Перейти до вмісту

Географія Словенії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Топографічна карта Словенії

Словенія — невелика, але надзвичайно різноманітна за природою країна в Центральній Європі. Хоч її площа становить всього близько 20270 км², територія включає Альпи, карстові плато, родючі рівнини, річкові долини та адріатичне узбережжя, створюючи унікальний природний ландшафт, багатий кліматичними, геологічними та гідрологічними контрастами.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва країни Словенія словен. Slovenija пов'язана з назвою слов'янських племен. Сам термін слов'яни загальноприйнятої етимології не має. Існує кілька версій походження. Серед основних виводять назву:

  • від кореня slaṷos народ;
  • від гідронімів, що походять від індоєвропейського кореня зі значенням обмивати, очищати, наприклад, назви річок Слуя, польські назви річок Sɫawa, Sɫawica, сербське Славница;
  • від слово (люди, що говорять по-нашому, на відміну від іншомовних племен німців, німих);
  • від індоєвропейського кореня *kleu-, основне значення якого чути, у значенні слава і популярність, тобто відомі люди.

Цей етнонім як племінний закріпився в ході етногенезу не тільки в словенців (словен. Slovenci), а також в словаків (словац. slováci), словінців (slovinci) та ільменських словєн — жителів Новгородської землі.

Географічне положення

[ред. | ред. код]
Гора Триглав

Словенія розкинулася від передгір'їв Альп до Адріатики і від плато Карст (Крас) до Паннонії та Угорської низовини. На заході проходить кордон з Італією, на півночі — з Австрією (землі Каринтія, Штирія і Бургенланд), на сході — з Угорщиною, на півдні — з Хорватією.

Крайні пункти

[ред. | ред. код]

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Словенії

Геологічна будова Словенії надзвичайно складна й різноманітна, що зумовлено її розташуванням у зоні контакту кількох великих тектонічних структур Європи. Територія країни лежить на межі Альпійської складчастої області, Динарської складчастої системи та Паннонської западини, що сформувало мозаїку порід різного віку й походження.

Найдавніші геологічні утворення представлені кристалічними сланцями, гнейсами та гранітами палеозойського віку, які виходять на поверхню переважно в східній частині країни (масив Похор'є). Значна частина Словенії складена осадовими породами мезозойського віку — вапняками, доломітами, мергелями, що є основою розвитку класичного карсту. Саме ці породи визначають характерний вигляд південно-західних районів країни.

Під час альпійського горотворення (кайнозой) відбулися інтенсивні складчасті та розломні процеси, які сформували сучасні гірські системи Юлійських Альп, Караванок і Камнік-Савінських Альп. У той самий час Паннонська низовина зазнала опускання й заповнення континентальними відкладами — глинами, пісками, лесами.

Словенія багата на карстові форми, які мають світове значення: численні печери, підземні річки, сифони та карстові джерела. Геологічні умови сприяли також утворенню родовищ корисних копалин — ртуті (Ідрія), свинцю й цинку, будівельного каменю.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Словенії

На північному заході та півночі країни розташовані хребти Східних Альп, хребет Караванке тягнеться на самій півночі країни, з півдня його підпирають ланцюги Кам'яних і Савіньських Альп, на заході проходять Юлійські Альпи з вищою точкою Словенії — горою Триглав (2 864 м). Далі на південь Юлійські Альпи переходять у плато Карст (Крас). На плато з'являються ліси, крізь камінь пробиваються річки і струмки, вимиваючи у вапняку цілі печери. На південний схід від столиці країни Любляни, розташовується найродючіша і густонаселена частина країни — Доленьська горбиста місцевість, багата на ліси і виноградники. На крайньому південному заході розташовується Приморська, північний край півострова Істрія[1].

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Словенія має вихід до Адріатичного моря. Довжина берегової лінії становить 47 км.

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Словенії

Клімат Словенії загалом помірно-континентальний, літо спекотне, а зима сувора. У горах і центральній Словенії клімат високогірний, середньоєвропейський. Плато Карст і Приморська низовина знаходяться під впливом Середземного моря, літо тут сухе і тепле, а зима дуже м'яка. Купальний сезон на морі і в гірських озерах розпочинається з початку червня і триває аж до початку жовтня[1].

Гідрографія

[ред. | ред. код]

Словенія належить до найбагатших на водні ресурси країн Європи. Густа річкова мережа, численні джерела, озера та підземні води є наслідком значних опадів і особливостей геологічної будови, насамперед розвитку карсту.

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Словенії

Більша частина території країни належить до басейну Чорного моря, зокрема через річки Сава, Драва та Мура, які є притоками Дунаю. Річка Сава має ключове значення для центральних районів Словенії, проходить через Люблянську улоговину та використовується для гідроенергетики. Драва і Мура відіграють важливу роль у водозабезпеченні та зрошенні східних територій.

Менша частина країни належить до басейну Адріатичного моря, куди стікають річки Соча, Река та короткі прибережні водотоки. Річка Соча відома своєю винятково чистою бірюзовою водою та глибокими каньйонами.

Озера

[ред. | ред. код]
Озеро Блед
Докладніше: Озера Словенії

Особливістю водної системи Словенії є карстові підземні води. Багато річок зникають у понорів і знову виходять на поверхню за десятки кілометрів. Яскравий приклад — озеро Церкниця, яке є періодичним і змінює свою площу залежно від сезону.

Озера Блед і Бохинь мають льодовикове походження й є важливими рекреаційними об'єктами. Внутрішні води Словенії мають велике екологічне, господарське та туристичне значення.

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Словенії

У Альпійських районах переважають малопотужні гірсько-лісові бурі ґрунти та дерново-бурі ґрунти, які формуються на кристалічних і карбонатних породах. Вони характеризуються значною кам'янистістю, підвищеною кислотністю та обмеженою родючістю, що зумовлює переважно лісове використання територій.

У карстових районах Динарського плато поширені специфічні ґрунти — червоноземи, які утворилися внаслідок вивітрювання вапняків і доломітів. Ці ґрунти збагачені оксидами заліза, мають червоний колір і часто залягають у пониженнях рельєфу. Незважаючи на обмежену потужність, вони придатні для садівництва та виноградарства.

На Паннонській низовині та в міжгірських улоговинах сформувалися більш родючі ґрунти — алювіальні, лучно-чорноземні та лесові ґрунти. Вони активно використовуються в сільському господарстві для вирощування зернових, кукурудзи та кормових культур. На узбережжі Адріатичного моря трапляються середземноморські коричневі ґрунти, сформовані в умовах м'якого клімату.

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Словенії

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Словенії

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Словенія. Географія країни.[недоступне посилання з липня 2019] — Країни світу. Укрінформ.

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
  • Гвоздецький Н. А. Природа мира. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. (рос.)
  • Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Природа мира. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 399 с. (рос.)
  • Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
  • Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
  • Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
  • Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
  • Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія   : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
  • Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с.
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
  • Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]