Очікує на перевірку

Населення Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зміни населення
Рік Населення Зміна
поч. XII ст 30 000−35 000 —
1481 5000 +-35083.3%
1552 6000 +20.0%
1571 12 000 +100.0%
1742 15 000 +25.0%
1770 20 000 +33.3%
1771 17 000 −15.0%
1806 27 200 +60.0%
1811 23 300 −14.3%
1840 44 700 +91.8%
1863 68 400 +53.0%
1865 71 365 +4.3%
1874 116 774 +63.6%
1897 247 723 +112.1%
1905 333 000 +34.4%
1913 595 000 +78.7%
1919 544 369 −8.5%
1923 422 975 −22.3%
1926 512 088 +21.1%
1931 586 000 +14.4%
1933 608 000 +3.8%
1937 775 850 +27.6%
1939 846 724 +9.1%
1943 180 000 −78.7%
1959 1 104 334 +513.5%
1964 1 292 000 +17.0%
1970 1 631 908 +26.3%
1979 2 143 855 +31.4%
1981 2 248 000 +4.9%
1989 2 587 945 +15.1%
2001 2 611 327 +0.9%
2008 2 740 233 +4.9%
2014 2 868 702 +4.7%
2019 2 966 278 +3.4%

Київ — найбільше місто в Україні та сьоме в Європі за кількістю жителів, станом на 1 грудня 2019 року його населення становило 2,966 млн. (майже 7 % населення України)[1]. За останні десять років населення міста зросло майже на 10 %, збільшуючись у середньому на 20—25 тис. осіб щорічно. У 2014 р. чисельність населення Києва збільшилася на 19,7 тис. за рахунок природного й міграційного приросту.[2]

У 2009 році Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінював сукупне населення Києва, разом з незареєстрованими громадянами, у 3 144 тис. осіб[3]. Разом з передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням понад 4 млн мешканців[джерело?].

Основні демографічні показники за січень-грудень 2015 року у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року:[2]
2014 2015
кількість народжених 34 821 ▲ 35 558
коефіцієнт народжуваності 12,1 ▲ 12,3
кількість померлих 29 992 ▲ 30 425
коефіцієнт смертності 10,4 ▲ 10,5
природний рух населення + 4 829 ▲ + 5 133
коефіцієнт природного руху + 1,7 ▲ + 1,8
сальдо міграції + 14 443 ▼ + 13 462
сальдо міграції (на 10 тис. осіб) + 50,2 ▼ + 47,8

Історична динаміка

[ред. | ред. код]

Після 2001 р.

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Києва після 2001-го року:
Г — Голосіївський район
Дар — Дарницький район
Дес — Деснянський район
Дн — Дніпровський район
О — Оболонський район
Печ — Печерський район
Под — Подільський район
Св — Святошинський район
Сол — Солом'янський район
Ш — Шевченківський район

Населення районів Києва[4]

район 2001 2008 2013 динаміка за 2001—2013 рр., %
Голосіївський район  202 993  224 707  239 340  ▲ 17,91
Дарницький район  282 359  302 560  320 234  ▲ 13,41
Деснянський район  336 209  350 084  362 127  ▲ 7,71
Дніпровський район  331 618  340 996  348 804  ▲ 5,18
Оболонський район  306 173  311 947  317 419  ▲ 3,67
Печерський район  131 127  135 994  144 785  ▲ 10,42
Подільський район  180 424  186 708  193 263  ▲ 7,12
Святошинський район  315 410  327 970  337 393  ▲ 6,97
Солом'янський район  287 801  326 725  351 169  ▲ 22,02
Шевченківський район  237 213  232 542  230 489  ▼ 2,83
Київ 2 611 327 2 740 233 2 845 023 ▲ 8,95

Радянські переписи 1959—1989 рр.

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Києва до 2001-го року:
В — Ватутінський район
Дар — Дарницький район
Дн — Дніпровський район
Ж — Жовтневий район
З — Залізничний район
Л — Ленінградський район
Мін — Мінський район
Мос — Московський район
Печ — Печерський район
Под — Подільський район
Р — Радянський район
С — Старокиївський район
Х — Харківський район
Ш — Шевченківський район

Населення районів Києва у 1959—1989 рр.

район 1959 1970 1979 1989
Ватутінський - - - 241,544
Дарницький район 94 111 177 403 248 883 153 761
Дніпровський район - 175 311 281 981 263 488
Жовтневий район 148 323 206 521 158 928 149 189
Залізничний район 106 483 165 293 182 056 194 556
Ленінградський район - - 232 218 283 004
Ленінський район 93 346 84 371 63 970 52 044
Мінський район - - 183 461 290 985
Московський район 151 069 168 616 177 002 194 021
Печерський район 123 184 139 960 135 730 138 103
Подільський район 173 240 167 332 125 076 120 467
Радянський район 81 941 191 526 165 462 147 263
Харківський район - - - 153 966
Шевченківський район 132 637 155 575 189 088 205 554
Київ 1 104 334 1 631 908 2 143 855 2 587 945

Перепис 1939 р.

[ред. | ред. код]

Чисельність населення районів Києва за переписом населення 1939 року.

район населення
Петровський 146 925
Ленінський 108 481
Кагановичський 106 918
Сталінський 97 409
Молотовський 87 651
Кіровський 86 494
Октябрьський 81 388
Залізничний 77 371
Дарницький 54 087
Київ 846 724

Перепис 1926 р.

[ред. | ред. код]

Наявне населення Києва за результатами перепису 1926 р. становило 513 637 осіб (у тому числі 248 612 чоловіків та 265 025 жінок).
Громадян СРСР налічувалося 512 088 осіб, іноземців 1549 осіб (у тому чоловіків 1004, жінок 545).[5]

Київський перепис 1919 р.

[ред. | ред. код]
Районування Києва за міським переписом 1919 року
Населення районів Києва за міським переписом 1919 року

Населення частин та районів Києва за результатами міського перепису населення 23 березня 1919 р.[6]

№
на карті		 частина міста населення,
1919
 I Фундукліївська  33 266
 II Старокиївська  35 986
 III Дворцова  30 964
 IV Троїцька  33 002
 V Тарасівська  32 434
 VI Галицька  31 874
 VII Львівська  36 085
 VIII Гостино-Двірна  30 877
 IX Печерськ  18 050
 X Окраїно-Либідська  32 726
 XI Солом'янська  26 558
 XII Шулявка  22 219
 XIII Лук'янівська  19 040
 XIV Глибочиця  21 120
 XV Плоська  29 614
 XVI Подільська  31 683
 XVII Звіринець  6 510
 XVIII Сирець-Дачна  8 365
 XIX Куренівка-Пріорка  15 466
 XX Слобідки  15 417
 XXI Деміївка  24 974
 XXII Святошино  5 139
 XXIII Пуща-Водиця  2 999
Київ  544 368

Населення деяких місцевостей[6]

на карті місцевість частина міста населення,
1919
к Труханів острів Гостино-Двірна  3 513
д Чоколівка Солом'янська  1 273
е Олександрівська слобідка Солом'янська  1 206
и Батиєва гора Солом'янська  6 941
ж Солом'янка Солом'янська  15 391
з Смуга відчуження (ст. Київ I) Солом'янська  1 747
г Шулявка-Дачна Сирець-Дачна  5 677
в Сирець Сирець-Дачна  2 748
б Куренівка Куренівка-Пріорка  9 348
а Пріорка Куренівка-Пріорка  6 118

Перепис 1897 р.

[ред. | ред. код]

Перепис 1897 р. зафіксував у Києві 247 753 жителів, у тому числі 4 302 іноземних підданих і 10 265 тимчасових мешканців. До складу населення входили і 22 063 військових, які перебували в місті[7].

Власне у Києві проживало 219 482 осіб і ще 28 271 — у передмістях. За чисельністю населення передмістя у 1897 р. розподілялися так[7]:

Найбільш чисельними суспільними станами серед населення Києва у 1897 р. були міщани та селяни, на них припадало майже 80 % населення міста. Інші стани були значно малочисельнішими[7].

  • міщани — 97 801 (39,48 %)
  • селяни — 96 985 (39,15 %)
  • дворяни спадкові — 18 704 (7,55 %)
  • дворяни особисті та чиновники не з дворян — 12 605 (5,09 %)
  • почесні громадяни — 5 067 (2,05 %)
  • купці — 5 064 (2,04 %)
  • іноземні піддані — 4 302 (1,74 %)
  • християнське духовенство — 3 772 (1,52 %)
  • військові козаки — 786 (0,32 %)
  • інородці — 14 (0,01 %)
  • Фінляндські уроженці — 9 (0,01 %)
  • особи що не належали до вказаних станів — 1 708 (0,69 %)
  • особи, що не вказали стан — 906 (0,37 %)

Одноденний перепис 1874 р.

