Очікує на перевірку

Дивізія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дивізія (значення).
Умовне позначення дивізії в НАТО.
Військова ієрархія
Підрозділи Типова чисельність Командир код NATO
вогнева група 2 – 5 м. сержант, (капрал),
ст. солдат		 OR-4
OR-3
відділення 6 – 14 сержант OR-5
секція 14 – 28 молодший лейтенант  OF -1c
взвод, чота, платун 30 – 80 лейтенант  OF -1b
штафель 70 – 160 старший лейтенант  OF -1a

рота, сотня,
батарея,
ескадрон
100 – 270
капітан, сотник
OF-2
батальйон,
курінь,
когорта		 300 – 800 підполковник,
курінний		 OF-4
полк 1000 – 2700 полковник OF-5

бригада
3000 – 7000
бригадний генерал
OF-6
дивізія,
легіон		 10 000 –
30 000		 генерал-майор OF-7
корпус 40 000 –
90 000		 генерал-лейтенант OF-8

польова армія
100 000 –
300 000
генерал,
генерал-полковник,
фельдмаршал,
адмірал
OF-9
OF-9
OF-9
OF-9

група армій,
фронт
2+ польові армії
генерал,
генерал армії,
маршал ВПС,
адмірал флоту
OF-9
OF-9
OF-9
OF-9

театр війни,
театр воєнних дій
4+ польові армії
Генерал Армії,
Генералітет		 OF-10

ТВД, Регіон
Об'єднане командування

Диві́зія (від лат. divisio — розділ, поділ) — основне тактичне з'єднання в різних видах збройних сил, яке налічує від 6000 до 25000 солдатів.

Розрізняють піхотні (стрілецькі, мотострілецькі, моторизовані), механізовані, кавалерійські, танкові (бронетанкові, бронекавалерійські), повітряно-десантні, повітряно-штурмові, аеромобільні, артилерійські тощо.

У більшості армій дивізія складається з кількох полків або бригад. Кілька дивізій утворюють корпус або можуть напряму підпорядковуватися командуванню армій.

Графічні позначки НАТО

Дружня дивізія

Ворожа дивізія

Дружня піхотна дивізія

Дружня повітрянодесантна дивізія

Ворожа танкова дивізія


Історія

[ред. | ред. код]

Походження

[ред. | ред. код]

На Заході першим генералом, який подумав про організацію армії в менші самостійні частини був Головний Маршал Франції Моріц Саксонський (1696—1750) у своїй книзі Mes Rêveries. Він помер у віці 54 років, так не реалізувавши свої ідеї. Віктор-Франсуа де Брольї провів кілька практичних експериментів з дивізійною системою під час Семирічної війни.

Ранні дивізії

[ред. | ред. код]

Перша війна, у якій дивізійна система була по справжньому реалізована, стала Французька революційна війна. Лазар Карно з Комітету громадського порятунку прийшов до того ж висновку, що й попередня влада, і армія була поділена на дивізії.

Це зробило армії більш гнучкими і здатними до маневрів, і також спростило командування великою революційною армією. У часи Наполена дивізії були об'єднані в корпуси через їхній збільшений розмір. Військові успіхи Наполена сприяли поширенню дивізійної і корпусної системи, і до кінця Наполеонівських воєн всі армії Європи почали її застосовувати.

Перша Світова війна

[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни до складу піхотної дивізії входило, як правило, 2 бригади (по 2 полки в кожній), 1-2 ескадрони кінноти і 36-72 гармати. Загальна чисельність дивізії становила 10-17 тис. осіб.

Українська революція

[ред. | ред. код]

Перші дві українські сердюцькі дивізії були сформовані командувачем Київської воєнної округи полковником В. Павленком.

Перша сердюцька дивізія складалася з полків ім. гетьманів Б. Хмельницького, П. Полуботка, П. Дорошенка та І. Богуна. Очолював дивізію підполковник Ю. Капкан.

Командантом другої сердюцької дивізії призначено генерала О. Грекова. На початку березня 1918 була сформована одна з перших регулярних Дієвої Армії Української Народної Республіки — 1-ша Запорізька дивізія. В березні-червні 1918 році на Волині з полонених українців, які воювали у складі російської армії на фронтах першої світової війни, було створено дивізії Сірожупанників і Синьожупанників.

