І (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера І
Cyrillic letter Byelorussian-Ukrainian I.png
Cyrillic numerals: 10
Unicode (hex)
велика: U+0406
мала: U+0456
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ
ОУ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ Ѥ Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

І, і — дванадцята літера української абетки, присутня в низці інших кириличних абеток; позначає голосний звук і. Колись називалась «і десяткове».

Історія[ред.ред. код]

Походить від старослов'янської кириличної літери І («і»), утворене на основі греко-візантійської і («йота»).

У староукраїнській графіці мала варіанти и, і, ї, j, які у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилась друкована форма літери.

В українській абетці літера І послідовно вживається, починаючи з «Грамматики малороссійскаго нарічія» О. П. Павловського (1818), для позначення голосного, що виник з давніх і та о, е в новозакритому складі та давнього початкового і (ігри — мн.).

Використання[ред.ред. код]

В сучасній українській мові позначає неогублений голосний «і» переднього ряду верхнього підняття, а на початку деяких слів, залежно від вимови, крім звичайного «і», також цей звук з більшим чи меншим наближенням до и: [іиндик, іиноді, іинший, іискра, або индик, иноді, инший, искра].

І буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У старослов'янській кириличній писемності літера І мала числове значення «десять», тому й дістала назву «і десяткове».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дванадцятий» (до введення в алфавіт літери ґ мало значення «одинадцятий»): пункт «і» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має однаковий номер: кабіна № 8-ті й подібне.

Щодо графічного накреслення: має діакритичний знак крапку, що породило вислів «поставити крапку над «і»», тобто «вточнити сказане, розкрити натяки».

Російська мова[ред.ред. код]

У російській мові букву вживали до реформи 1918 р., після якої її замінила и. Буква і позначала звук [і] у словах, у яких в українській мові у відповідному складі вживається і, буква и — той же звук в українських словах, де у складі міститься и.

Див. також[ред.ред. код]

I

Література[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.