[ред. | ред. код]
Докладніше: Київський одноденний перепис 1874

Населення Києва за результатами одноденного перепису населення, проведеного 2 березня 1874 р., становило 127 251 осіб. У тому числі в місті мешкало 116 774 осіб, а в передмістях — 10 477.
Частини міста у 1874 році за населенням[8]:

Передмістя Києва в 1874 році за населенням[8]:

Національний склад

[ред. | ред. код]
Національний склад Києва в 1874—2001 роках, тис. осіб
Нац-сть 1874[8] (мова) 1897[9](мова) 1917[10] 1919[6] 1926[11] 1939[12] 1959[13] 1970[14] 1979[14] 1989[15] 2001[15]
Українці  38,6  31,43 %  55,1  22,22 %  76,6  16,39 %  128,7  23,64 %  216,5  42,28 %  450,6  53,21 %  663,9  60,11 %  1056,9  64,76 %  1455,6  67,89 %  1863,7  72,45 %  2110,8  82,22 %
Росіяни  58,2  47,42 %  134,3  54,20 %  231,4  49,51 %  232,1  42,65 %  125,5  24,51 %  139,5  16,47 %  254,3  23,02 %  373,6  22,89 %  474,4  22,13 %  536,7  20,87 %  337,3  13,14 %
Євреї  12,9  10,53 %  30,0  12,08 %  87,2  18,66 %  114,5  21,07 %  140,3  27,40 %  224,2  26,48 %  153,5  13,90 %  152,0  9,31 %  132,2  6,17 %  100,6  3,91 %  17,9  0,70 %
Поляки  7,9  6,41 %  16,6  6,69 %  36,8  6,77 %  13,7  2,68 %  11,8  1,39 %  8,5  0,77 %  9,7  0,59 %  10,5  0,49 %  10,4  0,40 %  6,9  0,30 %
Усього  122,7 100%  247,7 100%  467,4 100%  544,4 100%  512,1 100%  846,7 100%  1104,3 100%  1631,9 100% 2143,9  100%  2572,2 100%  2567,9 100%

Опитування 2017

[ред. | ред. код]

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 91% населення Києва, росіяни — 7%, інші народності - 2%.[16]

Перепис 2001 р.

[ред. | ред. код]

Національний склад населення міста Київ у 2001 р.[17]

№ Національність Кількість осіб Відсоток до загальної кількості
1  Українці  2 110 767  82,24 %
2  Росіяни  337 323  13,14 %
3  Євреї  17 962  0,70 %
4  Білоруси  16 549  0,64 %
5  Поляки  6 924  0,27 %
6  Вірмени  4 935  0,19 %
7  Азербайджанці  2 567  0,10 %
8  Татари  2 451  0,10 %
9  Грузини  2 352  0,09 %
10  Молдовани  1 927  0,08 %
11  Болгари  1 524  0,06 %
12  Араби  1 426  0,06 %
13  Німці  1 123  0,04 %
14  Греки  901  0,04 %
15  Узбеки  688  0,03 %
16  Китайці  505  0,02 %
 Інші  11 134  0,43 %
 Нац-сть не вказано  45 895  1,79 %
 Разом  2 566 953  100 %

Перепис 1989 р.

[ред. | ред. код]

Національний склад Києва за даними Всесоюзного перепису населення 1989 р.[18]

Перепис 1970 р.

[ред. | ред. код]

Національний склад Києва за даними Всесоюзного перепису населення 1970 р.[19]

Перепис 1959 р.

[ред. | ред. код]

Національний склад Києва за даними Всесоюзного перепису населення 1959 р.[20]

Перепис 1939 р.

[ред. | ред. код]

За даними Всесоюзного перепису населення 1939 р. найбільш чисельними національностями Києва були[21]:

Національний склад населення районів Києва за даними перепису 1939 р., %

район населення українці євреї росіяни поляки інші/не вказали
національність
Петровський  146 925  50,2  33,6  12,7  0,9  2,5
Ленінський  108 481  35,5  46,1  14,9  1,2  2,2
Кагановичський  106 918  54,8  27,6  14,3  1,4  1,9
Сталінський  97 409  44,8  32,9  18,0  1,7  2,5
Молотовський  87 651  56,6  19,8  19,7  1,5  2,5
Кіровський  86 494  55,9  20,2  20,1  1,4  2,3
Октябрьський  81 388  61,6  14,7  18,7  1,8  3,3
Залізничний  77 371  60,6  18,0  17,0  1,9  2,4
Дарницький  54 087  75,5  4,6  16,4  0,9  2,6
Київ  846 724  53,2  26,5  16,5  1,4  2,4

Перепис 1926 р.

[ред. | ред. код]

За даними Всесоюзного перепису населення 1926 р. найбільш чисельними національностями Києва були:

Київський перепис 1919 р.

[ред. | ред. код]
Національний склад Києва за даними перепису 1919 року

Національний склад Києва за результатами міського перепису населення 23 березня 1919 р.[6]

Національний склад місцевостей Києва в 1919 р., %[6]

№
на карті		 частина міста населення,
1919		 українці малороси росіяни євреї поляки інші
 I Фундукліївська  33 266  21,7  2,3  40,5  17,4  12,3  5,9
 II Старокиївська  35 986  23,6  1,2  41,4  13,8  14,5  5,5
 III Дворцова  30 964  20,3  1,3  41,3  20,2  9,0  7,8
 IV Троїцька  33 002  13,6  0,3  26,6  51,5  4,5  3,5
 V Тарасівська  32 434  16,2  0,4  36,6  35,0  7,9  3,9
 VI Галицька  31 874  24,6  0,8  46,8  14,0  8,7  5,2
 VII Львівська  36 085  25,7  1,2  50,5  7,3  10,1  5,2
 VIII Гостино-Двірна  30 877  21,2  2,1  45,0  23,9  3,8  4,1
 IX Печерськ  18 050  33,3  1,9  54,0  2,5  4,0  4,4
 X Окраїно-Либідська  32 726  22,8  2,0  52,5  11,7  8,2  2,7
 XI Солом'янська  26 558  35,0  4,6  45,4  5,2  5,8  4,1
 XII Шулявка  22 219  30,9  1,3  48,0  8,4  6,6  4,8
 XIII Лук'янівська  19 040  32,3  2,0  47,2  5,2  7,6  5,8
 XIV Глубочиця  21 120  25,8  1,1  60,9  2,6  3,5  6,1
 XV Плоска  29 614  9,2  0,4  41,8  44,0  2,4  2,1
 XVI Подільська  31 683  9,4  0,5  23,8  62,7  1,7  2,0
 XVII Звіринець  6 510  38,1  1,2  54,5  0,3  2,8  3,1
 XVIII Сирець-Дачна  8 365  28,0  2,1  47,0  1,2  8,6  13,0
 XIX Куренівка-Пріорка  15 466  49,6  4,1  34,0  4,8  3,7  3,8
 XX Слобідки  15 417  24,0  1,6  42,5  27,6  2,4  1,9
 XXI Деміївка  24 974  26,4  1,7  38,5  28,0  3,4  1,9
 XXII Святошино  5 139  36,0  2,7  41,4  3,5  8,5  8,0
 XXIII Пуща-Водиця  2 999  49,2  0,6  27,4  17,0  3,3  2,5
Київ  544 368  23,6  1,5  42,6  21,0  6,8  4,4

Національний склад деяких місцевостей, %[6]

літера
на карті		 місцевість частина міста населення,
1919		 українці малороси росіяни євреї поляки інші
к Труханів острів Гостино-Двірна  3 513  22,9  3,1  61,6  0,9  5,4  6,1
д Чоколівка Солом'янська  1 273  36,6  7,4  47,4  0,5  6,1  1,9
е Олександрівська слобідка Солом'янська  1 206  38,4  0,1  53,7  0,0  5,3  2,5
и Батиєва гора Солом'янська  6 941  34,1  2,0  51,4  0,6  5,8  6,1
ж Солом'янка Солом'янська  15 391  35,2  6,0  40,1  8,5  5,8  4,4
з Смуга відчуження (ст. Київ I) Солом'янська  1 747  32,8  4,7  44,4  0,2  5,1  12,8
г Шулявка-Дачна Сирець-Дачна  5 677  26,0  0,2  48,7  0,6  8,9  15,5
в Сирець Сирець-Дачна  2 748  31,6  6,0  42,8  2,5  7,7  9,4
б Куренівка Куренівка-Пріорка  9 348  34,2  2,5  44,0  6,5  5,0  7,8
а Пріорка Куренівка-Пріорка  6 118  73,2  6,4  13,9  2,2  1,7  2,5

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Київ — найбільше українськомовне місто світу.

