Російська окупація Криму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кримська криза
Частина Російської збройної агресії проти України (2014—2017)
[[Файл:|300px]]
Розташування у Європі України (зелений), Криму (темно-зелений) та РФ (червоний)
Дата: 20 лютого 2014 року — триває
Місце: Україна Україна:
• Автономна Республіка Крим
• Севастополь
Результат: Анексія АРК та Севастополя Росією
Сторони
Росія Росія

АР Крим Верховна Рада АРК

 Україна Україна
Лідери
Росія Володимир Путін

Росія Сергій Шойгу
АР Крим Сергій Аксьонов
АР Крим Володимир Константинов
Олексій Чалий

Україна Олександр Турчинов

Україна Сергій Куніцин
Мустафа Джемілєв
Рефат Чубаров

Сили
Збройні формування:

Формування громадян:

Збройні формування:

Формування громадян:

Патріотично налаштовані кримчани

Втрати
5 кораблів для блокади озера Донузлав[1] Загиблі: 2 цивільних,
2 військовики
Поранені: 2 військовики.
Зниклі безвісти: 2 цивільних.[2]

Кри́мська кри́за — сукупність військово-політичних та соціальних подій в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, що почалися 20 лютого 2014 року[3]. Загострення кризи відбулося через російську інтервенцію до Криму з подальшою окупацією півострова, що де-факто почалася 27 лютого 2014 року і триває. Криза є частиною хвилі проросійських виступів у південно-східних регіонах України.

18 лютого відбулося загострення ситуації в Києві, відновилося силове протистояння між протестувальниками і силовиками. 22 лютого Верховна Рада України усунула Віктора Януковича з посади президента України. Ці події викликали обурення в частини населення Криму, значно підсилене неправдивою чи викривленою інформацією, поширюваною російськими та проросійськими ЗМІ.

Почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). В ніч з 26 на 27 лютого російські спецпризначенці захопили й блокували Верховну Раду Криму та Раду Міністрів Криму. Представники так званого «ополчення Криму» за підтримки військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації захопили інші адміністративні будівлі, аеропорти у Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до парламенту Криму прийшла частина депутатів, що проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014 — в день президентських виборів в Україні. При цьому наявність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ.[4] Російський диверсант і терорист Ігор Гіркін в ефірі однієї з російських телепередач зізнався, що депутатів Верховної Ради Криму голосувати за рішення про відділення Криму від України насильно зганяли так звані «ополченці», а він особисто був одним з командирів цього «ополчення»[5]. Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. Фактично, обидва «альтернативні» питання були сформульовані так, що виключали приналежність Криму до України[6]. Водночас, за українським законодавством, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону може бути вирішене лише на національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України[7] Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»[8].

16 березня 2014 року відбувся «референдум про статус Криму», на якому за офіційними даними 96,77 % жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз'єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та самопроголошеним «головою координаційної ради зі створення управління з забезпечення життєдіяльності Севастополя» Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували лише 11 країн (Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Куба, КНДР, Нікарагуа, Росія, Сирія та Судан), 58 країн утрималися, решта не брали участі в голосуванні.[9] Насильницька анексія Криму не визнається українською державою[10], не визнається Генеральною асамблеєю ООН[11], ПАРЄ[12][13][14], ПА ОБСЄ[15], а також суперечить рішенню Венеційської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.

Облога і захоплення військових частин ЗСУ у АР Крим і Севастополі у березні 2014 р.

Передумова кризи

Кримський півострів став частиною Росії у квітні 1783. До цього моменту на території півострова існувало Кримське ханство, яке протягом останніх трьох століть (з 1475 по 1774) було васалом Османської імперії. У 1774, в результаті російсько-турецької війни між Російською та Османською імперіями було підписано Кючук-Кайнарджійський договір, який надавав незалежність Кримському ханству від останньої. Під контролем Росії опинилися фортеці Кінбурн, Єнікале, Азов та Керч; Росія де-факто почала контролювати півострів. 8 квітня 1783 Катерина ІІ ліквідувала Кримське ханство, видавши відповідний маніфест, після чого Крим з контрольованої території перетворився на частину Російської імперії. Передумови включення Криму до складу України виникли влітку 1917, коли між українським та кримськотатарським національними рухами були встановлені досить тісні партнерські стосунки.[16] У квітні 1918 Україна здійснила першу вдалу спробу встановити контроль над Кримом: подолавши Сальківський міст і прорвавши оборону «червоних», українська армія під командуванням Петра Болбочана 22 квітня зайняла Джанкой, а 24 квітня — Сімферополь. Під контроль України поступово почав переходити Чорноморський флот, 29 квітня 1918 року в Севастополі переважна більшість кораблів Чорноморського флоту підняла український прапор.[17] Однак через конфлікт із німецьким командуванням, яке не було зацікавлене у переході Криму та Чорноморського флоту під юрисдикцію України, Армія УНР була вимушена залишити Кримський півострів.[18] У вересні 1918 гетьман П. Скоропадський добився від Німеччини фактичної згоди на те, щоб Кримський півострів увійшов до складу Української Держави як автономна одиниця. Проте зміна направленості політичного вектора України в сторону небільшовицької Росії та повстання під проводом С. Петлюри проти Скоропадського перекреслили всі зусилля України в цьому напрямку.[19][20] 17 листопада 1920 більшовицькі війська витіснили армію Врангеля з Криму (з літа 1919 і до цього моменту Крим знаходився під постійним контролем білогвардійців[21]) та встановили остаточний контроль над півостровом.[22] 18 жовтня 1921 утворено Кримську АРСР. 25 червня 1946, згідно з указом Президіума Верховної Ради СРСР Кримська АРСР отримала статус області та була включена до складу РРФСР.[23][24][25] 19 лютого 1954 Кримську область було передано РРФСР до складу Української РСР, відповідне рішення було ухвалено Президією Верховної Ради СРСР.[26][27]

Серйозні протиріччя між Україною та Росією щодо Криму почалися в 1992. Росія почала активно перешкоджати процесові переходу Чорноморського флоту під контроль України, застосовуючи як контррозвідувальні (перешкоджання зв'язку, радіоперехоплення), так і навіть локальні силові заходи. Проте частина Чорноморського флоту все ж перейшла на бік України. Найболючішим для Росії стало прийняття української присяги особовим складом військової комендатури Севастопольського гарнізону, яке відбулося 9 липня 1992. Це спровокувало Росію на відповідні заходи: вже наступного дня комендатуру захопила російська десантно-штурмова група.

