Географія Кіпру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Супутниковий знімок Кіпру

Кіпр — азійська країна на однойменному острові у Східному Середземномор'ї[1], що лежить на перехресті торговельних шляхів між Європою, Африкою й Близьким Сходом. Острів третій за величиною (9 248 км²), після Сицилії та Сардинії, в Середземному морі[2]. Фактично острів розділений між 3 державами: на півночі 36,27% території контролює невизнана держава Турецька Республіка Північного Кіпру, на півдні 57,6% території контролює Республіка Кіпр, між ними буферна зона (3,7% території острова) під контролем ООН, 2,74% території на півдні займають військові бази Великої Британії — Акротирі і Декелія. Клімат середземноморський з посушливим спекотним літом і дощовою зимою. Річок небагато, влітку пересихають[3]. Створені численні штучні водосховища. Схили гір вкривають вічнозелені широколистяні ксерофітні ліси з домішкою хвойних порід[3]. Тваринний світ збіднілий, багато різноманітних перелітних птахів, що зупиняються на солоних озерах, різних плазунів. Окремі лісові масиви, парки, озера, узбережжя узяті під охорону держави. Ведеться рекультивація гірничих відвалів.

Назва[ред.ред. код]

Кіпр на карті Ганса Рогеля, 1570 рік

Назва країни і острова Кіпр (грец. Κύπρος; тур. Kıbrıs) походить від етеокіпрського слова Κύπρος — мідь, метал на руду якого був багатий острів у давнину. Вважається, що назва міді (лат. cuprum) походить від назви острову, багатого на цей метал, в латинській мові мідь називали «aes cyprium» (метал Кіпру), що потім було скорочено до «cuprum»[4].

За іншою версією, назва означає землю кипарисів (грец. κυπαρίσσι), або хна (κύπρος)[4].

Острів Кіпр згадується в «Іліаді» Гомера, як земля, де богиня краси Афродіта вийшла на землю з піни морської. За місцем «народження» її прозвали Афродіта Кіприда. Хети, фінікіці, асирійці, перси встановлювали свою владу на острові, називаючи його «Країною, де сонце заходить».

Розташування[ред.ред. код]

Кіпр на карті Европейського Союзу

Кіпр займає стратегічне положення в східному Середземномор'ї на перехресті міжнародних повітряних і морських шляхів. Острів омивається водами Середземного моря. Історично води на північ від острова звуться Кілікійським (турки звуть його Білим)[5], води на схід — Левантійським, а води на південь і захід — Кіпрським морем. Острів витягнутий з південного заходу на північний схід на 230 км, максимальна ширина з півночі на південь 95 км[6]. Загалом профіль острова схожий на ящірку, хвостом якої є півострів Карпасос, що дивиться у бік затоки Іскендерун, а лапами чотири інші півострови й миси (Греко, Акротирі, Кормакітіс, Акамас). В античні часи обриси острова порівнювали зі шкурою бика. Країни сусіди: на півночі — Туреччина (65 км морем); на сході — Сирія, Ліван, Ізраїль — (110 км морем); на півдні Єгипет — (400 км морем); на заході — острови Греції Родос і Карпасос (800 км морем до материкової Греції)[7].

Крайні пункти[ред.ред. код]

Географія Кіпру is located in Кіпр
мис Гата
мис Гата
Помилка Lua у Модуль:Location_map у рядку 357: No value was provided for longitude (Не визначено довготу).
Крайні точки Кіпру

Кіпр лежить між 35°41′42′′ і 34°33′58′′ північної широти, 32°16′00′′ і 34°35′12′′ східної довготи.

Крайні пункти:

З урахуванням прибережних острівців крайньою північною і східною точкою Кіпру будуть острови Клідес (грец. Κλείδες) 35°43′ пн. ш. 34°36′ сх. д. / 35.717° пн. ш. 34.600° сх. д. / 35.717; 34.600, поблизу мису Апостолос-Андреас.

Cape Apostolos Andreas 1.JPG Luis Holden Defence Images Photo 10.jpg AkamasCape.jpg Cyprus - Cave of 318 Fathers view.JPG Akrotiri 01-2017 img10 Limassol Salt Lake.jpg
Мис Апостола Андрія і
острови Клідес
Півострів Акротирі
(мис Гата не видно)
Мис Арнауті
(Акамас)
Гора Олімбос
взимку
Озеро Лімасол

Найвища точка Кіпру — гора Олімбос (грец. Όλυμπος; 1951 м) в масиві Троодос (грец. Τρόοδος), найнижча — солоне озеро Лімасол (-2,7 м).

