Перейти до вмісту

Географія Еквадору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Еквадору
Географічне положення Еквадору
Географічне положення Еквадору
Географічне положення
КонтинентПівденна Америка
РегіонПівденна Америка
Координати2°00′ пд. ш. 77°30′ зх. д. / 2.000° пд. ш. 77.500° зх. д. / -2.000; -77.500G O
Територія
Площа283 561 км² (74-те)
 • суходіл97,63 %
 • води2,37 %
Морське узбережжя2237 км
Державний кордон2237 км
Рельєф
Типгористий (захід, центр),
рівнинний (схід)
Найвища точкагора Чимборасо (6267 м)
Найнижча точкаТихий океан (0 м)
Клімат
Типекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка[[_]] ( км)
Найбільше озеро[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурсивуглеводні, риба, деревина, гідроенергія
Стихійні лихаземлетруси, зсуви ґрунту, активний вулканізм, повіді, посухи
Екологічні проблемизнеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання

Еквадор — південноамериканська країна, що знаходиться західному, тихоокеанському узбережжі континенту . Загальна площа країни 283 561 км² (74-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 276 841 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 720 км²[1]. Площа країни удвічі менша площі території України.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Еквадор, Еквадор (ісп. Republica del Ecuador, Ecuador)[2]. Назва країни походить від її географічного розташування на екваторі. Назва запропонована 1830 року, коли департамент Кіто виокремився від Великої Колумбії в незалежну державу [3].

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Еквадор — південноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Колумбією (спільний кордон — 708 км), на сході і півдні — з Перу (1529 км). Загальна довжина державного кордону — 2237 км[1]. Еквадор на заході омивається водами Тихого океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя становить 2237 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5]. Континентальний шельф — 100 морських миль до ізобати 2500 м (стаття 76)[6][1].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
  • Крайня північна точка – острів Дарвіна, Галапагоські острови
  • Крайня північна точка (материк) – гирло річки Матахе, провінція Есмеральдас
  • Крайня південна точка – кордон з Перу, кантон Чінчіпе
  • Крайня західна точка – острів Фернандіна, Галапагоські острови
  • Крайня західна точка (материк) – півострів Санта-Елена, кантон Салінас
  • Крайня східна точка – кордон з Перу, провінція Орельяна

Час

[ред. | ред. код]

Час у Еквадорі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[7]. Галапагоські острови лежать в годинному поясі UTC-6.

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Еквадору

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Територія Еквадору характеризується досить підвищеною сейсмічністю. Так, наприклад, 18 березня 2023 року, згідно повідомлення Європейсько-середземноморського сейсмологічного центру біля берегів Еквадору стався землетрус магнітудою 6,9 бала. За даними Центру, поштовхи сталися на глибині 10 км. Місцеві жителі у соціальних мережах опублікували відео руйнувань, кількість постраждалих — уточнюється[8].

Вулканізм

[ред. | ред. код]

В Еквадорі близько 50 згаслих та діючих вулканів. Серед них найвища вершина Еквадору — згаслий вулкан Чимборасо (6267 м), а також найвищий в світі діючий вулкан Котопахі (5897 м). Також на території країни розмішені вулкан Ільїнса (5248 метрів), Тунгурауа (5023 метри), який вивергається з 1998 року поблизу Баньос-Тунгурагуа, тавулкан Пічинча (4784 метри) над Кіто.

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Еквадору

Середня висота території Еквадору — 1117 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Чимборасо (6267 м), вона є найвіддаленішою точкою планети від центру Землі[9].

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Еквадору

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Еквадору

Територія Еквадору лежить у екваторіальному кліматичному поясі, що на півдні переходить в субекваторіальний, південне узбережжя — в тропічному[10]. Над більшою частиною території, цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[11]. На південному узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. На формування клімату велике значення має вплив холодної Перуанської течії. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Чітко простежуються пасатні вітри з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опадів випадає мало. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять шторми[11]. У горах, вище за 3 тис. м високогірні різновиди відповідних кліматичних зон.

