Хмельницький

Запит «Проскурів» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Хмельницький
Герб Хмельницького Прапор Хмельницького
Хмельницька обласна державна адміністрація
Основні дані
Інша назва	Місто над Бугом
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницька міська рада
Код КОАТУУ:	6810100000
Засноване	1431
Магдебурзьке право	1566
Статус міста	з 1796 року
Поділ міста	Центр, Виставка, Озерна, Південно-Західний мікрорайон, Ракове, Дубове, Книжківці, Гречани, Ружична, Лезневе (Кавказ,Тарабанівка, Дивокрай, План, Болгари, Доси - умовні назви)
Населення	▲ 268 874 (01.10.2015)
Агломерація	Хмельницька агломерація
Площа	93,05 км²
Густота населення	2 877,32 осіб/км²
Поштові індекси	29000-499 (29000 (Центр), 29006 (Ракове), 29009 (Дубове), 29025 (Гречани), 29027 (Озерна))
Телефонний код	+380-382(2) [2, 3, 63, 64, 71, 74, 76, 700 — Локальні]
Координати	49°25′10″ пн. ш. 26°58′46″ сх. д.
Висота над рівнем моря	295 м
Водойма	Південний Буг, Плоска, Кудрянка
Назва мешканців	хмельничани, хмельничанин, хмельничанка
Міста-побратими	США Модесто, Болгарія Сілістра,  Молдова Бєльці,  Польща Цеханув,  КНР Шицзячжуан, Сербія Бор,  Швеція Крамфорс,  Росія Твер та Іваново.
День міста	Останні вихідні вересня
Номери автомобілів	ТЯ, ХМ, ХІ, ВХ, НХ
Відстань
Найближча залізнична станція	Хмельницький пасажирський
До Києва
- фізична	281 км
- залізницею	367 км
- автошляхами	306 км
Міська влада
Рада	Хмельницька міськрада
Адреса	29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, 76-50-86
Міський голова	Олександр Симчишин
Хмельницький у Вікісховищі Карта Хмельницький Хмельницький

Хмельни́цький (до 1793 року — Плоскирів, з 1795 по 1954 — Проску́рів) — адміністративний центр Хмельницької області і Хмельницького району, значний історичний та сучасний економічний і культурний центр Поділля.

Назви іншими мовами: англійською — Khmelnytskyi, німецькою — Chmelnyzkyj, польською — Chmielnicki (Płoskirów), російською — Хмельницкий (Проскуров).

Населення 268 тис. (2015).

Місто розташоване на Західному Поділлі, на берегах Південного Бугу, за 376 км (автомобільний шлях) від Києва. Залізничний вузол (станції Хмельницький, Гречани). Через місто проходять автошляхи Житомир—Чернівці (Н03) і частина міжнародного маршруту E50 автодорога міжнародного значення Стрий—Тернопіль—Вінниця—Кіровоград—Знам'янка (М12).

Відоме з 1431. Місто обласного значення з 1941.

Історія

Територія, на якій розташований Хмельницький, була заселена ще в давні часи. Дослідження виявили в околицях міста чимало археологічних пам'яток. Зокрема, на схід від мікрорайону Лезневе — поселення з матеріалами доби бронзи 2 тис. до н. е. та скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайоні Озерна — багатошарове поселення з матеріалами раннього залізного віку І тис. до н. е., у мікрорайоні Дубове — поселення скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайонах Гречани та Озерна — поселення черняхівської культури 3-4 ст. тощо. До наших днів збереглися кургани, які датуються археологами 7-3 ст. до. н. е. (скіфський час) — один у мікрорайоні Виставка та два на південний схід від мікрорайону Ракове.

Сучасне зображення Владислава II Ягайла

Місто Хмельницький має майже 600-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Дата заснування міста не відома. Щодо першої згадки, то достовірно можна стверджувати про існування Плоскирова (Плоскировець) вже у першій половині XV ст. На той час Поділля стає ареною суперечки між литовськими князями та Польським королівством, яка закінчилася на користь останніх. Частина Поділля, включаючи Побужжя, відійшла під владу Корони Польської. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 р. надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення під назвою Плоскирівці та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 року у місті Сопоті король Владислав Вітвіцький записав Янові Чанстуловському за 100 гривень право на володіння селами Голисин (нині село Олешин Хмельницького району) та Плоскирівці на річці Південний Буг у Летичівському повіті Подільської землі («… super villis Holissin et Ploskir о wcze super fluvio Boh iacentu in terra Podoliensi et districtum Latichoviensi sitas»).

Цю найдавнішу на сьогодні писемну згадку про Хмельницький введено в науковий обіг завдяки дослідженням, що провів київський історик Віталій Михайловський.

У складі Королівства Ягеллонів, Речі Посполитої та Османської імперії

У роки королювання (1434–1444 рр.) Владислава ІІІ Варненчика нова згадка — підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirow — Плоскирів.

Сигізмунд II Август

26 березня 1547 р. польський король Сигізмунд II Август пожиттєво віддав Плоскирів у володіння кам'янецькому старості Мацею Влодеку. Він приділяв значну увагу зміцненню існуючих та побудові нових фортифікацій у підвладних йому землях. Плоскирів був визначений ним як важливий стратегічний пункт. Вдале географічне розташування Плоскирова мало неабияке значення для його подальшого розвитку і зведенню у ньому замкових укріплень, які у ті часи виступали першоосновою для виживання населення під час нападів татар.

Наявність замку сприяло перетворенню Плоскирова у 60-80-х pp. XVI ст. на міське поселення. У 1566 році стараннями Мацея Влодека Плоскирову було надане магдебурзьке право.

Під час Визвольної війни українського народу у 1648–1654 роках під проводом Богдана Хмельницького Плоскирів та його околиці неодноразово опинялись в центрі протидії козацьких та польських військ. Містечко неодноразово переходило із рук у руки ворогуючих сторін, при цьому зазнавши великих руйнувань як від польських військ, так і від козацьких та повстанських загонів, в наслідок чого було цілком спустошене.

У 1672 році Плоскирів, як і все Поділля, було окуповане Османською імперією. Плоскирів став центром окремої нахії, що підпорядковувалася Меджибізькому санджаку Кам'янецького єйялету.

У 1699 турки залишають Поділля. Плоскирів знову переходить до Польщі, і повертається у володіння Замойських. Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я. Так у Плоскирові та навколишніх селах (Гречана, Заріччя, Шаровечка) з'явилися «мазури», нащадки яких склали основу католицького населення згаданих пунктів.

Згідно з переписом у 1789 році у Плоскирові було 184 дворів єврейських, 96 міщан тяглових та 126 бобилів і піших, прибуток з міста сягав 24138 злотих. До староства належали села: Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Заріччя, Олешин, Іванківці та Лезнів. Місто та староство перебували у володінні Замойських. Населення Плоскирова не перевищувало 2,5 тисяч осіб, в ньому був шпиталь для убогих, калік та безпритульних, діяли (на середину 1780-х років) ткацький цех, об'єднані цехи бондарів і ковалів, кушнірів і кравців, а також шевців.

м.Плоскирів із замком на карті України Боплана 17ст.

Плоскирівський замок

Втрачена фортифікаційна споруда у містечку Плоскирів (тепер Хмельницький). Точний час будівництва невідомий. Знаходився на острові, який утворювали річки Плоска та Бог. У XVІ — XVII столітті був дерев'яним. Його розбудові у XVI сприяв дідич Плоскирова Мацей Влодек. Мурований замок у Плоскирові будували за проектом відомого італійського архітектора XVI століття Бернардо_Морандо (бл.1540-1600). Мурований замок знаходився орієнтовно у квадраті вул. Вайсера - р.Південний Буг, вул. Кам'янецька - продовольчий ринок. Цей замок був оточений каналом з водою та зовнішнім виглядом міг нагадувати замок в польському м.Замость.

У складі Російської імперії

5 липня 1795 була утворена Подільська губернія у складі Російської імперії і один з її повітів став називатися Проскурівським із центром у місті Проскурові. Саме в цьому імператорському указі про створення губернії вперше з'являється назва Проскурів. До речі, спеціального указу про перейменування Плоскирова в Проскурів не знайдено.

План Проскурова 1824 р. землеміра Екстера

1806 року у Проскурові нараховується 487 будинків, із яких лише один кам'яний, крамниць  — 68 дерев'яних та 7 кам'яних, млинів — 2, греко-російська церква, католицька каплиця та дві єврейські школи. Торги відбувалися щотижня, по п'ятницях та неділях, кількість ярмарків збільшилася до 14 на рік. Населення міста — 2022 мешканців.

Проскурів. 1867 рік

У 1870 році введено в дію залізничну лінію Жмеринка—Проскурів—Волочиськ. На східній околиці міста побудовано залізничну станцію та вокзал.

Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку міста. На межі XIX—ХХ ст. стають до ладу великі промислові підприємства (тютюнова фабрика, цукровий, чавуноливарний, цегельний, пивоварний заводи), споруджуються житлові будинки, крамниці, торгові лавки, прокладається бруківка, відкриваються нові навчальні заклади (реальне училище та жіноча гімназія, комерційне училище), театр (1892 р.), бібліотека (1901 р.), прокладається телефонна мережа (1909 р.), з'являється електрика (1911 р.). Населення міста зростає майже у 5 разів і у 1909 р. становило 36 тисяч мешканців. Саме в цей період визначається основний напрямок в економічному розвитку міста — на початку XX ст. Проскурів стає найбільшим торговим центром Подільської губернії з річним торговим оборотом 5,5 млн рублів. Лише із залізничної станції міста щорічно відправлялося 3,1 млн пудів вантажів, а прибувало 6,9 млн пудів. Торговельні та кредитні установи міста обслуговували великий регіон. Особливо важливу роль Проскурів відігравав в експортній торгівлі зерном.

Другий чинник, який сприяв бурхливому розвитку міста — розташування в Проскурові військових частин та створення великої військової залоги, що було обумовлено вигідним стратегічним розташуванням міста поблизу державного кордону. З 1875 р. в Проскурові розквартирувався 46-й піхотний Дніпровський полк, з 1889 р. — 35-й драгунський (уланський) Бєлгородський полк, з 1894 р. — 12-а гарматна бригада та 19-а кінно-гарматна бригада. На початку XX ст. Проскурів став місцем перебування штабів 12-ї кавалерійської та 12-ї піхотної дивізій, до складу яких входили вищезгадані полки. Для дислокування військових підрозділів у Проскурові були побудовані два військових містечка.