Геологія[ред.ред. код]

Докладніше: Геологія Кіпру

Острів являє собою надводну частину дугоподібного тектонічного комплексу, Кіпрської арки, на дні східної частини Середземного моря — місце колізії декількох тектонічних плит, що насуваються одна на одну (Африканська на Анатолійську)[8]. Структура острова Кіпр загалом утворена кайнозойською складчастістю, північна частина відноситься до верхнього ярусу альпійських структур, а південна — до нижнього, між якими, на південному-заході, виситься вулканічний масив вивержених ультралужних порід[9]. 20 млн років тому тектонічні рухи підняли острів з морського дна[10]. Магматичний комплекс по периферії перекритий морськими карбонатними відкладеннями[1]. Острів лежить в зоні активної сейсмічності, відомі землетруси магнітудою 7 балів, гіпоцентри яких залягають на глибинах менше 60 км[9].

Південно-західна і північно-східна частини острова складені крейдовими осадовими породами (палеоген-крейдова система), між якими лежить офіолітовий комплекс ультралужних порід Троодос, що являє собою фрагмент океанічної кори океану Тетіс[9]. Офіолітовий комплекс Троодос є одним з найбільш вивчених в світі, вважається одним з еталонів океанічної кори. Північні гори складені вапняками, південні — вулканічними породами (діабазами, габро, серпентинами), міжгірна западина Месаорія — морськими пліоценовими й четвертинними відкладеннями[11].

Четвертинні відклади на острові здебільшого представлені пролювієм, на рівнині Мезаорія — алювіально-пролювіальними відкладами; у горах — делювіально-колювіальними[9].

Anatolian Plate.png South Cyprus bathymetric features.png LANG(1878) p281 GEOLOGICAL MAP OF CYPRUS.jpg Chalk layers in Cyprus (Paphos-Limassol) 02.jpg SpondylusPliocene.jpg
Тектонічні структури Кіпру (англ.)
Підводний рельєф
навколо Кіпру (англ.)
Геологічна карта Кіпру,
1878 рік (англ.)
Геологічна карта Кіпру (англ.)
Відслонення шарів вапняку,
автошлях Пафос — Лімасол
Мушлі пліоценових
спонділусів (Spondylus)

Дно моря на північ й схід від Кіпру морфоструктурно являє собою прибережну абразіно-акумулятивну рівнину, що переходить на більших глибинах у горбисту рівнину; на південь і захід — це зона материкового схилу з хвилястими нахиленими рівнинами дна морських западин[9]. У підводному рельєфі дна Середземного моря можна чітко відзначити дві трансформні дуги зіткнення літосферних плит. Південна починається на заході Флорентійським підняттям (-1566 м), продовжується на схід підняттям Геката (-235 м) і далі хребтом Латакія до узбережжя Леванту[12]. Північна дуга чітко проявляє себе горах північного узбережжя, що переходять у підводний хребет, який прямує в бік затоки Іскендерун й розділяє глибоководні басейни трогу Адана (Кілікія) і западини Латакія (-1300 м)[12]. Від Грецького мису на схід відходить підводний хребет Ларнака. Між хребтом Ларнака і підняттям Гекатея лежить Кіпрська западина. За 100 км на південь від Кіпру лежить велика підводна столова гора Ератосфена (-568 м)[12], а на південний схід — Левантійська абісальна рівнина. На північному заході від острова розташована глибоководна западина Анталія (-2631 м).

Корисні копалини[ред.ред. код]

У горах Троодоса знайдені поклади міді (родовище Мавровуні), хромітів, азбесту, піриту[7][13]. Також видобувають сіль, гіпс, вохру, мармур[14].

Geology of Cyprus-Chalk.jpg Geology of Cyprus-SkiriotissaMine.jpg Amiantos mine 1977.jpg Pano Amiantos 2010.JPG Tokhni2.jpg
Відслонення шарів вапняку
Кар'єр Скіріотісса
Кар'єр Аміантос,
1977 рік
Рекультивація відвалів
кар'єру Аміантос
Гіпс з Токні

До сьогодення на Кіпрі збереглися виробки давніх рудників, у яких в часи античності виготовляли славнозвісні тавровані зливки міді у вигляді розпластаних бичачих шкур вагою від 24 до 37 кг[15].

