Користувач:MAGDAMWA/Чернетка

КОНСТРУКЦІЯ АЛФАВІТУ

• КОНСТРУКЦІЯ АЛФАВІТУ — це система, структура, будова, логіка взаємного розташування звукових елементів, (фонем), мови матері творця звукового письма (звукопису) в алфавітному безладі, (так званому алфавітному порядку) знаків, (графем), обраних для зображення знаком або парою знаків, (наприклад, А звук А!), кожного звука і призвуку, (фонем), суттєвих для розрі́знення сенсу слова.

АЛФАВІТ

Малюнок №1 Клинописний угаритський АЛФАВІТ "KTU 5.6"

АЛФАВІТ (України, the Ukraine) — це до-біблійний клинописний угаритський, (Малюнок №1), він же а-ля кириличний фінікійський, (Малюнок №2), він же давньо-грецький, (Малюнок №3), він же український, (Малюнок №4), з виду безсистемний порядок звукових елементів (фонем) мови матері творця звукового письма (звукопису), з новітніми домішками знаків, (графем), ЯЄЇЮ для нечистих голосних звуків і призвуків ЬЙ (фронтів звука І).

"АЛФАВІТНИЙ ПОРЯДОК"

Ні для кого не таємниця , що фонемні графеми алфавіту розташовані в традиційному алфавітному порядку, зафіксованому майже кожним словником, енциклопедією чи науковим дослідженням засобів письма.  

БЕЗЛАД ЯК ПОРЯДОК

Традиційний перелік знаків алфавіту являє собою випадковий (дикий, безсистемний), по суті цифровий порядок, а по факту — фонетичний безлад. Але формальний цифровий алфавітний порядок знаків дозволяє впорядковувати слова всіляких словників і довідників, а потім швиденько знаходити зафіксовану (накопичену) там інформацію. Це настільки вагома перевага випадкового але усталеного порядку знаків над іншими довільним конструкціями зі знаків, що з роками причина появи саме існуючого алфавітного порядку стала невідомою і породила цілу індустрію пошуку авторства й причини появи саме традиційного розташування фонетичних знаків алфавіту.

ПОРЯДОК ЗНАКІВ-ЗВУКІВ

Колір знаків дозволяє унаочнити розшарування алфавіту на групи однотипних звуків, отак —  

-АБВGГДЕЄЖЗИ IЇЙКЛМНОПРС ТУФХЦЧШЩЬЮЯ!

Бачимо, що Алфавіт розпадається на декілька груп однотипних звуків —

• група Б — БВGГДЖЗ сині — дзвінкі тверді приголосні звуки, парні глухим;
• група П — ПФКХТШС чорні — глухі тверді приголосні звуки, парні дзвінким;
• група Л — ЛМНРЦЧЩ зелені — непарні тверді приголосні звуки;
• група А — АЕИІОУ! червоні — чисті голосні звуки;
• група Я — ЯЄЇЮ помаранчеві — недовизначені нечисті голосні звуки (додані новітні);
• група Й — ЙЬ сірі знаки — призвуки (додані новітні)

ОЗВУЧКА ПОРЯДКУ

Порядок.звуків алфавіту легше завчити, озвучивши його отак —

Малюнок №2 Фінікійська "кирилиця"

• -АБи Ви GеГе ДЕ Є ЖеЗИ
• I ЇЙ КаеЛеМеН ОПееРеС
• ТУ еФХаЦе ЧеШаЩа Ь ЮЯ!

СЛОВО

• Слово — то обмежена з обох боків тишею низка звуків.
• Перший звук слова починається після тиші, триває деякий час, гучніше чи тихіше, і переходить у початок наступного звуку, і так далі звук за звуком, аж до чергової тиші, яка кладе слову край.
• Слово — це те ж таки число, але за цифри правлять звуки мови.
• Слово має свій сенс, тобто умовно (за до-мовою) відповідає певній сутності, (як і число)
• У різних слів буває один сенс, а у одного слова буває не один, або й ніякого сенсу.
• Сенс у розмові головує над словом, бо слову довільно (за до-мовою) приписують сенс.

ЗВУКИ і ПРИЗВУКИ

• Відомі дві основні категорії звуків української мови — голосні та приголосні.
• Менш відома категорія — призвуки, тому з них і почнімо.

