Транспорт Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Транспорт у Польщі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Польщі M:
Транспортна система Польщі (англ.)
Транспортна система Польщі (англ.)
Територія
Площа 312,7 тис. км² (70-те)
Рельєф рівнинний
Найвища точка гора Риси (2499 м)
Повітряний
Аеропортів 126 (47-ме)
Наземний
Автошляхів 412,0 тис. км (17-те)
Залізниць 19,8 тис. км (16-те)
Водний
Узбережжя 440 км
Головний порт Ґданськ
Водних шляхів 3,9 тис. км (27-ме)
Трубопровідний
Трубопроводів 16,35 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство інфраструктури та будівництва
Голова міністр Андрей Адамчук

Транспорт Польщі представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 312 685 км² (70-те місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 635 км, зі сходу на захід — 690 км[2][3]. Географічне положення Польщі дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Західної, Центральної та Східної Європи; морські транспортні шляхи в акваторії Балтійського моря[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Польщі, станом на 2012 рік, дорівнює 412 035 км, з яких 280 719 км із твердим покриттям (2 418 км швидкісних автомагістралей) і 131 316 км без нього (16-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 19 837 км (16-те місце у світі), з яких 395 км широкої 1524-мм колії, 19 442 км стандартної 1435-мм колії (11 899 км електрифіковано)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 126 аеропортів (47-ме місце у світі), з них 87 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 39 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 30 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 36 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 10 (17);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 6 (21)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 6 авіапідприємств, які оперують 92 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 4,8 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 120,0 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 6 гелікоптерних майданчиків[1].

Польща є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — SP, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Польщі мають літерний код ІКАО, що починається з — EP[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Ґданськ, Ґдиня, Свіноуйсьце. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Свіноуйсьце.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 9 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (118-те місце у світі), з яких: суховантажів — 7, танкерів для хімічної продукції — 1, вантажно-пасажирських суден — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 106 (Антигуа і Барбуди — 2, Багамських Островів — 34, Кіпру — 24, Ліберії — 13, Мальти — 21, Сент-Вінсенту і Гренадин — 3, Вануату — 9)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2009 року становила 3 997 км (27-ме місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Одра з притоками Варта, Нотець і Вісла з притокою Західний Буг, а також канали, що сполучають їх.

Головні річкові порти країни: Щецин на Одері.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Польщі, станом на 2013 рік, становила 14 198 км; нафтогонів — 1 374 км; продуктогонів — 777 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури та будівництва. Станом на 23 грудня 2015 року міністерство в уряді Беати Шидло очолював Андрей Адамчук[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Poland : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Poland : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]