Історична динаміка мовного складу (рідної мови) населення Києва за переписами

1874[8] 1897[9] 1926[22] 1959[20] 1970[19] 1979[23] 1989[24] 2001[24]
Українська 31,4 % 22,2 % 27,9 % 42,9 % 50,7 % 53,0 % 57,6 % 72,1 %
Російська 47,4 % 54,2 % 52,3 % 53,9 % 47,5 % 45,0 % 41,1 % 25,3 %
Інша 21,2 % 23,6 % 19,0 % 3,1 % 1,8 % 2,0 % 1,3 % 2,6 %

13 липня 2023 року рішенням Київської міської ради у Києві було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту[25].

За даними Держстату у 2023/24 навчальному році в Києві з 331 774 учнів закладів загальної середньої освіти 331 700 (99,98 %) навчалися в українськомовних класах[26].

Опитування 2024

[ред. | ред. код]

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 73 % населення міста, російською — 54 % (на відміну від опитування попереднього року було дозволено вибір кількох варіантів)[27].

Опитування 2023

[ред. | ред. код]

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023-го року, українською вдома розмовляли 59 % населення міста, російською — 38 %[28].

Опитування 2017

[ред. | ред. код]

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 30 % населення міста, російською — 33%, українською та російською в рівній мірі — 36 %, українською та іншою мовою в рівній мірі — 1 %[16].

Перепис 2001 р.

[ред. | ред. код]
Частка осіб, що назвали рідною мовою українську, у районах Києва за результатами перепису 2001 р.
Частка осіб, що назвали рідною мовою російську, у районах Києва за результатами перепису 2001 р.

Рідна мова за переписом 2001 р. у районах Києва, %[29]

Район Українська Російська
Дарницький 77,9 20,5
Святошинський 77,2 21,5
Голосіївський 75,9 22,2
Деснянський 74,7 23,4
Подільський 73,9 25,0
Дніпровський 71,9 27,1
Оболонський 70,3 23,6
Солом'янський 67,5 30,5
Шевченківський 64,6 32,1
Печерський 60,2 30,7
Київ 72,2 25,3

Рідна мова найбільш чисельних національностей Києва за даними перепису 2001 р.[30]

Своєї
національності		 Українська Російська
Українці  85,7 %  -  14,2 %
Росіяни  91,7 %  7,9 %  -
Євреї  2,4 %  18,9 %  77,9 %
Білоруси  17,7 %  18,4 %  63,3 %
Поляки  7,0 %  62,5 %  29,7 %
Вірмени  39,4 %  11,6 %  48,0 %

Розподіл населення Києва за рідною мовою за результатами перепису 2001 р.[31]

Найбільші мовно-національні групи населення Києва за даними перепису 2001 р.[30]

національність рідна мова чисельність частка у населенні
 українці  українська  1 809 741  70,50 %
 росіяни  російська  309 360  12,05 %
 українці  російська  299 026  11,65 %
 росіяни  українська  26 685  1,04 %
 євреї  російська  13 994  0,55 %
 білоруси  російська  10 481  0,41 %
 поляки  українська  4 325  0,17 %
 білоруси  українська  3 042  0,12 %
 білоруси  білоруська  2 924  0,11 %
 вірмени  російська  2 368  0,09 %
 поляки  російська  2 055  0,08 %
 інше  37 057  1,44 %
 не вказано  45 895  1,79 %

Домашня мова населення Києва за даними соціологічних опитувань, %[32][33]

Центр Разумкова, 2005 IRI, 2015
українська / переважно українська 23,4 27,0
російська / переважно російська 52,2 32,0
обидві мови 23,6 40,0

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 95,52 % мешканців Києва вказали вільне володіння українською мовою, а 76,01 % — російською мовою. 96,78 % мешканців Києва вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Києва за даними перепису населення 2001 р.[34][35]

своєї

національності

українська російська
Українці 98,55 % 72,23 %
Росіяни 97,59 % 79,15 %
Євреї 6,05 % 89,89 % 93,45 %
Білоруси 29,57 % 77,84 % 88,74 %
Поляки 22,30 % 93,78 % 78,06 %
Вірмени 52,75 % 69,77 % 86,55 %
Азербайджанці 65,13 % 61,67 % 82,51 %
Татари 33,46 % 71,73 % 91,76 %
Грузини 55,87 % 67,60 % 85,37 %
Молдовани 49,71 % 77,48 % 83,03 %
Болгари 45,51 % 81,04 % 87,52 %
Араби 76,93 % 33,66 % 72,79 %

Перепис 1970 р.

[ред. | ред. код]

Рідна мова найбільш чисельних національностей Києва за даними перепису 1970 р.[19]

Чисельність Своєї
національності 		Українська Російська Інша
Українці  1056 905  77,4 %  -  22,6 %  0,01 %
Росіяни  373 569  99,0 %  0,9 %  -  0,01 %
Євреї  152 006  8,0 %  0,9 %  91,1 %  0,02 %
Білоруси  17 521  26,4 %  3,4 %  70,1 %  0,03 %
Поляки  9 656  8,4 %  31,5 %  59,7 %  0,4 %
Вірмени  2 976  35,9 %  1,3 %  62,3 %  0,5 %
Татари  2 622  41,3 %  1,4 %  57,0 %  0,3 %
Молдовани  1 769  60,8 %  5,0 %  33,8 %  0,4 %

Перепис 1926 р.

[ред. | ред. код]

Найбільш чисельні мовно-національні групи населення Києва за даними перепису 1926 р.[22]

національність рідна мова чисельність частка
у населенні
 українці  українська  139 468  27,24 %
 росіяни  російська  123 671  24,15 %
 євреї  їдиш  82 127  16,04 %
 українці  російська  74 769  14,60 %
 євреї  російська  56 024  10,94 %
 поляки  польська  7 764  1,52 %
 поляки  російська  4 948  0,97 %
 білоруси  російська  4 410  0,86 %
 німці  німецька  2 332  0,46 %
 німці  російська  1 093  0,21 %
 росіяни  українська  998  0,19 %
 євреї  українська  866  0,17 %
 інші  8 994  1,76 %
 мову не вказано  4 624  0,90 %

Перепис 1897 р.

[ред. | ред. код]

За даними перепису 1897 р. найбільш поширеними рідними мовами у Києві були[9][36]:


Розподіл населення за мовами та суспільними станами[7] (мовні групи з представленістю менше 1 % не показані)

стани чисельність російськомовні україномовні єврейськомовні польськомовні німецькомовні
спадкові дворяни  18 704 62,8 % 4,8 % 29,8 % 1,4 %
особисті дворяни, чиновники  12 605 80,5 % 7,7 % 1,6 % 6,8 % 2,0 %
духовенство  3 772 59,5 % 38,9 %
почесні громадяни  5 067 70,1 % 16,3 % 6,5 % 3,1 %
купці  5 064 45,6 % 3,0 % 44,2 % 1,7 % 3,9 %
міщани  97 801 46,7 % 17,4 % 27,1 % 5,9 % 1,5 %
селяни  96 985 57,4 % 34,2 % 3,2 %
усього  247 723 54,2 % 22,2 % 12,1 % 6,7 % 1,8 %

Найбільші мовно-станові групи населення Києва у 1897 р.[7]

мова стан кількість % населення
російськомовні селяни 55 661 22,5 %
російськомовні міщани 45 648 18,4 %
україномовні селяни 33 170 13,4 %
єврейськомовні міщани 26 474 10,7 %
україномовні міщани 16 973 6,9 %
російськомовні спадкові дворяни 11 741 4,7 %
російськомовні особисті дворяни, чиновники 10 147 4,1 %
польськомовні міщани 5 814 2,3 %
польськомовні спадкові дворяни 5 583 2,3 %
російськомовні почесні громадяни 3 554 1,4 %
польськомовні селяни 3 129 1,3 %
російськомовні купці 2 307 0,9 %
російськомовні християнське духовенство 2 243 0,9 %
єврейськомовні купці 2 238 0,9 %
білоруськомовні селяни 1 796 0,7 %
німецькомовні міщани 1 472 0,6 %
україномовні християнське духовенство 1 467 0,6 %
німецькомовні іноземні піддані 1 310 0,5 %
україномовні особисті дворяни, чиновники 965 0,4 %
україномовні спадкові дворяни 907 0,4 %
польськомовні спадкові дворяни 862 0,3 %
польськомовні іноземні піддані 826 0,3 %
україномовні почесні громадяни 825 0,3 %
білоруськомовні міщани 806 0,3 %
татарськомовні селяни 790 0,3 %
російськомовні військові козаки 736 0,3 %
німецькомовні селяни 683 0,3 %
башкирськомовні селяни 664 0,3 %
російськомовні іноземні піддані 649 0,3 %
чеськомовні іноземні піддані 555 0,2 %
єврейськомовні селяни 452 0,2 %
французькомовні іноземні піддані 379 0,2 %
єврейськомовні почесні громадяни 328 0,1 %
німецькомовні спадкові дворяни 263 0,1 %
німецькомовні особисті дворяни, чиновники 250 0,1 %
єврейськомовні особисті дворяни, чиновники 202 0,1 %
німецькомовні купці 198 0,1 %
чеськомовні міщани 182 0,1 %
татарськомовні міщани 180 0,1 %
чеськомовні селяни 163 0,1 %
польськомовні почесні громадяни 161 0,1 %
україномовні купці 152 0,1 %
німецькомовні почесні громадяни 120 0,0 %
інше інше 3 659 1,5 %
не вказано мову - 163 0,1 %
- не вказано стан 906 0,4 %