З початком Першої світової війни (серпень 1914 р.) Проскурів став прифронтовим містом. В цей час тут побувало чимало відомих воєначальників Російської армії, серед яких командувач 8-ої армії Південно-Західного фронту, генерал Олексій Брусілов.

З перебуванням у місті величезної кількості військових виникала маса фінансових і соціальних проблем. Для стабілізації фінансової ситуації тодішній голова міста, вдався до запровадження власних грошових знаків. З одного боку купюри був підпис директора Проскурівського міського банку, з іншого — Миколи Сікори. На всіх грошових знаках був особистий підпис міського голови й напис «Проскурівський міський банк обов'язково вимінює бони на державні гроші без обмежування сум». Ці грошові знаки перебували в обігу протягом 1918–1920 рр. і сприяли зменшенню тягаря знецінення державних грошей, який лягав на мешканців міста в досить складний період.

Проскурів у визвольних змаганнях українців, прихід радянської влади

Мітинг у Проскурові на підтримку національної революції, 1917 рік

У період боротьби українського народу за розбудову незалежної держави у 1917–1921 роках Проскурів відігравав роль важливого опорного пункту Української Народної Республіки (УНР), а в 1919–1920 рр. перебував в центрі вищезгаданих подій. У місті тричі перебував Уряд УНР та Директорія (березень, листопад 1919 р., червень 1920 р.). Неодноразово у ці роки в Проскурові бували голова Центральної Ради Михайло Грушевський, голова Директорії, Головний Отаман Симон Петлюра, командуючий Українськими Січовими Стрільцями Євген Коновалець, відомі урядовці та політики УНР Сергій Остапенко, Борис Мартос, Ісаак Мазепа та інші. В 1919 р., як вояк армії УНР, в місті деякий час перебував майбутній письменник та поет Володимир Сосюра, про що він згадує в романі «Третя рота».

10 лютого Подільський губернський комітет більшовиків у Вінниці прийняв таємне рішення про організацію збройного повстання на Поділлі. Однією з цілей було поставлено захоплення проскурівського залізничного вокзалу. Троє представників губкому приїхали у місто та організували таємну нараду, де були присутні більшовики, Бунд, Поалей-Ціон, інші ліві партії. Секретар губкому Снєгов переконав присутніх у необхідності збройного повстання та його успішності; він же роздав зброю єврейським загонам.

15—16 лютого 1919 р. відбувся збройний виступ. Але більшовики недооцінили кількість воїнів Директорії, що були в Проскурові. Силами вірних Директорії військ (Запорізька бригада, 3-й Гайдамацький полк, інші війська) їм було дано потужну відсіч. Повстанці почали безладно відступати. Організатори повстання втекли з міста.

Провокація більшовиками євреїв до збройної боротьби проти УНР спричинило сприйняття євреїв як антиукраїнської сили. Ініціатори повстання втекли, а постраждало мирне єврейське населення.

Жертви Проскурівсього погрому

В єврейських кварталах почався погром, який ініціював отаман Семесенко. Внаслідок кривавих подій — убито 390 чоловіків, 309 жінок, 76 дітей, поранено близько 500 осіб єврейської національності. За іншими даними, загиблих було близько тисячі. До міста у зв'язку з погромом прибув Головний отаман Симон Петлюра. За його наказом була роззброєна частина Семесенка і віддано розпорядження про створення спеціальної комісії для розслідування погрому. Самого Семесенка було заарештовано.

Після поразок українських військ в сутичках на більшовицькому фронті та відступу в березні державні установи УНР тимчасово переїхали до Проскурова. В театрі Бейриша Шильмана (тепер Будинок культури) відбулися державні наради УНР за участю членів Директорії, уряду, представників партій та громадських організацій.

11 березня 1919 р. на державній нараді більшість висловилась за припинення переговорів з представниками Антанти в Одесі та домовитися з більшовиками; Симон Петлюра висловився проти.

14—15 березня 1919 р. у Проскурові відбулося перше й останнє засідання Директорії в повному складі. Євген Петрушевич і два члени уряду ЗО УНР — Лев Бачинський і Михайло Лозинський — приїхали на нараду зі Станиславова 15 березня. На цій нараді, яка мала вирішити напрями подальшої політики УНР, представники двох соціалістичних партій — соціал-демократів і соціалістів-революціонерів, знову виступали за негайне припинення переговорів з антантським командуванням в Одесі і за переговори про мир з більшовиками. Після дискусій Директорія одноголосно відкинула пропозиції цих партій і зайняла сторону прем'єра Сергія Остапенка та поміркованих урядових партій, які були проти миру з більшовиками та за продовження переговорів з Антантою.

28 (29) липня 1919 р. бригади ІІ-го Галицького корпусу полковника Арнольда Вольфа взяли місто.

Уряд УНР та Директорія перебували в Проскурові ще двічі (у листопаді 1919 та червні 1920 року). 25 вересня 1920 року Чорний полк Першої 3апорозької дивізії знову захопив Проскурів. У місті населення вітало Запорожців квітами.

18 листопада 1920 в місті кінним полком Чорних запорожців Петра Дяченка було ліквідовано погром єврейського населення вояками російської Звідно-козачої дивізії осавула Яковлєва. Багатьох козаків, схоплених на місці бешкетів, було «випорото». За свій порятунок міщани висловили вдячність старшинам і козакам полку Чорних запорожців. Того ж дня у ході масованого наступу Червоної армії, кавалерійська бригада Григорія Котовського та 135-а стрілецька бригада М.Голубенка з боями із українськими частинами групи генерал-хорунжого Олександра Загродського оволоділа Проскуровом.

У перші роки радянської влади (у 1923 р.) Проскурів стає окружним центром. У місті розташувалися штаб та супутні підрозділи 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, у який входили 1-а Запорізька дивізія Червоного козацтва (Проскурів) та 2-га Чернігівська дивізія Червоного козацтва (Старокостянтинів). Корпусом командували В.Примаков, О.Городовиков, М.Дьомичев та ін.

У вересні 1938 року в місті працювала знімальна група під керівництвом класика українського кіно Олександра Довженка, яка знімала тут епізоди кінострічки «Щорс»

Проскурів під час Другої Світової війни

Окупований Проскурів (перехрестя вулиць Фрунзе та Карла Маркса — теперішні Кам'янецька та Подільська)

Проскурівське Гетто. Межі на сучасній мапі

8 липня 1941 року місто окупували німецькі війська. 1 вересня 1941 року Проскурів став адміністративним центром однойменної округи у складі генеральної округи Волинь-Поділля. Разом з тим, протягом окупації в місті активно діяв рух Опору. 14 грудня 1941 року в місті було створено Проскурівське гетто. До нього входили єврейські райони міста, що були обгороджені колючим дротом: від Південного Бугу по вулиці Кам'янецькій до вулиці Подільської і по ній до вулиці Проскурівського підпілля і до Південного Бугу. На сьогодні це — центральна частина міста.

Також на північний схід від Проскурова було створено Лезнівське гетто, на той час Лезневе було окремим селом (із 1963 року це один із мікрорайонів міста). Цивільне населення міста, яке перебувало у гетто, переважно примушували працювати на будівництві та на ремонтних роботах шосейної дороги шосе Проскурів — Вінниця. Розташовувалось воно в колишніх колгоспних конюшнях на східній околиці села. За 500–600 метрів від нього, з 1942 року нацисти проводили масові розстріли євреїв не лише Лезнівського, а й Проскурівського гетто. Нині на місці загибелі майже 9 тисяч людей встановлений пам'ятний знак.

На початку жовтня були страчені мешканці Проскурівського гетто. 30 листопада 1942 р. були розстріляні також в'язні робочих єврейських таборів та спеціалісти, що там утримувалися.

Поряд з місцевими євреями розстрілу в м. Проскурові зазнало єврейське населення навколишніх сіл: Миколаєва (розстріляно 800 осіб), смт Чорного Острова (розстріляно 1172 особи), с. Фельштина та інших населених пунктів.

Всього у місті від рук окупантів загинуло 9500 євреїв, або 58 відсотків від загальної кількості єврейського населення, що проживало у місті.

У січні 1942 року в Проскурові був створений концтабір Шталаг 355, що діяв до листопада 1943 року. Виявлення місць масового знищення радянських громадян та військовополонених розпочалося зразу ж після визволення міста. Діяла Надзвичайна державна комісія по розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників. Члени комісії провели опитування значної кількості очевидців, свідків подій і виявили такі місця знищення населення міста та військовополонених.

Місця масових страт населення міста

• На території військового містечка Ракове, яке знаходиться на відстані п'яти кілометрів від міста.
• На звалищах за міським кладовищем (південно-західна частина міста).
• На відстані два кілометра східніше м. Проскурова, у балці, яка знаходиться між Вінницьким та Старокостянтинівським шосе (за міським автовокзалом і дендропарком).
• У видолинку за с. Лезневем (сім кілометрів східніше Проскурова по Вінницькому шосе).

За два кілометри на схід від Проскурова по Вінницькому шосе існував концтабір для цивільного населення, яке окупаційна влада відправляла на роботи до Німеччини.

Членами Надзвичайної комісії на основі складених актів встановлено, що за роки війни окупаційна влада на території міста знищила в концтаборі 65 тис. військовополонених, стратила 81 тисячу цивільного населення.

25 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням Маршала СРСР Георгія Жукова зайняли місто. Очевидцем цього став англійський письменник Джеймс Олдрідж, який тоді був закордонним військовим кореспондентом. У своєму репортажі він передав враження від боїв за місто.

Хмельницький — обласний центр

15 березня 1941 місто стало центром Кам'янець-Подільської області; 16 січня 1954 — перейменоване на Хмельницький на честь Богдана Хмельницького, центр Хмельницької області.

Значно збільшується площа міста, особливо після приєднання приміських сіл Заріччя та Гречани. Виникає кілька заводів всесоюзного значення — трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічний, термопластавтоматів, «Катіон», стають до ладу підприємства індустріально-будівельної, харчової та легкої промисловості. Зокрема, завод трансформаторних підстанцій стає провідним у СРСР із виробництва трансформаторів для залізничного транспорту, завод «Катіон» — одним із найбільших в країні виробником конденсаторів, радіозавод — єдиним в СРСР виробником авіаційної спецтехніки військового призначення. Виникнення подібних підприємств перетворило місто Хмельницький на великий промисловий центр України. Значно зросло населення, засновано перший виш — технологічний інститут (нині Хмельницький національний університет), прокладено перші тролейбусні лінії, розбудовано нові мікрорайони. До того ж місто стає важливим військово-стратегічним центром не лише регіону, а всієї країни.