Українське вухо добре чує зміну кінця приголосного і зміну початку голосного звука, бо призвуки суттєво для українського вуха модифікують попередній приголосний і наступний голосний, не впливаючи ні на початок приголосного, ні на кінець голосного звука.

Малюнок №3 Грецька "кирилиця"

Призвуки

• Призвуки — то суттєві модифікатори звуків основних категорій.
• Початок і кінець звука І, [І] — то два суттєві призвуки, модифікатори основних звуків саме української мови.
• Нащадки творця звукопису позначили
  • Початок, намір вимовити звук І, [І] знаком Ь, [Ь], а
  • Кінець, припинення звучання І, [І] знаком Й, [Й].

• Отже, структура звука І, [І] в принципі така — [ЬІ...ІЙ].
  • Початок голосного [І] слугує призвуком [Ь].
  • Кінець голосного [І] слугує призвуком [Й]. 
• Первісно знак І для читача був і звуком [І], і призвуком [Ь], і призвуком [Й].
• Тому зображення, наприклад, ІА могло лунати як [ІА], або [ЬА], або [ЙА].
• Перед звуком І, [І], тобто перед призвуком [Ь], усі тверді приголосні стають м’якими.
• Початок голосного І, [І], тобто [Ь] на початок приголосних не впливає.
• Кінець звука І, [І], тобто [Й] на приголосні ні з якого боку не впливає.
• Початок звука І, [І], тобто призвук [Ь], робить наступний чистий голосний — умляутом.
• Кінець звука І, [І], тобто призвук [Й], робить наступний чистий голосний — йотованим.
• Знак І по суті є і чистим голосним [І], і умляутом [ЬІ] через свій неминучий початок Ь, [Ь]
• Тому ЬІ означає звук І, а не И, (згадаймо знаменитий фонетичний жарт про ПИВО [ПЬІВО])
• На попередні голосні (тобто на задній фронт, тил, хвіст голосних) призвуки [Ь] та [Й] не впливають.
• Первісно обома призвуками, видАть (схоже), працював знак І звука І, [ЬІ...ІЙ].

Отже, суттєво різних призвуків у мові України — два (2) і два (2) новітні знаки, а саме, — беззвучний намір вимовити І [Ь] та момент припинення вимови І [Й].

Малюнок №4 Українська "кирилиця"

Голосні

• Голосні звуки без перешкод можуть лунати необмежено довго, наприклад у співі, не впливаючи тривалістю на сенс слова.
• Голосні співу (однотипні зі звуками групи А) звуть чистими.

• Чисті голосні після призвуку Ь або Й називають нечистими, бо лунають нечисто.
• Чисті голосні після призвуку Ь лунають нечисто, — як умляути, наприклад, ЬА у слові льада.

• Чисті голосні після призвуку Й лунають нечисто, — як йотовані, наприклад, ЙА у слові бурйан.

• Наголошені голосні лунають дещо гучніше, а ненаголошені — дещо тихіше.
• Над наголошеними можна бачити примочку (неалфавітний знак), наприклад, А́а́, Е́е́, И́и́, І́і́, О́о́, У́у́
• Чистих голосних звуків у мові України шість (6) — АЕИІОУ!.
• Усі голосні, (окрім И), бувають йотованими (5) — ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ
• Усі голосні, (окрім И), бувають умляутами (4) — ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ), ЬО, ЬУ, але.
• І — це й чистий голосний [І], й умляут [Ьі] без ніякого знаку Ь, бо беззвучний призвук Ь — це і є початок звуку І.

Отже, суттєво різних ненаголошених голосних звуків у мові України — п’ятнадцять (15), а саме, — чистих (6) та нечистих (9), з них умляутів (4) і йотованих (5), і стільки ж наголошених — (15), тобто суттєво різних голосних звуків — тридцять (30), а знаків шість (6), плюус два (2) знаки призвуки, плюс один (1) знак наголосу.