Одноденний перепис 1874 року

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Києва за даними одноденного перепису 1874 р.[8]

Релігійний склад

[ред. | ред. код]
Православний Софійський собор
Католицький костел святого Миколая
Велика хоральна синагога на Подолі
Мусульманська мечеть Ар-Рахма

За релігійною ознакою, 2006 року 64 % мешканців Києва назвали себе віруючими. Основну масу віруючих жителів Києва становлять православні християни, які є парафіянами УПЦ КП (67 % віруючих) та УПЦ МП (18 %). Порівняно невелика частина віруючих або належить до яких-небудь інших конфесій (3 %), або взагалі вагаються ідентифікувати себе з якоюсь певною конфесією (12 %)[37].

Кількість зареєстрованих релігійних громад у Києві станом на 2010 р.

Перепис населення Російської імперії 1897 року

[ред. | ред. код]

Релігійний склад Києва за переписом 1897 р.[7]

Релігійний склад основних мовних груп за переписом 1897 р.[7]

Релігійний склад серед вікових груп Києва за переписом 1897 р.[7]

 1—9 років  10—19 років  20—29 років  40—49 років  60—69 років  80—89 років
православні  72,4 %  75,6 %  76,8 %  75,3 %  76,2 %  78,5 %
юдеї  19,4 %  15,7 %  12,7 %  11,2 %  8,4 %  6,8 %
католики  5,7 %  6,4 %  7,8 %  9,9 %  12,0 %  11,6 %

Одноденний перепис 1874 року

[ред. | ред. код]

Релігійний склад Києва за переписом 1897 р.[8]

Мовний склад основних релігійних груп за переписом 1874 р.[8]

  • православні — 99,35 % — україномовні та російськомовні, 0,24 % — польськомовні
  • юдеї — 96,38 % — єврейськомовні, 2,98 % — україно- та російськомовні
  • католики — 74,83 % — польськомовні, 15,88 % — україно- та російськомовні, 4,04 % німецькомовні
  • протестанти — 80,65 % — німецькомовні, 9,80 % — україно- та російськомовні, 2,40 % — польськомовні

Релігійний склад основних мовних груп за переписом 1874 р.[8]

Місце народження населення

[ред. | ред. код]

Більша частина киян не є корінними мешканцями Києва. Так, за переписом 2001 р. більше 52 % населення були народжені не у Києві, а за переписом 1989 р. таких було майже 57 %. Серед народжених за межами Києва найбільш чисельними є уродженці Київської області (12,5 % населення у 2001 р.), а також Житомирської (4,6 %) та Чернігівської (3,8 %) і інших областей центральної України. Чисельною групою є і уродженці Росії, які становили у 2001 р. 8,1 % населення Києва (у 1989 р. ‒ 10,5 %), поступаючись за чисельністю (207 тис.) тільки уродженцям Києва (1230 тис.) та Київської області (321 тис.)

Характерною особливістю останніх десятиліть є:

  • Поступове зростання у населенні питомої ваги уродженців Києва (від післявоєнного мінімуму у 1950—1970х роках до 43 % у 1989 р. і 48 % у 2001 р.)
  • Зменшення питомої ваги уродженців традиційних регіонів-донорів населення, областей центральної України (з 33,3 % у 1989 р. до 30,4 % у 2001)
  • Збільшення питомої ваги уродженців південних, східних та західних областей, що раніше були представлені слабо. Так, частка уродженців цих регіонів зросла з 7,5 % у 1989 р. до 8,6 % у 2001 р. При цьому питома вага уродженців п'яти східних областей зросла з 3,7 % до 4 %, семи західних з 2,2 % до 2,8 %, чотирьох південних з 1,6 % до 1,8 %.
  • Зменшення кількості і питомої ваги уродженців держав СНД, їх частка у населенні з 13,6 % у 1989 р. знизилася до 10,4 % у 2001 р.

Переписи 1989 і 2001 рр.

[ред. | ред. код]
Місце народження населення Києва за переписом 2001 р.
Місце народження населення Києва за переписом 1989 р.

Населення Києва за місцем народження[38][39]

Народилися на території Чисельність, 2001 р. % населення, 2001 р. Чисельність, 1989 р. % населення, 1989 р.
України 2 232 454 87,0 % 2 188 860 84,3 %
м. Києва 1 229 826 47,9 % 1 121 021 43,2 %
Київської області 321 145 12,5 % 387 285 14,9 %
Житомирської області 117 672 4,6 % 128 107 4,9 %
Чернігівської області 97 479 3,8 % 100 871 3,9 %
Черкаської області 65 327 2,5 % 65 024 2,5 %
Вінницької області 61 911 2,4 % 65 010 2,5 %
Хмельницької області 36 978 1,4 % 36 708 1,4 %
Полтавської області 31 938 1,2 % 34 277 1,3 %
Донецької області 30 870 1,2 % 27 726 1,1 %
Сумської області 30 134 1,2 % 29 358 1,1 %
Дніпропетровської області 22 458 0,9 % 20 510 0,8 %
Кіровоградської області 19 300 0,8 % 18 141 0,7 %
Харківської області 19 142 0,7 % 21 036 0,8 %
Луганської області 17 968 0,7 % 15 598 0,6 %
Львівської області 17 616 0,7 % 13 841 0,5 %
Одеської області 14 489 0,6 % 14 793 0,6 %
Рівненської області 13 298 0,5 % 10 598 0,4 %
Запорізької області 12 151 0,5 % 10 748 0,4 %
Автономної Республіки Крим 11 168 0,4 % 9 150 0,4 %
Волинської області 10 970 0,4 % 10 124 0,4 %
Миколаївської області 10 906 0,4 % 9 655 0,4 %
Івано-Франківської області 9 294 0,4 % 6 907 0,3 %
Тернопільської області 8 793 0,3 % 7 424 0,3 %
Херсонської області 8 720 0,3 % 7 271 0,3 %
Закарпатської області 5 889 0,2 % 4 420 0,2 %
Чернівецької області 5 351 0,2 % 4 491 0,2 %
Севастополя (міськрада) 1 661 0,1 % [40]
Інших держав 293 127 11,4 % 406 684[41] 15,7 %
Російської Федерації 207 006 8,1 % 272 836 10,5 %
Білорусі 19 990 0,8 % 29 425 1,1 %
Казахстану 12 035 0,5 % 17 029 0,7 %
Німеччини 7 753 0,3 %
Азербайджану 5 947 0,2 % 6 075 0,2 %
Молдови 5 762 0,2 % 7 026 0,3 %
Узбекистану 5 413 0,2 % 7 782 0,3 %
Грузії 5 237 0,2 % 5 856 0,2 %
Народилися на території 1989 2001
Києва  43,19 %  47,91 %
Київської обл  14,92 %  12,51 %
інших центральних областей  18,40 %  17,93 %
східних областей  3,68 %  3,99 %
західних областей  2,23 %  2,78 %
південних областей  1,57 %  1,82 %

Перепис 1897 року

[ред. | ред. код]

За переписом 1897 р. населення Києва за місцем народження розподілялося так[7]:

  • народжені у Києві та Київському повіті — 79 972 осіб (32,3 %)
  • народжені у інших регіонах — 167 751 (67,7 %), у тому числі:
    • в інших повітах Київської губернії — 44 721 (18,1 %)
    • в інших губерніях сучасної території України — 51 908 (21,0 %)
    • у великоросійських губернії Європейської частини РІ — 41 211 (16,6 %)
    • у білоруських губерніях — 14 649 (5,9 %)
    • у Привислинських губерніях — 4 605 (1,9 %)
    • у губерніях Кавказу — 808 (0,3 %)
    • у Середній Азії — 799 (0,3 %)
    • у губерніях Сибіру — 377 (0,15 %)
    • у Фінляндії — 75 (0,03 %)
    • в інших державах — 3 216 (1,3 %)
      • у тому числі в Австро-Угорщині — 1 408 (0,6 %)

Одноденний перепис 1874 року

[ред. | ред. код]

За даними одноденного перепису населення Києва 1874 р. його населення за місцем народження розподілялося так[8]:

  • народжені в Києві та передмістях — 36 005 осіб (28,3 %)
  • народжені в інших регіонах — 91 103 (71,7 %), у тому числі:
    • у південноросійських губерніях — 57 865 (45,5 %)
    • у великоросійських губерніях — 16 872 (13,3 %)
    • у білоруських губерніях — 10 515 (8,3 %)
    • у Привислинських губерніях — 2 371 (1,9 %)
    • у губерніях Кавказу — 270 (0,2 %)
    • у губерніях Сибіру — 189 (0,15 %)
    • у Фінляндії — 90 (0,1 %)
    • в інших державах — 2 170 (1,7 %)

Частка уродженців Києва у частинах міста за переписом 1874 року[8]

Частка місцевих уродженців у передмістях за переписом 1874 року[8]

Вікова структура

[ред. | ред. код]
Статево-вікова піраміда населення Києва у 2014 р.

