Географія Лівану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Лівану Picto infobox map.png
Географічне положення Лівану
Географічне положення Лівану
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Західна Азія
Координати 33°50′ пн. ш. 35°50′ сх. д. / 33.833° пн. ш. 35.833° сх. д. / 33.833; 35.833
Територія
Площа 10 400 км² (170-те)
 • суходіл 98,4 %
 • води 1,6 %
Морське узбережжя 225 км
Державний кордон 484 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Курнат-ас-Сауда (3088 м)
Найнижча точка Середземне море (0 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Літані (170 км)
Найбільше озеро Караун (14,6 км²)
Інше
Природні ресурси вапняки, залізні руди, кам'яна сіль, прісна вода, родючі ґрунти
Стихійні лиха пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання

Ліван — західноазійська країна, що лежить на східному узбережжі Середземного моря . Загальна площа країни 10 400 км² (170-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 10 230 км², а на поверхню внутрішніх вод — 170 км²[1]. Площа країни менша за площу Закарпатської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Ліванська Республіка, Ліван (араб. لبنان‎ — Любнан)[2]. Назва країни походить від семітського кореня «лбн», що пов'язаний зі словами білий колір і молоко[3]. Імовірно, це можна розглядати як вказівку на засніжені гори Лівану. Назва згадувалась у трьох з 12 таблиць «Епосу про Гільгамеша» (2900 рік до н. е.), також у текстах бібліотеки Ебла (2400 рік до н. е.) і Біблії (71 раз у Старому Заповіті).

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Ліван — західноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі і сході — з Сирією (спільний кордон — 403 км), на півдні — з Ізраїлем (81 км). Загальна довжина державного кордону — 484 км[1]. Ліван на заході омивається водами Середземного моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 225 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Лівані

Час у Лівані: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[6]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Лівану

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Лівану багаті на ряд корисних копалин: вапняк, залізну руду, кам'яну сіль[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани Лівану

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Лівану

Середні висоти — 125(0 м; найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м); найвища точка — гора Курнат-ас-Сауда (3088 м). Велика частина Лівану вкрита горами, крім долини Бекаа на північному сході та вузької рівнинної ділянки вздовж берега моря, що простяглася з півночі на південь. Прибережний Ліван відокремлений від східних регіонів гірськими пасмами Ліван і Антиліван.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Лівану

Територія Лівану лежить у субтропічному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[9].

Ліван є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 4,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1040 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Лівану

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану, невелика частина потоків на півдні — безстічній області Мертвого моря (басейн Йордану). Річка Літані є основним джерелом води для південних районів Лівану. Судноплавні річки відсутні.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Лівану

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Лівану

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Лівану

Земельні ресурси Лівану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 63,3 %,
    • орні землі — 11,9 %,
    • багаторічні насадження — 12,3 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 39,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 13,4 %;
  • інше — 23,3 %[1].
Див. також: Ліси Лівану

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Лівану

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Ліван є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Лівану

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові і піщані бурі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Лівану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Lebanon, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Ліван // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]