Рельєф[ред.ред. код]

Докладніше: Рельєф Кіпру

У рельєфі острова Кіпр морфоструктурно панують низькі гори, що простягаються в широтному напрямі: згаслий вулканічний масив Троодос (Олімбос, 1951 м; Папуца, 1554 м) на південному-заході, розсічений численними річковими ущелинами, й вапнякова гряда Кіренія (Акромандра, 1021 м) з Карпасом (364 м) вздовж північного узбережжя, завширшки від 15 км на сході до 30 км на заході. Гори старі й згладжені[7]. Найвищий масив у горах Кіренія зветься Пентадактілос («п'ять пальців», або турецькою «Бешпармак» — «5 вершин»)[5], його утворюють 5 гірських піків, що досить виразно здіймаються над місцевістю[6]. Між гірськими масивами лежить широка родюча розорана долина Месаорія («та, що лежить між горами»), висоти до 200 м[1][7].

Cyprus-topographic map-en.svg Cyprus topo.png View of Pentadaktylos and Mesaoria.jpg Troodos mountains.jpg Nicosia and Mesarya plain from Kyrenia mountains.jpg
Топографічна карта Кіпру
Гіпсометрична карта Кіпру
Гора Пентадактилос
Гори Троодос
Рівнина Мезаорія

Узбережжя[ред.ред. код]

Загальна довжина берегової лінії Кіпру становить 648 км. Генетично узбережжя Кіпру відноситься до абразійно-акумулятивного бухтового типу, такого що утворюється хвильовими процесами[9]. На півночі узбережжя скелясте[1], круті схили гір Кіренія й Карпос в багатьох місцях круто обриваються до вузької прибережної рівнини, чимось нагадуючи український південний берег Криму, на півдні береги переважно низинні з кліфами й піщаними пляжами, ряд неглибоких заток, які розділяють миси, добрих гаваней мало (Фамагуста)[11][13].

Морфологічно узбережжя острова можна розділити на 5 районів:

