Географія Еритреї

Географія Еритреї
Географічне положення Еритреї
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Східна Африка
Координати	15°00′ пн. ш. 39°00′ сх. д.
Територія
Площа	117,6 тис. км² (101-ше)
• суходіл	93 %
• води	7 %
Морське узбережжя	1151 км км
Державний кордон	1840 км
Рельєф
Тип	височинний, низовинний
Найвища точка	гора Сойра (3018 м)
Найнижча точка	западина Данакіль (‒75 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Текезе (608 км)
Найбільше озеро	Ашанг (9 км²)
Інше
Природні ресурси	золото, поташ, руди кольорових металів, кам'яна сіль, риба
Стихійні лиха	посухи, нашестя сарани
Екологічні проблеми	знеліснення, спустелювання, ерозія ґрунтів

Еритрея — східноафриканська країна, що знаходиться на східній околиці континенту, уздовж Червоного моря Індійського океану . Загальна площа країни 117 600 км² (101-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 101 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 16 600 км². Площа країни у 5 разів менша за площу території України.

Етимологія

Офіційна назва — Держава Еритрея, Еритрея (Hagere Ertra, Ertra; араб. دولة إرتريا; Dawlat Iritrīya). Назва країни, затверджена як назва італійської колонії 1890 року, походить від античної назви Червоного моря (лат. Mare Erythraeum), що, у свою чергу, походить від дав.-гр. Erythrea Thalassa, де «еритрум» — червоний, «таласса» — море.

Географічне положення

Карта Еритреї від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Еритреї та США

Еритрея — східноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півдні — з Ефіопією (спільний кордон — 1033 км), на південному сході — з Джибуті (125 км), на заході — з Суданом (682 км). Загальна довжина державного кордону — 1840 км. Еритрея на сході омивається водами Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 1151 км, разом із узбережжям островів — 2234 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км).

Час

Час в Еритреї: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

• 
  Геологічна карта Еритреї
• 
  Геологія Афарської депресії

Рельєф

Переважну більшість території країни займають гори чи пустельні райони. Середні висоти — 853 м; найнижча точка — западина Данакіль, уріз води озера Кулул (‒75 м); найвища точка — гора Сойра (3018 м), знаходиться на південь від столиці країни Асмери. Рельєф країни доволі неоднорідний. Біля третини території Еритреї знаходиться на Еритрейському нагір'ї (2000 м), яке є продовженням південнішого Ефіопського нагір'я. На захід від нього знаходиться велике плато (третина загальної площі), на схід — прибережні рівнини та впадини, в тому числі, частина западина Афар. На нагір'ї знаходяться густонаселені райони країни. Низинні райони на заході Еритреї простягаються від Керена (на північний-захід від Асмери) до кордону із Суданом.

• 
  Рельєф Еритреї
• 
  Гіпсометрична карта Еритреї
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

Узбережжя

Загальна протяжність берегової лінії країни становить 2234 км; протяжність материкової берегової лінії — 1151 км, островів у Червоному морі — 1083 км.

Острови

Еритреї належать близько 350 островів у Червоному морі, 200 з яких утворюють архіпелаг Дахлак.

Клімат

Територія Еритреї лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми.

На узбережжі Червоного моря клімат в країні сухий та жаркий. Середні зимові температури (грудень — лютий) коливаються в діапазоні 20—35 °C, літні (червень—вересень) в межах 40—50 °C, у східній частині країни температури ще вищі. Середньорічна норма опадів — 200 мм.

Західні рівнини на кордоні із Суданом лежать на висоті 500—2000 м над рівнем моря. Переважно це пустелі, напівпустелі та саванни, хоча існують і родючі ґрунти завдяки сезонним розливам річки Барки. Середньорічна кількість опадів становить 400 мм. Найпрохолодніший місяць року — грудень, температура інколи знижується до 15 °C.

Еритрейське нагір'я відзначається більш вологим та помірним кліматом. Переважна більшість поверхні знаходиться вище 1500 м, середньорічна норма опадів коливається в межах 500—850 мм. Середні температури регіону коливаються в діапазоні 15—30 °C, інколи трапляються перепади до 40 °C. Взимку вночі можливе зниження температури до 0 °C. У цій кліматичній зоні знаходиться і столиця країни, Асмера, де температура в середньому коливається від 21 °C взимку до 25 °C на початку літа.

У центральному та західному регіоні країни спостерігається два вологих періоди — головний літній із червня по вересень і менш виразний весняній із березня по квітень. Біля узбережжя опади випадають переважно взимку. В середньому по країні середньорічна норма опадів становить 400—600 мм.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Еритреї (за Кеппеном)

Еритрея є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Найбільша річка країни знаходиться на південно-західному кордоні з Ефіопією — Текезе. Невеличкі річки, струмки і тимчасові потічки (ваді) країни несуть свої води до Червоного моря Індійського океану. На Ефіопському нагір'ї знаходяться витоки багатьох потоків: Гаш, Сетіт, Барка, та Мереб.

Озера

На відміну від річкової мережі, озер в Еритреї небагато. Більшість з них має вулканічне чи тектонічне походження й розташована в гірських районах або у прибережних зонах, де присутні безстічні області депресій рельєфу, в яких утворюються солоні пересихаючі озера. В умовах жаркого клімату вони зазвичай є солоними, а прісноводні водойми трапляються рідко.

