Населення Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Польщі
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 38,562 млн осіб
Густота 126,1 особи/км²
Природний приріст -0,09 ‰
Народжуваність 9,74 ‰
Смертність 10,19 ‰
Середня тривалість життя 77,4 року
 • чоловіків 73,53 року
 • жінок 81,5 року
Смертність немовлят 4,5 ‰
Коефіцієнт міграції 0,46 ‰
Вікова структура
до 14 років 14,7 %
15–64 років 69,63 %
старіші за 65 років 15,67 %
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,64 чол./жін.
Етнічні групи
Нація поляки
Найбільший етнос поляки
Національні меншини силезці, німці, українці
Мови
Офіційна польська
Також у побуті сілезька, кашубська

Населення Польщі. Чисельність населення країни 2015 року становила 38,562 млн осіб (35-те місце у світі)[1]. За кількістю населення Польща посідає 6-те місце серед країн Європейського Союзу. Чисельність поляків стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,74 ‰ (200-те місце у світі), смертність — 10,19 ‰ (39-те місце у світі), природний приріст — -0,09 % (206-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Польща має одні з найгірших демографічних показників в ЄС.

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Польщі, станом на 2015 рік, дорівнює 9,74 ‰ (200-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,33 дитини на одну жінку (216-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,9 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Польщі 2015 року становила 10,19 ‰ (39-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,09 % (депопуляція) (206-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Польщі, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Польщі становить 40,3 року (46-те місце у світі): для чоловіків — 38,6, для жінок — 42 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,4 року (71-ше місце у світі), для чоловіків — 73,53 року, для жінок — 81,5 року[1].

Вікова структура населення Польщі, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 14,7 % (2 915 674 чоловіка, 2 753 218 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,52 % (2 279 404 чоловіка, 2 163 621 жінка);
  • дорослі віком 25-54 роки — 43,56 % (8 471 593 чоловіка, 8 326 656 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 14,54 % (2 645 228 чоловіків, 2 962 305 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,67 % (2 362 421 чоловік, 3 682 069 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,0; коефіцієнт розлучуваності — 1,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 27 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29,1 року, жінки — 26,7 року, загалом — 27,9 року (дані за 2014 рік)[3].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 126,1 особи/км² (91-ше місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно в сільських регіонах, міське населення концентрується в агломераціях Кракова і Сілезії на півдні, Варшави і Лодзя в центрі, Гданська на півночі.

Урбанізація[ред.ред. код]

Польські міста (пол.)
Докладніше: Міста Польщі

Польща високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. З року в рік кількість міського населення меншає і, відповідно, збільшується сільське. Згідно з даними, які подає Центральний статистичний офіс Польщі, найбільша кількість людей 2008 року переселилась до сіл в 9 воєводствах. На території країни розміщено 9 міських агломерацій, кожна з яких має близько 2 млн чоловік. Вплив столиці на життя країни дещо нижчий, ніж в інших країнах регіону, що пояснюється наявністю кількох розвинутих промислових центрів.

Головні міста держави: Варшава (столиця) — 1,722 млн осіб, Краків — 760,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,46 ‰ (134-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 12,3 тис. біженців з Росії, 71,3 тис. українців очікують на легалізацію свого перебування[1].

У країні мешкає 10,85 тис. осіб без громадянства[1].

Польща є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2016 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
поляки
  
96.9%
сілезці
  
1.1%
німці
  
0.2%
українці
  
0.1%
інші
  
1.7%
Докладніше: Народи Польщі

Головні етноси країни: поляки — 96,9 %, сілезці — 1,1 %, німці — 0,2 %, українці — 0,1 %, інші — 1,7 % (оціночні дані за 2011 рік)[1]. Згідно перепису 2002 року, 96,74 % опитаних ідентифікували себе як поляки, 2,03 % осіб не змогли відповісти на запитання стосовно свого походження. Примітно, що тільки 1,23 % осіб свою національність не вважають польською.

