Координати: 50°27′18.9″ пн. ш. 30°31′11.3″ сх. д. / 50.455250° пн. ш. 30.519806° сх. д. / 50.455250; 30.519806

Велика Житомирська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика Житомирська вулиця
Київ
Велика Житомирська вулиця в бік Львівської площі
МісцевістьСтарий Київ
РайонШевченківський
Колишні назви
Львівська вул., Житомирська вул., Золотоустівський пров., вул. Горвиця
Загальні відомості
Протяжність890 м
Координати початку50°27′18.9″ пн. ш. 30°31′11.3″ сх. д. / 50.455250° пн. ш. 30.519806° сх. д. / 50.455250; 30.519806
Координати кінця50°27′18.8″ пн. ш. 30°30′26.3″ сх. д. / 50.455222° пн. ш. 30.507306° сх. д. / 50.455222; 30.507306
поштові індекси01025, 04053
Транспорт
Найближчі станції метро «Золоті ворота»
АвтобусиА 24 (вихідні)
Трамваїлінія існувала з 1894 до 1945 року
ТролейбусиТр 6, 16, 18
Зупинки громадського транспорту«Михайлівська площа», «Володимирська вулиця», «Вулиця Олеся Гончара»
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храмидо 1930-х років існували 2 церкви: Стрітенська церква та Церква Іоана Златоуста в будинку Релігійно-Просвітницького товариства і каплиця «Нечаяна Радість»
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10201
У проєкті OpenStreetMapr2149515
Мапа
Мапа
CMNS: Велика Житомирська вулиця у Вікісховищі

Вели́ка Жито́мирська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Михайлівської площі до Львівської площі.

Прилучаються вулиці Володимирська, Стрілецька, Олеся Гончара, Стрітенська та Рейтарська.

Історія

[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва. Виникла ще в ХІ столітті на шляху до Житомира. Перетинала Старе місто, простягаючись від Софійських (Батиєвих) воріт до (Жидівських) Львівських воріт. У XV–XVIII століттях разом із сучасною вулицею Січових Стрільців мала назву Львівська, на плані міста 1803 року, складеному архітектором Андрієм Меленським, також зазначена під цією назвою[1].

На початку XIX століття отримала назву Житомирська, складалася з двох частин: нижньої — від Печерської (Лядської) брами до Михайлівської площі та верхньої — до колишньої Львівської брами, у середині ХІХ століття вулиця простягалася вже до нинішньої Лук'янівської площі. У 1869 році Житомирську вулицю було розділено, її частина від Львівської до Лук'янівської площі отримала назву Львівська[2] (нині — вулиця Січових Стрільців). У 1870-ті роки нижня та верхня частини вулиці отримали назви Малої та Великої Житомирської відповідно (фактично ж вулицю було «роз'єднано» 1857 року після завершення спорудження будівлі Присутствених місць). При цьому до складу Великої Житомирської вулиці увійшов квартал від Михайлівської площі до Володимирської вулиці, який із другої половини 1830-х років мав назву Золотоустівський провулок[3][4] (назва походила від дерев'яної церкви Іоана Золотоуста, що була тут до 1875 року).

1919 року отримала назву вулиця Горовиця (вулиця Горвиця)[5][6], на честь революціонера, одного з керівників Січневого повстання 1918 року Олександра Горвиця. Під час окупації міста в 1941–1943 роках використовувалася назва Велика Житомирська вулиця. Сучасну назву відновлено у 1944 році[7].

Повністю оформилася у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. На той час на вулиці не було готелів, умебльованих кімнат, на ній орендували квартири представники переважно вільних професій — лікарі, вчені, адвокати, художники. Там також мешкали члени Київського окружного суду, викладачі реального, музичного, художнього училищ. Священники та викладачі Київської духовної академії теж мали садиби на вулиці[8]. У 1861 році віднесена до вулиць 1-го розряду, на ній дозволялося споруджувати лише кам'яні будинки висотою не менш ніж у два поверхи[9]. У другій половині ХІХ ст. забудова вулиці була здебільшого дво- і триповерховою, а вже на початку ХХ ст. виникають шести- і семиповерхові будинки[10].

Установи та заклади

[ред. | ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури

[ред. | ред. код]
  • Будинок № 2
    Будинок № 2
  • Будинок № 6/11
    Будинок № 6/11
  • Будинок № 8/14
    Будинок № 8/14
  • Будинок № 8а
    Будинок № 8а
  • Будинок № 8 б
    Будинок № 8 б
  • Будинок № 10
    Будинок № 10
  • Будинок № 17/2
    Будинок № 17/2
  • Будинок № 19
    Будинок № 19
  • Будинок № 23
    Будинок № 23
  • Портал будинку № 23 («будинок з левами»)
    Портал будинку № 23 («будинок з левами»)
  • Будинок № 24 (Прибутковий будинок купця Горенка)
    Будинок № 24 (Прибутковий будинок купця Горенка)
  • Будинок № 25/2
    Будинок № 25/2
  • Будинок № 28
    Будинок № 28
  • Будинок № 32
    Будинок № 32
  • Будинок № 38
    Будинок № 38
  • Флігель, вул. Велика Житомирська, 38Б
    Флігель, вул. Велика Житомирська, 38Б
  • Флігель, вул. Велика Житомирська, 38Б - деталі фасаду
    Флігель, вул. Велика Житомирська, 38Б - деталі фасаду
  • Будинок № 40
    Будинок № 40
  • Фонтан «Перлина» біля будинку № 20
    Фонтан «Перлина» біля будинку № 20
  • Мурал «Святий Юрій» (2014, автор — Олексій Бордусов) на торці будинку № 38
    Мурал «Святий Юрій» (2014, автор — Олексій Бордусов) на торці будинку № 38

Релігійні установи

[ред. | ред. код]

На стику Великої Житомирської та Стрітенської вулиць знаходилася Стрітенська церква, зведена у 1861 році на місці дерев'яної церкви, збудованої у 1752 році. У 1930-ті роки храм було зруйновано. Нині там знаходиться каплиця Святого Серафима Саровського (ПЦУ) та провадиться відбудова церкви.