У період Холодної Війни у 1956 р. до обласного центру на постійне місце дислокації прибуває 17-та гвардійська мотострілецька дивізія, а у 1961-64 рр. — підрозділи 19-ї дивізії з 43-ї ракетної армії радянських військ РВСП. Саме з цього часу поблизу Хмельницького та на території області розгортаються бойові позиції Міжконтинентальних балістичних ракет. Значною подією, що доповнює військову сторінку історії міста, стало заснування у 1970 р. Хмельницького вищого артилерійського командного училища, на базі якого в 1990-х рр. створена єдина в державі Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Після закінчення Холодної війни за Програмою Нанна — Лугара було ліквідовано всі ядерні ракети на території країни в тому числі в Хмельницькій області.

Хмельницький у незалежній Україні

У 1991 р. хмельничани підтримали проголошення незалежної України. Перейшовши на принципово інші умови господарювання, в місті зуміли зберегти поступальний розвиток міста, переорієнтувавшись на нову економічну модель. Хмельницький став на той час одним з найбільших у східній Європі торговельних центрів — нині тут діє цілий ринковий комплекс, який займає площу понад 18 га і включає 24 самостійних речових ринків.

Євромайдан у Хмельницькому

21 листопада 2013 року в Хмельницькому почалися протести та мітинги через призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Хмельничани долучилися до спротиву, який тривав у столиці. У перші дні страйку на Майдан вийшли студенти Хмельницького МАУПу, Гуманітарно-педагогічної академії, Музичного училища, Політехнічного коледжу, інших закладів. Студенти цих вишів організували страйккомітети.

Євромайдан листопад 2013 — лютий 2014

Чоловіки біля бочки на майдані Незалежності

Бабуся біля беркуту, який заблокував прохід на вул. Гагаріна

Шини біля Хмельницької ОДА

23 січня 2014 року у Хмельницькому тисячі протестувальників пікетували Хмельницьку ОДА, обклавши її барикадами з мішків з снігом, бочок з водою та старих автомобільних шин, з вимогою провести позачергову сесію, щоб ухвалити звернення до чинної влади із закликом припинити силове протистояння в Києві. Тим часом Хмельницька міська рада виступила проти законів, увалених «ручним голосуванням» у Верховній Раді України та поставила вимогу їх скасувати, притягти до кримінальної відповідальності осіб, винних у побитті та вбивстві мирних демонстрантів та представників ЗМІ, припинити переслідування усіх учасників мирних акцій протесту, а також підписати протягом 2014 року угоду про асоціацію України з ЄС

24 січня відбулась позачергова сесія Хмельницької облради, на якій 60 із 62 депутатів проголосували за звернення до Президента та голови Верховної ради з вимогою відставки Кабміну, дострокових виборів Президента та Верховної ради, припинення переслідування учасників акцій протесту.

Мітингувальники зайняли приміщення облради/адміністрації, незважаючи на опір працівників спецпідрозділу «Грифон» і застосування ними сльозогінного газу, та вимагали відставки голови держадміністрації Ядухи, однак той втік.

19 лютого 2014 року активісти прийшли до обласного приміщення СБУ з вимогою відкликати спецпризначенців з Київського майдану та перейти на бік народу. До громадян ніхто з СБУ не вийшов, двері були зачинені. Силовики з будівлі СБУ автоматною чергою важко поранили Людмилу Шеремету в голову (померла в реанімації через кілька днів); ще одного протестувальника поранено в живіт. Після цього інциденту протестні настрої почали ще більш наростати, кількість хмельничан під СБУ збільшилася в рази. Згодом до протестувальників вийшов голова обласного СБУ Віктор Крайтор і попросив переговорів. Але вони не дали результату, в наслідок чого активісти почали зносити шини та добувати бруківку навколо будівлі та готувати коктейлі Молотова. О 18:00 годині почався штурм будівлі СБУ. Були підпалені шини, які були навколо будівлі, також активісти закидали перші поверхи коктейлями Молотова та бруківкою, в результаті чого вони вигоріли вщент. Від великого вогню спалахнули тролейбуси, які стояли поруч із будівлею. Частина активістів почала штурм КПП, який виходив на вул. Свободи з метою не дати втекти керівництву та спецпризначенцям, які відкрили вогонь по протестувальникам. Внаслідок штурму активістами КПП було спалено будівлю КПП, гараж СБУ та тролейбус, який стояв перед воротами. СБУшники того вечора застрелили ще одного протестувальника — Дмитра Пагора.

20 лютого люди продовжували перебувати біля СБУ, також на місці працювали пожежники та працівники прокуратури, які розслідували справу про події 19 лютого. Також в цей день представники армії з території СБУ вивозили боєприпаси, зброю та інші речі, аби ними не заволоділи мародери та неконтрольовані протестувальники. Зброю вивозили військові з військової частини в мікрорайоні Дубове. Протестувальники перевіряли всі автомобілі, які виїжджали з території, а також перевіряли документи усіх людей, які виїжджали на цих автомобілях. При перевірці одної із вантажівок був затриманий начальник СБУ Хмельницької області, переодягнений як солдат. Його відвели на Майдан Незалежності до Хмельницької ОДА, де Віктора Крайтора було арештовано і відправлено у військову прокуратуру.

СБУ у Хмельницькому 19-20 лютого 2014 року

19 лютого біля хмельницького СБУ

20 лютого. Тролейбус біля задніх воріт СБУ

20 лютого. Наслідки пожежі

Релігія

Початок релігійного життя у Проскурові, його особливості XVII — XVIII ст.

Місто має майже 600-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Дата заснування міста не відома, а от що стосується першої згадки, то достовірно можна стверджувати про існування Плоскирова (Плоскировець) уже у першій половині XV ст. На той час Поділля було ареною суперечки між литовськими князями і польським королівством, яка закінчилася на користь останніх.

Згадки XV ст. свідчать про те, що Плоскирів тривалий час був невеличким населеним пунктом. Наступні триста років (1493 — 1793) Плоскирів, перебуваючи під польською владою, отримав статус містечка і виконував функції центру плоскирівського староства. Тривала польська колонізація краю, непростими були відносини між українцями і поляками, особливо в релігійній сфері.

У XVII–XVIII ст. після Люблінської унії збільшилось число переселенців з центру Польщі, Мазовії, мазурського поозер'я, Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств. Заселення поляками краю тривало і у XIX-на початку XX ст.

У процесі колонізації активну роль відігравав римо-католицький костел. З часом поляки становили більшість правлячої державної, релігійної, господарської верхівки. Це призвело до того, що навіть частина українців за походженням стали називати себе поляками, прийняли католицьку віру, запроваджували польську мову, звичаї, побут, обрядовість. Проводилось масове окатоличення населення, закривалися православні церкви, а кількість костелів в краї неухильно збільшувалась. Так, якщо в XIV ст. Їх було 2, в XV- 6, XVI-7, у XVII-14, то у XVIII ст. їх діяло вже 46. Серед них був і красень-костьол, що був розташований на місці сучасної школи № 1 нашого міста, але доля його склалася трагічно.

Римо-католицька церква мала велику кількість прекрасних костелів, які приваблювали до себе паству. Навпаки, занепад православних храмів та убогість духовенства не сприяли зростанню авторитету православ'я серед населення. Тому було видане розпорядження про будівництво соборів в містах приєднаного краю. На той час у Подільській губернії було лише два собори: Іоанно-Предтеченський в Кам'янці-Подільському і архієрейський в м. Барі. В краї починається справжній православний ренесанс, будуються монастирі, церкви, каплиці, серед них і Собор Різдва Богородиці — найдавніший православний храм нашого міста, що розташований на самому початку вулиці Соборної, від якого вона і отримала свою назву і продовжує називатися такі на далі.

Собор Різдва Богородиці

За поданням науковців історія церкви починається із XVII ст. Перша згадка датується 1671 р. В цей час (1670–1672 рр.) територією Польщі, до якої входило й Поділля, здійснював "мандрівку « дипломат Жан де Куртон, абат де Пальм'єр, який, насправді, був представником партії, що намагалась поставити на польський престол Вишневецького. Його супроводжував Ульріх фон Вердум, молодший син барона фон Вердума, дворянина із Західної Німеччини, який вів нотатки „Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 через королівство Польське“. В ньому читаємо, що на озері „ є чотирикутний острів, на якому, оточений валами й частоколами стоїть місцевий замок…“. За свідченням Вердума, поселення тягнулося по обидва боки озера й колись було досить великим, а нині на його території стоїть близько 30 будинків і православна Церква. У 1797 р. — друга згадка — під назвою Святителя Миколая.

У XVIII ст. вона була декілька разів перебудована, але продовжувала залишатись дерев'яною. Такою маленькою вона залишалася аж до початку XIX століття. Після пожежі 1822 року було вирішено Проскурівську церкву Різдва Богородиці в її колишньому вигляді не відновлювати, а побудувати на її місці кам'яний собор.

Спорудження собору почалося у 1835 р., а вже 15 травня 1837 р. він був освячений. Майдан біля храму оточував цегляний паркан довжиною 196 м. Перед ним була розташована Церковна площа.

Особливою гордістю храму була стародавня, в нашій місцевості шановна, чудотворна ікона Божої Матері — подоби Озерянської ікони. Вже і на ті часи образ цей був старовинним. За переказами, він зберігся під час пожежі старої церкви. Ікона мала срібний вінець, замовлений Місцевим справником Григорієм Лисенко. Також на ній були численні підвіски-платівки срібла різної форми. Це жертви прочан до чудодійної ікони з нагоди зцілення від хвороби. Таких підвісок було 8. На жаль, до наших днів у церкві ні чудодійною ікони з вотумом, ні інших реліквій не збереглося. Про їх подальшу долю нічого не відомо.

Сьогодні церква зберегла свій первісний вигляд, і є найстаршою з існуючих споруд Хмельницького. Відновлена копія Озерянської ікони Матері Божої. Повернулася до храму, чудотворна ікона святої рівноапостольної Марії Магдалини.

Костел Святої Анни

Костел Св. Анни ХІХ ст.

