день 8 марта // Современные праздники и обряды народов СССР / Л. А. Тульцева ; отв. ред. Ю. В. Бромлей ; АН СССР. — М. : Наука, 1985. — (Серия «Страны и народы»). — С. 32—39.(рос.)
- ↑ а б Кірсанова К. Повна рівність жінок в СРСР. — К., 1937. — С.9.
- ↑ Березіна З. Жінки Радянської України — активні будівники комунізму. — К., 1954. — 112 с.
- ↑ Кісь О. Повертаючи власне минуле: жіноча історія як джерело сили для сучасного жіночого руху в Україні // Міжнародний жіночий день — і100рія у фотографіях. — К., 2010. — С. 15
- ↑ Марія Музичка. Образ ідеальної домогосподарки в СРСР 16.01.2011. Історична правда
- ↑ Велика радянська енциклопедія
- ↑ Ленин В. И. Полн. собр. соч., т.39, с.204-205
- ↑ 8-е Марта. Материалы для проведения Международного женского коммунистического дня в 1928 г. М., 1928, с.21
- ↑ Лабур О. «Нова жінка»: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205–213.
- ↑ а б До питання становлення рядянської святкової культури / Т.І. Гаєвська // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : щоквартальний науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2016. — № 3. — С. 194-199.
- ↑ Каспарова В. Раскрепощение женщины Востока, с.15
- ↑ Морев Н. Старое и новое: (Очерк из быта чухарей). — В кн.: Старый и новый быт, с.54
- ↑ Економічна історія України: Історико-економічне дослідження: в 2 т. / [ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Геєць та ін.; відп. ред. В. А. Смолій; авт. кол.: Т. А. Балабушевич, В. Д. Баран, В. К. Баран та ін.]. НАН України. Інcтитут історії України. — К.: Ніка-Центр, 2011. — Т.2. — 608 с. ISBN 978-966-521-571-4, ISBN 978-966-521-573-8 (Том 2)
- ↑ «WomenWatch: Міжнародний жіночий день». Архів оригіналу за 10 березня 2015. Процитовано 8 березня 2015.
- ↑ а б в г д е Як святкують 8 березня у світі: традиції різних країн www.ukrinform.ua
- ↑ Валентина Одарченко. Святкувати чи ігнорувати: 8 Березня очима церкви 07 березня 2011 www.radiosvoboda.org
- ↑ International Women's Day 8 March. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Оксана Кісь. Украдене свято: історичні трансформації смислу 8 березня [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ У Коломиї офіційно відмінили 8 березня [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.]. 5 березня, 2013
- ↑ Битва за 8 березня. Чи потрібен українкам Міжнародний жіночий день. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
- ↑ Гендерні ролі і стереотипи. ratinggroup.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ 68% українців будуть святкувати 8 березня – опитування. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ а б в Дарина (6 березня 2019). “Не святкую 8 Березня!”: Сергій Притула та інші зірки розповіли чому не відзначають Міжнародний жіночий день. Україна Неймовірна (укр.). Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 9 березня 2019.
- ↑ Ганна Гриценко. Марші 8 Березня: винайдення феміністичної традиції [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.] // Гендер в деталях. — 16 березня 2018
- ↑ Оксана Кісь. Фемінізм в Україні: кроки назустріч собі. Ч. 3. Жіночий активізм [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Гендер в деталях. — 14 травня 2019
Посилання
- Офіційна сторінка ініціативи IWD (International Women's Day [Архівовано 27 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Кітчеві радянські листівки до 8 березня [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.] Історична правда