Національний склад воєводств Польщі за переписом 2002 року[5]
Воєводство Населення загалом Поляки % Сілезці % Німці % Білоруси % Українці % Цигани % Литовці % Кашуби % Інші % Не вказали %
Нижньосілезьке 2 907 212 2 849 627 98,0 99 2 158 0,1 150 1 859 0,1 1 331 62 9 3 457 0,1 45 366 1,6
Куявсько-Поморське 2 069 321 2 043 240 98,7 13 717 83 191 635 24 29 1 019 0,1 23 343 1,1
Лодзинське 2 612 890 2 562 281 98,1 22 325 100 290 1 029 32 4 2 148 0,1 46 612 1,8
Люблінське 2 199 054 2 171 415 98,7 9 112 207 694 677 12 4 1 177 0,1 24 729 1,1
Любуське 1 008 954 985 914 97,7 20 651 0,1 68 769 0,1 277 24 1 771 0,1 19 663 1,9
Малопольське 3 232 408 3 191 026 98,7 74 261 62 754 1 678 0,1 25 4 3 881 0,1 33 050 1,0
Мазовецьке 5 124 018 4 947 397 96,6 66 574 761 1 281 1 310 132 31 9 126 0,1 163 228 3,2
Опольське 1 065 043 869 258 81,6 24 199 2,3 106 855 10,0 20 275 861 0,1 8 3 1 108 0,1 62 443 5,9
Підкарпатське 2 103 837 2 079 208 98,8 12 116 27 3 271 0,2 717 3 1 1 273 0,1 19 055 0,9
Підляське 1 208 606 1 135 347 93,9 4 85 46 420 3,8 1 441 0,1 369 5 156 0,4 3 1 702 0,1 18 060 1,5
Поморське 2 179 900 2 123 753 97,4 45 2 319 0,1 166 2 987 0,1 196 83 4 897 0,2 1 794 0,1 43 606 2,0
Сілезьке 4 742 874 4 362 979 92,0 148 544 3,1 31 882 0,7 136 660 1 209 56 46 3 774 0,1 193 552 4,1
Свентокшиське 1 297 477 1 278 011 98,5 3 70 13 141 339 5 0 562 18 328 1,4
Вармінсько-Мазурське 1 428 357 1 387 297 97,1 5 4 535 0,3 274 12 009 0,8 435 102 8 863 0,1 22 815 1,6
Великопольське 3 351 915 3 328 189 99,3 21 1 013 91 392 1 090 40 11 1 613 19 392 0,6
Західнопоморське 1 698 214 1 668 778 98,3 17 1 224 0,1 159 3 943 0,2 702 82 11 1 584 0,1 21 643 1,3
Польща 38 230 080 36 983 720 96,7 173 153 0,5 152 897 0,4 48 737 0,1 30 957 0,1 12 855 0,03 5 846 0,02 5 062 0,01 35 852 0,1 774 885 2,0

Поляки[ред.ред. код]

Сілезці[ред.ред. код]

Кашуби[ред.ред. код]

Кашуби живуть переважно на півночі Польщі, в Поморському воєводстві. Щодо Кашубів нема єдиної думки, чи є вони окремим Західно-слов'янським народом, чи лише етнографічною групою поляків. Згідно з даними перепису населення Польщі 2002 року, лише 5100 осіб назвали себе Кашубами. Однак, кашубську мову, визнали за рідну 51 000 осіб.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Польщі

Найбільше число українців (39 % від їх загального числа) проживає у Вармінсько-мазурському воєводстві.

Білоруси[ред.ред. код]

Згідно з даними перепису населення Польщі 2002 року, у ній проживало близько 50 тисяч білорусів, головно у Підляському воєводстві. Білоруси офіційно переважають у чотирьох ґмінах Підляського воєводства.

Чехи[ред.ред. код]

Докладніше: Чехи в Польщі

За даними перепису 2002 року в Польщі мешкало 386 чехів. Більшість з них живуть у районі міста Зелюв (Лодзьке воєводство, 81 особа), південно-західній частині Клодзького повіту (Нижньосілезьке воєводство, 47 осіб) та польської частини Тешинської Сілезії (61 чоловік). Також чехи живуть в Варшаві.