У Вікіджерелах є

У вересні 1993 відбувся ще один інцидент — українські піхотинці зіткнулися з російською береговою охороною, в результаті чого поранили трьох росіян. Звинувативши Україну в намаганні присвоїти собі Чорноморський флот, Росія запустила процес відокремлення Криму від України, роздаючи російські паспорти працівникам об'єктів Чорноморського флоту та ведучи антиукраїнську інформаційну кампанію по всій території Криму. В січні 1994 Юрій Мєшков, який на той час обіймав посаду «президента» Криму, закликав Росію включити до свого складу Крим.

Україна ввела на територію Криму велику кількість (близько 60 тисяч) солдатів Національної гвардії та прикордонних військ, після чого ситуація стабілізувалася. 10 червня 1994 Україна та Росія домовилися про поділ Чорноморського флоту.[28]

30 вересня 2003 між Україною та РФ розгорівся конфлікт, причиною якого стало зведення Росією дамби в Керченській протоці; вона повинна була з'єднати станцію Тамань (Краснодарський край, РФ) з островом Тузла, який з січня 1941 в адміністративному відношенні входить до складу Криму. Таким чином Росія мала намір поширити свій суверенітет на острів Тузла, порушивши територіальну цілісність України. В листопаді 2003 конфлікт вдалося владнати, хоча обидві сторони вже почали готуватися до збройного протистояння.[29]

21 квітня 2010 Україна, Президентом якої на той час був В. Янукович, уклала з Росією угоду, згідно з якою перебування Чорноморського флоту РФ у Криму подовжено до 2042 року. Метою цієї угоди для України було отримання знижки на російський газ.

Перебування Чорноморського флоту РФ у Криму стало «бомбою сповільненої дії», адже він відігравав головну роль у розповсюдженні проросійських настроїв серед жителів Криму. Дуже значну роль відіграв він і в ході анексії Криму РФ.[30]

«Приводом» для введення російських військ до Криму стало начебто звернення Віктора Януковича до В. Путіна, у якому висловлювалося прохання відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії[31]. Фотокопію оригіналу звернення Януковича оприлюднив посол Росії при ООН Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки 3 березня:

Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади в Києві привели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя і безпека людей, особливо на південному сході і в Криму, під загрозою. Під впливом західних країн здійснюються відкритий терор і насильство. Люди переслідуються за політичною і мовною ознаками.

У цьому зв'язку звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності, захисту населення України.

Віктор Янукович, 1 березня 2014 року[32].

Оригінальний текст (рос.)
Как законно избранный президент Украины заявляю: события на Майдане, незаконный захват власти в Киеве привели к тому, что Украина оказалась на пороге гражданской войны. В стране царят хаос и анархия. Жизнь и безопасность людей, особенно на юго-востоке и в Крыму, под угрозой. Под воздействием западных стран осуществляются открытый террор и насилие. Люди преследуются по политическому и языковому признакам.

В этой связи обращаюсь к президенту России Владимиру Владимировичу Путину с просьбой использовать вооруженные силы Российской Федерации для восстановления законности, мира, правопорядка, стабильности, защиты населения Украины.

Виктор Янукович, 1 марта 2014 года.

У інтерв'ю 2 квітня Янукович підтвердив, що російські війська були введені до Криму на його прохання задля захисту громадян України:

Я це зробив не випадково, тому що я сам став об'єктом нападу бандитів. Адже по всій країні стали роз'їжджати озброєні банди, вони, в тому числі, переслідували і мене, стріляли по моєму кортежу, поранили мого офіцера. Я це сказав і попросив не випадково, тому що це розгул бандитів, що мають коріння фашистські, потрібно про це прямо говорити[33].

5 березня прес-секретар МЗС України наголосив, що Янукович не мав права самостійно звертатись до президента Росії з проханням використовувати збройні сили іншої країни. За законодавством України подібне рішення могло бути прийнятим лише за умови наявності пропозиції з боку РНБО та за підтримки Верховної Ради[34].

Ця версія екс-президента України[35] не вкладається в рамки логіки і закону[36], оскільки масштабна, спланована[37] військова операція[38], якою безумовно було російське вторгнення[39][40], розпочалась задовго до самого звернення Януковича[41].

Українські історики та політики передбачали подібний розвиток подій ще 2008 року, під час конфлікту між Росією та Грузією. Експерти вказували на те, що Російській Федерації потрібен лише привід для того, щоб почати анексію півострова. Саме таким приводом і стали події на Євромайдані[42].

Історія

Частина циклу статей
Кримська криза
Докладніше: Хронологія Кримської кризи (2014)

Вторгнення російських бойовиків

Реверс медалі «За повернення Криму»

Анексія Кримського півострова армією РФ розпочалася 20 лютого 2014.[43] В цей час на посаді Президента України перебував Віктор Янукович. Даний факт спростовує заяви російської влади, згідно з якими процес «повернення» Криму Росії розпочався 22 лютого 2014 та був спричинений фактичним позбавленням В. Януковича найвищої державної посади України. Підтвердженням цьому є також медаль «За повернення Криму», на якій датою початку анексії Кримського півострова вказано саме 20 лютого 2014.[44]

Пономарьов Ілля Володимирович, російський політичний діяч, депутат Державної думи Росії (фракція «Справедлива Росія»), стверджує, що керівництво анексією Криму було доручено міністру оборони Сергію Шойгу і помічникові Володимира Путіна Владиславу Суркову[45]

Після самоусунення від влади президента України Віктора Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати у Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії О. Чалого[46]. 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом[47]. В ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі бойовики і вивісили над ними прапор РФ[48]. Захоплення будівлі невідомими, однак, не завадило зібратися депутатам Верховної ради і ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму[49] Того ж дня було захоплено аеропорт «Бельбек» у Севастополі, зупинено поромну переправу в Керчі. Майже одночасно (28.02 — 02.03.2014) розпочалося блокування російськими військовими без розпізнавальних знаків (т. зв. «зелені чоловічки», або «ввічливі люди») українських військових частин і об'єктів на півострові; було захоплено Сімферопольський аеропорт. Деякі з військових містечок були захоплені штурмом. Українські військові збройного опору не чинили, в багатьох випадках завдяки позиції своїх командирів, які, як виявилося пізніше, були заздалегідь завербовані російськими спецслужбами і невдовзі були прийняті на службу в окупаційну армію на керівні посади. (Слід зазначити, що на службу до російських окупантів перейшли майже всі державні службовці України: співробітники СБУ, міліції, МНС, судді, прокурори та ін.).