Еквадор є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]

Річки

[ред. | ред. код]

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного океанів (схід). Дві головні річкові системи тихоокеанського басейну: Есмеральдас, що несе води на північ, і Гуаяс, що тече на південь і впадає до затоки Гуаякіль. Річки басейну Атлантичного океану є притоками Амазонки та її притоки Мараньйон. Живлення річок Еквадору змішане: дощове, підземне, снігове.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Еквадору

Болота

[ред. | ред. код]

В Еквадорі розташовано 19 Рамсарських водно-болотних угідь, визнаних на міжнародному рівні своєю екологічною, соціальною та кліматичною важливістю. Ці екосистеми відіграють важливу роль у регулюванні водного балансу території, збереженні умов для природних комплексів та життєдіяльності місцевих громад.[13]

Льодовики

[ред. | ред. код]

Льодовики Еквадору розташовані в гірських хребтах Західна Кордильєра (чотири льодовика) і Кордильєра Орієнталь (три льодовика)Вершини Еквадору, на яких є льодовики: Антісана, Котопахі, Чімборасо, Каямбе, Ільїнса, Альтар і Каріуайрасо. Льодові масиви формуються на вершинах високих гір, використовуючи вологу з Тихого океану та «вологість з Амазонки». Льодовики Еквадору мають високі показники кількості опадів (6000 мм на рік) в порівнянні з іншими льодовиками в Андах.[14]

В контексті зміни клімату Еквадор з середини 1950-х років втратив приблизно 50% сніжного покриття льодовиків. Найбільша зміна відбулась з дьодовіком Каріуайрасо, у якого за цей період розтануло 96% його льодовикової поверхні.[15][16]

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Еквадору

Ґрунти Еквадору латеритні та алювіальні зустрічаються на рівнинах, вулканічні та прерійні — в Сьєррі.

Рослинність

[ред. | ред. код]

Значна частина Орієнте — це тропічний вологий широколистяний ліс, в Андах висотна поясність представлена високогірними тропічними лісами, низинними тропічними лісами та ділянками орхідеї та бромелієвих луків. В Прибережному регіоні між антропогенних територій садів та полів, ростуть субтропічні ліси, вологі ліси, та мангрові ліси.

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Еквадору

За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Неотропічної зоогеографічної області і розташована на стику чотирьох підобластей: 1 — Панамсько-Чокоської (Центральноамериканської); 2 — Андської; 3 — Амазонської (Гвіанської); 4 — Галапагоської. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні екваторіальні вологолісові (1), субекваторіальні вологолісові (2), тропічні перемінно вологолісові (3) та саванові (4) угруповання тварин, а також інтразональні[17] гірські, водно-болотні (долинно-річкові, приморські, у тому числі мангрові) та океанічно-острівні тваринні угруповання, характерні для екваторіального, субекваторіального і тропічного кліматичних поясів. Домінуючими в зональних угрупованнях є гігромезофільні, мезофільні й ксеромезофільні групи та види тварин.

Панамсько-Чокоська зоогеографічна підобласть охоплює північно-західну частину Південної Америки, включаючи захід Колумбії та північне узбережжя Еквадору. В Еквадорі вона поширена на прибережні низовини та передгір'я Західних Кордильєр. Особливістю підобласті є величезне біорізноманіття, поєднання північноамериканських та південноамериканських фауністичні елементів, а також високий рівень ендемізму, особливо серед амфібій та птахів. Характерними видами хребетних тут є павукоподібний мавпа-паук чорна (Ateles fusciceps), оцелот (Leopardus pardalis), тукан жовтошиїй (Ramphastos ambiguus), манакін золотий (Chrysomya stilbaceps), манакін-короткокрил білочеревий (Manacus manacus), танагри роду Tangara, ігуана зелена (Iguana iguana), ботропси (зокрема Bothrops asper), жаби-ателопуси (Atelopus elegans), скляна жаба (Hyalinobatrachium aureoguttatum) тощо. У межах Еквадору виділяють Чокоську зоогеографічну провінцію.

Андська зоогеографічна підобласть охоплює високогір'я Анд від Венесуели до Аргентини. В Еквадорі представлена обома гірськими хребтами — Західними та Східними Кордильєрами, а також внутрішньоандськими долинами. Особливістю підобласті є чітка висотна поясність (від нижніх вологих лісів до високогірних луків парамосу), значна кількість ендемічних та реліктових видів (через сильну ізоляцію). Характерними видами хребетних тут є вікунья (Vicugna vicugna), очковий ведмідь (Tremarctos ornatus), мазама мала (Mazama rufina), кондор андійський (Vultur gryphus), колібрі-плямохвіст фіолетовоголовий (Oreotrochilus chimborazo), колібрі велетенський (Patagona gigas), гірські куріпки родини тинамових (Tinamidae), андійські сцинки, ящірки роду Stenocercus, гадюка Bothrocophias campbelli, амфібії роду Pristimantis, зокрема Pristimantis unistrigatus. Зоогеографічні провінції в Еквадорі: 1 — Північна Андська провінція (Кітівські Кордильєри); 2 — Центральна Андська провінція (райони навколо вулканів Котопахі й Чимборасо); 3 — Південна Андська провінція (гірські масиви Куенки, Лохи).