Приголосні

• Приголосні звуки — то перешкоди звучанню голосних або приголосних один одному.
• Усі приголосні перед Ь, отже й перед І — м’які, а в решті випадків — тверді.
• Перша група Б приголосних БВGГДЖЗ — дзвінкі (з голосом) мають звукові пари з групи П глухих ПФКХТШС (без голосу).
• Тому звукові пари приголосних БП ВФ GК ГХ ДТ ЖШ ЗС називають парними (акустичними парами).
• Група Л приголосних звуків ЛМНРЦЧЩ — непарні, бо своїми звуковими (акустичними) парами в алфавіті не представлені.
• Чотири непарних приголосних звуки ЛМНР — прості (елементарні), по суті само-парні звуки — самі собі парні, бо, озвучені дзвінко (з голосом) або глухо (без голосу, пошепки), не роблять іншим сенс жодного українського слова.
• Три звуки, ЦЧЩ, складені з простих глухих приголосних звуків, Ц [ТС], Ч [ТШ], Щ [ШТШ], — то безпарні знаки, бо відповідні складні дзвінкі звуки знаками в алфавіті не представлені, але їх можна зобразити двома-трьома знаками дзвінких — Ц [ТС] — ДЗ, Ч [ТШ] — ДЖ, Щ [ШТШ] — ЖДЖ.

• Таким чином алфавіт має (21) знак для твердих приголосних звуків. Але не має трьох (3) знаків для трьох складних дзвінких звуків, парних складним глухим. Тому твердих приголосних звуків у мові — (21), плюс три (3) відсутні в алфавіті, разом — (24) твердих приголосних звуків і стільки ж (24) м’яких, тобто усього суттєво різних приголосних звуків у мові України сорок вісім (48), а знаків лише (21), плюс два (2) вже враховані модифікатори — призвук Ь та голосний звук І, тобто [Ьі].

• Отже, два (2) призвуки, тридцять (30) голосних і сорок вісім (48) приголосних — це вісімдесят (80) суттєво різних звуків мови України, а знаків алфавіту — двадцять один (21) для приголосних, шість (6) для голосних, два (2) для призвуків і один (1) знак наголосу — тридцять (30) суттьево різних алфавітних знаків без новітніх фонетично нікчемних (зайвих) знаків — ЯЄЇЮ,оманливо названих "йотованими".

ЗНАКИ і ПРИМОЧКИ

Знаки

• Група новітніх знаків ЯЄЙЇЬЮ- (невизначені нечисті голосні ЯЄЇЮ і призвуки ЬЙ), парні чистим голосним АЕИІОУ!, безпарні ЛМНРЦЧЩ та глухі ПФКХТШС парні дзвінким БВGГДЖЗ приголосним, поставлені на-попа групами хоч у прямому — Я-АЛП-Б, хоч у зворотному — Б-ПЛА-Я, (БіПіЛійАя) порядку, унаочнюють звукову конструкцію традиційного (споконвічного) алфавіту (Малюнок №5).
• Причому
  • Знак І запису БіПіЛійАя стисло зображує звук з початком [Ь] і кінцем [Й], тобто [ЬІ...ІЙ] і слугуйе природним суттєвим модифікатором звуків мови України.
  • Перед І, отже перед Ь, усі приголосні знаки — то м’які звуки, а голосні (окрім И) після І, тобто після Ь — то умляути, а після Й — то йотовані.
  • Кожен знак алфавіту (окрім доданих невизначених нечистих ЯЄЇЮ) — це або призвук, або чистий ненаголошений голосний, або твердий приголосний звук.

Примочки

• Для зображення наголошених голосних над ними ставлять діакритичний знак (примочку) — знак нАголосу (!) , хоча годиться будь-яка інша ознака графеми, наприклад, підкреслення, інший регістр літери, інша жирність, нахил, колір, тло, обрамлення, тощо.
• Наголошені голосні лунають дещо гучніше ніж інші голосні звуки слОва, відрізняючи схожі з виду словА, або форми слóва.
• Наголос — це модифікатор голосних звуків, приклад модифікованого зображення — нáголос.
• Знак наголосу відрізняє наголошені звуки від ненаголошених з виду, наприклад, ІО — ÍО, ЬО — ЬÓ, ЙО — ЙÓ.

• У слові з одним голосним наголос, як прАвило, не вказують. Але це не догма.