В період існування Української держави гетьманський уряд в липні 1918 сформував Сердюцьку дивізію (команд. полк. Клименко), яка складалась з 4 піхотних полків, кінного лубенського полку, гарматного і автопанцерного дивізіону та технічної сотні. У грудні 1918 військові сили Директорії УНР мали у своєму складі Чорноморську, Селянську (Київську), Волинську, Подільську та Дніпровську дивізії.

В серпні 1919 перед походом українських армій на Київ і Одесу Армія УНР мала 12 піхотних дивізій — Волинську, Січову, Холмську, Залізну, Повстанчу, Запорізькі (6, 7, 8), 3алізничу, Січових Стрільців (10,11), Селянську. Під час польсько-радянської війни 1920 до складу Армії УНР входили Волинська, Залізна, Запорізька, Київська, Січова, Херсонська та Окрема кінна дивізії. Українська Галицька Армія не мала у своєму складі дивізій, а складалася з бригад.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Дивізійна система досягла свого розквіту під час Другої світової війни. Радянська Червона Армія складалася з більш ніж тисячі з'єднань розміру дивізії в будь-який вибраний момент. Їхня кількість значно зросла під час Німецько-радянської війни (1941—1945) і оцінюється у 2000. Нацистська Німеччина мала сотні різних дивізій, тоді як США залучили до 91 дивізії.

Вагомою зміною дивізійної структури під час війни було завершення переходу від двобригадних дивізій до триполкових, що почався ще у період Першої світової війни[1]. Таке рішення дало змогу підвищити маневреність і зменшити ланцюжок командування (бригадний рівень було ліквідовано).

Усі дивізії по штату мали у своєму складі артилерійські частини, як правило, розміром з полк. Дивізійна артилерія за потреби підкріплювалася корпусною, щоб підвищити бойову потужність у великих операціях.

Організація

[ред. | ред. код]

Штатна структура дивізій відрізняється від приналежності до видів збройних сил і родів військ. У сухопутних військах дивізія складається з керівництва дивізією, кількох полків або бригад, окремих батарей, дивізіонів, рот і батарей бойового та тилового забезпечення. У військово-повітряних силах дивізія може існувати з ескадр та авіакрил. У військово-морських сил у складі дивізій включаються кораблі, бригади та дивізіони кораблів.

Армія УНР

[ред. | ред. код]
Структура піхотної дивізії УНР

В Армії УНР існували стрілецькі та кінні дивізії.

За штатом стрілецька дивізія налічувала наступні частини:

  • Штаб
  • 3 стрілецькі бригади
  • Артилерійська бригада
  • Кінний полк
  • Саперний курінь
  • Дивізійний священник
  • Управління культурно-освітніх справ
  • Дивізійний лікар
  • Дивізійний ветлікар
  • Дивізійна інтендантура
Структура кінної дивізії УНР

До кінної дивізії за штатом входили:

  • Штаб
  • 2 бригади (по 2 полки)
  • Артилерійський курінь
  • Саперна сотня
  • Дивізійний священник
  • Управління культурно-освітніх справ
  • Управління дивізійного лікаря
  • Управління ветеринарного лікаря
  • Дивізійна інтендантура

Збройні сили СРСР

[ред. | ред. код]
Стандартне позначення штабу танкової дивізії в країнах-учасницях Варшавського договору

Штатним командиром дивізії був генерал-майор.

Наприкінці 1980-х мотострілецька дивізія радянської армії складалася з:

  • Управління і штаб
  • 3 мотострілецьких полки (2 полки на БТР і 1 полк на БМП)
  • Танковий полк
  • Артилерійський полк
  • Зенітно-ракетний полк
  • Ракетний дивізіон
  • Протитанковий дивізіон
  • Розвідувальний батальйон
  • Інженерно-саперний батальйон
  • Батальйон зв'язку
  • Батальйон хімічного захисту
  • Батальйон матеріального забезпечення
  • Ремонтно-відновлювальний батальйон
  • Медичний батальйон
  • Батальйон управління та артилерійської розвідки

Танкова дивізія відрізнялась тим, що в ній були 3 танкові полки і 1 мотострілецький (на БМП), також мінус протитанковий дивізіон.

