Географія Мозамбіку
Географія Мозамбіку ![]() | |
---|---|
![]() Географічне положення Мозамбіку | |
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Східна Африка |
Координати | 18°15′ пд. ш. 35°00′ сх. д. / 18.250° пд. ш. 35.000° сх. д. |
Територія | |
Площа | 799 380 км² (35-те) |
• суходіл | 87,8 % |
• води | 2,2 % |
Морське узбережжя | 2470 км |
Державний кордон | 4783 км |
Рельєф | |
Тип | височинно-низовинний |
Найвища точка | гора Бінга (2436 м) |
Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
Клімат | |
Тип |
тропічний, субекваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Замбезі ( км) |
Найбільше озеро | Ньяса (30 044 км²) |
Інше | |
Природні ресурси | кам'яне вугілля, руди кольорових металів, вуглеводні, гідроенергія, графіт |
Стихійні лиха | посухи, тропічні циклони, повіді |
Екологічні проблеми | спустелювання, забруднення вод, браконьєрство |
Мозамбік — південноафриканська країна, що знаходиться на південному сході континенту . Загальна площа країни 799 380 км² (35-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 786 380 км², а на поверхню внутрішніх вод — 13 тис. км²[1]. Площа країни на ⅓ більша за площу території України, вдвічі більша за площу Каліфорнії.
Назва[ред. | ред. код]
Офіційна назва — Республіка Мозамбік, Мозамбік (порт. Republica de Mocambique, Mocambique)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова Мозамбік неподалік від узбережжя[3]. Назва острова, у свою чергу, ймовірно, походить від імені його колишнього арабського правителя, впливового работоргівця, шейха Мусси бен-Мбіка, з яким познайомились перші португальські мореплавці, що висадились і заснували на острові поселення 1498 року[3]. Колишня колонія Португальська Східна Африка.
Історія дослідження території[ред. | ред. код]
Географічне положення[ред. | ред. код]
Мозамбік — південноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Танзанією (спільний кордон — 840 км), на півдні — з Свазілендом (108 км) і ПАР (496 км), на заході — із Зімбабве (1402 км), Замбією (439 км) і Малаві (1498 км). Загальна довжина державного кордону — 4783 км[1]. Територія країни видовжена з півночі на південь від 10° пн. ш. майже до 27° пн. ш. приблизно на 1850 км. Північна частина країни ширша, ніж південна, і розділена на два великих райони територією Малаві, що глибоко врізається в територію Мозамбіку. Північна і південна половини країни розділяються річкою Замбезі. Мозамбік на сході омивається водами Мозамбіцької протоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2470 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].
Крайні пункти[ред. | ред. код]
Час[ред. | ред. код]
Час у Мозамбіці: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[6].
Геологія[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Надра Мозамбіку багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, титанові руди, природний газ, тантал, графіт[7].
Сейсмічність[ред. | ред. код]
Вулканізм[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Середні висоти — 345 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Бінга (2436 м). Територія країни розташована в межах Східно-Африканського плоскогір'я, що знижується з заходу на схід, та Мозамбіцької заболоченої низовини (на півдні і сході). Вздовж кордону з ПАР — вулканічні гори Лебомбо. Мозамбік — країна незвичайної конфігурації, що тягнеться від низовин і боліт на узбережжі Індійського океану до плато Центральної Африки. Найвищі і найбільш розчленовані райони розташовані на заході провінції Ньяса і на півночі провінції Тете, біля кордону з Малаві. Більш низькі і менш розчленовані височини розташовані на півночі провінції Кабу-Делгаду поблизу кордону з Танзанією. У південному Мозамбіку найбільш піднесені області знаходяться в межах провінції Маніка і крайнього заходу провінції Софала. Найвища точка країни — гора Бінга (2437 м) — розташована в провінції Маніка поблизу кордону із Зімбабве. Крім того, гори тягнуться вздовж західного кордону країни в межах провінцій Мапуту і Газа. Плоскі прибережні низовини і болота займають 44 % всіх площі Мозамбіку, але на півночі низовини відносно вузькі, звичайно шириною менше 30 км. Далі в глибині країни на півночі розташований ряд низьких плато і горбистих місцевостей, переважно на висотах 185—615 м над р.м., які змінюються окремими пасмами гір.
Узбережжя[ред. | ред. код]
Острови[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Північна частина Мозамбіку лежить у субекваторіальному, південна — у тропічному кліматичному поясі[8]. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, проте вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон[9]. На півдні увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. На півдні на узбережжі зволоження достатнє, у теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[9].
Мозамбік є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Внутрішні води[ред. | ред. код]
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 217,1 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1180 км² зрошуваних земель[1].
Річки[ред. | ред. код]
Річки країни течуть із заходу на схід і належать басейну Індійського океану. Найбільші річки: Замбезі, Лімпопо, Рувума, Саве, Лігонья, Луріо. Коливання стоку вельми значні. У вологий сезон звичайні повені, які в окремі роки приймають загрозливі розміри (сильні повені відбувалися в 1977, 1978 і 1984). У інші сезони року річки можуть майже повністю пересихати. На річці Замбезі, що протікає в провінції Тете (західний Мозамбік), побудована гідроелектростанція Кебрабаса (Каора-Басса).
Озера[ред. | ред. код]
Велике прісноводне озеро Ньяса знаходиться на стику Мозамбіку, Малаві і Танзанії.
Болота[ред. | ред. код]
Ґрунтові води[ред. | ред. код]
Ґрунти[ред. | ред. код]
Рослинність[ред. | ред. код]
Земельні ресурси Мозамбіку (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 56,3 %,
- орні землі — 6,4 %,
- багаторічні насадження — 0,3 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 49,6 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 43,7 %;
- інше — 0 %[1].
Тваринний світ[ред. | ред. код]
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9].
Охорона природи[ред. | ред. код]
Мозамбік є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи; руйнівні тропічні циклони і повіді у центральних і південних частинах[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- зростаюче навантаження на екосистеми узбережжя, внаслідок міграції населення;
- спустелювання;
- забруднення вод;
- браконьєрство (полювання на слонів заради слонової кістки).
Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]
У фізико-географічному відношенні територію Мозамбіку можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Mozambique, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Мозамбік // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Мозамбік // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською[ред. | ред. код]
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Мозамбик // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Мозамбик // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Мозамбіку |
Вікісховище : Атлас Мозамбіку.
- Карти Мозамбіку : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Mozambique : [англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 March. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Мозамбік : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- Mozambique Travel Guide and Travel Information : [англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // worldtravelguide.net. — The World Travel Guide (WTG), 2019. — 19 March. — Дата звернення: 19 березня 2019 року.
|