Географія Катару
Географія Катару  | |
|---|---|
 Географічне положення Катару | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Західна Азія |
| Координати | 25°30′ пн. ш. 51°15′ сх. д. / 25.500° пн. ш. 51.250° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 11 586 км² (166-те) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 563 км |
| Державний кордон | 87 км |
| Рельєф | |
| Тип | низовинний горбистий |
| Найвища точка | пагорб Туваїр-ель-Гамір (103 м) |
| Найнижча точка | Перська затока (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | тропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Ваді Абу Самра (50 км) |
| Найбільше озеро | Хор аль-Удаїд (180 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | вуглеводні, риба |
| Стихійні лиха | пилові і піщані бурі |
| Екологічні проблеми | дефіцит прісної води |
Катар — західноазійська країна, що знаходиться на узбережжі Перської затоки Аравійського півострова 
. Загальна площа країни 11 586 км² (166-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 11 586 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу Закарпатської області України.
Офіційна назва — Держава Катар, Катар (араб. قطر , دولة قطر — Давлат Катар)[2]. Назва країни походить від давнього міста Кадара (сучасний Зубарах), важливого в стародавні часи торгового порту і міста в регіоні[3]. Топонім Катара (лат. Catara) вперше з'являється на карті Птолемея у II столітті, можливо, його згадував Пліній Старший (I століття) під назвою Катаррей (лат. Catharrei)[1].
Катар — західноазійська країна, що межує лише з однією державою: на півдні — з Саудівською Аравією, спільний державний кордон — 87 км[1]. Катар омивається водами Перської затоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 563 км[1].
Карта Катару від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Катару та США
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на двостороннє узгоджену відстань за серединними лініями[6][1].
Час у Катарі: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].
Середні висоти — 28 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — пагорб Туваїр-ель-Гамір (Курайн-Абу-ель-Баул, 103 м) на південному сході країни. Майже вся територія країни є пустелею. На півночі — низька піщана рівнина з рідкісними оазами, покрита рухомими (еоловими) пісками; у серединній частині півострова — кам'яниста пустеля з ділянками солончаків; на півдні — високі піщані горби.
Рельєф Катару
Гіпсометрична карта Катару
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Гори Накш
Пагорб Туваїр-ель-Гамір
Типовий ландшафт Катару
Піщані дюни Хавр-ель-Удейду
Вапняковий уступ на південному сході
У центрі підноситься низьке вапнякове плато, слабо розчленоване руслами тимчасових водотоків — ваді, що полого знижується в східному напрямі і створює кліфове узбережжя на крайньому півн.-сході. Вздовж західного узбережжя тягнеться смуга піщаних горбів висотою до 40 м. Вздовж південно-східного узбережжя простягся ланцюг замкнених безстічних западин з плоскими засоленими днищами (себха). На півночі переважають піщані пустелі з рухливими барханами, в центральній частині — кам'янисті пустелі з плямами солончаків, на півдні горбистий рельєф складений еоловими пісками. Півострів облямований кораловими рифами і кораловими островами.
Південно-західне узбережжя
Пустельне узбережжя Катару
Північно-західне узбережжя
Північне узбережжя
Східне узбережжя
Пляж Внутрішнього катарського моря на південному сході
.jpg)
Територія Катару лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Влітку температура нерідко піднімається до 50 °C. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[9].
Сонячна радіація (англ.)- Кліматична карта Катару (за Кеппеном)
Піщана буря зносить пісок в Перську затоку
Веселка над пустелею, Дакхан
Катар є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Півострів бідний водою. Постійних річок немає, велику частину води доводиться отримувати шляхом опріснення морської. Підземні джерела прісної води і оази знаходяться, в основному, на півночі країни.
Гідрографічна мережа Катару- Тимчасові потоки
Дощування в Катарі
Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Перської затоки Індійського океану.