До Другої світової війни у Польщі мешкала велика кількість чехів, особливо в районі Зелюва і Волинському воєводстві (1,5 % населення воєводства). Після війни чехи були вигнані з Волині радянською владою, і вони іммігрували в Чехословаччину.

Мови[ред.ред. код]

Мови Польщі (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
польська
  
98.2%
сілезька
  
1.4%
інші
  
0.4%
Докладніше: Мови Польщі

Офіційна мова[6]: польська — розмовляє 98,2 % населення. Інші регіонально поширені мови: сілезька — 1,4 %, кашубська, чеська, ідиш, іврит, білоруська, литовська, німецька, вірменська, російська, татарська, словацька й українська, що окрім українців, слугують також мовою спілкування караїмів, лемків і ромів (дані на 2011 рік). Польща, як член Ради Європи, 12 травня 2003 року підписала і ратифікувала 12 лютого 2009 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 червня 2009 року). Регіональними мовами визнані: білоруська, чеська, іврит, ідиш, караїмська, кашубська, литовська, лемківська, німецька, вірменська, циганська, російська, словацька, татарська, українська[7].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Польщі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
87.2%
православні
  
1.3%
інші
  
0.8%
агностики
  
10.8%
Докладніше: Релігія в Польщі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 87,2 % (римо-католицтво — 86,9 %, греко-католицтво і григоріанство — 0,3 %), православ'я — 1,3 % (Польська православна автокефальна церква), п'ятидесятництво — 0,4 %, інші — 0,4 % (Свідки Єгови, буддизм, кришнаїзм, вайшнавізм, іслам, юдаїзм, мормони), не визначились — 10,8 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Польщі

Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,9 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,8 % ВВП країни, станом на 2012 рік (65-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,22 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,4 % ВВП країни (89-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,5 ‰ (182-ге місце у світі); хлопчиків — 4,89 ‰, дівчаток — 4,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 3 випадків на 100 тис. народжень (175-те місце у світі)[1].

Польща входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: кліщовий енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, це 0,07 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (115-те місце у світі)[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27 % (56-те місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,3 % населення в містах і 96,9 % в сільській місцевості; загалом 98,3 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,5 %, в сільській місцевості — 96,7 %, загалом по країні — 97,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 43,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 22,3 %, або 4,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 17,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 25,6 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 26,221 млн унікальних інтернет-користувачів (22-ге місце у світі), що становило 68 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 18,29 млн осіб (33-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 12,6 %; промисловість і будівництво — 30,4 %; сфера послуг — 57 % (2012)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 10,6 % працездатного населення, 2014 року — 12,3 % (122-ге місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 23,9 %, серед юнаків — 22,7 %, серед дівчат — 25,5 % (34-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незважаючи на заходи уряду по боротьбі з обігом наркотиків і міжнародному обміну інформацією щодо транскордонної злочинності, країна залишається значним виробником синтетичних наркотиків на міжнародному ринку; невеликий перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну і південноамериканського кокаїну до Західної Європи[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Польщі докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[8][9].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,64 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Польщі
Рік Населення Зміна
1950 24 824 000
1955 27 281 000 +9.9%
1960 29 561 000 +8.4%
1965 31 496 000 +6.5%
1970 32 526 000 +3.3%
1975 34 022 000 +4.6%
1980 35 578 000 +4.6%
1985 37 203 000 +4.6%
1990 38 119 000 +2.5%
1995 38 588 000 +1.2%
2000 38 649 000 +0.2%
2005 38 166 000 −1.2%
2010 38 530 000 +1.0%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[10].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

2002 року відбувся Національний перепис населення.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах (англ.) Poland // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  3. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  4. (англ.) International Organization for Migration.
  5. (англ.) (пол.) Статистичні дані на сайті pop-stat.mashke.org
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  8. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  9. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  10. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]