Географія Лаосу

Географія Лаосу
Географічне положення Лаосу
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Південно-Східна Азія
Координати	18°00′ пн. ш. 105°00′ сх. д.
Територія
Площа	236 800 км² (84-те)
• суходіл	98 %
• води	2 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	5274 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Пхубіа (2817 м)
Найнижча точка	Меконг (70 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Меконг (1800 км)
Найбільше озеро	водосховище Нам Нгум (370 км²)
Інше
Природні ресурси	деревина, гідроенергія, гіпс, руди кольорових металів, золото, коштовне каміння
Стихійні лиха	повіді, посухи
Екологічні проблеми	нерозміновані території, знеліснення, ерозія ґрунтів

Лаос — південносхідноазійська країна, що знаходиться на Індокитайському півострові й не має виходу до моря . Загальна площа країни 236 800 км² (84-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 230 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 тис. км². Площа країни майже у 3 рази менша за площу України.

Етимологія

Офіційна назва — Лаоська Народно-Демократична Республіка, Лаос, ЛНДР (лаос. ສາທາລະນະລັດ ປະຊາທິປະໄຕ ປະຊາຊົນລາວ, ປະເທດລາວ Саталаналат Пахатіпатай Пахахон Лоа, Патет Лао). Назва країни походить від етноніму лаосців — «лао» (лаос. ລາວ) з часів французького панування у XIX сторіччі. Сам етнонім походить, можливо, від давнього індійського імені Лава (लव), одного з двох синів-близнюків бога Рами. Термін може походити також від давньокитайської назви тайської етнічної групи, до якої належать і лаосці — Ай-Лао (лаос. ອ້າຽລາວ, кит.: 哀牢, в'єт. ai lao). Давня назва країни — Лан Ханґ (лаос. ລ້ານຊ້າງ), що означає Землю мільйона слонів. Інша назва країни — Муанґ Лао (лаос. ເມືອງລາວ) означає країну народу лао.

Географічне положення

• 
  Карта Лаосу від ООН (англ.)
• 
  Порівняння розмірів території Лаосу та США

Лаос — південносхідноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на північному заході — з М'янмою (спільний кордон — 238 км), на півдні — з Камбоджею (555 км), на півночі — з Китаєм (475 км), на заході — з Таїландом (1845 км), на сході — з В'єтнамом (2161 км). Загальна довжина державного кордону — 5274 км. Державний кордон проходить в основному по гребенях гір, а значна дільниця кордону з Таїландом річкою Меконг. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Час

Час у Лаосі: UTC+7 (+5 годин різниці часу з Києвом).

Геологія

Гори складені переважно гранітами, гнейсами і порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато складеними, пісковиками і вапняками.

Рельєф

Лаос — переважно гірська країна. Середні висоти — 710 м; найнижча точка — уріз вод річки Меконг (70 м); найвища точка — гора Пхубіа або Біа (2817 м). Гори порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато, на півночі — плато Сіангкхуанг (висота до 2820 м), на сході — південно-західні схили хребта Чионгшон, на півдні — плато Боловен. Вздовж річки Меконг, однієї з найбільших азійських річок, розташована низовина.

• 
  Рельєф Лаосу
• 
  Рельєф Лаосу
• 
  Гіпсометрична карта Лаосу
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

• 
  Гора Пхубіа
• 
  Типовий гірський рельєф

Клімат

Територія Лаосу лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоженя достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони, вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон. Виділяють три сезони: чітко виражений вологий спекотний — з травня по жовтень, сухий прохолодний — з листопада по лютий, і спекотний сухий — в березні-квітні. Мусон вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Лаосу (за Кеппеном)
• 
  Кліматограма Вьєнтьяна

Лаос є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

• 
  Гідрографічна мережа Лаосу
• 
  Річка Меконг
• 
  Річка Нам-Нгум

Річки

Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Найбільші річки: Меконг, що місцями судноплавна, та її притоки Тха, У, Лик, Нгум, Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен.

Ґрунти

У країні найпоширеніші гірські латеритні ґрунти.

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни належить до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області.

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді, посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Лаосу багаті на ряд корисних копалин: гіпс, олово, золото, коштовне каміння.