Такі настрої в Криму виявилися майже повністю зрежисованими Кремлем. Це підтвердив російський бойовик Ігор Гіркін. За його словами, голосування депутатів Верховної ради АРК за відставку тодішнього прем'єр-міністра Криму Анатолія Могильова та проведення «референдуму» проводилося під прямим тиском російських військових та працівників спецслужб. При цьому Гіркін заперечує те, що характер підтримки окупантів з боку кримських чиновників та простих людей був добровільним.[50]

1 березня самопроголошений[51][52] «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов[53] звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму.[54] У відповідь того ж дня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17:20 проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема.[54]

Починаючи з 1 березня російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах[15].

Крім того, російські десантники захоплювали об'єкти у Криму у формі «Беркута», про це вказують фотографії самих десантників. зроблені у захоплених державних установах АР Крим, які вдалося дістати з їхніх акаунтів у соціальних мережах. Так, на фото, які, як пише Українська правда, дістав журналіст, зображені бійці 31-окремої десантно-штурмової бригади, яка брала участь у захопленні Криму. При цьому солдати частину завдань виконували у формі «Беркута».[55]

16 березня окупаційною владою було проведено т. зв. «референдум» про незалежність АР Крим, яким вона намагалась легітимізувати захоплення іноземної території. 18 березня у Москві Президентом Росії Володимиром Путіном спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Константиновим, та головою Севастопольської МДА Олексієм Чалим підписано Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії.

Блокування віськових частин продовжувалось загалом до 19-24 березня, після чого вони здалися або були захоплені. Особовому складу була надана можливість залишити окупований півострів, також почалася евакуація військової техніки (яка була припинена після початку російської агресії на Донбасі у квітні 2014). Всього МО України відрапортувалось про 4 000 військовослужбовців, які вийшли з окупованого Криму (з близько 15 000, які там перебували у лютому 2014).

Підрозділи ЗС РФ

1 жовтня 2016 року Військовий прокурор України Руслан Кравченко в ефірі програми «Київ-Донбас» «Громадського радіо» назвав підрозділи збройних сил Російської Федерації, які, разом з військами Чорноморського флоту РФ та під загальним командуванням командувача Чорноморським флотом Російської Федерації Вітко Олександра Вікторовича, брали участь в захопленні Криму, а саме:

За твердженням Руслана Кравченко,

«для підготовки і ведення агресивної війни військова техніка та формений одяг військовослужбовців РФ, які брали участь в анексії Криму, були завчасно підготовлені шляхом маскування всіх тактичних знаків»
[56][57][58].

Проголошення «незалежності» Криму та «референдум»

Докладніше: Референдум про статус Криму 2014

11 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошений суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на основі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб'єкта Російської Федерації[59][60][61].

У Вікіджерелах є

16 березня 2014 року за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум щодо статусу Криму[62][63]. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству[64][65], що не передбачає місцевих референдумів, а для питань щодо зміни кордонів України вимагає всеукраїнський референдум. Попри указ виконувача обов'язків Президента України О. Турчинова[66], про призупинення рішення кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, що визнав[67] оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, а також позицію Ради безпеки ООН[68] референдум було проведено. Так званими «міжнародними спостерігачами», яких РФ та кримські сепаратисти допустили на півострів для роботи на «референдумі», були представники ультраправих, неонацистських та комуністичних європейських партій та особи з нацистськими та неосталіністськими поглядами[69]

В умовах бойкотування референдуму кримськотатарським народом[70], присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців[71], а також фальсифікацій[72], референдум в АРК буцімто зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10 % загальній кількості виборців), з яких нібито 96,77 % засвідчили вибір «за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації»[73].

Проголошення анексії Криму Росією

Докладніше: Договір про прийняття Криму до складу Росії
Путін, Аксьонов, Константинов і Чалий підписують анексію Криму

18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В. В. Путін, прем'єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С. В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В. А. Константинов, та представник сепаратиського керівництва м. Севастополь — громадянин РФ О. М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії».

20 березня договір був ратифікований Державною думою Російської Федерації[74] (майже одноголосно — проти виступив лише Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували)[75], а 21 березня — Радою Федерації, і набув чинності[76]. 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Росії[77].

З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, була запроваджена медаль Міністерства оборони Росії «За возвращение Крыма»[78].

Офіційне визнання окупації

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюції № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Завершенням тимчасової окупації вважатиметься дата, з якої ця резолюція втратить чинність[79].


09.02.2015 народним депутатом Артюшенко Ігорем внесено проект Закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо відповідальності за публічне заперечення чи виправдання військовій агресії Російської Федерації по відношенню до України у 2014—2015 роках)»[80].

Сторони конфлікту

Проросійська коаліція

Українська партія «Російський блок» оголосила про набір добровольців у загін самооборони для захисту від можливої агресії прихильників Євромайдану.

Беркут

Після повалення режиму Януковича в країні, тимчасовий глава МВС України Арсен Аваков у ніч на 26 лютого прийняв рішення про розформування спецпідрозділу міліції «Беркут». Самопроголошений на мітингу глава севастопольського міського управління Олексій Чалий запросив до міста бійців розформованого спецпідрозділу. Бійці кримського «Беркута» були стягнуті на Перекопський перешийок з метою перешкодити введенню збройних сил України на територію Криму і контролюють два блокпости: в Армянську і на кордоні з Херсонською областю.[джерело?]

Кримські татари

26 лютого 2014 біля стін Верховної Ради Криму відбувся мітинг приблизно 12 000 кримських татар та українців, яких було значно більше проросійських мітингувальників. Вони висловлювалися різко проти виходу Криму з складу України чи поглиблення інтеграції з Росією. Голова Меджлісу кримськотатарського народу (з листопада 2013), Рефат Чубаров так само висловився проти будь-якої зміни правового статусу Криму і виходу його зі складу України.

