Географія Белізу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Белізу Picto infobox map.png
Географічне положення Белізу
Географічне положення Белізу
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Центральна Америка
Координати 17°15′ пн. ш. 88°45′ зх. д. / 17.250° пн. ш. 88.750° зх. д. / 17.250; -88.750
Територія
Площа 22 966 км² (152-ге)
 • суходіл 99 %
 • води 1 %
Морське узбережжя 386 км
Державний кордон 542 км
Рельєф
Тип низовинний
Найвища точка гора Дойлс-Делайт (1160 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Беліз (290 км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси родючі ґрунти, деревина, риба, гідроенергія
Стихійні лиха тропічні циклони, повіді
Екологічні проблеми знеліснення, забруднення вод

Беліз — північноамериканська країна, що знаходиться на півдні континенту . Загальна площа країни 22 966 км² (152-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 22 806 км², а на поверхню внутрішніх вод — 160 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Сумської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Беліз (англ. Belize)[2]. Назва країни походить від перекрученої іспанської вимови Пітера Велліса — британського пірата, який заснував перше поселення в Белізі 1638 року. Інша версія вказує на назву річки Беліз (у гирлі річки розташовується однойменне найбільше місто країни — місто Беліз), яка подібна до маянського слова «белікс», що означає мутні води, за іншою версією слово можна перекласти як Шлях з Іци (давнє маянське місто)[3]. Колишня (до 1973 року) колоніальна назва Британський Гондурас[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Беліз — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на заході і півдні — з Гватемалою (спільний кордон — 266 км), на півночі — з Мексикою (276 км). Загальна довжина державного кордону — 542 км[1]. Беліз на сході омивається водами Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 386 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) на півночі і 3 морські милі на півдні (від гирла Сарстуну до Рангуана-Кей)[5]. Метою цього одностороннього обмеження з боку Белізу 1992 року було створення основи для проведення переговорів про укладення остаточної угоди розмежування морських вод з Гватемалою. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Белізі

Час у Белізі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Белізу

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Белізу не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Див. також: Вулкани Белізу

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Белізу

Середні висоти — 173 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Дойлс-Делайт (1160 м). Північна частина країни — низовинна, заболочена рівнина. У південній частині прибережна рівнина відділена від внутрішньої гірсько-горбистої області, центральну частину якої утворюють витягнуті з північного сходу на південний захід гори Майя. Тут знаходиться найвища точка країни — пік Вікторія (1120 м). На північний захід від цих гір, у межах округу Кайо, розташоване пасмо з висотами більш як 900 м. Вздовж узбережжя, на відстані близько 30 км від нього, тягнеться бар'єрний риф.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Белізу

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Белізу

Територія Белізу лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].

Середні температури липня 24-26° С, січня — 20-24° С. Середня річна кількість опадів від 1340 мм на півночі (округ Коросаль) до 4520 мм на півдні (Пунта-Горда). На узбережжі північно-східний пасат зменшує літню спеку, але далеко від берега влітку температури можуть перевищувати 38° С. Вологість висока, особливо в прибережній частині. Сухий сезон триває з лютого по травень, а максимум опадів припадає на період з червня по жовтень. Беліз знаходиться в одному з найбільш схильних до тропічних циклонів районів Карибського басейну і періодично зазнає величезних збитків від штормів і ураганів.

Беліз є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 18,55 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 35 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Белізу

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. На півночі країни протікають великі річки Ріо-Ондо і Беліз, які раніше використовувалися для транспортування лісу. Оскільки на півдні країни опади значно рясніші, ніж на півночі, періодично вони призводять до паводків на невеликих річках, які беруть початок у горах Майя, що дуже перешкоджає руху автомобільного транспорту.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Белізу

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Белізу

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Белізу

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Белізу

Велика частина півдня країни вкрита густими вологими тропічними лісами, більше 90% території. У Белізі росте багато цінних порід дерев, таких, як махагоні (обо червоне дерево), кедр, рожеве дерево (дальбергія); в минулому активно велися заготівлі кампешевого дерева і смоли чикле, яка використовується для виготовлення жувальної гумки.

Земельні ресурси Белізу (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 6,9 %,
    • орні землі — 3,3 %,
    • багаторічні насадження — 1,4 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 2,2 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 60,6 %;
  • інше — 32,5 %[1].
Див. також: Ліси Белізу

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Белізу

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].

Поблизу берегів Белізу великий бар'єрний кораловий риф.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Беліз є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Белізу

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті руйнівні урагани (з червня по листопад); на південному узбережжі повіді[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • знеліснення;
  • забруднення вод побутовими, промисловими стоками, сільськогосподарськими хімікатами;
  • накопичення твердих побутових відходів на сміттєзвалищах.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Белізу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Belize, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 14 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Північна Америка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г д ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]