І (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cyrillic letter Byelorussian-Ukrainian I.png
Кирилиця
Слов'янські літери
А І Ќ
Б Ї У
В Й Ў
Г Ј Ф
Ґ К Х
Ѓ Л Ц
Д Љ Ч
Ђ М Џ
Е Н Ш
Ѐ Њ Щ
Є О Ъ
Ё П Ы
Ж Р Ь
З С Э
Ѕ Т Ю
И Ћ Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӏ Ҫ
Ӓ Ҋ Ҭ
Ә Қ Ӳ
Ӛ Ҟ Ӱ
Ӕ Ҡ Ӯ
Ғ Ӄ Ү
Ӷ Ҝ Ұ
Ҕ Ӆ Ҳ
Ӗ Ӎ Һ
Ҽ Ҥ Ҵ
Ҿ Ң Ӵ
Ӂ Ӊ Ҷ
Җ Ӈ Ӌ
Ӝ Ӧ Ҹ
Ҙ Ө Ӹ
Ӟ Ӫ Ҍ
Ӡ Ҩ Ӭ
Ӥ Ҧ
Ӣ Ҏ
Архаїчні літери
Ҁ ІА Ѯ
Ѹ Ѥ Ѱ
Ѡ Ѧ Ѳ
Ѿ Ѫ Ѵ
Ѻ Ѩ Ѷ
Ѣ Ѭ

І, і — дванадцята літера української абетки, присутня в низці інших кириличних абеток; позначає голосний звук і. Колись називалась «і десяткове».

Історія[ред.ред. код]

По­ходить від старослов'янської кириличної літери І («і»), утворене на основі греко-візантійської і («йота»).

У староукраїнській графіці ма­ла варіанти и, і, ї, j, які у зв'язку з на­явністю різних пи­семних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання па­м'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилась друкована форма літери.

В українській абетці літера І послі­довно вживається, починаючи з «Грамматики малороссійскаго нарічія» О. П. Павловського (1818), для позначення голосного, що виник з давніх і та о, е в новозакритому складі та давнього початкового і (ігри — мн.).

Використання[ред.ред. код]

В сучасній українській мові позначає неогублений голосний «і» переднього ряду верхнього підняття, а на початку деяких слів, залежно від вимови, крім звичайного «і», також цей звук з більшим чи меншим наближенням до и: [іиндик, іиноді, іинший, іискра, або индик, иноді, инший, искра].

І буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У старослов'янській кириличній писемності літера І мала числове значення «десять», тому й дістала назву «і десяткове».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дванадцятий» (до введення в алфавіт літери ґ мало значення «одинадцятий»): пункт «і» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має однаковий номер: кабіна № 8-і й подібне.

Щодо графічного накреслення: має діакритичний знак крапку, що породило вислів «поставити крапку над «і»», тобто «вточни­ти сказане, розкрити натяки».

Російська мова[ред.ред. код]

У російській мові букву вживали до реформи 1918 р., після якої її замінила и. Буква і позначала звук [і] у словах, у яких в українській мові у відповідному складі вживається і, буква и — той же звук в українських словах, де у складі міститься и.

Див. також[ред.ред. код]

I

Література[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.