Середній вік населення Києва, років[42]

Обидві статі чоловіки жінки
1990  34,0  32,1  35,7
1995  35,3  33,4  37,0
2000  36,8  34,9  38,6
2005  38,1  36,1  39,9
2010  38,8  36,6  40,6
2012  39,1  36,9  40,9

Частка різних вікових груп у населенні за даними переписів

Вік, років 1874 1897 1926 1939 1959 1970 1989 2001
0—19  36,0 %  35,1 %  34,6 %  30,8 %  28,2 %  28,8 %  29,2 %  23,2 %
20—39  43,1 %  43,8 %  41,6 %  42,4 %  37,4 %  36,5 %  34,3 %  32,1 %
40—59  17,0 %  15,9 %  17,9 %  20,4 %  24,4 %  22,8 %  23,7 %  28,5 %
60+  3,9 %  5,1 %  5,8 %  6,5 %  10,0 %  11,8 %  12,7 %  16,2 %
Вік, років 1874 1897 1926 1939 1959 1970 1989 2001
0—9  16,7 %  16,3 %  17,2 %  14,0 %  13,5 %  13,5 %  14,5 %  7,7 %
10—19  19,3 %  18,8 %  19,6 %  18,5 %  14,5 %  15,3 %  14,7 %  15,5 %
20—29  26,3 %  28,8 %  23,5 %  23,0 %  20,4 %  18,9 %  16,4 %  17,7 %
30—39  16,8 %  15,0 %  16,8 %  18,3 %  17,1 %  17,6 %  18,0 %  14,4 %
40—49  10,7 %  9,6 %  11,2 %  11,9 %  13,6 %  13,2 %  12,9 %  16,5 %
50—59  6,3 %  6,3 %  6,8 %  7,9 %  10,8 %  9,6 %  10,7 %  12,0 %
60—69  2,8 %  3,4 %  3,3 %  4,5 %  6,3 %  7,4 %  7,2 %  9,4 %
70—79  0,9 %  1,4 %  1,2 %  1,6 %  3,1 %  3,3 %  4,0 %  5,1 %
80+  0,2 %  0,3 %  0,3 %  0,2 %  0,7 %  1,0 %  1,5 %  1,7 %
вік невідомий  0,1 %  0,1 %  0,3 %  0,0 %  0,0 %  0,1 %  0,0 %  0,0 %
усе населення  100,0 %  100,0 %  100,0 %  100,0 %  100,0 %  100,0 %  100,0 %  100,0 %

Динаміка чисельності вікових груп населення Києва за переписами[43]

Вік, років 1874 1897 1926 1939 1959 1970 1989 2001
0—9  21 233  40 324  95 233  118 244  148 946  219 707  372 972  198 116
10—19  24 578  46 666  108 620  156 370  160 665  250 412  378 816  397 745
20—29  33 447  71 302  130 510  194 806  225 291  308 323  421 387  454 771
30—39  21 326  37 194  92 947  155 226  188 506  287 267  461 857  368 977
40—49  13 611  23 818  61 971  101 101  150 495  215 917  332 910  422 679
50—59  7 970  15 534  37 856  67 178  119 503  156 001  276 442  309 065
60—69  3 506  8 452  18 175  38 400  69 425  121 206  186 059  242 324
70—79  1 154  3 415  6 468  13 206  33 972  54 389  102 181  130 819
80+  300  846  1 405  1 987  7 496  17 113  38 695  42 420
вік невідомий  126  169  1 476  206  43  1 673  896  37
усе населення  127 251  247 720  554 661  846 724  1 104 342  1 632 008  2 572 215  2 566 953

Тривалість життя

[ред. | ред. код]

Населення Києва має найвищу середню очікувану тривалість життя при народженні серед усіх регіонів України. У 2011 році тривалість життя (74,1 років) перевищувала середньоукраїнський показник на 3,1 роки, в тому числі серед чоловіків (70,0 років) на 4 роки, серед жінок (77,9 років) на 2 роки.[44]

Середня очікувана тривалість життя при народженні у Києві, років[44]

обидві статі чоловіки жінки
1995—1996 68,26 63,31 73,24
1996—1997 68,28 63,37 73,22
1997—1998 69,71 65,08 74,13
1998—1999 71,07 66,9 75,07
1999—2000 71,17 66,97 75,22
2000—2001 71,21 67 75,26
2002—2003 71,25 66,31 75,96
2003—2004 71,46 66,6 76,09
2004—2005 71,35 66,37 76,14
2005—2006 71,25 66,2 76,09
2006—2007 71,27 66,26 75,99
2007—2008 71,52 66,5 76,28
2008—2009 72,72 68,04 77,02
2009—2010 73,66 69,35 77,58
2011 74,15 69,96 77,87

Домогосподарства

[ред. | ред. код]

Кількість та розмір

[ред. | ред. код]

Кількість домогосподарств Києва за величиною (кількістю осіб) у 2001 р.[45]

Усього 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10+ Середній розмір
домогосподарства (осіб)
2001  1 016 001  288 208  251 912  247 469  163 059  45 189  14 288  3 744  1 250  481  401 2,5
 28,37 %  24,79 %  24,36 %  16,05 %  4,45 %  1,41 %  0,37 %  0,12 %  0,05 %  0,04 %

Кількість домогосподарств Києва, що складаються більш ніж з 1 особи, за величиною[45]

Усього 2 3 4 5 6 7 8 9 10+ Середній розмір
домогосподарства (осіб)
1979  567 193  164 810  205 480  151 382  36 925  9 803  2 660  878  332  223 3,2
1989  706 450  214 610  231 339  194 169  45 896  14 189  3 959  1 353  517  418 3,2
2001  727 793  251 912  247 469  163 059  45 189  14 288  3 744  1 250  481  401 3,1


Кількість мононаціональних і змішаних домогосподарств Києва та їх величина за переписами[45]

Усього розмір
домогосподарств		 українські розмір
домогосподарств		 російські розмір
домогосподарств		 єврейські розмір
домогосподарств		 змішані домогосподарства розмір
домогосподарств
1979  567 193 3,2  300 032 3,2  60 777 2,9  32 243 2,9  171 105 3,4
1989  706 450 3,2  400 500 3,2  66 364 2,8  23 222 2,8  213 183 3,4
2001  727 793 3,1  495 085 3,1  40 543 2,7  2 430 2,5  173 786 3,2

Тип житлових приміщень

[ред. | ред. код]

Розподіл індивідуальних домогосподарств Києва за типами зайнятих житлових приміщень за результатами перепису 2001 р.[46]:

  • окрема квартира — 843 605 домогосподарств (93,94 %), 2 219 700 осіб (94,01 %)
  • загальна (комунальна квартира) — 30 358 домогосподарств (3,38 %), 69 699 осіб (2,95 %)
  • індивідуальний будинок — 13 166 домогосподарств (1,47 %), 42 060 осіб (1,78 %)
  • частина індивідуального будинку — 10 853 домогосподарств (1,21 %), 29 648 осіб (1,26 %)

Зайнятість

[ред. | ред. код]

Сфери зайнятості населення Києва за переписом 2001 року[47]

сфера діяльності зайнятих частка, %
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту 190 728 17,4
Обробна промисловість 179 502 16,4 %
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 107 941 9,9
Державне управління 101 424 9,3
Освіта 99 283 9,1
Транспорт і зв'язок 79 480 7,3
Будівництво 76 740 7,0
Охорона здоров'я та соціальна допомога 76 434 7,0
Колективні, громадські та особисті послуги 72 515 6,6
Виробництво електроенергії, газу та води 28 568 2,6
Фінансова діяльність 27 416 2,5
Готелі та ресторани 22 442 2,0
Неточно вказали або не вказали вид діяльності 18 965 1,7
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 7 087 0,6
Екстериторіальна діяльність 3 226 0,3
Послуги домашньої прислуги 2 094 0,2
Добувна промисловість 695 0,1
Рибне господарство 258 0,0
Усього зайнятих економічною діяльністю 1 094 798 100,0