У будинку № 2 (колишнє реальне училище) у 1873 році був влаштований домовий храм Олександра Невського. У радянські часи тут було влаштовано спортзал, наприкінці XX століття храм храм було відновлено.

На місті будинку № 9 до початку 1870-х років розташовувалася церква Іоана Златоуста. 1902 року за проєктом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова розпочалося спорудження будинку для Київського релігійно-просвітницького товариства. Водночас у східній частині будівлі було споруджено кам'яну церкву, що її було освячено при завершенні спорудження будинку, на честь Іоана Златоуста.

Особистості

[ред. | ред. код]

У реальному училищі (будинок № 2) навчався український революціонер-марксист Петро Запорожець. У будинку № 6 у 1919–1920 роках жив український композитор Кирило Стеценко, у будинку № 6/11 — культурний діяч, мистецтвознавець і археолог Адріян Прахов (1891–1896 роки).

У будинку № 8/14 на розі з Володимирською вулицею у різні часи мешкали народний артист СРСР професор Амвросій Бучма (1944–1957 роки), Герой Соціалістичної праці народний художник СРСР Василь Касіян (1944–1976 роки), український композитор, народний артист України Юлій Мейтус (1944–1997 роки), народний художник СРСР Микола Глущенко (1944–1977 роки), народний художник СРСР, скульптор Михайло Лисенко (1944—1959 роки), народний артист СРСР Юрій Шумський (1944–1954 роки).

У так званому «будинку лікаря» (№ 17) мешкала народна артистка УРСР Любов Гаккебуш (1938—1947 роки), у якої деякий час жив скульптор Іван Кавалерідзе — київська влада позбавила його службової квартири через перебування в Києві під німецькою окупацією. У тому ж будинку жив і його автор — український архітектор, професор Павло Альошин (1930–1961 роки). У будинку № 25/2 (не зберігся) провів юність російський поет Семен Надсон.

У будинку № 28 у 1923–1929 роках жив вчений-мікробіолог, академік Данило Заболотний, у будинку № 27 — психофізиолог Олександр Сковорода-Зачиняєв, у будинку № 40 — нейрохірург, академік Андрій Ромоданов (1941–1993 роки) та його син, нейрохірург Сергій Ромоданов, художники Віктор Васнецов і Михайло Нестеров. У будинку № 38 мешкав у 1901–1909 та 1921–1928 роках історик та нумізмат Василь Ляскоронський.

Меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
  • Меморіальна дошка на будинку № 6а
    Меморіальна дошка на будинку № 6а
  • Меморіальна дошка на будинку № 8/14
    Меморіальна дошка на будинку № 8/14
  • Меморіальна дошка на будинку № 17
    Меморіальна дошка на будинку № 17
  • Меморіальна дошка на будинку № 17
    Меморіальна дошка на будинку № 17
  • Меморіальна дошка на будинку № 28
    Меморіальна дошка на будинку № 28
  • Меморіальна дошка на будинку № 40
    Меморіальна дошка на будинку № 40

Втрачені меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
  • Меморіальна дошка на будинку № 2 (демонтована)
    Меморіальна дошка на будинку № 2 (демонтована)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ План города Кіева 2й и 3й частям съ принадлежащими къ нимъ слободами. Кіевскій Городовой Архитекторъ Колежскій Асессор Андрей Меленскій. 1803 года Сентября 14го дня Планъ Сочиненъ. Масштабъ въ 1 англійскомъ дюймѣ 20 саженъ // Наук. архів Ін-ту археології НАН України. Ф. 14. Спр. 116. (рос. дореф.)
  2. ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  3. ↑ Специальный план города Киева Дворцовой, Старо-Киевской, Лыбедской и Подольской частей, с показанием усадеб каждаго жителя. Составлен 1836-го года. [Карти ; Рукопис]. — 1:[2 100] ; [25 саж. в дюйме]. — [К.] : [б. и.], 1836. — 1 пл. : цв. ; 190×175 см. — Рукоп. // СК НБУВ. Інв. № 22290.
  4. ↑ Планъ Старокіевской части съ таковаго жъ общаго городу 1837го года въ 27й день Ноября Высочайше утвержденнаго съ показаніемъ обывательскихъ мѣстъ подошедшихъ подъ улицы Университетскую, Золотоворотскую, Ириновскую и Михайловскій переулокъ. 1838 года составилъ къ рапорту отъ 21 Апрѣля за № 82 Кіевскій Городовой Землемѣръ Титулярный Совѣтникъ Шмигельскій. Масштабъ въ 1 англійскомъ дюймѣ 50 саженъ // Наук. архів Ін-ту археології НАН України. Ф. 14. Спр. 14. (рос. дореф.)
  5. ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  6. ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  7. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  8. ↑ Друг, 2013, с. 63.
  9. ↑ Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.) [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Друг, 2013, с. 62–75.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велика_Житомирська_вулиця&oldid=43608917