Амазонська зоогеографічна підобласть охоплює східну частину країни, яка належить до нижньої Амазонської рівнини. Особливістю підобласті є вологі екваторіальні ліси з надзвичайним рівнем біорізноманіття (одним із найвищих на планеті) та унікальні зооценози річкових екосистем. Характерними видами хребетних тут є ягуар (Panthera onca), гігантська видра (Pteronura brasiliensis), тапір бразильський (Tapirus terrestris), тамарин (Saguinus fuscicollis), гарпія (Harpia harpyja), араурана (Ara ararauna), трубач (Psophia crepitans), численні види папуг та колібрі, анаконда зелена (Eunectes murinus), кайман чорний (Melanosuchus niger), черепахи роду Podocnemis, ропухи Rhinella margaritifera, жаба-бик (Leptodactylus pentadactylus), отруйні жаби роду Dendrobates. Зоогеографічні провінції в Еквадорі: 1 — Нижньоамазонська провінція (долина річки Напо); 2 — Передгірська амазонська провінція (схили Анд, вкриті вологими лісами).

Галапагоська зоогеографічна підобласть охоплює Галапагоський архіпелаг. Особливістю підобласті є відносно низький рівень біорізноманіття (внаслідок острівної ізоляції), але високий рівень ендемізму (більше 40 % хребетних) та унікальних видів, поєднання тропічних та субтропічних фауністичних елементів. Характерними видами хребетних тут є галапагоський морський лев (Zalophus wollebaeki), котик галапагоський (Arctocephalus galapagoensis), баклан галапагоський (Phalacrocorax harrisi), сула блакитнонога (Sula nebouxii), пінгвін галапагоський (Spheniscus mendiculus), дарвінові в'юрки роду Geospiza, гігантські черепахи роду Chelonoidis, морська ігуана (Amblyrhynchus cristatus), наземні ігуани роду Conolophus. У межах підобласті виділяють одну Галапагоську зоогеографічну провінцію.

Стихійні природні явища

[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Природні ресурси

[ред. | ред. код]

Мінеральні ресурси

[ред. | ред. код]

Надра Еквадору багаті на ряд корисних копалин: нафту[18], природний газ, золото, мідь, уран, вапняк, поліметалічні руди (срібло, цинк, свинець)[9].

Водні ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 424,4 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 15 тис. км² зрошуваних земель[1].

Земельні ресурси

[ред. | ред. код]

Рілля становить всього 3,9% (2022 р.) всій площі країни, на багаторічні насадження приходиться 5,5% (2022 р.), пасовища — 12.1% (2022 р.), ліси  —49.8% (2022 р.),а 28,7% території країни не використовується.[9] Стан земельних ресурсів Еквадору з 2011 року змінився: орні землі зменшились (було 4,7 %), багаторічні насадження — 5,6 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 19,4 %;землі, зайняті лісами і чагарниками — 38,9 %; інше — 31,4 %[1].

Охорона природи

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Еквадору

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Еквадор є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]
Мапа поділу Еквадору на природні регіони

У фізико-географічному відношенні територію Еквадору поділено на 4 регіони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Ecuador, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ Атлас світу, 2005.
  5. ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 30 September. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. ↑ Біля берегів Еквадору стався землетрус магнітудою 6,9. 18.03.2023, 21:31
  9. 1 2 3 Ecuador. The World Factbook (англ.). Central Intelligence Agency. 9 квітня 2025. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 12 квітня 2025.
  10. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  11. 1 2 ФГАМ, 1964.
  12. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. ↑ Ramsar Wetlands in Ecuador: Guardians of Water and Biodiversity on the Path to the Green List - Blog | IUCN. iucn.org (англ.). Процитовано 12 квітня 2025.
  14. ↑ Vargas, Lucas Dominguez. Ecuador has lost more than half of its glacier coverage (амер.). Процитовано 12 квітня 2025.
  15. ↑ GLACIER MONITORING: ECUADOR
  16. ↑ Scientists examine glacier retreat and climate change in Ecuador. andean summit adventure (амер.). 5 березня 2020. Процитовано 12 квітня 2025.
  17. ↑ Інтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428
  18. ↑ Еквадор // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  19. ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Еквадору&oldid=48894987