Російська опозиція

15 березня 2014 року за участю російської опозиції та відомих російських артистів відбувся «Марш миру» в підтримку України. Після чого, всіх артистів, що підтримали однодумців почали засуджувати їх колеги та влада Росії почала погрожувати відбиранням їхніх нагород і заслуг.

Економічні зміни

Приєднання Криму за перший місяць, березень 2014, коштувало російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд доларів, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд доларів — у Лондоні.[81]

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Росії за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Росії на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Росії був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно. Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35 %), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал». Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13 %, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

В результаті анексії Росією в березні 2014 року зірвано курортний і посівний сезон в Криму.[82][83]

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей.[84]

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's.[85] Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє мережею магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму.[86] Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси.[87] 267 відділень Приватбанку[88] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу.[89] В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[90].

Реакція України

Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко у спільній заяві назвали дії Росії у Криму прямим втручанням у внутрішні справи України[91].

Усунутий від виконання своїх обов'язків «Президент» України Віктор Янукович на прес-конференції у Ростові-на-Дону назвав події у Криму «природною реакцією на бандитський переворот у Києві», зауваживши, що «кримчани не хочуть підкорятися і не підкорятимуться націоналістам і бандерівцям»[92].

МЗС України направило ноту протесту щодо порушення повітряного простору України та недотримання угоди щодо перебування Чорноморського флоту Росії на військовій базі у Севастополі[93].

Верховна Рада України на засіданні 28 лютого ухвалила постанову, у якій вимагала від російської влади припинити «кроки, які мають ознаки зазіхань на державний суверенітет і територіальну цілісність України» та звернулося з вимогою до держав-підписантів Будапештського меморандуму вжити кроків щодо стабілізації ситуації в регіоні. Крім того, Верховна Рада звернулася до Ради безпеки ООН скликати позачергову сесію щодо події у Криму та запросила до автономії та інших регіонів України місії щодо урегулювання конфлікту під патронатом Ради Європи та ОБСЄ[94].

Виконуючий обов'язки Президента України Олександр Турчинов звернувся до Президента Росії Володимира Путіна «негайно припинити провокацію і відкликати військових з Автономної Республіки Крим» та зауважив, що разом зі США та Великою Британією Росія є гарантом недоторканості території України[95]. Крім того, Турчинов заявив, що Росія планує реалізувати у Криму «сценарій, який повністю аналогічний абхазькому», та ввела на територію України війська під виглядом навчань:

Під виглядом військових навчань Росія ввела війська в АР Крим. І не лише захопили парламент Криму, Кабмін Криму, вони пробують брати під контроль цивільні об'єкти, комунікації, пробують блокувати місця розташування українських військових[96].

Меджліс кримськотатарського народу не визнаватиме новий кримський уряд та вважає, що усі питання між Росією та Україною повинні вирішуватися на дипломатичній основі, а усі військові повинні повернутися до своїх гарнізонів з вулиць міст, про що у своєму зверненні заявив голова фракції Курултай-Рух у кримському парламенті Рефат Чубаров[97]. Інший лідер Меджлісу народний депутат Мустафа Джемілєв заявив, що Меджліс формує загони для силової боротьби, котрі можуть бути підпорядковані силовим відомствам України у випадку окупації Криму російськими військами[98].

Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри Онуфрій надіслав звернення Патріархові Московському і всієї Русі Кирилу з вимогою зробити усе, щоб не допустити кровопролиття в Україні, оскільки напередодні від російських офіційних осіб лунали заяви щодо можливого введення російських військ на територію України[99].

У відповідь на дії Росії в Криму та на російське вторгнення в Україну громадськість відновила бойкот російських товарів. За різними даними, протягом весни 2014 року продажі російських товарів в Україні впали на 35—50 %.

Реакція Росії

Звернення Президента Російської Федерації
Авторалі на підтримку анексії Криму Російською Федерацією
Зовнішні відеофайли
Порівняння промов Путіна в 2014 році та Гітлера в 1939 році на передачі Шустер Live, 21.03.2014 року (рос. Сравнение речей Путина в 2014 году и Гитлера в 1939 году (Шустер Live, 21.03.2014))
Соромно бути росіянином (рос. Стыдно быть русским), 26 березня 2014

Представники Чорноморського флоту Росії заперечили свою причетність до блокування аеропорту «Бельбек»[100].

На підтримку рішення парламенту Криму щодо проведення 25 травня референдуму щодо розширення прав автономії депутати Державної думи Росії від фракції «Справедлива Росія» ініціюють внесення змін до закону Російської Федерації «Про порядок прийняття в РФ і утворення в її складі нового суб'єкта РФ», відповідно до якої для приєднання нової території до складу Росії необхідно буде результатів волевиявлення громадян цієї території[101].

У розмові з Прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном Президент Росії Володимир Путін запевнив, що вйськові навчання російських військ у Криму були заплановані до того, як в Україні склалася певна політична ситуація[102].

У відповідь на ноту МЗС України від 28 лютого 2014 року Українській Стороні була також передана відповідна нота МЗС Росії щодо пересувань бронетехніки Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму, пов'язаних з необхідністю забезпечення охорони місць дислокації Чорноморського флоту на території України, що відбувається в повній відповідності з базовими російсько-українськими угодами щодо Чорноморського флоту[103].

Крім того Росія ініціює терміновий початок процесу видачі російських паспортів бійцям розпущеного спецпідрозділу Беркут[104].

Російська інтелігенція у своїх оцінках російської агресії проти України розділилась на два табори. Як прихильники, так і противники цих дій висловили свою позицію прилюдно — у формі відкритих листів, інтерв'ю, статей у пресі, участі у вуличних маршах тощо.

Докладніше: Реакція російської інтелігенції на події в Криму (2014)

Андрій Макаревич, відомий рок-музикант, висловив своє бачення дій Росії в Криму[105]:

Такої свавільної пропаганди і такої кількості брехні я не пригадаю з найкращих брежнєвських часів. Та й з тим не порівняти: можливостей тоді було менше. Хлопці, ви чого домагаєтеся? Створення громадської думки для введення військ на територію суверенної держави? Відрубати Крим?