Розподіл зайнятого населення Києва за сферами зайнятості у 2008 рр., тис.[48]

зайнятих, тис. частка, %
Торгівля, ремонт, готельна та ресторанна діяльність  347,4  24,5
Операції з нерухомим майном  230,4  16,2
Промисловість  179,6  12,6
Державне управління  120,4  8,5
Освіта  119,7  8,4
Будівництво  98,6  6,9
Діяльність транспорту та зв'язку  92,3  6,5
Фінансова діяльність  85,6  6,0
Охорона здоров'я  73,6  5,2
Надання комунальних та індивідуальних послуг,
діяльність у сфері культури та спорту		  69,1  4,9
Сільське господарство  3,5  0,2
Усього зайнятих  1420,2  100,0

Зайнятість населення Києва наприкінці XIX ст. (за даними перепису населення 1897 р.)[7]

  • Приватна діяльність і служба, прислуга, поденники — 23,9 %
  • Збройні сили — 15,0 %
  • Виготовлення одягу — 7,5 %
  • Доходи з капіталу і нерухомого майна, засоби батьків та родичів — 6,2 %
  • Доходи від казни, громадських установ та приватних осіб — 4,6 %
  • Будівництво, ремонт і утримання житлових приміщень — 3,7 %
  • Торгівля продуктами сільського господарства (крім зернових) — 3,5 %
  • Обробка металів — 3,3 %
  • Візницький промисел — 2,7 %
  • Обробка дерева — 2,2 %
  • Богослужіння — 2,1 %
  • Навчальна і виховна діяльність — 1,9 %
  • Адміністрація, суд, поліція — 1,7 %
  • Зайняття пов'язані з чистотою та гігієною тіла — 1,5 %
  • Обробка рослинних і тваринних поживних продуктів — 1,5 %
  • Землеробство — 1,4 %
  • Лікарняна і санітарна діяльність — 1,4 %
  • Трактири, вітальні, клуби — 1,3 %
  • Торгівля загалом, без точного визначення — 1,3 %
  • Поліграфічні виробництва — 1,3 %
  • Залізниця — 1,0 %
  • Інше — 11,0 %

Рівень освіти

[ред. | ред. код]

Історична динаміка рівня грамотності населення Києва[6][49][50][51]

  • 1874 ‒  37,5 % (чол.  45,2 %, жін.  27,5 %)
  • 1897 ‒  55,4 % (чол.  63,3 %, жін.  45,8 %)
  • 1919 ‒  76,1 % (чол.  84,4 %, жін  69,9 %)
  • 1939 ‒  93,0 % (чол.  96,9 %, жін.  89,7 %)
  • 2001 ‒  99,9 % (чол.  99,93 %, жін.  99,88 %)

Перепис 2001 р.

[ред. | ред. код]

Розподіл населення Києва за віком та рівнем освіти за даними перепису населення 2001 р.[52]

повна вища неповна вища повна загальна
середня 		неповна середня без початковою
загальної 		неписьменні
Усе населення  26,2 %  19,8 %  31,4 %  16,5 %  4,1 %  0,09 %
6—9 р  3,3 %  96,0 %  0,10 %
10—14 р  94,8 %  4,4 %  0,08 %
15—19 р  3,1 %  57,6 %  37,9 %  0,1 %  0,06 %
20—24 р  18,2 %  28,6 %  46,1 %  4,8 %  0,1 %  0,05 %
25—29 р  36,2 %  24,5 %  32,7 %  4,5 %  0,1 %  0,05 %
30—34 р  35,6 %  26,1 %  32,2 %  3,5 %  0,1 %  0,04 %
35—39 р  36,0 %  26,3 %  32,4 %  2,8 %  0,1 %  0,03 %
40—44 р  34,4 %  26,5 %  34,0 %  2,9 %  0,0 %  0,02 %
45—49 р  34,7 %  25,3 %  34,4 %  3,5 %  0,0 %  0,02 %
50—54 р  35,4 %  24,9 %  32,9 %  4,6 %  0,1 %  0,01 %
55—59 р  36,1 %  23,2 %  30,4 %  8,0 %  0,1 %  0,02 %
60—64 р  37,0 %  21,0 %  26,2 %  13,6 %  0,3 %  0,03 %
65—69 р  35,5 %  18,9 %  21,8 %  21,0 %  1,1 %  0,10 %
70 років і старші  25,6 %  16,2 %  18,0 %  33,8 %  3,6 %  0,76 %

Київський перепис 1919 р.

[ред. | ред. код]
Відсоток грамотних серед населення районів Києва в 1919 р.
Відсоток грамотних серед чоловічого населення районів Києва в 1919 р.
Відсоток грамотних серед жіночого населення районів Києва в 1919 р.

Відсоток грамотних серед національностей Києва у 1919 р.[6]

  • поляки — 86,0 % (чоловіки — 89,9 %, жінки — 82,8 %)
  • євреї — 85,3 % (чоловіки — 90,3 %, жінки — 80,6 %)
  • росіяни — 73,4 % (чоловіки — 82,7 %, жінки — 65,9 %)
  • малоруси — 71,1 % (чоловіки — 83,6 %, жінки — 59,4 %)
  • українці — 70,8 % (чоловіки — 84,0 %, жінки — 57,8 %)
  • усе населення — 76,5 % (чоловіки — 85,4 %, жінки — 68,6 %)

Рівень грамотності населення в районах та місцевостях Києва в 1919 р.[6]

Місцевість Чисельність
населення 		Грамотних Неграмотних Грамотність
невідома
Фундукліївська 31 663 85,3 % 13,9 % 0,8 %
Старокиївська 34 300 85,9 % 13,4 % 0,7 %
Дворцова 29 388 83,1 % 14,9 % 2,0 %
Троїцька 31 156 80,0 % 18,4 % 1,6 %
Тарасівська 30 634 83,9 % 15,4 % 0,6 %
Галицька 29 786 78,9 % 20,0 % 1,1 %
Львівська 34 130 84,7 % 13,0 % 2,3 %
Гостино-Двірна 25 524 76,0 % 23,0 % 1,0 %
Печерськ 17 052 80,8 % 17,0 % 2,2 %
Окраїно-Либідьська 29 926 71,0 % 26,7 % 2,3 %
Солом'янська 23 919 68,7 % 28,5 % 2,8 %
Шулявка 20 359 74,0 % 24,6 % 1,4 %
Лук'янівка 17 850 76,9 % 19,8 % 3,3 %
Глубочиця 18 918 62,4 % 36,8 % 0,7 %
Плоська 27 038 62,8 % 35,2 % 2,0 %
Подільська 29 402 72,9 % 24,7 % 2,4 %
Звіринець 5 902 65,9 % 33,0 % 1,2 %
Сирець-Дачна 7 679 69,6 % 29,1 % 1,4 %
Куренівка 8 603 65,5 % 32,6 % 1,9 %
Пріорка 5 474 59,7 % 37,4 % 2,9 %
Слобідки 13 773 59,2 % 38,6 % 2,2 %
Деміївка 22 734 67,8 % 31,8 % 0,4 %
Святошино 4 666 72,1 % 27,4 % 0,5 %
Пуща Водиця 2 694 63,6 % 35,5 % 0,9 %
Труханів острів 3 174 74,4 % 22,8 % 2,7 %
Смуга відчуження 1 661 74,7 % 19,1 % 6,2 %
Олексадрівська слобідка
та Чоколівка		 2 205 68,1 % 31,2 % 0,7 %

Перепис 1897 р.