• Тишу роз’єднання частин слова позначають примочкою типу апостроф (’), наприклад, ім’я, тобто [імйа].
• Тишу єднання частин слова позначають примочкою типу дефіс (-), наприклад, у слові по-новому.
• Знаки наголосу [ʼ] [!] і мікро-тиші (дефіс [–] та апостроф [’]) алфавітом не передбачені, тому названі "примочками" до алфавіту.
• Додані у відомі часи так звані "йотовані" знаки ЯЄЇЮ для нечистих голосних фонетично нікчемні, бо не розрізняють умляутів від йотованих.
• Окрім того додані новітні знаки ЯЄЇЮ вимагають вживати неалфавітну примочку (’ апостроф) для графічного зображення потрібного звука,
• Два приклади, — Я означає не то [ЬА] (буря, [бурьа]), не то [ЙА] (бур’ян, [бурйан]). Другий, — якщо вживати нікчемні знаки алфавіту, то аби мясо лунало не [мьасо], а [мйасо] — м’ясо потрібна нікчемна примочка (мікро-тиша, ’ апостроф), пльус відповідні правописні правила використання "вдосконалень" (погіршень) нащадками філософії первісного звукопису.

• Я вже не кажу про пиво — пьіво, (порівняйте на власний розсуд зображені тут знаками звуки і слова братніх мов).
• Одначе, "йотовані" знаки дещо зменшуйуть витрати носіїв інформації, дайуть роботу науковим династіям, і запобігайуть фонетичному чорнобилю - катастрофічній втраті літературної спадщини в разі латинізації кирилиці.

Число різних знаків і суттєво різних звуків.

• Число первісних знаків алфавіту України усього 27, (28 зі знаком наголосу), а саме —
  • 6 чистих голосних АЕИІОУ,
  • 21 знак твердих приголосних, з них
    • 7 непарних ЛМНРЦЧЩ,
    • 7 парних глухих ПФКХТШС і
    • 7 парних дзвінких БВGГДЖЗ, плюс
  • 2 новітні знаки призвуків ЬЙ, плюс
  • 1 примочка, знак наголосу [!] (нині не алфавітний знак)
  • без 4 нікчемних (зайвих) знаків ЯЄЇЮ нечистих голосних і знаків тиші — примочок, [–] дефісу та апострофу [ʼ].

• Щодо суттєво різних голосних звуків, то алфавітних знаків ненаголошених 15, а саме —
  • 6 чистих голосних — АЕИІОУ, плюс
  • 4 голосні умляути — ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ)), ЬО, ЬУ, де кожен звук зображений двома знаками плюс
  • 5 йотованих голосих — ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ, де кожен звук зображений двома знаками,
  • і стільки ж (15) наголошених, отже суттєво різних голосних звуків — 30.

• дзвінких звуків, парних складним глухим приголосним, а саме, — Ц [ТС] — ДЗ, Ч [ТШ] — ДЖ, Щ [ШТШ] — ЖДЖ, тобто твердих приголосних знаків 21, а звуків 24, і перед Ь, тобто І, кожен приголосний звук — м’який, тому приголосних звуків удвічі більше, отже суттєво різних приголосних звуків — 48.
• Щодо призвуків, то суттєво різних призвуків у мові України лише двоє — Ь та Й.
• Саме призвуки дозволяють одним, або парою знаків зобразити усі й кожен з (80) суттєвих звуків і призвуків мови України або мови матері творця алфавіту.
• Усього суттєво різних звуків і призвуків (80), а знаків (30) — первісних (27), плюс (2) новітні знаки призвуків і одна примочка — знак наголосу, без чотирьох (4)фонетично нікчемних знаків нечистих голосних ЯЄЇЮ і численних знаків тиші.

• Отже, суттєво різних
  • голосних звуків (30), а знаків 9 (6 букв +2 призвуки, +1 знак наголосу),
  • приголосних звуків (48), а знаків 22 — (21 буква +1 з призвуків).
  • призвуків (2), і знаків 2.

БіПіЛійАя — СИСТЕМА ЗВУКОПИСУ

Древні греки подарували світу не просто угаритський клинописний безлад (порядок) звуків фінікійською прото-кирилицею, а разом з фонетичною системою української мови, про що й свідчить, всупереч Святому Письму, сам Алфавіт , зокрема —

Малюнок №5 Звукова конструкція АЛФАВІТУ

на Малюнку №5

на тлі жовто-блакитного прапора Української Народної Республіки вказана назва України, the Ukraine, зафіксована словником В.К. Мюллєра,

під словами я-АЛП-Б, Алфавіт Украйіни та БіПіЛійАя

• ліворуч, у стовпцях 1-4 — бачимо усі тверді приголосні й чисті голосні,
• праворуч, у стовпцях 1-4 — бачимо усі м’які приголосні й нечисті голосні — умляути і йотовані,
• ліворуч і праворуч, у стовпцях 5 — бачимо усі додані нащадками знаки невизначених нечистих і призвуків,

під словами Алфавітний безлад (порьадок)

• бачимо сучасний алфавіт України, з дефісом і знаком оклику

під словами Украйінська розкладка клавіатури

• бачимо Алфавітну розкладку звукової системи української мови на клавіатурі зі 101 клавіші.