Оригінальний текст (рос.)
Такой разнузданной пропаганды и такого количества вранья я не припомню с лучших брежневских времен. Да и то не сравнить: возможностей тогда было меньше. Ребята, вы чего добиваетесь? Создания общественного мнения для ввода войск на территорию суверенного государства? Оттяпать Крым?

Спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко (уродженка Західної України, місто Шепетівка, Хмельницька область) виступила з заявою про можливість введення обмеженого контингенту військ Росії на територію Криму для забезпечення безпеки Чорноморського флоту та росіян, які знаходяться на території автономії. За словами Матвієнко таке рішення може бути ухвалене на прохання кримського уряду[106].

1 березня 2014 року Рада Федерації одноголосно прийняв відповідну постанову, що дозволяє введення російських військ на територію Криму. При цьому російські ЗМІ промовчали, що рішення було прийнято голосами 90 сенаторів[107] при номінальній кількості членів Ради Федерації — 166. Таким чином, реально підтримали можливість введення російських військ на територію сусідньої суверенної держави тільки 54,12 % сенаторів. Інші або були відсутні на засіданні, або ухилилися від голосування.

Міжнародна реакція

Телефонна розмова Президента США Барака Обами з Президентом Росії Володимиром Путіним

Військова агресія вважається міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, анексія Криму є порушенням низки міжнародних договорів[108]. Зокрема порушені:

Заяви урядів

  • Туреччина МЗС Туреччини 27 лютого виступило з заявою, у якій висловилося у необхідності знаходження шляхів подолання кризи у рамках територіальної цілісності та конституційного ладу в Україні[112]. Задля сприяння стабілізації у Криму 1 березня автономію має намір відвідати Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу[113]. 6 березня 2014 року МЗС Туреччини охарактеризувало можливий референдум в Криму як «небезпечний та неправильний крок».
  • Німеччина Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила занепокоєння ситуацією, що склалася в Криму. За словами радника Меркель, вона наголосила на необхідності «утриматися від кроків, які б ставили під питання єдність України», крім того Канцлер мала телефонну розмову з Президентом Росії Володимиром Путіним, котрий повідомив, що поважає територіальну цілісність України[114].
  • Литва МЗС Литви наголосило на неприпустимості зовнішнього втручання у політичну кризу в Україні, назвало захоплення адміністративних будівель у Криму провокацією та закликало Росію відмежуватися від сепаратистських закликів у Криму[115]. Литовське МЗС також викликали посла Росії у Литві Олександра Удальцова, щоб висловити стурбованість ситуацією в Україні[116].
  • Білорусь Президент Білорусі Олександр Лукашенко висловився на підтримку територіальної цілісності України[117]. Проте сам він визнає де-факто чи де-юре Крим російською територією, аргументуючи це виною українських політиків, що вивели звідти українських військовослужбовців: «Ви цими діями просто здали Крим Росії.» — цитата О. Лукашенка в інтерв'ю С. Шустеру.
  • Швеція Прем'єр-міністр Швеції Фредрік Райнфельдт 2 березня в інтерв'ю Шведському радіо заявив: «Можна зрозуміти, що Росія діє через турботу про російську меншину в Криму та східній Україні, але не можна зрозуміти способу, яким вони це роблять. Звичайно, є методи проведення переговорів з українським урядом для заспокоєння ситуації.»[118] Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт назвав ситуацію у Криму тривожною та наголосив, що Росія зобов'язана вивести свої війська до узгоджених місць їхньої дислокації[119].
Реакція світового співтовариства на Кримську кризу
   Заклики до мирного врегулювання конфлікту
   Підтримка територіальної цілісності України
   Засудження дій Росії
   Засудження військової інтервенції Росії
   Підтримка дій Росії та/або засудження дій українського уряду
   «Визнання інтересів усіх сторін конфлікту»
   Україна
   Росія
   Позиція не визначена
Ми вкрай занепокоєні нестабільною ситуацією в Криму. Потрібно зробити все для зниження напруженості та розвитку діалогу між сторонами. Ми підтримуємо територіальну цілісність країни. Ми закликаємо всі сторони в Україні утримуватися від будь-яких дій, які могли б поставити під сумнів цю територіальну цілісність[121].
  • США Президент США Барак Обама застеріг Росію від військового втручання на територію України, зазначивши, що «будь-яке порушення суверенітету України та територіальної цілісності буде глибокою дестабілізацією, що не є в інтересах України, Росії чи Європи», та повідомивши про можливу відплату «за будь-яке військове втручання в Україні»[122].
  • США Директор ЦРУ Джон Бреннан 3 березня 2014 повідомив[123], що військова присутність Росії, включно з військовими, які проникли на територію Криму останніми днями, не перевищує дозволеної чисельності військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації на території України — 25 тисяч осіб, відповідно до Додатку № 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією «Про параметри поділу Чорноморського флоту» від 28.05.97., тому спецслужбам важко дати обґрунтоване підтвердження порушення Росією договору, як це було попередньо заявлено представниками Адміністрації, тим більше маючи в Києві лише 2-3 працівників ЦРУ.
  • США в липні 2018 перед зустріччю президенті США і Росії Дональда Трампа та Володимира Путіна в Гельсінкі, американський президент допускав висловлювання, які свідчили про можливість перегляду в майбутньому політики США щодо невизнання спроби анексії Криму.

Представник НАТО повідомив[126]:

Рада НАТО в понеділок вирішила провести розвідувальні польоти AWACS над Польщею і Румунією в рамках зусиль НАТО у спостереженнях за кризою в Україні. Всі розвідувальні польоти проводитимуться тільки над територією Альянсу

Резолюція ООН

Рада Безпеки

У Вікіджерелах є

Рада Безпеки ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала Росії про виконання міжнародних зобов'язань, у тому числі, і Будапештського меморандуму підписаного Росією у 1994 році[127].

Резолюція Генеральної Асамблеї

Мапа, що показує результати голосування за Резолюцію:
   За
   Проти
   Утрималися
   Відсутні
   Крим
Докладніше: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України була прийнята 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 — «проти», а 58 країн «утримались».[128] Дане засідання Генасамблеї ООН було скликане спеціально для розгляду питання збройної окупації Росією території України, а саме Кримського півострова.[129]

Визнання

Декілька держав зробило заяви щодо визнання Криму частиною РФ:

Санкції

Докладніше: Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015)

6 березня 2014 року був прийнятий перший етап санкцій, який містив призупинення переговорного процесу Євросоюзу і Росії про пом'якшення візового режиму та нової угоди про партнерство, крім того, під санкції підпадала група можновладців. Також був призупинений процес підготовки до майбутнього саміту G8, в якому мала брати участь Росія.