[ред. | ред. код]

Грамотність населення Києва за статтю та віковими групами за переписом 1897 р.[7]

вік чоловіки жінки
1—9  19,1 %  17,1 %
10—19  82,0 %  64,7 %
20—29  69,5 %  55,7 %
30—39  71,7 %  50,1 %
40—49  68,7 %  43,9 %
50—59  64,7 %  39,3 %
60—69  63,3 %  38,8 %
70—79  53,4 %  39,5 %
80—89  45,0 %  26,8 %
90—99  47,4 %  21,5 %
усього  63,3 %  45,8 %

Грамотність серед найбільш чисельних мовних груп за переписом 1897 р.[7]

  • Україномовні: чоловіки 55,7 %, жінки 27,5 %
  • Єврейськомовні: чоловіки 62,3 %, жінки 40,7 %
  • Німецькомовні: чоловіки 79,8 %, жінки 86,7 %
  • Польськомовні: чоловіки 79,6 %, жінки 75,0 %
  • Російськомовні: чоловіки 65,0 %, жінки 48,4 %

Грамотність серед найбільш чисельних мовно-релігійних груп за переписом 1897 р.[7]

мова релігійна
приналежність 		чисельность мовно-
релігійної групи 		відсоток грамотних
російська юдеї 1 958 84,5 %
німецька протестанти 3 708 83,5 %
німецька католики 506 80,8 %
польська католики 16 102 77,5 %
російська католики 895 71,5 %
польська православні 276 63,4 %
російська православні 129 203 56,7 %
російська старообрядці 1 728 53,1 %
їдиш юдеї 29 837 52,1 %
українська католики 352 49,1 %
білоруська православні 2 692 47,7 %
українська православні 54 590 43,7 %

Частка населення з освітою вище початкової серед мовних груп Києва за переписом 1897 р.[7]

  • німецькомовні — 26,3 % (чоловіки — 30,1 %, жінки — 22,3 %)
  • польськомовні — 23,2 % (чоловіки — 33,3 %, жінки — 12,3 %)
  • російськомовні — 14,9 % (чоловіки — 17,3 %, жінки — 12,1 %)
  • єврейськомовні — 5,3 % (чоловіки — 6,2 %, жінки — 4,3 %)
  • україномовні — 5,0 % (чоловіки — 5,3 %, жінки — 4,5 %)

Одноденний перепис 1874 р.

[ред. | ред. код]

За даними одноденного перепису населення Києва з 127 133 осіб було зафіксовано 47 679 осіб (37,5 %) грамотних (що вміли читати та писати), у тому числі серед чоловіків 47,2 %, серед жінок 27,5 %. Крім того, існувало і напівграмотне населення (що вміло тільки читати), якого налічувалося 8 652 осіб (6,8 %), серед чоловіків 7,6 %, серед жінок 5,8 %. Повністю неписьменними були 70 802 осіб (55,7 % населення), у тому числі 47,2 % чоловіків та 66,7 % жінок[8].

Кількість та частка населення за ступенями освіти у 1874 р.[8].

Освіта чоловіки жінки усього
вища  1 748  2,8 %  18  0,0 %  1 766  1,5 %
середня  3 969  6,3 %  2 032  3,7 %  6 001  5,1 %
нижча  3 686  5,9 %  1 759  3,2 %  5 445  4,6 %
початкова  10 352  16,5 %  5 230  9,5 %  15 582  13,2 %
усього  19 755  31,5 %  9 039  16,4 %  28 794  24,4 %

Відсоток грамотних серед основних релігійних груп населення Києва за переписом 1874 р.[8]:

  • Протестанти — 77,0 % (чоловіки — 77,0 %, жінки — 77,0 %)
  • Католики — 70,8 % (чоловіки — 73,9 %, жінки — 67,6 %)
  • Юдеї — 41,5 % (чоловіки — 56,7 %, жінки — 24,2 %)
  • Православні — 40,5 % (чоловіки — 49,6 %, жінки — 29,9 %)
  • Старовіри — 36,3 % (чоловіки — 45,0 %, жінки — 22,5 %)

Відсоток грамотних серед представників суспільних станів Києва за переписом 1874 р.[8]:

 привілейовані  купці  міщани  селяни  військові чини  іноземці  інші
чоловіки  88,0 %  81,1 %  47,8 %  30,9 %  47,5 %  77,6 %  25,6 %
жінки  80,4 %  63,9 %  21,5 %  14,5 %  11,7 %  75,1 %  16,2 %
усього  84,3 %  73,1 %  34,6 %  24,0 %  35,8 %  76,5 %  22,2 %

Рух населення

[ред. | ред. код]

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1960—2014 рр.

коефіцієнт (на 1000 осіб) 1960[53] 1990[54] 2000[54] 2010[54] 2014[54]
народжуваності 17,4 12,0 7,3 11,5 12,1
смертності 6,8 8,6 10,2 10,3 10,4
природного приросту 10,6 3,4 -2,9 1,2 1,7

Народжуваність

[ред. | ред. код]
Коефіцієнт народжуваності у районах Києва в 2013 р.

Народжуваність населення Києва в 1990—2013 рр. характеризувалася наступними показниками[44][55]

Рік Кількість народжених на 1000 осіб коеф.фертильності позашлюбна
народжуваність
1990  31 632  12,0  1,5  
1991  28 981  10,9  1,4  
1992  25 632  9,7  1,2  
1993  22 853  8,6  1,1  
1994  21 507  8,1  1,1  
1995  21 115  8,0  1,029  14,9 %
1996  20 039  7,6  0,996  15,8 %
1997  19 648  7,5  0,975  16,4 %
1998  18 304  7,0  0,905  17,5 %
1999  18 323  7,0  0,899  18,0 %
2000  18 954  7,3  0,921  17,9 %
2001  19 360  7,4  0,869  18,1 %
2002  21 156  8,1  0,953  18,2 %
2003  23 275  8,8  1,030  18,5 %
2004  25 884  9,8  1,118  18,8 %
2005  26 258  9,8  1,113  18,3 %
2006  28 101  10,4  1,172  17,6 %
2007  28 445  10,4  1,174  17,8 %
2008  31 965  11,6  1,306  16,5 %
2009  32 488  11,7  1,315  16,6 %
2010  32 082  11,5  1,296  16,3 %
2011  32 068  11,4  1,301  16,3 %
2012  33 887  12,0  1,381  
2013  33 305  11,7    

Коефіцієнти народжуваності за віком матері (число народжених на 1000 жінок відповідного віку)[44]

Рік 15—49 років[56] 15—19 років[56] 20—24 роки 25—29 років 30—34 роки 35—39 років 40—44 роки 45—49 років[56] Сумарний коефіцієнт
народжуваності
1995  27,8 28,9  85,2  54,9  25,6  9,3  1,8  0,1  1,029
1996  26,5 26,4  83,7  54,3  24,5  8,5  1,6  0,1  0,996
1997  26,0 22,2  80,9  55,9  24,7  9,7  1,4  0,1  0,975
1998  24,2 19,0  71,6  54,2  25,5  8,7  1,8  0,1  0,905
1999  24,2 16,4  69,2  57,2  26,2  8,9  1,8  0,0  0,899
2000  24,9 14,3  67,4  61,9  29,1  9,5  1,8  0,1  0,921
2001  25,0  12,2  60,6  58,1  30,5  10,5  1,8  0,1  0,869
2002  27,4  13,4  63,0  65,6  34,2  12,1  2,1  0,1  0,953
2003  30,1  13,3  64,4  72,0  39,8  14,0  2,3  0,2  1,030
2004  33,2  14,0  66,4  79,6  44,6  16,2  2,7  0,1  1,118
2005  33,5  12,4  62,1  79,0  47,6  18,2  3,0  0,2  1,113
2006  35,7  11,9  61,6  85,1  51,2  20,7  3,5  0,3  1,172
2007  36,1  11,2  57,8  84,8  53,9  22,8  3,9  0,3  1,174
2008  40,6  12,2  62,4  92,4  61,1  27,8  4,8  0,5 1,306
2009  41,5  11,2  57,9  94,1  64,8  28,7  5,6  0,6 1,315
2010  41,4  8,9  54,6  92,7  65,6  30,1  6,7  0,6 1,296
2011  41,8  8,6  51,7  93,1  67,0  31,6  7,3  0,9 1,301

Смертність

[ред. | ред. код]
Коефіцієнт смертності у районах Києва в 2013 р.

Показники смертності населення Києва у 1995—2013 рр.[44]

Кількість померлих на 1000 осіб смертність дітей
у віці до 1 року
(на 1000 народжених)
1995  30 378  11,5  14,6
1996  28 322  10,8  14,7
1997  26 278  10,0  19,0
1998  25 714  9,8  13,3
1999  26 042  9,9  12,6
2000  26 603  10,1  10,2
2001  27 168  10,4  9,8
2002  27 641  10,6  9,4
2003  28 134  10,7  9,0
2004  28 487  10,7  6,6
2005  30 075  11,2  7,5
2006  29 920  11,1  8,1
2007  31 111  11,4  9,7
2008  30 067  10,9  8,9
2009  28 292  10,2  7,5
2010  28 625  10,3  7,3
2011  27 050  9,6  8,0
2012  27 840  9,8  7,9
2013  28 003  9,8  8,2

Причини смертності населення Києва у 2005—2011 рр.[44]

усього померлих хвороби систем кровообігу новоутворення зовнішні причини смерті хвороби органів травлення хвороби органів дихання деякі інфекційні та паразитарні хвороби
2005 30075 18650 4752 2553 1407 777 535
2006 29920 18657 4778 2302 1558 720 581
2007 31111 19460 4783 2421 1709 728 567
2008 30067 18663 4749 2090 1733 699 659
2009 28292 17859 4976 1611 1527 567 580
2010 28625 18481 4945 1536 1383 532 553
2011 27050 17177 4930 1465 1252 513 591

Природний рух

[ред. | ред. код]
Коефіцієнт природного приросту населення у районах Києва в 2013 р.