Колись вул. Примакова починалася від однієї з найкрасивіших споруд нашого міста — костелу Святої Анни, він був збудований на острові, що виник на місці злиття річок Плоскої і Південного Бугу. Цей географічний об'єкт показаний на двох найдавніших з відомих планів Проскурова, складених повітовим землеміром Дятловим 8 жовтня 1800 р. і подільським губернським землеміром Екстером, який з 1801 по 1806 рр. працював над географічним, гідрографічним, топографічним та економічним описом Подільської губернії. На планах також була вказана польська назва острова — Кемп. У цьому місці оселилися польські переселенці, які були тут посаджені в кінці XVII ст. польським коронним гетьманом М. Замойським. Сталося це після того, як у 1699 р. турки залишили Поділля, і Плоскирів та навколишні землі повернулися у володіння панів Замойських.

Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я. За переказами, значна частина польських переселенців одержали землю на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречана, згодом село Гречани. Так у Плоскирові та навколишніх селах з'явилися так звані мазури, нащадки яких склали основу теперішнього католицького населення міста і збудували на місці старого замку-фортеці невеличкий дерев'яний римо-католицький костел. Детальний опис цього храму містить згадане вище „Описание Проскуровского городского костёла с его движимим и недвижимим имуществом и записую сумм, пожертвованных прихожанами в 1796 году“. У 1801–1804 рр. на місці дерев'яного костелу на кошти летичівського землевласника Мацея (Матвія) Журовського (поляка, римо-католика) вимурували красивий кам'яний храм св. Анни. Після цієї події, за свідченням історика М.Орловського, для зручнішого сполучення між островом і „материковою“ частиною міста була насипана земляна гребля — замість довгого моста, що існував раніше; саме цей міст показано на планах Дятлова і Екстера. Ще один римо-католицький храм у Проскурові був побудований у 1820 р. На початку XX ст. костел Святої Анни перебудували, зробивши його ще величнішим. У1936 р. його закрили і почали розбирати, а в 1938 р. те, що залишилося, висадили у повітря вибухівкою. У 1946 р. приміське село Гречани було приєднано до Проскурова.

Зміни в релігійному житті краю в кінці XVIII ст.

Після приєднання Поділля до Російської імперії в результаті поділів Польщі в 1793 р. сталися різкі зміни в релігійному житті. Експансія католицизму на схід була припинена, російський уряд всіляко підтримував православ'я як один з основних засобів зміцнення свого впливу в краї. З цією метою у 1795 р. імператорським указом була створена Подільська губернія, центром одного з повітів якої зазначено наше місто, назва якого змінилась на Проскурів. Вона дуже швидко прижилася, бо була співзвучна зі словом „проскура“ — так іменують хлібець, котрий вживається у християнських обрядах. За цим самим указом створювалась самостійна єпархія ІІ розряду, що дістала назву „Брацлавська і Подільська“ з центром в місті Барі.

Першим єпископом Брацлавським та Подільським був призначений член Синодальної контори, архімандрит Донського монастиря — Іоаннікій. Для того, щоб здійснювати ефективніший нагляд у найвіддаленіших кутках просторої єпархії, за наполегливою вимогою єпископа були створені посередницькі центри на місцях, для чого у повітових містах, у свою чергу, були створені духовні правління. Ці правління в 1796 р. були відкриті в 13 містах Подільської губернії. Для зручності в управлінні єпархія була поділена на благочинні управління, округи, які очолювали благочинні. Проскурівське духовне правління, що спочатку знаходилось у Чорному Острові, 27 липня 1796 р. було переведене в м. Проскурів. Із заснуванням таких правлінь повітові міста перетворились у своєрідні центри духовного життя, де виникла необхідність привести до відповідного рівня храми.

Римо-католицька церква мала велику кількість прекрасних костелів, які приваблювали до себе паству. Навпаки, занепад православних храмів та убогість духовенства не сприяли зростанню авторитету православ'я серед населення. Тому було видане розпорядження про будівництво соборів в містах приєднаного краю. На той час у Подільській губернії було лише два собори: Іоанно-Предтеченський в Кам'янці-Подільському і архієрейський в м. Барі. В краї починається справжній православний ренесанс, будуються монастирі, церкви, каплиці, серед них і Собор Різдва Богородиці — найдавніший православний храм нашого міста.

Свято-Покровський Кафедральний собор

Свято-Покровський Кафедральний собор

Головний православний храм міста — Свято-Покровський кафедральний собор (Українська Православна Церква). Він знаходиться поблизу перехрестя вул. Володимирської з Кам'янецькою. У XVIII — XIX ст. ця частина міста, де нині височить собор, вважалася околицею Проскурова і в 1824 р. згідно з генеральним планом забудови міста була відведена під християнський цвинтар. Приблизно в ті ж роки в центрі цвинтаря побудували невелику церкву, освячену на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

Синагога

Нещодавно в одному з найстаріших куточків міста — провулку Пекарському, відбулося відкриття відновленої синагоги. Вона була побудована у 1890 році, пережила багато лихоліть і збереглася до нашого часу. У 2009 році була реконструйована.

Ще одна Синагога знаходилася у прибузьких кварталах міста, в яких мешкало єврейське населення міста, сформувалася у XVIII–XIX ст. Серед одноповерхової скупченої забудови цих кварталів виділялася будівля Великої хоральної синагоги, яка первісно була дерев'яною (споруджена у XVIII ст.), а наприкінці XIX ст. перебудована на цегляну. У 1938 р. синагогу закрили, а після війни перетворили в спортивний зал товариства „Спартак“. Наприкінці 1950-х років квартал навколо синагоги повністю перебудували: спорудили триповерховий навчальний корпус кооперативного технікуму, дещо пізніше до нього прибудували ще один корпус цього навчального закладу, гуртожиток та житловий будинок. Таким чином синагога опинилася у подвір'ї технікуму і була знесена у 1991 р. Тепер на її місці побудований спортивний зал кооперативного коледжу.

Римо-Католицька парафія Христа Царя Всесвіту

костел Христа Царя Всесвіту (Виставка)

Парафія Христа Царя Всесвіту вважається однією з найчисельніших парафій України. Ще 20 років тому цього храму і парафії не існувало.

На початку 90-х років XX ст. у Хмельницькому існувала лише парафія святої Анни у мікрорайоні Гречани. Маленька капличка на Гречанах не була в змозі приймати кількість прихожан, яка постійно зростала. Бачачи цю ситуацію, отець Вітаултас Меркес — настоятель парафії св. Анни — звернувся до місцевої влади з проханням про купівлю земельної ділянки під будівництво нового храму, ближче до центра міста, оскільки церква св. Анни знаходилася на околиці міста, де було погано розвинуте транспортне сполучення.

Міська адміністрація розглянула прохання настоятеля і зрештою, у 1990 р. дала дозвіл на купівлю землі. А вже у січні 1991 року була зведена тимчасова капличка, під покровительством Христа Царя Всесвіту.

Паралельно розпочалось проектування і будівництво великого храму, розрахованого на потреби обласного центру. Сьогодні ця грандіозна храмова споруда є окрасою міста. Але і зараз храм постійно удосконалюється.

Файл:Пам’ятник Папі Римському 2.jpg

Пам'ятник Івану Павлу ІІ

Також на території храму розташований Будинок святого отця Піо. Спочатку він використовувався для потреб парафії. Але згодом був переданий сестрам ордену Дочок Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії, що служать при храмі. На сьогодні у будинку проживає 9 дітей сиріт, якими опікуються сестри.

П'ятеро вихованців парафії вступили до семінарії, а семеро стали членами Згромадження Дочок Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (сестри-серцянки).

Щороку вулицями міста Хмельницького проходять процесії: театралізована Хресна Дорога у Страсну П'ятницю (остання п'ятниця перед Великоднем), на свято Божого Тіла (у червні) і на свято Пресвятої Діви Марії Розарієвої (7 жовтня).

Починаючи з 1999 року і до сьогодні відбуваються щорічні Дієцезіальні з'їзди молоді (24-25 серпня), на День Незалежності.

На фасаді храму є напис Kyrie eleison, який означає християнське молитовне звернення „Господи, помилуй“.

Настоятелем парафії з 1999 до 2012 року був отець Петро Міщук. 31 серпня 2014 року встановили Пам'ятник Івану Павлу ІІ на території храму.

Храми міста

Свято-Георгіївський храм

Христа Царя Всесвіту

Собор Андрія Первозванного

Адміністративний поділ

Майдан Незалежності і Хмельницька ОДА

Площа біля Філармонії на вул. Гагаріна

Хоча місто Хмельницький не має офіційного поділу на райони, але можна чітко визначити 10 мікрорайонів (Гречани, Дубове, Заріччя, Книжківці, Лезневе, Озерна, Південно-Західний, Ракове, Ружична, Центральний), а також ці мікрорайони діляться на окремі масиви (Ближні та Дальні Гречани(«Восток»), Ближнє Ракове та ін.) та історичних частин міста (Новий План, Завалля, Старе Місто та ін.). На сучасному етапі розвитку міста будуються нові мікрорайони на околицях міста такі, як Перший парковий мікрорайон, Дивокрай, Відратний та ін.

Історичні місцевості

Правий берег Південного Бугу	Лівий берег Південного Бугу
«Болгари»	Виставка
Високе (район цегельного заводу)	Дивокрай
Гречани	Заріччя
Дальні Гречани	Лезневе
Дехтярка	Молодіжний (біля с. Лісові Гринівці)
Дубове	Озерна
Завалля	Отрадне
«Кавказ»
Кам'янецький переїзд
Книжківці
Кудрянка (або Самець)
Новий план (План)
Південно-Західний мікрорайон
Ракове
Ружична
Старе місто (старий базар)
Старий аеропорт
Тарабанівка
Фельштинський переїзд (Львівське шосе)
Шаровечка

Вулиці міста

Вулиці Хмельницького — не лише транспортні шляхи, що з'єднують воєдино чвертьмільйонне місто, це, насамперед, історія міста, історія держав, суспільних систем, режимів, які довелося йому пережити, і що знайшло своє відображення в назвах вулиць. На карті Хмельницького зафіксовано більше 500 вулиць, провулків, проїздів та майданів. Історію вулиць міста та їхні назви.

Головні вулиці Хмельницького — Проскурівська та Кам'янецька.

Дивіться також: Категорія:Вулиці Хмельницького.