Приналежність Криму на картах

Періодично набувають розголосу події щодо приналежності Криму на картах. Нью Йорк Таймс у листопаді 2017 року назвав територію Криму спірною, чим викликав реакцію користувачів мережі і заяв МЗС.[136][137]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Росіяни затопили четвертий корабель у Криму. Українська правда. 13 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014.
  2. ↑ Безслідно й без слідства: як у Криму зникли два учасники Майдану. Крим Реалії. 11 Листопада 2015.
  3. ↑ Президент підписав Закон, який визначає 20 лютого 2014 року як дату початку тимчасової окупації території України
  4. ↑ ЗМІ: Рада АРК не може розглянути питання про всекримський референдум — у депутатів немає кворуму
  5. ↑ Гиркин признался, что депутатов Крыма насильно сгоняли голосовать за отделение от Украины, 24.01.15 (рос.)
  6. ↑ Питання Кримського референдуму не залишають вибору — тільки вихід з України,- юрист. Еспресо TV, 6 березня, 2014
  7. ↑ Росія оголосила Україні війну // Українська правда. — Субота, 01 березня 2014, 17:23.
  8. ↑ Турчинов доручив привести ЗСУ у повну бойову готовність
  9. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України
  10. ↑ Україна ніколи не визнає анексію Криму Росією — Яценюк
  11. ↑ Генассамблея ООН приняла резолюцию в поддержку территориальной целостности Украины. // ИТАР-ТАСС. 27 березня 2014.
  12. ↑ ПАСЕ осудила Россию за присоединение Крыма. Интерфакс, 09.04.2014
  13. ↑ ПАСЕ приняла резолюцию с осуждением аннексии Крыма Россией. www.unian.net. 9 квітня 2014.
  14. ↑ ПАСЕ: Россия должна вывести войска из Крыма. rbc.ru. 9 квітня 2014.
  15. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ОБСЄ не вказано текст
  16. ↑ http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/08/2/91164/Андрій Іванець. Українсько-кримськотатарський союз революційного часу — Українська Правда (укр.)
  17. ↑ 29 квітня 1918 р. до 6-ої години вечора в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські.
  18. ↑ http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/04/2/142216/ Як українська армія захопила Крим. Квітень 1918 року — Українська Правда (укр.)
  19. ↑ http://www.istpravda.com.ua/digest/2015/09/28/148562/ Економічна блокада Криму в 1918 році. Як це робили в Гетьманаті — Українська Правда (укр.)
  20. ↑ http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/04/2/142216/ Як українська армія захопила Крим. Квітень 1918 року — Українська Правда (укр.)
  21. ↑ Н. Стариков, Д. Беляев. «Россия. Крым. История». Стр. 153 (рос.)
  22. ↑ http://www.sobytiya.com.ua/articles/item/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%BE%D1%80-%D0%B2-%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%BC%D1%83-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C-ii-%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%BE%D1%80-1920-1921-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2.html Красный террор в Крыму. Часть II: Террор 1920—1921 годов — Еженедельник «События» (рос.)
  23. ↑ http://maidan.org.ua/arch/krym/1287608017.html А. Э. Шемьи-заде. Крымская АССР — национально-территориальная автономия (рос.)
  24. ↑ Михаил Николаевич Губогло, Светлана Михайловна Червонная. Крымскотатарское национальное движение: Документы, материалы, хроника. Российская академия наук, Центр по изучению межнациональных отношений, Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, 1992. Стр. 72 (рос.)
  25. ↑ http://podpricelom.com.ua/analyze/crimean-assr-autonomy-crimean-tatars.html Крымская АССР — автономия крымских татар? (рос.)
  26. ↑ Олександр Задорожній. Анексія Криму — міжнародний злочин: Монографія (укр.) (стор. 25, 29)
  27. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/942635.html Подія тижня в історії України: «Приєднання Криму до Російської імперії» — Радіо Свобода (укр.)
  28. ↑ http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/10/38319/ Холодна війна за Крим. Як ділили флот у 1990-х — Українська правда (укр.)
  29. ↑ http://24tv.ua/ru/den_v_istorii_konflikt_za_ostrov_tuzla__rf_vpervie_popitalas_zahvatit_krimskuyu_zemlyu_n490789 День в истории. Конфликт за остров Тузла — РФ впервые попыталась захватить крымскую землю — Телеканал новин «24» (рос.)
  30. ↑ Олександр Задорожній. Анексія Криму — міжнародний злочин: Монографія (укр.) (стор. 168, 175)
  31. ↑ Чуркін: Дії РФ легітимні - Янукович звернувся до Путіна із проханням задіяти війська. Укрінформ. 3 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
  32. ↑ Янукович закликав Путіна застосувати збройні сили РФ проти України. ТВi. 3 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
  33. ↑ Янукович підтвердив, що просив Путіна використати війська в Україні. Радіо Свобода. 2 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
  34. ↑ Янукович не имел прав просить Путина ввести войска в Украину – МИД Украины. В Украине. Политика. АиФ Украина. aif.ua. Процитовано 2015-2-17. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  35. ↑ «Він (Янукович) попросив вивезти його до Росії, що ми і зробили», — сказав Путін.
  36. ↑ Згідно Ст.8 п.2. Закону про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України… підлягає схваленню Верховною Радою України
  37. ↑ Мет Бабяк: Російський інсайдер каже, що Путін відкрито планував напад на Україну від 2003 року (англ.)
  38. ↑ Британський дипломат каже, що Україна є пробним майданчиком Путіна в його планах відродження Російської імперії. Charles Crawford: The Telegraph, 15.04.2014 (англ.)
  39. ↑ Агенція Блумберг: Україна каже, російський напад означає війну (англ.)
  40. ↑ Путін оголосив війну. The Wall Street Journal, 2 березня 2014 (англ.)
  41. ↑ Іларіонов: Російські військові планували напад на Україну не менш ніж 11 років
  42. ↑ Крым, Донбасс, Порошенко: какие прогнозы оправдались после Евромайдана - BBC Ukrainian. bbc.co.uk. Процитовано 2015-2-17. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  43. ↑ http://espreso.tv/article/2015/03/16/rokovyny_putinskoho_anshlyusu_krymu_yak_ce_bulo Роковини путінського аншлюсу Криму: Як це було