Показники природного руху населення Києва у 1990—2013 рр.

Рік Природний рух населення на 1000 осіб
1990  + 8 878  + 3,4
1991  + 4 828  + 1,8
1992  + 498  + 0,2
1993  ‒ 4 554  ‒ 1,7
1994  ‒ 7 032  ‒ 2,7
1995  ‒ 9 263  — 3,5
1996  ‒ 8 283  ‒ 3,2
1997  ‒ 6 630  ‒ 2,5
1998  ‒ 7 410  ‒ 2,8
1999  ‒ 7 719  ‒ 2,9
2000  ‒ 7 649  ‒ 2,9
2001  ‒ 7 808  ‒ 3,0
2002  ‒ 6 485  ‒ 2,5
2003  ‒ 4 859  ‒ 1,9
2004  ‒ 2 603  ‒ 0,9
2005  ‒ 3 817  ‒ 1,4
2006  ‒ 1 819  ‒ 0,7
2007  ‒ 2 666  ‒ 1,0
2008  + 1 898  + 0,7
2009  + 4 196  + 1,5
2010  + 3 457  + 1,2
2011  + 5 018  + 1,8
2012  + 6 047  + 2,2
2013  + 5 302  + 1,9

Природний рух населення районів Києва у 2011—2012 рр.[57]

Кількість
народжених 		Кількість
померлих 		Природний
приріст (скорочення)
 2012  2011  2012  2011  2012  2011
Голосіївський район  2348  2283  1873  1803 +475 +480
Дарницький район  4853  4628  2399  2337 +2454 +2291
Деснянський район  4296  3980  3068  2904 +1228 +1076
Дніпровський район  3819  3661  3878  3674 -59 -13
Оболонський район  3247  3037  2787  2702 +460 +335
Печерський район  2323  3070  1205  1164 +1118 +906
Подільський район  2633  2480  1827  1745 +806 +735
Святошинський район  3907  3859  3038  2906 +869 +953
Солом'янський район  3834  3556  2942  2815 +892 +741
Шевченківський район  2627  2514  4823  5000 -2196 -2486
м. Київ  33 887  32 068  27 840  27 050 +6047 +5018

Міграція

[ред. | ред. код]
Міграційний приріст[58]
осіб
1989 + 9 400
1990 + 10 100
1991 + 3 100
1992 + 2 800
1993 + 3 500
1994 - 2 700
1995 + 3 400
1996 + 0
1997 + 2 300
1998 + 400
1999 + 4 700
1989—1999  + 37 000
2000 + 5 500
2001 + 5 100
2002 + 17 806
2003 + 22 200
2004 + 29 974
2005 + 30 640
2006 + 26 691
2007 + 24 803
2008 + 23 400
2009 + 15 404
2010 + 10 611
2011 + 10 041
2012 + 24 718
2000—2012 + 246 888

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чисельність населення (за оцінкою) на 1 вересня 2019 року та середня чисельність у січні-серпні 2019 року. ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  2. ↑ а б Держкомстат України. Демографічна ситуація. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 6 листопада 2014.
  3. ↑ Експерти спрогнозували чисельність населення Києва 2026 року. Архів оригіналу за 10 березня 2010. Процитовано 25 березня 2013.
  4. ↑ Населення міських районів України. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2013.
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года — Национальный состав населения по регионам республик СССР. Киевский округ (городские поселения) [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б в г д е ж и к Перепись г. Киева 16 марта 1919 г. = Перепис м. Києва 16 березня 1919 р./ Киев. губ. стат. бюро ; [авт. предисл. Ал. Волков]. — Киев: [Б. и.] , 1920. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2013.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. : в 89 т. (119 вып.) / [ЦСК МВД]; Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : [Типография князя В. П. Мещерского], 1904. — Т. XVI : Киевская губерния. — [6], XII, 287 с.(рос. дореф.)
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Обзор данных о населении г. Киева по однодневной переписи, произведенной в 1874 г. [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Реферат д. чл. П. П. Чубинского, читанный в годичном собрании Юго-Зап. Отдела 23 марта 1875 г.
  9. ↑ а б в Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам. г. Киев [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ http://history.org.ua/JournALL/revol/revol_2012_7/12.pdf [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] Соціальна структура національних меншин та їх правовий статус як чинник міжетнічних протиріч та конфліктів
  11. ↑ Національний склад населення за переписом 1926 р. у Києві та Київському округу. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 25 березня 2013.
  12. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского областей союзных республик по национальности и полу. г. Киев. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2013.
  13. ↑ Національний склад центральних областей за переписами 1959 та 1989 рр. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 25 березня 2013.
  14. ↑ а б Демоскоп — Итоги переписи населения Украины 2001 года [Архівовано 4 лютого 2005 у Wayback Machine.]
  15. ↑ а б Всеукраїнський перепис населення 2001 р. — Національний склад Києва [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.]
  16. ↑ а б Якою мовою спілкуються в регіонах України? http://pravda.press/news/society/yakoyu-movoyu-spilkuyutsya-v-regionakh-ukrainy--26894/ [Архівовано 2022-08-08 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Національний склад регіонів України за даними перепису 2001 р. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 10 травня 2013.
  18. ↑ Державний комітет статистики України. Про кількість та склад населення міста Київ [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  19. ↑ а б в Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  20. ↑ а б Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 28 квітня 2013.
  21. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского областей союзных республик по национальности и полу. г. Киев. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2013.
  22. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  23. ↑ Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 26 квітня 2013.
  24. ↑ а б Про кількість та склад населення міста Київ за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 26 квітня 2013.
  25. ↑ Лещенко, Леся (13 липня 2023). У Києві заборонили публічне використання російськомовного культурного продукту. УНІАН. Архів оригіналу за 28 жовтня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  26. ↑ (укр.) Загальна середня освіта в Україні у 2023 році — Сайт Державної служби статистики України
  27. ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»
  28. ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
  29. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, м. Київ (О). Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 19 березня 2022.
  30. ↑ а б Всеукраїнський перепис населення 2001 р. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. м. Київ [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, м. Київ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2021.
  32. ↑ Соціологічне опитування. Якою мовою Ви розмовляєте вдома? (Київ). Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 26 квітня 2013.
  33. ↑ Ukrainian Municipal Survey March 2-20, 2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2017. Процитовано 1 червня 2015.
  34. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
  35. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
  36. ↑ включно з 22,2 тис. війських
  37. ↑ За інформацією Research & Branding Group
  38. ↑ Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року». Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
  39. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Распределение населения республик СССР и их регионов по месту рождения. г. Киев. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 17 квітня 2013.
  40. ↑ разом з Кримом
  41. ↑ разом з особами, що не вказали місце народження
  42. ↑ Демографічний паспорт регіонів. Середній вік населення. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 19 березня 2022.
  43. ↑ Переписи населения Российской Империи, СССР, 15 новых независимых государств [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.] — Демоскоп
  44. ↑ а б в г д е Головне управління статистики у м. Києві Населення (1995—2011 рр.) [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  45. ↑ а б в Збірник Домогосподарства України. Домогосподарства за розміром та характеристикою членів домогосподарств [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.] за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  46. ↑ Розподіл індивідуальних домогосподарств за типами зайнятих житлових приміщень, кількістю кімнат, середнім розміром домогосподарств та середнім розміром житлової і загальної площі. м. Київ. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 30 квітня 2013.
  47. ↑ Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  48. ↑ «Статистичний збірник „Регіони України“ 2009» — К., 2009
  49. ↑ Всесоюзний перепис 1939 р. Розподіл неграмотного населення за статтю та віком. м. Київ. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 19 квітня 2013.
  50. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 р. Розподіл населення за віком та рівнем освіти м. Київ. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 19 квітня 2013.
  51. ↑ Грамотність за переписом 1920 р.
  52. ↑ Розподіл населення за віком та рівнем освіти [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
  53. ↑ «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  54. ↑ а б в г Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
  55. ↑ Демографічний паспорт регіонів. Народжуваність. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 19 березня 2022.
  56. ↑ а б в До цих груп відповідно включено число народжених у матерів до 15 і старше 49 років
  57. ↑ Основні демографічні показники населення Києва у січні — грудні 2012 р.[недоступне посилання] (.doc)
  58. ↑ Формування приросту (скорочення) чисельності наявного населення, Київ. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 19 березня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Києва&oldid=43615180