Всього в мотострілецькій дивізії було близько 14 000 осіб, 221 танк, 184 БМП, 328 БТР. В танковій дивізії було 12 000 осіб, 331 танк, 348 БМП, 14 БТР.[2]

Збройні сили України

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР у 1991 році на території дислокувались 3 загальновійськові та 2 танкові армії, армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія протиповітряної оборони, 43 ракетна армія стратегічних ядерних сил СРСР. До їхнього складу входили 2 танкові, 13 мотострілецьких, 3 артилерійські дивізії та 4 ракетні дивізії (на території України)[3]. З подальшим скороченням Збройних сил кількість дивізій і їхній особовий склад було зменшено, а пізніше більшість було перетворено на менші з'єднання.

Станом на 2024 рік у складі ЗСУ відсутні такі формування як дивізії, основним тактичним з'єднанням є бригада, також створюються корпуси.

Армія США

[ред. | ред. код]

В Армії США дивізія традиційно налічує від 17000 до 21000 осіб, але може зрости до 35-40 тис. з додатковими підрозділами під час виконання операцій, і очолюється генерал-майором. Дві дивізії формують корпус. Кожна дивізія містить до трьох маневрених бригад, авіаційну бригаду, інженерну бригаду і дивізійну артилерію, а також кілька менших спеціалізованих підрозділів.

Структура 1-ї піхотної дивізії США

Армія США має у своїй структурі 10 активних дивізій і одну на стадії формування (7-ма піхотна):

Структура 1-шої дивізії морської піхоти США


У складі Корпусу морської піхоти налічується три активні дивізії і одна резервна:

Чисельність

[ред. | ред. код]

Чисельність особового складу дивізії залежить від її типу та історичного періоду. Нижче показано чисельність розгорнутих дивізій різних держав, в різні історичні періоди[4][5]:

Тип дивізії Держава Датування Чисельність, осіб
кавалерійська дивізія Росія Росія 1914 4000
кавалерійська дивізія Німецька імперія Німецька імперія 1914 4000
танкова дивізія Японія Японія 1990-ті 6500
повітряно-десантна дивізія СРСР СРСР 1980-ті 6500[5]
мотокавалерійська дивізія Італія Італія 1941 7500
дивізія морської піхоти СРСР СРСР 1980-ті 8000[5]
піхотна дивізія Японія Японія 1990-ті 9000
альпійська піхотна дивізія Франція Франція 1990-ті 9800
моторизована дивізія Італія Італія 1943 10 500
танкова дивізія СРСР СРСР 1980-ті 11 620
гірськопіхотна дивізія Румунія Румунія 1943 12 000
єгерська дивізія Третій Рейх Третій Рейх 1945 13 056
мотострілецька дивізія СРСР СРСР 1980-ті 13 300
піхотна дивізія Велика Британія Велика Британія 1939 14 500
стрілецька дивізія СРСР СРСР з квітня 1941 14 000
стрілецька дивізія СРСР СРСР з грудня 1941 11 500
танкова дивізія Третій Рейх Третій Рейх з жовтня 1943 14 000
механізована дивізія Франція Франція 1980-ті 16 000
піхотна дивізія Третій Рейх Третій Рейх з лютого 1941 17 000
піхотна дивізія Третій Рейх Третій Рейх з жовтня 1943 12 000
піхотна дивізія Румунія Румунія 1941 17 500
дивізія морської піхоти США США 1990-ті 19 000
мотопіхотна дивізія Німеччина Німеччина 1990-ті 21 000
гірськопіхотна дивізія Німеччина Німеччина 1990-ті 23 800

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Toward Combined Arms Warfare: a Survey. . . web.archive.org. 30 грудня 2009. Архів оригіналу за 30 грудня 2009. Процитовано 12 квітня 2022.
  2. ↑ Штатная структура Сухопутных войск СССР в 80-е годы. Альтернативная История (ru-RU) . 4 березня 2020. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  3. ↑ Розкрадання в ЗСУ у 2004-2017рр. – звіт слідчої комісії ч.1. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 12 квітня 2022.
  4. ↑ Коллектив авторов. Том 3, статья «Дивизия» // Военная энциклопедия / Под ред. Грачёв П. С.. — М. : Воениздат, 1995. — С. 68—76. — 543 с. — 10 000 екз. — ISBN 5-203-00748-9.
  5. ↑ а б в Розділ 4. «Organization» // Field Manual No. 100-2-3 «The Soviet Army:Troops, Organization, and Equipment» / Под ред. Carl E. Vuono. — Вашингтон : US Government Printing Office, 1991. — С. 32 (4-9) — 188 (4-158). — 456 с.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дивізія&oldid=43751561