---

Ось як уся система звукопису визирає з традиційного алфавіту України —

Ліворуч під (А) і словом (я) АЛПгаБіт

• у першому рядку 1 бачимо самоназву Я-АЛП-Б звукової системи алфавіту.

• У стовпцях Я, А, Л, П, Б — група Я, новітні знаки і первісні знаки А, Л, П, Б чотирьох типів звуків

• у стовпці Я — новітні знаки ЯЄЙЇЬЮ — нечисті голосні ЯЄЇЮ та призвуки ЬЙ.
• у стовпці А — чисті голосні АЕИІОУ!.
• у стовпцях Л, П, Б — тверді приголосні ЛМНРЦЧЩ, ПФКХТШС, БВGГДЖЗ

1. група Б — сім дзвінких БВGГДЖЗ приголосних, парних глухим ПФКХТШС.
2. група П — сім глухих ПФКХТШС приголосних, парних дзвінким БВGГДЖЗ.
3. група Л — сім непарних ЛМНРЦЧЩ приголосних.
4. група А — шість голосних АЕИІОУ і знак наголосу (!).
5. група Я — шість "нечистих" ЯЄЙЇЬЮ, чотири знаки невизначених ЯЄЇЮ голосних і два призвуки ЬЙ.

Окрім новітніх типу [Я] і глухих типу [П] однотипні звуки ідуть поміж собою в алфавітному порядку.

Праворуч під (Б) і словом БУКВАР

• у першому рядку бачимо БіПіЛійАя — другу самоназву системи алфавіт.

• у стовпцях Бі, Пі, Лі, йА бачимо звуки з двох знаків —

• тверді приголосні перед Ь (первісно перед І) — лунають, як м’які,
  • група Бі — Найперші сім дзвінкі приголосні алфавіту м’які — Бі,Ві,Gі,Гі, Ді, Жі, Зі,
  • група Пі — м’які парні дзвінким глухі — Пі, Фі, Кі, Хі,Ті, Ші, Сі, у порядку дзвінких пар,
  • група Лі — м’які непарні приголосні — Лі, Мі, Ні, Рі, Ці, Чі, Щі,

• первісні чисті голосні,
  • група ійА — нечисті голосні — ійА, ійЕ, (ійИ), йІ, ійО, ійУ, а
    • після Ь (первісно після І) — лунають, як умляути, ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ), ЬО, ЬУ, а
    • після Й (первісно після І) — лунають, як йотовані, ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ.
• новітні нечисті голосні,
  • група Я — нечисті голосні й призвуки — ЯЄЙЇЬЮ- у відповідному чистим голосним АЕИІОУ! порядку.

У стовпцях Я (праворуч і ліворуч) представлені знаками

• ЯЄЙЇЬЮ — усі додані нащадками творця звукопису "вдосконалення" алфавіту.

• Знаки призвуків Ь та Й відрізняють чисті голосні від нечистих,
  • наприклад, чисті ІО, нечисті — умляути ЬО — ЬÓ, йотовані ЙО — ЙÓ.
• Йотовані звуки від умляутів відрізняють призвуки [Ь][Й], а на письмі — знаки призвуків Ь, Й.
• Новітні знаки нечистих ЯЄЇЮ невизначені — нікчемні, бо не відрізняють умляути від йотованих.
  • Наприклад, — А звук А! — однозначно, але Я — не то ЬА не то ЙА, хоч і не ІА.

• Новітні нечисті вимагають роз’єднання (мікро-тиші) там, де без вдосконалень не треба ніяких примочок,
  • наприклад, — м’які [мйакі].

УНАОЧНЕННЯ

Алфавіт у лінійному вигляді нагадує руїни Вавілонської вежі, або Колізею але звукова структура алфавіту така, що дозволяє відновити первісну розумову споруду.