  44. ↑ http://expres.ua/digest/2014/04/23/105383-medal-povernennya-krymu-perekreslyla-usyu-brehnyu-kremlya Як медаль «За повернення Криму» перекреслила усю брехню Кремля
  45. ↑ Илья Пономарев назвал двух кураторов захвата Крыма Россией
  46. ↑ у Севастополі мітингувальники обрали нового мера — росіянина, і відмовилися платити податки Києву
  47. ↑ «Кримський фронт» і «казакі» блокують Верховну Раду Криму з вимогою незалежності АРК
  48. ↑ У Сімферополі невідомі бойовики захопили парламент та уряд Криму і вивісили над ними прапор РФ
  49. ↑ Депутати ВР Криму призначили референдум щодо статусу автономії
  50. ↑ http://espreso.tv/article/2015/03/16/rokovyny_putinskoho_anshlyusu_krymu_yak_ce_bulo Роковини путінського аншлюсу Криму: Як це було
  51. ↑ Рішення ВР Криму про референдум та відставку уряду сфальсифіковані — ЗМІ, Українська правда, 01.03.2014
  52. ↑ Турчинов підписав указ про незаконне призначення Аксьонова, Українська правда, 01.03.2014
  53. ↑ Партія «Російська єдність», яку він представляє, на виборах до парламенту Криму отримала лише 4 % голосів і 3 депутатських крісла
  54. ↑ а б Путін оголосив Україні війну
  55. ↑ Російські десантники у формі «Беркута» захоплювали Крим, дехто тепер на Донбасі, 3 вересня 2014, УП
  56. ↑ Командующего ЧФ РФ обвиняют в захвате Крыма, — прокурор, 01.10.2016
  57. ↑ Впервые названы подразделения Вооруженных сил РФ, аннексировавших Крым, 01 жовтня 2016 — 18:12
  58. ↑ Военная прокуратура Украины обнародовала список российских подразделений, оккупировавших Крым, 02.10.2016
  59. ↑ Спикер: возврат Крыма в состав Украины на прежних условиях невозможен. // РИА Новости. 11 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  60. ↑ ЦИК РФ направит восемь представителей регионов на референдум по статусу Крыма. // ИТАР-ТАСС. 11 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  61. ↑ Парламент Крыма принял Декларацию о независимости АРК и г. Севастополя. // Пресс-центр Верховного Совета Автономной республики Крым. 11 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  62. ↑ Українська правда: Маріонеткова Рада Криму призначила референдум про входження в РФ на 16 березня
  63. ↑ Референдум о статусе Крыма назначен на 16 марта — РИА Новости (6 березня 2014)
  64. ↑ ЦВК наголошує, що місцевий референдум в Криму неможливий — Українська правда (3 березня 2014)
  65. ↑ Мінюст дав оцінку рішенням про референдуми у Криму та Донецьку: нелегітимні
  66. ↑ Турчинов офіційно зупинив «референдум» Криму. КС уже взявся за подання
  67. ↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями виконувача обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» (справа про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим) (Справа № 1-13/2014) від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014
  68. ↑ Радбез ООН не визнає «референдум» у Криму
  69. ↑ Анексію Криму підтримали європейські неонацисти та комуністи (документ)
  70. ↑ Кримські татари бойкотували «референдум»
  71. ↑ У Криму зосереджено до 30 тисяч російських військових ZN.UA, 7 березня 2014.
  72. ↑ Голова Центрвиборчкому Курултаю: «референдум» фальсифікований Радіо свобода, 16 березня 2014 р.
  73. ↑ По итоговым данным, за воссоединение с РФ проголосовали 96,77 % принявших участие в референдуме жителей Крыма — Малышев
  74. ↑ Держдума проголосувала за анексію Криму / 5 канал, 20 березня 2014, 15:56
  75. ↑ У депутата Госдумы, проголосовавшего против аннексии Крыма, начались проблемы (рос.)
  76. ↑ Рада Федерації одностайно «включила» Крим і Севастополь в РФ / УП, 21 березня 2014, 11:08
  77. ↑ Республика Крым и Севастополь включены в перечень субъектов РФ в Конституции России
  78. ↑ Эксперты назвали 12 фактов, как медаль «За возвращение Крыма» подставила РФ. 21.04.2014. Процитовано 22.04.2014.
  79. ↑ Стаття 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони „Крим“ та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»
  80. ↑ Проект Закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо відповідальності за публічне заперечення чи виправдання військовій агресії Російської Федерації по відношенню до України у 2014—2015 роках)» на сайті Верховної Ради України
  81. ↑ Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова
  82. ↑ В России признали, что курортный сезон в Крыму сорван
  83. ↑ «УДАР»: В Крыму сорван туристический сезон и посевная — вот, что уже получили крымчане от военной интервенции
  84. ↑ Русский рай в Крыму пока отменяется
  85. ↑ В Севастополе, Ялте и Симферополе закрыли «МакДональдс» — здоровее будем
  86. ↑ В Севастополе и Крыму закрывают брендовые магазины обуви и одежды: Intertop, Timberland, Zara, Armani Jeans
  87. ↑ Аэропорт Бельбек в Севастополе будет принимать только чартерные и бизнес-авиарейсы
  88. ↑ Пропало все. Бизнес уходит из Крыма, курортный сезон почти сорван
  89. ↑ Райффайзен банк закрывает филиалы в Севастополе и Крыму
  90. ↑ У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. ZN.UA. 16.05.2014.
  91. ↑ Кравчук, Кучма і Ющенко кажуть про втручання Росії у справи Криму. BBC Україна. 26 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  92. ↑ Янукович вважає себе президентом. Deutsche Welle. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  93. ↑ МЗС України протестує проти дій російських військових. Українська правда. 28 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  94. ↑ Україна звернулася до держав-гарантів її безпеки. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  95. ↑ Турчинов вимагає від Путіна припинити провокацію. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  96. ↑ Турчинов: Росія почала абхазький сценарій в Криму. BBC Україна. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  97. ↑ Меджліс вимагає від військових піти з Криму. Дзеркало тижня. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  98. ↑ Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв. Новий погляд. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  99. ↑ Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри надіслав лист Святішому Патріарху Кирилу. УПЦ МП. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.(рос.)
