Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»
Memorial Golodomora v Kieve.JPG
50°26′17″ пн. ш. 30°33′14″ сх. д. / 50.438222° пн. ш. 30.5539806° сх. д. / 50.438222; 30.5539806Координати: 50°26′17″ пн. ш. 30°33′14″ сх. д. / 50.438222° пн. ш. 30.5539806° сх. д. / 50.438222; 30.5539806
Тип історичний музей
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна
Адреса Київ, вул. Лаврська, 3
Засновано 2008/2009
Режим роботи щодня 10:00—18:00. Зачинено — кожен другий вівторок місяця.
Вартість 15₴ (дорослі), 8₴ (студенти), 6₴ (школярі) (2016)
Відвідувачі 470 000
Директор Олеся Стасюк
Сайт memorialholodomor.org.ua/en
Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» is located in Україна
Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» — меморіальний комплекс в Києві, розташований на Печерську і присвячений трагедії Голодомору 1932—1933 років в Україні. Підпорядкований Міністерству культури України. До 2015 року носив назву Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».[1]

Загальні дані[ред.ред. код]

Історико-музейний комплекс розташований у центрі столиці України місті Києві на Печерську за адресою: вул. Лаврська, 3, м. Київ (Україна).

Вхід до Зали пам'яті музею платний, коштує 16 (для дорослих), 9 (для студентів), 6 (для школярів)гривень (2016).

З історії меморіалу[ред.ред. код]

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» — вид згори
Скульптура дівчинки з колосками в руках

Меморіал жертв Голодомору зведений у 2008—2010 роках для увічнення пам'яті мільйонів людей, які загинули від штучно створеного у 1932—1933 рр. керівництвом СРСР голоду, що став інструментом здійснення геноциду українського народу.

Музей утворено за наказом Кабінету міністрів України 8 липня 2009 року, а фактичне відкриття музею відбулося у серпні 2009 р. Комплекс збудовано за проектом Народного художника України Анатолія Гайдамаки, архітектор — Юрій Ковальов.

Меморіальний комплекс відвідують офіційні делегації іноземних держав, так як Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» включений до Державного Протоколу та Церемоніалу України.

В майбутньому планується будівництво 2-ї черги комплексу, що складатиметься з окремої будівлі музею.

Одним з останніх своїх указів на посту Президента України Віктор Ющенко 18 лютого 2010 року надав меморіалові статусу національного[2].

31 липня 2015 року Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» отримав нову назву — Національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Необхідність зміни в назві пов'язана з вживанням в однині назви геноциду українського народу. Адже на сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 років. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено. Отже, вживання слова «голодомор» у множині нівелює поняття Голодомору 1932—1933 рр. як геноциду, викликає критику з боку світової спільноти та опонентів, і є приводом для невизнання Голодомору як геноциду Українського народу.

Структура, експозиція, діяльність[ред.ред. код]

Музей складається з меморіальної частини (Свіча пам'яті, скульптура дівчинки з колосками в руках «Гірка пам'ять дитинства» на площі «Жорна долі», янголи при вході до меморіалу, Алея «Чорні дошки») та Зали пам'яті, що фактично виконує функцію музею.

Файл:Голод7.jpg
Вхід до Меморіального комплексу

На початку алеї, при вході до Меморіального комплексу, з обох сторін розміщені скульптури янголів — охоронців душ померлих у лихоліття Голодомору. Ця композиція є своєрідним вхідним порталом, за яким далі розкривається площа Меморіалу.

У центрі площі мощенням сформовано коло, по зовнішній частині якого розташовані кам'яні жорна — площа «Жорна долі». Жорна — це звичайне знаряддя праці українських селян, за допомогою якого збіжжя перемелювали на борошно. Кожна українська родина перемелювала збіжжя на борошно, з якого випікався хліб. Для українців жорна споконвіку були невід'ємним атрибутом існування, символом життя. Але в роки Голодомору жорна також стали об'єктом уваги так званих активістів — вони розбивали та конфісковували їх, щоб позбавити вмираючих селян можливості подрібнити будь-яке інше насіння і приготувати їжу. В цей час жорна перемелювали людські життя. Стилізовані камені на площі символізують 24 години у добі і те, що за одну добу в лихоліття Голодомору вмирали 24 тисячі голодуючих українських селян.

Скульптурна композиція «Гірка пам'ять дитинства»

По центру площі розташована скульптура дівчинки «Гірка пам'ять дитинства», яка нагадує про трагічну долю найвразливішої категорії жертв Голодомору — дітей.