На Малюнку 6 бачимо обкладинки видання "ГЕНОМ АЛФАВІТУ. Таємниця розташування букв алфавіту" 2013 року, де фонетичні знаки унаочнюють в табличній формі запечені в глиняній табличці свідчення творця алфавіту щодо тогочасної фонетики, граматики, світогляду і магії звукового (фонетичного) письма.

Ліворуч на копії задньої сторінки видання бачимо алфавіт з розшаруванням знаків кольором на фонетичні групи.

По центру бачимо фонетичні групи алфавіту у формі таблиці з поясненнями щодо первинних і вторинних (новітніх) знаків —

• Первинні — це
  • чисті ненаголошені голосні АЕИІОУ і
  • тверді приголосні, а саме —
    • непарні ЛМНРЦЧЩ — елементарні ЛМНР й складні ЦЧЩ і
    • парні приголосні — дзвінкі БВGГДЖЗ і глухі ПФКХТШС.
• Вторинні (новітні) ЯЄЙЇЬЮ — це
  • нечисті голосні ЯЄЇЮ — не то умляути, не то йотовані та
  • призвуки ЬЙ — передній фронт Ь і задній фронт Й звука І.
• В алфавіті окремими знаками не представлені
  • нечисті голосні — умляути, йотовані і наголошені, а також
  • м’які приголосні.
• Натомість існує до-мова позначати решту звуків парами знаків і примочками (показані тут під знаками голосних слова ЧУЮ)
  • чисті голосні — наголошені — А́а́, Е́е́, И́и́, І́і́, О́о́, У́у́,
  • нечисті голосні — не то умляути, не то йотовані — Я́я́, Є́є́, Ї́ї́, Ю́ю́,
  • умляути, — ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ)), ЬО, ЬУ,
  • йотовані, — ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ.
• Примочки — знаки тиші, — дефіс (тиша єднання) та апостроф (тиша роз’єднання, та знак наголосу)

Малюнок №6 Обкладинки першого видання твору "ГЕНОМ АЛФАВІТУ"

У стовпцях А-Я алфавітним порядком чистих голосних

закінчення слова ЖИВАЯ взірцево систематизуйуть світогляд і граматику частин мови, —

1) речі

• жив-АЯ — вона (однина, жіночий рід, наче з часів матріархату)
• жив-ЕЄ — воно (однина, середній, дитячий рід)
• жив-ИЙ — він (однина, чоловічий рід, з часів патріархату)
• жив-ІЇ — вони (множина, загальний рід)

2) тло

• жив-О — незмінювані слова

3) дії

• жив-У — дієслова теперішнього часу
• жив- — дієслова минулого часу.

• Чисто випадково опинилися поруч такі групи звуків, як ЧУЮ, навкісь — ТРИ, навколо Це — ЧОРТ, навколо Н — КРИМ, РИМ, МИР, тощо.
• Знов-таки, випадково, в табличному алфавіті первісно було чотири стовпця А, Л, П, Б по сім знаків, наче чотири тижні по сім діб, (4 х 7 = 28).
• Схоже на магію, що алфавіт випадково нагадує місячний календар, бо тринадцять (чортова дюжина) місяців, це — 364 доби (без доби рік).

Праворуч, на титульній сторінці видання під торговельною маркою САМОБРАНКА® бачимо веселку (згорнуту октаву клавіатури, показану там-таки нижче).

• В центрі веселки — забутий (втрачений) латиницею звук И.
• Цифри навколо И показують кількість півтонів між сусідніми не-чорними (білими) клавішами, (тобто структуру мажорної гами 12212221).
• На чорних клавішах веселки по колу зображені спільні з латиницею чисті голосні без И — АЕІОУ.
• Схоже теж на магію, що п’ятикутна зірка чомусь поєднує чисті голосні алфавіту у порядку АІУЕО голосних японської 50-звучної азбуки (gо-дзюю-он).
• Під веселкою бачимо — гасло звукопису — АзвукА,

ЗВУКОПИС

Звуки мови України пишемо, як чуємо, і читаємо, як бачимо, якщо вживаємо алфавіт без "удосконалень" (без апострофа та знаків невизначених нечистих голосних звуків ЯЄЇЮ), інакше діємо згідно закону — правил правопису певного періоду часу.