  100. ↑ У ЧФ РФ переконують, що їхні військові не причетні до блокування аеропорту в Севастополі. Український тиждень. 28 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  101. ↑ Росія готує закон, який дозволить приєднати Крим. Gazeta.ua. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  102. ↑ Путін каже британцям, що війська планував надіслати вже давно. Українська правда. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  103. ↑ http://www.mid.ru/brp_4.nsf/newsline/F2C86A40B49E817544257C8D00485C4F
  104. ↑ http://www.mid.ru/brp_4.nsf/newsline/B6052B3BBA6DA47044257C8D005E0CF0
  105. ↑ Андрей Макаревич обратился к россиянам: Войну с Украиной захотели? 01.03.2014 (рос.)
  106. ↑ Рада Федерації: Росія може ввести війська в Крим. Українська правда. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  107. ↑ http://www.novayagazeta.ru/columns/62492.html
  108. ↑ (рос.) РЕЗОЛЮЦИЯ ПА ОБСЕ «ОЧЕВИДНОЕ, ГРУБОЕ И НЕИСПРАВЛЕННОЕ НАРУШЕНИЕ ХЕЛЬСИНКСКИХ ПРИНЦИПОВ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИЕЙ»
  109. ↑ Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Заключний акт. Гельсінкі, 1 серпня 1975
  110. ↑ Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією
  111. ↑ Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)
  112. ↑ Туреччина зробила заяву щодо Криму. Високий замок. 27 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  113. ↑ Міністр закордонний справ Туреччини завтра прилетить у Крим. Високий замок. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  114. ↑ Меркель дуже занепокоєна подіями в Криму. УТР. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  115. ↑ Литва закликає Росію відсторонитися від сепаратистів у Криму. ТВi. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  116. ↑ Литва викликала посла Росії через Крим. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  117. ↑ Дзеркало тижня: Лукашенко повідомив Кучмі про підтримку територіальної цілісності України
  118. ↑ Swedish PM: Russian worries 'understandable' — The Local
  119. ↑ Карл Більдт закликав Росію терміново повернути війська у Криму до місць. iPress. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  120. ↑ Глави МЗС Німеччини, Польщі і Франції стурбовані ситуацією в Криму. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  121. ↑ Франція, Німеччина та Польща занепокоєні ситуацією в Криму. Телеканал новин 24. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  122. ↑ Обама застерігає Росію від застосування сили в Україні. День. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  123. ↑ CIA reportedly says Russia sees treaty as justifying Ukraine moves. LA Times (англ.). 3 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  124. ↑ Трамп про ймовірність визнання США анексованого Криму частиною Росії: «Подивимося» / УНІАН, 30 червня 2018
  125. ↑ Генсек Ради Європи закликав до деескалації ситуації в Криму. Укрінформ. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  126. ↑ НАТО готовит самолеты для наблюдения за ситуацией в Украине
  127. ↑ Радбез ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала усім, зокрема Росії, про виконання міжнародних зобов'язань. Укрінформ. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  128. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України Українська правда, 27 березня 2014 р.
  129. ↑ Генеральна напівпідтримка Українська правда, 27 березня 2014 р.
  130. ↑ Afghan president Hamid Karzai backs Russia's annexation of Crimea. The Guardian. 24 March 2014. Процитовано 30 November 2014.
  131. ↑ Visiting Russia, Fidel Castro's Son Scoffs at U.S. Sanctions Over Crimea. The Moscow Times.
  132. ↑ Nicaragua recognizes Crimea as part of Russia. Kyiv Post. 27 March 2014.
  133. ↑ КНДР одобрила присоединение Крыма к России. Lenta.ru. 30 December 2014.
  134. ↑ Russian Federation Council ratifies treaty on Crimea's entry to Russia. itar-tass.com. 21 March 2014
  135. ↑ а б Gunmen Seize Government Buildings in Crimea. The New York Times. 27 February 2014. Процитовано 1 March 2014. Masked men with guns seized government buildings in the capital of Ukraine's Crimea region on Thursday, barricading themselves inside and raising the Russian flag after mysterious overnight raids that appeared to be the work of militant Russian nationalists who want this volatile Black Sea region ruled from Moscow.
  136. ↑ Козырева, Марина. «Если я угоню машину, она тоже будет спорной?» – из крымских сетей. Крым.Реалии (рос.). Процитовано 15 листопада 2017.
  137. ↑ The New York Times прокоментувала карту зі “спірним” Кримом. Українська правда. Процитовано 15 листопада 2017.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Російська окупація Криму
  Крим у темах
Політичний устрій
Історія
Боспорська держава • Херсонес Таврійський • Римська доба • Скіфія • сармати • кримські готи • гуни • Хозарський каганат • Тмутороканське князівство • половці • Феодоро • Генуезькі колонії • Кримське ханство • анексія Російською імперією • Кримська війна • Таврійська область • Таврійська губернія • Кримська ДР • РСР Тавриди • крайові уряди (перший • другий) • Кримська РСР • Кримська АРСР • битва за Крим • депортація кримських народів (кримських татар) • масове перейменування населених пунктів • Кримська область • передача до складу УРСР • Повернення кримських татар із депортації • АР Крим • Республіка Крим • Тимчасова окупація Росією • Кримський федеральний округ • Резолюція ГА ООН № 68/262
Географія
місцевий час • кордони • геологія • рельєф (Кримські гори • Роман-Кош • каньйони • яйла) • узбережжя (Чорне море • Азовське море • пляжі • Південне узбережжя • Керченський півострів • Тарханкутський півострів • Арабатська стрілка • Перекопський перешийок • миси) • клімат • річки (Салгир) • водоспади (Джур-Джур) • озера (Сиваш) • флора • фауна (ссавці • птахи • плазуни • амфібії • риби • комахи) • охорона природи (Кримський заповідник) • пам'ятки природи
Економіка
Населення
Культура
Інше

Шаблон:Кримська криза

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Криму&oldid=23623199