Солоні марші східного узбережжя під час відпливу
Солоні марші східного узбережжя під час припливу
Рослинність піщаних пляжів
Рослинність солоних маршів
Мангрові зарості
Пустельний скреб центральних районів
Городництво
Еспайр-парк
Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9]. Тваринний світ бідний, переважають плазуни і гризуни.
Гірський козел на острові Халул
Арабський орикс
Страуси
Дюгонь
Пастки для риби в Ель-Ариші
.jpg)
.jpg)
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові і піщані бурі, частий серпанок, що погіршує видимість[1].
Надра Катару багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,06 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 130 км² зрошуваних земель[1].
Земельні ресурси Катару (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 5,6 %,
- орні землі — 1,1 %,
- багаторічні насадження — 0,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,3 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
- інше — 94,4 %[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- обмежені ресурси природних джерел питної води, які зменшуються через засолення водоносних горизонтів;
- деградація земель.
Знищення ґрунтового покриву
Катар є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL)[1].
На території країни під впливом аридного клімату, особливостей рельєфу, морського узбережжя та антропогенного навантаження сформувались ландшафти переважно пустельного типу. Їх можна поділити на кілька підтипів: 1 — піщані пустелі (розташовані в західній і південній частинах півострова; представлені барханами, дюнами та піщаними рівнинами, що нерідко безпосередньо прилягають до моря); 2 — вапнякове плато (розташоване в центральній частина країни; плоске плато, що піднімається на 50—100 м над рівнем моря, з кам'янистими пустелями з мінімальним ґрунтовим покривом і розрідженою рослинністю); 3 — приморські ландшафти (переважно низькі рівнини з лагунами, мілинами й мангровими заростями); 4 — солончаки і себхи (розташовані по низинах, зокрема на узбережжі та в закритих западинах; тут формуються тимчасові солоні озера, що вкриваються кіркою солей після висихання; рослинність практично відсутня); 5 — оазиси та культурні ландшафти (розташовані в районах із наявністю підземних вод, де традиційно розвивалося землеробство; сучасні зрошувальні системи дозволили створити нові агроландшафти та зелені зони навколо міст).
За фізико-географічним районуванням світу Катар належить до Перськозатокової прибережної провінції Прибережної низовинної області Аравійсько-Месопотамської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Катару можна поділити на 4 фізико-географічні райони:
- Північний район (рельєф переважно рівнинний, з окремими невеликими підвищеннями; ґрунти кам'янисті, місцями із залишками тонкого гумусового горизонту; ґрунтові води розташовані близько; рослинність: ксерофітні чагарники, у долинах — оазові угруповання; обмежено використовується для землеробства);
- Центральний район (вапнякове плато з незначними перепадами висот; ґрунти дуже тонкі, з вапняковим щебенем, майже непридатні для землеробства; рослинність представлена розрідженими злаково-чагарниковими угрупованнями; тут зосереджені значні поклади нафти й газу, що визначає промисловий розвиток регіону);
- Західний район (рельєф більш розчленований, із низинами та платоподібними підвищеннями; ґрунти кам'янисті й піщані, часто засолені; рослинність надзвичайно бідна, обмежена окремими ксерофітами; використовується для розробки кар'єрів та як пасовища для верблюдів);
- Південний район (територія барханів і дюн, що формують пустелю Хор-аль-Удейд; ґрунти піщані; рослинність практично відсутня; район має статус природоохоронної території та є об'єктом туризму).
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Qatar, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- 1 2 Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 18 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- 1 2 3 4 ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Катар // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
- Дахно І. І., С. М. Тимофієв. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
- Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
- Катар // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
- Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник. — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4
- Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
- Шищенко П. Г., Топчієв О. Г., Шевченко І. В. Фізична географія материків і океанів : Навч. посібник. — К. : Академвидав, 2010. — 264 с. — ISBN 978-966-8226-96-4
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Катар // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Катару.- Катар, Держава Катар / К. В. Мезенцев // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-10341.
- Карти Катару : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Qatar : [англ.] : [арх. 30 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Катар : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Катару.