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 333,5 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3,1 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси

Земельні ресурси Лаосу (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,6 %,
  • орні землі — 6,2 %,
  • багаторічні насадження — 0,7 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 67,9 %;
• інше — 21,5 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• нерозміновані території;
• знеліснення;
• ерозію ґрунтів;
• більшість населення країни не має доступу до якісних ресурсів питної води.

Лаос є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару.

Фізико-географічне районування

Лаос — країна з надзвичайно строкатою ландшафтною структурою, де поєднуються гірські райони, вулканічні плато, рівнини й річкові долини. За фізико-географічним районуванням світу Лаос належить до Центрально-Індокитайської плоскогірної області Індокитайської фізико-географічної країни. З огляду на складний, переважно гірський рельєф, природні умови та ландшафтну структуру територію Лаосу можна поділити на 3 фізико-географічні райони:

• Північний гірський район (охоплює північні провінції країни; рельєф сильно розчленований, представлений середньовисотними горами (1000—2000 м) із глибокими долинами; клімат порівняно прохолодніший, ніж на рівнинах: середня температура в січні від +15 до +18 °C, у липні від +24 до +26 °C, з опадами 2000—3000 мм/рік; ґрунти червоні та червоно-жовті фералітні, на висотах — гірсько-лісові; рослинність представлена вологими тропічними лісами, на вищих рівнях — гірськими вічнозеленими лісами; район малодоступний, господарське освоєння невисоке);
• Центральний плоскогірний район (охоплює середню частину країни; характеризується поєднанням плато та низовинних ділянок уздовж Меконгу; клімат тропічний мусонний, середні температури січня +20 °C, липня +27 °C, опади — 1400—1800 мм/рік; ґрунти червоно-жовті, у долинах річок — родючі алювіальні; рослинність: вічнозелені ліси з тиковими деревами та цінними породами, мозаїка вторинних лісів і саван; район найбільш густозаселений і економічно розвинений, значна частина площі освоєна під сільське господарство);
• Південний рівнинний район (охоплює крайній південь країни, де Меконг утворює широку заплаву з численними островами та протоками; саваноподібні простори з високотрав'ям, вологі ліси, що чергуються з культурними ландшафтами; алювіальні рівнини активно використовуються під рисові поля).

Висотна поясність

Через поєднання тропічного клімату й значних висотних амплітуд у Лаосі розвинена висотна поясність, яка змінюється від вологих тропічних лісів до гірських хвойних і навіть субальпійських угруповань. Основні висотні пояси:

• низинний пояс (до 500—600 м; клімат жаркий, з середньорічними температурами від +25 до +27 °C, кількість опадів 1500—2000 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси, які нині значною мірою вирубані та замінені рисовими полями й культурною рослинністю);
• середньогірний пояс (600—1200 м; рельєф горбисто-платоподібний; річки багаті на водоспади; клімат теплий і вологий, температура від +22 до +25 °C, кількість опадів 2000—2500 мм/рік; рослинність: вологі тропічні вічнозелені ліси з домішкою бамбуку; кавові та чайні плантації);
• високогірний тропічний пояс (1200—1800 м; клімат прохолодніший, температура від +18 до +22 °C, опадів до 3000 мм/рік; рослинність: гірські тропічні ліси з переважанням дубів, каштанів, камелій, хвойних; ландшафти: чергування гірських лісів і високотравних луків; тут активно ведеться вирощування чаю);
• високогірний субтропічний пояс (1800—2400 м; клімат прохолодний, температура +14 до +18 °C, відчутний сухий сезон; рослинність: гірські хвойні ліси (сосни, ялиці, кипарисові), мішані ліси з дубом і рододендронами; господарське освоєння невисоке, збережені масиви первісних лісів);
• субальпійський пояс (вище 2400—2800 м, лише на окремих вершинах; клімат прохолодний і вологий, температура в середньому від +10 до +14 °C, взимку можливі нічні зниження до 0 °C; рослинність: субальпійські чагарники, лугове високотрав'я, поодинокі хвойні дерева).

Див. також

• Південно-Східна Азія

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Лаос // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
• Шищенко П. Г., Голубцов В. М. Природні зони світу : Навч. посібник. — К. : Либідь, 2006. — 256 с. — ISBN 966-06-0405-4
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Лаос // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Лаосу.
• Лаос / О. О. Бейдик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53209
• Карти Лаосу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Laos : [англ.] : [арх. 11 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 11 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Лаос : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Лаосу.