П'ять пшеничних колосків у руках дівчинки символізують сумнозвісний «Закон про п'ять колосків». За яким до обвинувачених у розкраданні колгоспного майна селян застосовували 10-річне ув'язнення, а до так зв. «куркулів» та організованих груп людей — розстріл з конфіскацією майна. Не були виключенням навіть діти і старі люди, які намагалися врятуватися від голодної смерті. Крадіжкою державного майна вважалися навіть декілька колосків, зірваних дитиною, декілька замерзлих картоплин знайдених на колгоспному полі.

Файл:Голод8.jpg
Чотири металеві чорні хрести, прикрашені фігурами бронзових лелек, які є свідченням українського відродження.

Центральна частина меморіалу — Свіча пам'яті є символом незнищенності пам'яті українського народу про Голодомор. Заввишки свіча 30 метрів і орнаментована скляними хрестами різної величини, що символізують душі померлих від Голодомору. Малі хрести символізують душі маленьких дітей, хрести більшого розміру — дорослих. Основа Свічі — чотири металеві чорні хрести, що імітують тюремні грати. Перед Свічою розташовано скульптурну композицію «Жага до свободи» — траєкторію польоту лелеки, який виривається з кам'яних лещат і поривається у небо. Він символізує сходження на Небо душ українців закатованих голодом. Також політ лелеки є символом відродження України та незламності духу українського народу. У підніжжя трьох хрестів викарбовано дати Голодомору-геноциду 1932—1933 рр., голоду 1921—1922 рр. та голоду 1946—1947 рр.

Експозиція Зали пам'яті

У Залі пам'яті представлені предмети домашнього вжитку селянства 20-30-х років ХХ ст., зібрані у селах, що постраждали від Голодомору, 19 томів Національної Книги Пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років — найповніший наразі мартиролог, що містить інформацію про майже 900 000 померлих у 1932—33 роках. Також у Книзі Пам'яті містяться численні документальні матеріали, що розповідають про Голодомор 1932—1933 років.

Національна Книга Пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років

В Залі розташовані моноблоки, які наповнені архівними документами, фотографіями, свідченнями очевидців та картами проекту «Цифровий атлас Голодомору». В галереї експонуються тимчасові плакатні виставки, а також демонструються документальні фільми про Голодомор.

Експозиція побудована таким чином, що дає можливість гостям музею відчути атмосферу 30-х років, а хаотично розміщені предмети вжитку відтворюють атмосферу колективізації. При вході до Зали пам'яті та при виході з Зали — фотографії 1-ї третини ХХ ст., що закарбували життя покоління, якому судилося перенести Голодомор… Як згадка про «втрачене покоління» — при виході з Зали розміщені негативні зображення фото.

Експозиція музею

Із Зали пам'яті відвідувачі до алеї «Чорних дощок» — гранітних плит на яких викарбувані назви населених пунктів, що постраждали у лихоліття Голодомору. На даний момент дослідниками встановлено 14 тисяч назв, з 53 тисяч населених пунктів, що перебували у той час в складі радянської України. Але кожен з нас має зрозуміти, що це лише початок роботи. З кожним днем дослідники віднаходять нові документи, відкриваються нові факти з історії Голодомору. Тому зазначений перелік не є повним, а відтак робота у цьому напрямку триватиме і надалі.

Музей проводить інтерактивні уроки, зустрічі із свідками Голодомору, семінари, лекції, кінолекторії, круглі столи, створює науково-документальні виставки з тематики Голодомору. Щороку в четверту суботу листопада на території меморіалу проводяться скорботні заходи до Дня пам'яті жертв голодоморів за участі президента України, перших осіб держави та громадськості. Музей займається міжнародною діяльністю: 19 листопада 2015 року Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» приєднався до Платформи європейської пам'яті та сумління.

Друга черга меморіалу[ред.ред. код]

Колектив Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» за минулі роки зібрав певну кількість матеріалів голодоморознавчої тематики. Продовжує формувати архів, відеотеку, бібліотеку, музейні колекції. З огляду на це, нагальною проблемою є зведення будівлі музею.

Сьогодні музей став науково-дослідним, культурно-освітнім та науково-методичним закладом, що інформує суспільство про акт геноциду українського народу, вшановує пам'ять про кожного, хто загинув внаслідок трагедії. Тому необхідна власна будівля з відповідною розвиненою музейною інфраструктурою.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Скульптурну композицію «Дівчинка з колосками» встановлено на меморіалі «Трагічні жнива» та в канадському місті Вінніпег.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]