Населення

Зміна чисельності населення

1897	1907	1920	1926	1939	1943	1959	1970	1979	1989	2001	2012	2013	2014
22 855	26 200	19 000	27 000	37 000	12 510	62 473	112 959	171 801	236 938	253 994	263 703	264 989	266 612

Національний склад м. Хмельницький за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року: 88,3% — українці, 7,9% — росіяни, 2,0% — поляки, 0,4% — білоруси, 0,3% — євреї.

Історична динаміка національного складу Хмельницького за результатами переписів населення:

	1926	1939	1959	1989	2001
українці	39,0	44,1	57,6	79,0	88,3
росіяни	7,8	8,1	19,4	14,2	7,9
поляки	9,7	7,8	11,2	3,2	2,0
євреї	41,9	38,7	10,4	2,3	0,3

Географія

Клімат

Місто розташоване в помірно-континентальному кліматі з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території області в червні в полудень досягає 63-65°, в грудні — 16-18°, а в рівнодення — 39,5-41,5.° Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години. Неоднакові показники висоти Сонця над горизонтом та зміни хмарності протягом року впливають на зміну сонячної радіації від 130 кал/см2 в грудні до 530 кал/см2 в червні, досягаючи за рік 101 ккал/см2.

Клімат Хмельницький
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−3	−1	3	13	20	23	25	24	19	11	4	0	11
Середня температура, °C	−5	−4	0,6	9,9	15,5	18,0	19,5	19,1	14,9	7,8	2,0	−2,6	8,0
Середній мінімум, °C	−15	−9	−2	5	10	13	15	14	10	4	−1	−5	4
Норма опадів, мм	42	34	33	41	52	62	58	41	40	30	42	52	600
Джерело: http://www.meteoprog.ua/

Гідрологія міста

Південий Буг в Хмельницькому(на фоні острів Кохання)

У місті протікає річка Плоска вона є притокою Південного Бугу, який теж протікає в місті. Плоска є не великою річкою яка має свій шлях з Заходу на схід і Протікає в Західній частині міста в районі Гречан і є окрасою парку ім. Чекмана, вона розтікається у вигляді каналів. Південний Буг — друга за величиною ріка краю, що впадає в Чорне море. Довжина її становить 792 км. Відіграє незмінну роль у гідроенергетиці, зрошенні полів, рибництві. Бере початок на околиці с. Холодець, що у Волочиському районі. Тут було велике озеро, яке люди нарекли Матір Божа. Хмельниччині належить верхів'я річки завдовжки 120 кілометрів.

Річка відігравала і нині відіграє виключну роль у народному господарстві, про що засвідчує історичний Літопис про неї. Вона згадується у давніх джерелах. Так, у стародавніх греків відома під назвою Гіпаніс. У Літописах відома як Богь, Бьоугь, на картах XV–XVII століть — Вод, Воп, в «Книге большому чертежу» — Бокг. Сучасна назва Буг походить із балто-слов'янського і означає «усуваюся з дороги, тікаю, вигинаюся, нахиляюся додолу».

Економіка

До 1920 року в Проскурові була напівкустарна промисловість (харчова), сьогодні місто є промисловим центром.

На підприємствах виробляється чимала кількість промислової продукції України. Для розвитку промисловості тут є сприятливі умови: достатня кількість трудових ресурсів, нерудних копалин, сільськогосподарської сировини. На їх основі сформувались галузі харчової, легкої, машинобудівної промисловості, виробництво будівельних матеріалів. Розвинуті також деревообробна, паливно-енергегична, хімічна та інші галузі. Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування Воно має швидкі темпи розвитку і досить складну структуру. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальєько-пресове устаткування, трансформатори, дереворізальні інструменти, плуги, сільськогосподарські машини, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області — виробничі об'єднання «Укрелектроапарат», «Катіон», «Термопластавтомат», ковальсько-пресового устаткування, заводи трансформаторних підстанцій, тракторних агрегатів у Хмельницькому.

Промисловість

ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»

Одним з основних факторів впливу на розвиток економіки сучасної держави є ефективна робота та інтенсивний розвиток промисловості спрямований на впровадження новітніх науково-практичних методів виробництва та управління підприємством.

Промислові підприємства нашого міста успішно працювали в напрямку подальшого нарощування темпів виробництва за рахунок технічного переоснащення, введення в дію нових виробничих потужностей, формування ефективної маркетингової політики, що дало можливість за 9 місяців 2007 року збільшити обсяги промислового виробництва у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 18,7%, тоді як за 9 місяців 2006 року збільшення відбулося на 14,9%. За звітний період вироблено продукції на суму 1462,9 млн грн., що на 351,2 млн грн. більше, ніж за 9 місяців попереднього року.

У серпні 2007 року збільшили обсяг промислового виробництва 52,9% підприємств, скоротили — 41,4%, не працювали — 5,7% .

Збільшення обсягів виробництва за січень-вересень 2007 року спостерігалося за всіма видами промислової діяльності, у відповідному періоді 2006 року спостерігалося зниження у харчовій, целюлозно-паперовій та поліграфічній промисловості.

Найбільшу питому вагу в структурі промислового виробництва міста займають хімічна і нафтохімічна галузь — 28,1%, машинобудівна промисловість — 25,3%, харчова галузь — 19% та будівельна промисловість — 7,3%.

Хмельницький цукровий завод

Стабільно працюють та нарощують обсяги виробництва ВАТ «Укрелектроапарат», ТОВ «Хекро Пет ЛТД», ЗАТ «Маслосирбаза», ВАТ «Хмельницькзалізобетон», СП «Агро Поділля», ТОВ «Трансформатор сервіс», МПП «Схід», ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод», КП «Комбінат будівельних матеріалів», ВАТ завод «Строммашина» та інші.

З початку 2007 року поступово почали нарощувати обсяги промислового виробництва ЗАТ «Кондфіл» та ВАТ завод «Нева», на яких в останні роки спостерігався спад виробництва.

У січні-серпні 2007 року промисловими підприємствами усіх галузей реалізовано промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах на 1643,7 млн грн., це становить 33,1% до загального обсягу по області і збільшився на 394,6 млн грн., у порівнянні із січнем-серпнем 2006 року. Обсяг реалізованої промислової продукції на одну особу по місту склав 6375,3 грн., що майже у 1,8 рази перевищує аналогічний показник по області (3637 грн.) та на 1507 грн. більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Темп приросту продуктивності праці по м. Хмельницькому за січень-серпень 2007 року склав 19,4%, за відповідний період 2006 року — 18,1%.

У місті Хмельницькому промислові підприємства усіх галузей успішно працюють над вдосконаленням своєї продукції до рівня європейських стандартів. На 11 промислових підприємствах впроваджено сертифікацію власної системи якості на відповідність державному стандарту ISO 9001 версії 2001 року. Це такі підприємства, як ВАТ «Укрелектроапарат», ДП «Новатор», ДП «Новатор» ПП «Вуд», ЗАТ «Маслосирбаза», ЗАТ «Інтерлит», ТОВ «Тін — Імпекс», ДП «Альма-Шкіргалантерея», ТОВ «Хекро Пет ЛТД», ВАТ «Хмельницькобленерго», ТОВ «Укрелком», ВАТ «Хмельницькзалізобетон». Підготовка до впровадження стандарту ISO 9001 в цей час^[коли?] проводиться на ТОВ «Трансформатор сервіс», ВАТ «Хмельницький механічний завод» та ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод».

Високий технічний рівень організації виробництва, надійність продукції в експлуатації, гнучкі ціни сприяють постійному зростанню інтересу до промислових підприємств міста з боку іноземних та вітчизняних споживачів.

Так, трансформаторні підстанції різних модифікацій, що виробляються на ВАТ «Укрелектроапарат» постачаються більш, ніж у 30 країн світу; різнопланова продукція ДП «Новатор» знана, як в місті, так і в 15 країнах ближнього та дальнього зарубіжжя; майже 60% загальних обсягів виробництва ВАТ «АК Адвіс» є експортні поставки; попитом користується продукція ВАТ «Хмельницькзалізобетон» — 30% якої реалізується по всій Україні. З найкращої сторони в місті та за його межами зарекомендувала себе продукція підприємств харчової промисловості. Майже 30% загальних обсягів виробництва ЗАТ «Хмельницька маслосирбаза» експортується в країни СНГ. Споживачі продукції з товарною маркою «Вершковий рай» задоволені якістю та ціновими показниками товару. Майже 74% продукції ТзОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» експортується у 7 країн СНГ. Живе пиво ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод» отримало високу оцінку від жителів та гостей нашого міста.

Торгівля

Місто Хмельницький відоме на всю Україну як місто торгівлі. Справа в тому, що саме тут розташований один з найбільших ринків Європи — хмельницький речовий ринок. Сюди приїздять люди не тільки зі всієї України, а й з Польщі, Білорусі, Молдови та інших найближчих країн-сусідів. Ринок відомий великими розмірами та низькими цінами.

У 2007 році на південь від міста на території села Розсоша біля Хмельницького аеропорту було відкрито ТСЦ «Поділля» площею 22 га, де було облаштовано 4 700 торговельних павільйонів. ТСЦ «Поділля» позиціонувалось як заміна існуючому Хмельницькому речовому ринку. Будівництво ТСЦ відбувалося зі скандалами — про незаконність проекту, брудні інвестиції заявляли місцева влада, громадські організації та торговці з інших ринків Хмельницького, народні депутати України Лев Бірюк, Олег Тягнибок, Володимир Співачук. Зрештою, ринок так і не запрацював, хоча вартість торгового місця на ньому доходила до 24 тисяч доларів.

Також розвивається інтернет-торгівля. Головні торговельні центри Хмельницького — «ОАЗИС», «Таврія В», «Либідь Плаза», «Променад Олександрівський», «Атріум», «Пасаж», ЦУМ, «Торгівельний Центр» (відомий, як Дитячий світ), «Дубово», «Ріко», «Тритон», «Сіті Центр ХМ», «Ультрамарин», «Торговий Дім на Подільській».

Ярмарки

У місті декілька раз в рік відбуваються ярмарки різних спрямувань. Частіше всього вони відбуваються на вул. Прибузькій просто неба, початок має о 8-й ранку, але люди збираються ще раніше. І за декілька годин скуповують усе з прилавків і у великій кількості. Ще ярмарок має досить багато розваг таких, як вистави музичних колективів Поділля, ігри, конкурси та ні.