Запис

Пишемо, як чуємо

1. Тверді приголосні і чисті голосні звуки вимови — то знаки алфавіту.
2. Перед йотованими голосними має бути один знак Й, — ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ.
3. Перед голосними умляутами має бути один знак Ь, — ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ), ЬО, ЬУ.
4. Після м’якого приголосного має бути один знак Ь (або, І звук [ЬІ]) — Бі,Ві,Gі,Гі, Ді, Жі, Зі тощо.
5. Над наголошеним голосним за потреби ставимо знак наголосу.

Читання

Мовимо, як бачимо.

1. Після знаку Й голосний звук лунає, як йотований — ЙА, ЙЕ, (ЙИ), ЙІ, ЙО, ЙУ.
2. Після у Ь голосний звук лунає, як умляут — ЬА, ЬЕ, (ЬИ), (ЬІ), ЬО, ЬУ.
3. Перед знаком Ь або І приголосний звук лунає, як м’який, — Бі,Ві,Gі,Гі, Ді, Жі, Зі тощо.
4. Інакше приголосні звуки лунають, як тверді, а голосні звуки, — як чисті.
5. Наголошені голосні звуки лунають гучніше.

"ВДОСКОНАЛЕННЯ" ЗВУКОПИСУ

Якщо вживаємо "вдосконалення" первісного алфавіту, (наприклад, знаки не то умляутів, не то йотованих — ЯЄЇЮ), тоді діємо згідно законному правопису щодо використання нікчемних (невизначених) новітніх знаків певного історичного періоду.

Запис

Пишемо, як чуємо, але —

• призвук Й або Ь з наступним чистим голосним АЕІУ зобразимо знаком невизначеного нечистого ЯЄЇЮ відповідно,
  • а) після м’яких приголосних пишемо замість ЬА — Я, ЬЕ — Є, ЬУ — Ю.
  • б) після твердих приголосних пишемо замість ЙА — ’Я, ЙЕ — ’Є, ЙІ — ’Ї, ЙУ — ’Ю
  • в) після голосних та тиші пишемо замість ЙА — Я, ЙЕ — Є, ЙІ — Ї, ЙУ — Ю.

Читання

Мовимо, як бачимо, але —

• після тишіі або голосного знак ЯЄЇЮ невизначеного звука лунає,
  • як йотований — ЙА, ЙЕ, ЙІ, ЙУ,
  • інакше — як умляут — ЬА, ЬЕ, ЬУ.

ПОЗБАВЛЕННЯ "ВДОСКОНАЛЕНЬ"

• а) після приголосних пишемо (кажемо) замість Я — ЬА, Є — ЬЕ, Ю — ЬУ,
• б) після твердих приголосний пишемо (кажемо) замість ’Я — ЙА, ’Є — ЙЕ, ’Ї — ЙІ, ’Ю — ЙУ
• в) після голосних та тиші пишемо (кажемо) замість Я — ЙА, Є — ЙЕ, Ї — ЙІ, Ю — ЙУ.

КИРИЛИЗАЦІЯ ЛАТИНИЦІ

Нема проблеми зобразити (транскрибувати) звуки мови британців літерами первісного алфавіту, наприклад —

• — Гау ду йу ду?

• — Ай-м куайт уелл. Аенд йу?

• — Міі туу.
• — Тзет-с уері уелл.
• — Ай тсінк соо туу.
• — Аекс, іgрек аенд зед аар тзе лааст ейбісіі леттерз.
• — Хорол із а смоалл таун джаст бітвіін Харкоу аенд Кийів.

КЛАВІАТУРА

Українська звукова розкладка

Л

М

Н

Р

Ц

Ч

Щ

А

Е

И

І

О

У

П

Ф

К

Х

Т

Ш

С

Я

Є

Ї

Ю

Б

В

G

Г

Д

Ж

З

Й

Ь

!

ПОСИЛАННЯ

• Угаритський клинописний алфавіт
• Фінікійська "кирилиця"
• Грецька "кирилиця"
• Українська "кирилиця"
• Алфавіт
• Драгоманівка

Дивись також

• Абетковий вірш
• Арабська абетка
• Гебрейська абетка
• Османія
• Тифінаг
• Деванаґарі
• Грецька абетка
• Грузинська абетка
• Латинська абетка
• Російська абетка
• Рукопис Войнича
• Тайська абетка
• Українська абетка
• Українська абетка для дітей

---