Найбільшим озером країни є Ашанг (площа близько 9 км², глибина до 30 м). Воно розташоване в гірській місцевості на висоті понад 2400 м над рівнем моря в гірській улоговині. Походження тектонічно-вулканічне; живлення переважно дощове, є підземні джерела. Вода в озері прісна, що робить його унікальним серед водойм регіону, де більшість озер солоні через високий рівень випаровування.

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Ерітрея належить до Судано-Замбезійської області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства. Флора Еритреї нараховує близько 900 видів судинних рослин, серед яких чимало ендеміків і реліктів, особливо в гірських районах.

Рослинний покрив країни залежить від клімату та рельєфу. У пустельних районах поширені ксерофітні чагарники, акації, тамариски. У прибережних зонах ростуть мангрові ліси. У західних низовинах панують савани з травами, баобабами, акаціями та міомбо. У нагірних районах колись були значні ліси, але більшість їх вирубано, наразі залишилися лише окремі ділянки акацій, ялівців, подекуди трапляються насадження евкаліптів.

• 
  Рослинність Ефіопії, 1976 рік

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• часті посухи;
• нечасті землетруси;
• помірна вулканічна діяльність, вулкан Дуббі (1625 м), востаннє вивергався 1861 року, вулкан Набро (2218 м) 2011 року;
• періодичні нашестя сарани.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Еритреї багаті на ряд корисних копалин: золото, калійні солі, цинк, мідь, кам'яну сіль, нафту, природний газ.

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 6,3 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 210 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси

Земельні ресурси Еритреї (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 75,1 %,
  • орні землі — 6,8 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 68,3 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 15,1 %;
• інше — 9,8 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• спустелювання;
• ерозію ґрунтів;
• перевипасання;
• зруйнована інфраструктура внаслідок громадянської війни.

Еритрея є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару.

Ландшафти і фізико-географічне районування

Еритрея є країною з надзвичайно різноманітною ландшафтною структурою. Вона поєднує в собі пустельні узбережжя, високогірні плато, саванні рівнини та гірські масиви. Основними типами ландшафтів є: 1 — саванні північноафриканські (підтипи: вологі, типові); 2 — субекторіальні вологолісові; 3 — екваторіальні вологолісові. Вони, у свою чергу, представлені чотирма групами ландшафтів: 1 — низовинні приморські акумулятивні рівнини; 2 — високі цокольні рівнини на кристалічній основі Африканської платформи; 3 — високі ступінчасті плато на моноклинальних палеозойських пісковиках і вапняках; 4 — цокольні глибові нагір'я на кристалічній основі Африканської платформи.

За фізико-географічним районуванням світу Еритрея належить до Східносуданської фізико-географічної області Суданської (саванної) фізико-географічної країни, а також до Північноефіопської нагірної та Афарської улоговинної фізико-географічних областей Абессомалійської фізико-географічної країни.

Східносуданська фізико-географічна область. Охоплює північно-західну частину Еритреї, що межує із Суданом. Тут розташовані широкі плоскі алювіальні рівнини з саванними ландшафтами. Клімат тут спекотний і сухий, але дещо сприятливіший, ніж на узбережжі, завдяки літнім дощам. Тут ростуть саванні трави, акації, баобаби. Регіон розвиненого пасовищного скотарства.

Північноефіопська нагірна область. Займає центральну частину Еритреї з високими плато й горами, які є північним відгалуженням Ефіопського нагір'я. Висоти сягають 2000—2500 м, а найвища точка країни — гора Емба-Сохула (3013 м). Ландшафти представлені гірськими саванами, сухими тропічними лісами та терасованими схилами з сільськогосподарськими угіддями. Тут розвинені культурні ландшафти з полями проса, сорго, ячменю.

Афарська улоговинна область. Охоплює південний схід і прибережну смугу країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру область можна поділити на два фізико-географічні райони:

• Данакільський западинний район (охоплює частину Данакільської западини — однієї з найнижчих і найспекотніших територій планети; район з активною рифтоутворюючою тектонікою і вулканічною діяльністю: лавові плато, сірчані виверження, гарячі джерела, соляні шари і піщані й кам'янисті низовини; у деяких місцях поверхня опускається нижче рівня моря, утворюючи солоні басейни; річні опади практично відсутні або мізерні, а денні температури надзвичайно високі; рослинність надзвичайно бідна або зовсім відсутня);
• Прибережний район (займає вузьку приморську смугу низовини шириною від 10 до 50 км та прилеглі острови; тут переважають тропічні пустелі та напівпустелі, представлені піщаними і глинистими рівнинами з розрідженою ксерофітною рослинністю (солянки, акації, тамарикси); в окремих місцях формуються мангрові ліси та коралові рифи, особливо на захищених ділянках заток та біля островів Дахлак).

У межах гірських районів Еритреї чітко простежується висотна поясність, зумовлена значними перепадами абсолютних висот — від рівня моря до понад 3000 м:

• нижній пояс (0—500 м; пустельні й напівпустельні ландшафти);
• середній пояс (500—2000 м; переважають сухі савани й чагарники);
• верхній пояс (2000—3000 м; гірські савани й залишки тропічних лісів);
• високогірний пояс (понад 3000 м; ландшафти субальпійських луків).

Див. також

• Східна Африка
• Абессомалія

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Еритрея // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Эфиопия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Эфиопия // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Еритреї.
• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Ерітрея, Держава Ерітрея / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-17983
• Карти Еритреї : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Eritrea : [англ.] : [арх. 18 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 6 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Еритрею : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.