• На вулиці Прибузькій відбуваються сільськогосподарські ярмарки. На ярмарку за рекомендованими цінами в широкому асортименті є представлені дари садів та ланів подільського краю: насіння, саджанці, ковбасні, хлібобулочні вироби, борошно, крупи, макаронні вироби, молочна продукція, риба та інші продовольчі товари.

• У Хмельницькій торгово-промисловій палаті проходять ярмарки інституційного розвитку. Цей ярмарок — подія для організацій, які займаються розвитком громадянського суспільства. Це місце, де користувачі знаходять собі надійних та професійних виконавців, де презентуються унікальні майстер-класи від відомих практиків у сфері інституційного розвитку, а також можна побачити презентації від провідних тренінгових провайдерів.

Ярмарок інституційного розвитку організовує Ресурсний центр ГУРТ в рамках проекту «Інвестуймо в інституційну спроможність громадянського суспільства», що реалізується в межах програми «Об'єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується Pact, Inc.

Транспорт міста Хмельницького

Рух міського транспорту, який курсував за встановленою схемою з 2007 року, було реорганізовано у січні 2013 року.

Хмельницький тролейбус

Хмельницький тролейбус № 7а в центрі міста

Хмельницький тролейбус — діюча в обласному центрі місті Хмельницькому тролейбусна система України.

Власником тролейбусної мережі хмельницького тролейбуса є місто, забезпечення перевезення пасажирів здійснює КП «Електротранс» (станом на березень 2013 року директором підприємства є Віктор Паламарчук).

Тролейбус у Хмельницькому є одним з пріоритетних видів громадського транспорту, що покриває як центр міста, так і віддалені від нього мікрорайони. Протягом 2012 року тролейбусами і автобусами підприємства КП «Електротранс» перевезено 39,4 млн пасажирів.

Автобус

Понад 80 років тому вперше почали продавати квитки у автобусах. «Громадяни! Купуймо квитки, оплачуймо проїзд» — вперше прозвучало в Проскурові 7 листопада 1929 року, у день, коли в місті почався регулярний рух автобуса. .

Проскурівський трамвай

У 1899 році проскурівський купець Давид Волькович Ніренберг, перебуваючи за комерційними справами у Житомирі, зовсім випадково став свідком відкриття у цьому місті трамвайного руху. Ця подія справила на нашого купця незабутнє враження і він одразу загорівся ідеєю організації трамвайного сполучення у рідному Проскурові.

Але на той час про трамвай не могло бути і мови, тому що в місті не було ні електромережі, ні електростанції. Проте Ніренберг настільки захопився ідеєю, що помалу сам розробляє «План спорудження міської електричної залізниці» і, будучи впливовою людиною (купець займався доволі прибутковим бізнесом — оптовою торгівлею цукром і тютюновими виробами), почав підштовхувати міську владу до якнайшвидшої електрифікації Проскурова.

Нарешті, навесні 1910 року, міська дума оголосила конкурс на влаштування електрики в місті. У конкурсі взяли участь проекти від чотирьох приватних осіб, серед яких був і купець Ніренберг. На відміну від інших тільки в його проекті окремим пунктом зазначалося те, що після побудови електростанції і проведення по місту освітлення, він береться за спорудження у Проскурові трамвая. Був навіть намічений маршрут, за яким повинні були би прокласти трамвайні колії: Кам‘янецький переїзд (район філармонії) — вул. Кам'янецька — вул. Олександрівська (нині Проскурівська) — поворот по Старобульварній (нині Свободи) — вул. Велика Вокзальна (нині Шевченка) — залізничний вокзал.

Проте у конкурсній боротьбі міська влада віддала перевагу проекту інженера Рабіновича, який передбачав побудову центральної електростанції, прокладання освітлювальної мережі та підключення всіх бажаючих електроспоживачів. Переміг звичайний прагматизм — адже Рабінович запропонував цілий ряд пільг на освітлення міських вулиць і для бюджетних установ (безкоштовно освітлювати будинок міської управи, міського саду, громадської бібліотеки та ін.). Про перспективу мати трамвай, під час голосування навіть ніхто і не згадав.

Залізничний транспорт

У 1870 році в історії Проскурова відбулася знаменна подія, що істотно вплинула на подальший розвиток міста, — було завершене будівництво залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. Одночасно з розбудовою станції був споруджений вокзал, що одразу посів у житті проскурівчан визначне місце. Під час війни 1941-45 років станційні споруди (у тому числі вокзал) суттєво постраждали, у повоєнні роки постало питання про будівництво нового вокзалу. Таким чином у 1951-52 роках перший вокзал був знесений, а на його місці споруджено новий. У 1984 році відбулась чергова повна перебудова вокзалу.

На пероні залізничного вокзалу

Важливу роль у транспортній інфраструктурі міста відіграють залізничні зупинки, які розвантажують центральний вокзал від насичення людей. Люди з передмістя добираються на роботу у місто і виходять на залізничних зупинках, які розташовані уздовж залізничних колій, що проходять із Заходу на Схід.

Зупинки

• Гречани
• Речовий Ринок
• Кам'янецький Переїзд
• Центральний Залізничний Вокзал
• Ракове

Аеропорт «Хмельницький»

Фактично авіапідприємство засновано і почало самостійну роботу 10 березня 1984 р. Хмельницьке регіональне відділення державної авіакомпанії «Авіалінії України» утворено Наказом Міністерства транспорту України № 448 від 26.11.1993 р. Хмельницьке авіапідприємство державної авіакомпанії «Авіалінії України» утворено Наказом Державного департаменту авіатранспорту України № 134 від 20.12.1994 р. згідно з Указом Президента України № 790/84 від 21.12.1994 р.

Хмельницьке авіапідприємство «Поділля-Авіа» утворено згідно з рішенням Колегії Міністерства транспорту України № 84 від 18.03.1998 р.

ВАТ «Хмельницьке авіапідприємство» Поділля-Авіа засновано Наказом Фонду Державного майна України № 11-АТ від 26.05.2000 р

Освіта

Вищі навчальні заклади

Університет Управління та Права

Академія Державної прикордонної служби України

Музичне училище ім. В. І. Заремби

Вищу освіту в Хмельницькому можна отримати в низці вищих навчальних закладів, в тому числі і спеціалізованих. У місті працюють виші III–IV рівнів акредитації та I–II рівнів акредитації, як державні (переважно), так і декілька приватних. Виші Хмельницького здебільшого є окремими навчальними закладами, але є також і філіали загальнодержавних ВНЗ.

Університети, академії та інститути

• Хмельницький національний університет (колишній Технологічний інститут побутового обслуговування, згодом — Технологічний університет Поділля);
• Хмельницький університет управління та права (колишній Хмельницький інститут регіонального управління та права);
• Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького;
• Хмельницький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом;
• Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія.
• Університет економіки та підприємництва
• Хмельницький економічний університет;
• Хмельницький торговельно-економічний інститут;
• Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічні училища

• Вище професійне училище № 4
• Хмельницький торгівельно-економічний коледж КНТЕУ
• Хмельницьке музичне училище ім. В. Заремби
• Хмельницький торгівельно-економічний коледж
• Хмельницький медичний коледж
• Хмельницький фінансово-економічний коледж економічного університету
• Хмельницький політехнічний коледж
• Хмельницький професійний будівельний ліцей
• Хмельницький професійний ліцей
• Хмельницький професійний ліцей харчової промисловості
• Хмельницький професійний ліцей сфери послуг
• Вище професійне училище № 11
• Хмельницький професійний ліцей електроніки
• Хмельницький професійний торгово-кулінарний ліцей
• Вище професійно-технічне училище № 25

Культура

Хмельницький — значний культурний осередок Поділля і держави в цілому. Тут працюють 4 театри та обласна філармонія, кінотеатри, декілька музеїв, інші заклади культури. У місті також є Мистецьке об'єднання «Спалах» — Об'єднання творчих людей міста Хмельницького, поведінці яких невластива стереотипність та пасивність — вони потребують динамічного, різнопланового культурного життя і можливості впливати на нього. Засновниками об'єднання є: Михайло Тристан (бізнесмен), Ігор Лисий (бас-гітарист групи «Мотор'ролла» та давній друг руху «Не будь байдужим!») та Олександр Куркчі (художник).

Театри, музика і кіно

Театр ляльок

Хмельницька філармонія

Театри і музичні заклади міста:

• Обласний український музично-драматичний театр ім. Михайла Старицького;
• Хмельницький академічний обласний театр ляльок;
• обласна філармонія;
• монотеатр «Кут»

Щороку наприкінці серпня у Хмельницькому проходить театральний фестиваль. 2011 року на XII Міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння-2011» приїхали колективи із України, Росії, Білорусі, Литви, Вірменії, Ізраїлю, Франції, Польщі, Німеччини, Киргизстану та Естонії. «Відлуння» є єдиним українським фестивалем, що проходить за підтримки ЮНЕСКО.

У Хмельницькому працюють 5 кінотеатрів:

• «Мультиплекс». Чотирьохзальний кінотеатр, який має зал для перегляду 3D-фільмів «Альмодовар».
• Кінотеатр «Планета», який має два зали: Синій та Прем'єрний 3D.
• Кінотеатр імені Тараса Шевченка;
• Автомобільний кінотеатр «АВТО КІНО» за адресою: вул. Березнева, 3 (недалеко від Тернопільскої вулиці)
• Кінотеатр «Ракове»
• SuperXD — кінотеатр з циліндричним екраном і технологією XD.
• Атракціон «5D — 5 хвилин задоволення» (в ТРЦ «Оазис»).

За дивовижним збігом перший кінотеатр Хмельницького також мав назву «Оазис» та знаходився на місці філармонії.

У Хмельницькому раніше були ще п'ять кінотеатрів, які наразі не працюють: «Сілістра» у мікрорайоні Виставка, «Перемога» по вул. Щорса, «Мир» по вул. Проскурівського підпілля (колишня вул. Коцюбинського) у центрі міста поблизу поліклініки № 1, «Проскурів» по вул. Інститутській та кінотеатр «Восток» у Гречанах.

Мистецькі колективи міста

• Хмельницький муніципальний камерний хор. Керівник — Ігор Цмур.
• Місто пишається одним із найкращих дитячих танцювальних колективів України — ансамблем танцю «Подолянчик».
• Хмельницький муніципальний камерний хор
• Колектив «Козаки Поділля»
• Хмельницький симфонічний оркестр
• Колектив мажореток «Альфа»
• Театр «Дзеркало всесвіту»
• Колектив «Козацькі Джури»

Музеї

Хмельницький музей-студія фотомистецтва (на Проскурівській)

У Хмельницькому діють такі музеї:

• обласний краєзнавчий музей;
• обласний художній музей;
• Літературний музей;
• Музей історії міста Хмельницького;
• Кімната-музей Григорія Сковороди;
• Хмельницький музей-студія фотомистецтва (на Проскурівській)
• Музей споріднених міст Хмельницького;
• Музей-панорама «Звільнення Проскурова».
• Історико музейний комплекс «Світло душі»
• Музей Холокосту та єврейської громади Хмельницького

Готуються до відкриття: музей «Хмельницький православний».

Від 1980 до 1991 року в Хмельницькому існував також будинок-музей Георгія Верейського, зараз — лише постійно діюча експозиція творів художника у Художньому музеї.

Нині в місті з успіхом діє перша в Україні школа іконопису «Нікош».

Садово-паркова архітектура

Хмельницький не має великих парків, зате тут доволі багато невеликих парків і скверів. Особливість міста — доглянутість скверів і наявність в них об'єктів дозвілля. Станом на 2001 рік на одного мешканця міста припадало 72 м² зелених насаджень.

• Парк культури і відпочинку імені Михайла Чекмана — центральний великий парк м. Хмельницького. Площа — 55,2745 га. При вході в парк є алея скульптур, на території парку розміщено літній театр, музична естрада, танцювальна площадка, павільйони, атракціони, спортивні і дитячі площадки, міні зоопарк, місця для відпочинку.
• Парк імені Івана Франка — парк площею 2,12 га у центральній частині міста, біля залізничних колій. Є дитячий майданчик, у вихідні дні збираються художники. Центральної віссю є алея, що веде до пам'ятника Іванові Франку, встановленому за незалежності України.
• Піонерський сквер — невеликий сквер, фактично навпроти Парку ім. Франка. Центральний майданчик займає Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів міста у ІІ Світовій війні.
• Сквер імені Тараса Шевченка (Міський сад) — один із наймальовничих куточків Хмельницького, улюблене місце відпочинку багатьох хмельничан і гостей міста. Розташований у самому середмісті, поруч з вулицею Проскурівською. Знаходиться на місці колишньої Хлібної площі.
• Сквер Скорботи (Сквер Ангел Скорботи)- розташований на вулиці Проскурівській навпроти ЦУМу та Університету управління та права. У центрі скверу стоїть пам'ятник жертвам репресій «Янгол скорботи», відкритий 1997 р., скульптори — Микола та Богдан Мазури.

Дендропарк «Поділля»

• Дендропарк «Поділля» — площа — 30,5 га. Розташований у північно-східній частині міста. Вхід до парку — величний монументальний пам'ятник воїнам Великої Вітчизняної Війни.
• Парк «Заріччя» — парк площею 4,2 га. Розташований у одному із спальних мікрорайонів міста.
• Парк «Подільський» — з метою створення місць відпочинку для мешканців Південно-Західного мікрорайону, міською Радою в 1998 році прийнято рішення про створення та облаштування нового парку відпочинку. Він розташований по Львівському шосе. Загальна площа парку становить 6 га.
• Лезнівецьке урочище — знаходиться на північно-східній околиці міста. Займає досить велику територію (114 га). Популярне місце відпочинку серед жителів міста.
• Сквер танкістів (Камянецький сквер) — росташований між вул. Кам'янецькою та вул. Г. Сковороди. У центрі скверу знаходиться Танк Т-34 із табличкою, на якій перелічно всі частини, які брали участь у звільнені міста під час Другої Світової війни. На місці танку який зараз стоїть з 1960-тих років одну з нових площ міста «прикрасила велична скульптурна група „Наука, праця, космос“ встановлена на честь підкорення космосу радянською людиною» але у 80-х міська влада вирішила композицію знести і облаштувати сквер із танком.
• Сад Григорія Сковороди — розташований біля корпусів хмельницької філії університету «Україна» на перехресті вулиць Толбухіна та Козацької. На тереторії саду встановлено пам'ятник Григорію Сковороді, а також сонячний годиник, проект розробляли ректор Михайло Чайковський разом з відомим скульптором Василем Корчовим. Сонячний годинник виконано в подільському стилі та з подільською символікою, у вигляді жертовника, близько метра в діаметрі. На ньому висічений вислів українського філософа Григорія Сковороди: «З усіх втрат втрата часу найважча».
• Філармонійський сквер — знаходиться на розі вулиць Гагаріна та Кам'янецької, поруч обласна філармонія, від якогої і отримав свою назву.
• Острів любові — острів і водночас парк. Він знаходиться на р. Південний Буг біля ТЦ «Оазис». Потрапити на острів можна улітку за допомогою човна чи катамарана, а у зимку по кризі.
• Парк «Ракове» в однойменному мікрорайоні Ракове біля будинку культури ім. С. Петлюри, створений для військових і їхніх сімей, які проживали в даному районі.
• Молодіжний парк — росташований на лівому березі р. Південний Буг в центральній частині міста, біля міського пляжу. Парк був закладений в квітні 2013 року але до сьогоднішнього дня не облаштований для відпочинку.
• Ботанічний сад Хмельницького національного університету. На його території зібрано багато видів різних квітів, дерев та кущів. На початку свого існування Ботанічний сад Хмельницького національного університету є базою для вивчення дисциплін, а також базою проходження загально-екологічної та ландшафтно-екологічної практик згідно навчальних планів спеціальності; науковою базою ведення науково-дослідної роботи викладачами та студентами, написання курсових та дипломних робіт і проектів.
• Алея закоханих — це невеликий сквер біля міського РАЦСу. Одне з найулюбленіших місць молоді. Алея знаходиться на вул. Гагаріна раніше Старобульварна. Чудернацькі лавочки з романтичними експонатами і надписами. Алею відкрили у вересні 2009 року, в рамках відзначення 578 річниці Хмельницького. Самі ж лавочки подарували підприємства та установи міста. Ідея створення такої алеї виникла у заступника міського голови Хмельницького — Ірини Іванівни Ковальчук.
• Алея співдружності — знаходиться біля торгового комплексу «Агора» (мікрорайон Озерна) активісти та запрошені представники міської ради висадили 14 берез на честь 14 міст-побратимів Хмельницького. Кожне дерево закріпили за певною організацією. До 25 квітня 2015 року біля кожного дерева буде встановлено табличку з назвою одного з міст-побратимів Хмельницького і гранітний камінь, який художники розпишуть в національні кольори відповідного міста.
• Алея Героїв Небесної Сотні — розташована Дендропарку «Поділля», яка налічує понад сотні ялинок. Ця алея повинна стати живим пам'ятником Героям, тим самим увічнити пам'ять про них. Висаджені деревця будуть нагадувати нинішньому і прийдешнім поколінням про те, якою дорогою ціною далася країні воля, свобода та право бути господарями на власній землі. А найкращим оберегом світлої пам'яті Героїв Небесної Сотні буде соборна та демократична Україна.
• Калиновий Гай — знаходиться у Піонерському Сквері. Дерева висадили з нагоди 70-річчя звільнення України від нацистських окупантів посадили саме калину, бо це символ українського народу.Кожний заклад культури нашого міста висадив тут кущі калини. За давньою українською традицією, калину саджали біля місць захоронення, адже вона символізує кров і вогонь. Тут лежать захисники української землі, а її цвіт прикрашатиме це місце.
• Сквер «Плоскирів» — розташований у мікрорайоні Гречани у якому функціунує безкоштовно тренажерний майданчик.

Бібліотеки

Перша бібліотека в Проскурові з'явилася в 1901 році. На сьогоднішній день в Хмельницькому працює 19 бібліотек, які забезпечують учнів, студентів і просто громадян широким спектром літератури. В місті діє Хмельницька міська централізована бібліотечна система із 15 бібліотек: 10 для дорослих та 5 для дітей.

Найбільші бібліотеки міста

• Хмельницька міська бібліотека № 3
• Хмельницька бібліотека-філіал № 4 міської бібліотеки для дітей
• Хмельницька обласна бібліотека для юнацтва
• Хмельницька обласна науково-медична бібліотека
• Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Миколи Островського
• Хмельницька центральна міська бібліотека
• Бібліотека Хмельницького національного Університету
• Бібліотека Хмельницького університету управління та права
• Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т.Г. Шевченка

Спорт

Хмельницькі спортсмени на змаганнях

У комунальній власності територіальної громади міста Хмельницького перебуває 3 міські дитячо-юнацькі спортивні школи, в яких культивуються 9 видів спорту. На утримання та організацію навчально-тренувальної роботи з міського бюджету виділено близько 3,6 млн гривень у 2011 році. Спортивна база міста налічує 418 спортивних споруд і включає в себе 3 стадіони — «Поділля», стадіон ДЮСШ № 1, «Локомотив», 6 футбольних полів, 157 спортивних майданчиків, 24 стрілецьких тири, 5 басейнів (у тому числі один 25-ти метровий), 76 спортивних залів, 2 легкоатлетичні манежі, 31 майданчик з тренажерним обладнанням, 17 тенісних кортів, льодовий майданчик.

Фізичною культурою та спортом у Хмельницькому займаються понад 20 тис. осіб, з них близько 9,5 тис. осіб — в секціях ДЮСШ, школі вищої спортивної майстерності та спортивних клубах.

Існує команда з американського футболу — Хмельницькі Гладіатори, команда з футзалу Спортлідер+ виступає в Екстра-лізі України.

Засоби масової інформації

Преса

Преса, яка друкується в місті Хмельницькому.

• Газета «Проскурів»
• Газета «Подільські вісті»
• Газета «Хмельниччина»
• «Домашня газета»
• «Сімейна газета»
• Щотижневик «Теленавігатор»
• «Перша міська газета»

Телебачення

Телемовлення у Хмельницкому передає Хмельницька телевежа ХФКРРТ, що знаходиться на проспекті Миру, 43. Трансляція станом на 1.11.2011 іде у цифровому (DVB-T2) та аналоговому режимах. Аналогове мовлення планують вимкнути у 2013 році.

• Муніципальна телерадіо-компанія «Місто»
• Обласний телеканал «TV7+» 
• Хмельницька обласна держтелерадіо-компанія «Поділля-центр»
• Регіональне представництво телеканалу ICTV
• Регіональне представництво «УНТК-Поділля» (телеканал Інтер)
• Національна телекомпанія України (Перший національний канал)
• ДП «Дитяче телевізійне агентство» (33 канал)

FM Радіостанції Хмельницького

FM Радіостанції відіграють велику роль в інформаційному житті міста. Це може бути не повний перелік FM Радіостанцій, тому що кожен день щось змінюється. Зникають або створюються нові FM Радіостанції.

№	Радіостанція	Частота MHz	Потужн. Вт
1	Ера FM	100.6	500
2	Люкс FM	101.2	1000
3	Русское Радио Україна	101.7	1000
4	Ретро FM	102.1	1000
5	Стильне Радіо — Перець FM	102.5	1000
6	Наше Радіо	103.1	1000
7	Kiss FM	103.6	1000
8	Радіо Шансон	104.0	100
9	Українське Національне радіо 1-й канал (20г./добу) /Поділля-Цент. (4г./добу)	104.6	1000
10	Радіо П'ятниця	105.0	500
11	Окей FM	105.4	1000
12	Радіо Мелодія	106.0	800
13	Хіт FM	106.7	500
14	Радіо Рокс	107.1	1000
15	Авторадіо	107.6	250

Архітектурне обличчя

Хмельницькому притаманне чітке планування. І хоча традиційно в літературі архітектуру міста особливо не відзначають, у Хмельницькому є достатньо стара і цікава забудова — перш за все в історичному центрі, зокрема, на вулиці Проскурівській. Тут варто приділити увагу будівлі «Укртелекому», Ляльковому театру, будівлі кінотеатру «Планета», будинкам міської та обласної ради, обласному воєнкомату, будинку урочистих подій, а також будівлі «Укртелекому» на вулиці Театральній.

Будинки Хмельницького (Проскурова) XIX — поч. XX століть — переважно взірці так званого цегляного стилю, у житловій забудові Проскурова є й адаптації столичних архітектурних стилів, зокрема модерну, а культовим спорудам Проскурова притаманні риси поширеного в Російській імперії провінційного класицизму.

Загалом Хмельницький пережив важкі часи у XX столітті — знищено десятки пам'яток архітектури минулого.

Старі будинки міста

Пам'ятники Хмельницького

Сучасний Хмельницький має дуже оригінальні скульптури та монументи, що виконані батьком та сином Миколою і Богданом Мазурами, заслуженими скульпторами України.

Пам'ятник Карлу Фрі́дрих Ієроні́м барон фон Мюнхга́узену

У сучасному Хмельницькому встановлено понад 2 десятки пам'ятників, меморіалів та пам'ятних знаків.

Відомі люди

Видатні уродженці міста

• Андропов Володимир — народний артист Росії, диригент, художній керівник опери Великого театру в Москві;
• Антоновський Андрій — український поет, перекладач, художник;
• Борима Трохим — професор, доктор медичних наук, акушер-гінеколог;
• Вайсер Володимир Зельманович — Герой Радянського Союзу, танкіст, загинув під час відвоювання України у німецько-фашистських загарбників;
• Валевська Наталія Олександрівна — українська співачка;
• Верейський Георгій Семенович — народний художник РРФСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР, майстер міського пейзажу і портретного живопису;
• Вигодовський Павло (справжнє прізвище Дунцов) — єдиний декабрист, який мав селянське походження;
• Волков Михайло Давидович (справжнє прізвище — Вільф) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1978);
• Герчунов Альберто — класик аргентинської літератури;
• Гірник Павло Миколайович — український поет;
• Грига Анатолій — доктор технічних наук, професор, інженер-механік, визнаний фахівець у галузі лопасних машин;
• Дейген Михайло Федорович — фізик-теоретик, член-кореспондент Академії наук УРСР;
• Дюран Аріель (Хая Кауфман) — американська письменниця, авторка (разом з чоловіком Уіллом Дюраном) всесвітньовідомої 11-ти томної «Історії цивілізації»;
• Ейдельман Самуїл Давидович — український математик;
• Жулкевський Іван Станіславович — актор, народний артист України;
• Звичайна Олена (1902–1985) — українська письменниця.
• Зеньковський Василь — філософ, психолог та церковний діяч, міністр сповідань Української Держави у 1918 р.;
• Зіневич Анатолій Володимирович — генерал-лейтенант, перший заступник міністра оборони Нагірно-Карабаської Республіки та заступник міністра оборони Вірменії;
• Кашпіровський Анатолій Михайлович — кандидат медичних наук, психотерапевт та гіпнотизер, що прославився телесеансами гіпнозу, які транслювались на Центральному телебаченні СРСР;
• Курков Георгій Володимирович (1954 р.н.) — український піаніст, органіст, диригент. Заслужений діяч мистецтв України.
• Нікітюк Олеся — шоувумен, гумористка, ведуча програми — «Орел і решка».
• Місевич Кость — бандурист, засновник кобзарської школи XX ст., діяч української революції 1917-20 рр. та руху опору в складі УПА;
• Мічковський Вадим — шоумен, гуморист, відомий як «Дядя Жора»;
• Молотай Анатолій — народний артист України, художній керівник, головний диригент Президентського оркестру України;
• Нагорний Сергій Вікторович — спортсмен-веслувальник, заслужений майстер спорту, Олімпійський чемпіон 1976 р.;
• Павловський Михайло Антонович — доктор технічних наук, доктор економічних наук, академік, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України;
• Педан Олександр — шоумен та гуморист;
• Пономарьов Олександр — народний артист України;
• Приходнюк Олег Михайлович (1941 —2004) — український археолог, доктор історичних наук, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки;
• Руцький Олександр Володимирович — льотчик, генерал-майор, Герой Радянського Союзу, учасник війні в Афганістані, згодом — Депутат РСФСР та віце-президент Росії;
• Серафим (Костянтин Свежевський) — православний церковний діяч Південної Америки, архієпископ Каракаський та Венесуельський, а також Бразильський;
• Сима Мирон — художник;
• Столярчук Андрій Васильович — спортивний коментатор, заслужений журналіст України
• Ткачук Галина Сергіївна (*27 серпня 1985, м. Хмельницький) — українська поетеса, прозаїк. Магістр літературознавства.
• Федоров Святослав Миколайович — лікар-офтальмолог, академік, засновник науково-технічного комплексу «Мікрохірургія ока»;
• Щерба Григорій Никифорович — мінералог, академік, доктор геологічних наук,
• Шершун Богдан Миколайович, гравець збірної України з футболу та ФК «Дніпро», володар Кубка УЄФА
• Хіблін Ігор Миколайович — радянський футболіст, захисник.

Музичні колективи, створені у Хмельницькому

• Марсель гурт — Гурт Марсель був створений у 2005 році в Хмельницькому і складається виключно з хмельничан.
• Мотор'ролла — український рок-гурт з міста Хмельницького. Створений у 1994 році. У 1995 та 1997 роках гурт ставав лауреатом фестивалю «Червона Рута»
• Die as she say — український пост-хардкор гурт з міста Хмельницького. Створений у 2012 році.
• Безодня (гурт) — український альтернативний рок-гурт з Хмельницького.
• STANZA  — рок-гурт з Хмельницького, який грає у стилі modern rock, nu melodic hard.

Особи, чиє життя пов'язане з містом

• Орловський Михайло — священник, краєзнавець, історик Поділля. Автор першого історичного нарису про місто.
• У Проскурові в 1890–1894 роках на військовій службі перебував письменник Олександр Іванович Купрін.
• У 1944 році під час визволення міста та області загинув Лев Шестаков —Герой Радянського союзу, льотчик. Похований у Хмельницькому.
• У місті після війни жила та закінчила школу № 6 співачка Олена Камбурова.

Галерея

• вул.Проскурівська
  вул.Проскурівська
• 
  вул.Проскурівська
• 
  Проскурівська каланча на вулиці Подільській
• 
  Либідь Плаза
• 
  Кінотеатр «Шевченка»
• 
  Обласна держадміністрація
• 
  вул. Подільська
• 
  Панорама частини міста
• 
  Панорама жилого масиву "Виставка"
• 
  Парк імені Івана Франка
• 
  Вокзал
• 
  вул. Свободи
• 
  Спорткомплекс «Поділля»
• Південний Буг
  Південний Буг
• 
  Пам'ятник жертвам репресій («Ангел Скорботи»)
• 
  Пам'ятник Богдану Хмельницькому
• 
• 
  На території Костелу „Sursum Corda“

Література

• Петров М. Сенсація. Хмельницькому більше аніж 500 років // Подільські вісті. — 1993. — 20 серпня.
• Есюнин Сергей. Так сколько же нашому областному центру лет? Минимум — 539! // Моя газета +. — 2003. — 25 вересня. — С. 1.
• Петров М. Б., Яков'юк О. П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля XV–XVIII ст. // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 2004. — С. 419—430.
• Єсюнін С. М. Нові сторінки історії міста Хмельницького // Там само. — С. 431–436.
• Єсюнін Сергій. Вулиці Хмельницького. — Тернопіль, 2005. — 122 с. — (Вулиці міст України).
• Єсюнін Сергій. Місто Хмельницький: історія, події, факти. — Хмельницький, 2008. — 124 с.
• Єсюнін Сергій. Прогулянка Проскуровим. — Хмельницький, 2008. — 180 с.
• Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький, Кам'янець-Подільської області в Хмельницьку область: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. — 1954. — 18 січня. — С. 1.
• Цимбалюк Михайло. За п'ятнадцять років Хмельницький постаршав на 63 роки
• Matricularum regni Poloniac summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contcxuit indiccsque adieeit T. Wicrzbowski. Varsoviae, MCMXV. Pars IV. Vol. 3,- P. 285.
• Wiraszka M. Rozwoj przestrzenny і zabudowa miast. guberni podolskicj w czasach Impcrium Rosyjskiego.- Warszawa: Neriton, 2008. S.254.
• Дяченко Петро. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 115–128 с.

Посилання

• Хмельницький, історія міста, сьогодення і т. д. — Хмельницький портал
• Хмельницька міська централізована бібліотечна система — ХМЦБС

Інформаційний портал

• Хронологічна таблиця на сайті Хмельницької міської влади^{[недоступне посилання]}
• Інформація про місто, панорами міста та карта міста
• Хмельницький // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)