  • Північно-західне узбережжя — це 2 затоки Хрисоху (грец. Κόλπος της Χρυσοχούς) і Морфу (грец. Κολπος Μορφου), що між мисами Арнауті і Помос, Коккіна і Кормакіті (Акамас) (грец. Κορμακίτη), відповідно. На півострові Акамас збудовано маяк. Західне узбережжя затоки Хрисоху скелясте з рядом прибережних острівців (Мазакі, Хамілі, Айос-Ієріос), а східне з багатьма піщаними пляжами (Афродіти, Мавролі, Като-Ялія, Памос). Між мисами Помос і Коккіна лежать миси Ставромені, Ієронісос, острівець Ротсос-тон-Скафон, декілька бухт. Східне узбережжя затоки Морфу рівнинне. На острові Петра-тоу-Лімніті знаходиться археологічна пам'ятка античних часів.
  • Північне узбережжя починається на заході від мису Кормакіті і тягнеться вздовж гряди північних гір до мису Апостола Андрія (грец. Ακρωτήριο Αποστόλου Ανδρέα) на сході. Від маяку на мисі Кормакіті на схід лежить затока Ліманоуді. Поблизу Караваса острівці Єронісі й Каламоулія; поблизу Кірени — Глікіотісса й Комбонісі. Поблизу Айос-Амвросіос в море видається мис Ставроуса. Півострів Карпасія починається поблизу мису Ійоуті. Від нього на північний схід тягнеться ряд прибережних острівців: Скалес, Сернос, Коутсопетрі, Кернатіон, Скамні, Коутоуліс, Демоніаріс. За мисом Плакоті острівець Скалоудіа. Далі на схід мис Глікіотісса, острівець Ніша, бухта Раннас, острівці Лефконісос і Гларос, бухта Екзархос. В затоці між мисами Пратія і Прті острівець Корділія. На північному сході острів Кіпр закінчується мисом Апостолос-Андреас з острівцем Клідес із маяком.
  • Північно-східне узбережжя починається на північному сході від мису Апостола Андрія й тягнеться на південь до Грецького мису (Підаліон) (грец. Κάβο Γκρέκο). Північно-східна частина узбережжя починається мисами Галоуноптера, Пак'ямос, Їлес, бухтою Нангомі, далі тягнеться на південний захід до мису Елеа. Поблизу берега острівці Їла, Паллоура. Від мису Елеа до мису Греко лежить затока Амахостос (Фамагуста) (грец. Κόλπος της Αμμόχωστου) з низькими рівнинними берегами, якими Мезаорія спускається до моря. У Фамагусті маяк, південніше піщані пляжі.
  • Південно-східне узбережжя від мису Греко до півострова Акротирі (грец. Ακρωτηρίου) на півдні. У ньому виділяються дві затоки: Акротирі (грец. Κόλπος Ακρωτηρίου), між мисами Долос (грец. Δόλος) і Гата (грец. Κάβο Γάτα), і Ларнака (грец. Κόλπος της Λάρνακας), між мисами Піла (грец. Πύλας) й Кіті. Від мису Греко до Піла лежить піщаний пляж Ніссі. Західне узбережжя заток Ларнака і Акротирі пологе й піщане, пляжі Маккензі й Леді-Майл, відповідно. Від мису Кіті до Долоса піщані пляжі Петоунда і Губернаторський, у Васіліко гавань для навантаження агломерату на кораблі. На мисі Греко, Кіті й Гата, у гаванях Ларнаки і Лімасолу — маяки.
  • Південно-західне узбережжя лежить від мису Гата на півдні, до мису Арнауті (півострів Акамас) на заході. На схід від мису Зевгарі (грец. Ζευγάρι) до мису Аспро лежить затока Епіскопі (грец. Κόλπος Επισκοπής) з піщаними пляжами в західній частині (Піссоурі, Евдімоу). Між мисами Аспро й Зефірос, навпроти лісу Ранді, лежить острівець Петра-тоу-Роміоуі. Поблизу Пафоса скелі Моулія, маяк на узбережжі. Далі на північ, поблизу піщаних пляжів Коралової затоки (грец. Κόλπος των Κοραλλίων) острівець Нісарка. Навпроти мису Дрепанум (грец. Δρέπανο Πάφου) острів Ієронісос. Поблизу Лари піщані пляжі. Західне узбережжя півострова Акамас вкрите лісом, багате на скелясті бухточки, острівці (Кіонос, Коппо, Канноудія), мис Ієранісос.
2rocks.jpg View of Paphos harbor 00490-92.jpg Cape Greco 2006 11 11 2197-2202 panorama.jpg Here is some cave ....jpg Golden beach at sunset.jpg
Скелі на узбережжі
поблизу Пафосу
Гавань Пафосу
Грецький мис
Гроти в кліфі
Пляжі півострову Карпас

Острови[ред.ред. код]

Докладніше: Острови Кіпру

Навколо Кіпру немає більш-менш великих островів, здебільшого це прибережні скелі й острівці, найбільші з яких: Айос-Георгіос (грец. Άγιος Γεώργιος), Єронісос (грец. Γερόννησος), Глукіотісса (грец. Γλυκιώτισσα), Кіла (грец. Κίλα), Кієдес (грец. Κλείδες), Корділія (грец. Κορδύλια) і Мазакі (грец. Μαζάκι). Більшість острівців лежить поблизу узбережжя півостровів Карпасос і Акамас.

Клімат[ред.ред. код]

Докладніше: Клімат Кіпру

Клімат Кіпру — середземноморський підтип субтропічного[11]. Влітку панують тропічні повітряні маси з антициклональною теплою безхмарною погодою. Кіпр опиняється на кордоні дій західного відрогу Південно-азійського мінімуму і східного відрогу Північно-атлантичного максимуму, нечасті вітри дмуть із західного і північно-західного, з Анатолії[16]. Середній тиск повітря на рівні моря 1006–1008 мм ртутного стовпчика[17]. Взимку вологі помірні повітряні маси приносять з Атлантики циклони, а з ними й хмарну дощову прохолодну погоду. Вітри дмуть із західного, морського напрямку. Середній тиск повітря на рівні моря 1016–1018 мм ртутного стовпчика[17].

Ясна безхмарна погода панує на острові 330 днів на рік. З квітня по вересень тривалість сонячного сяйва — 11 годин. Сумарне сонячне випромінювання складає 200–180 ккал/см²•рік. Радіаційний баланс складає 60-70 ккал/см²•рік; влітку 8-10 ккал/см²•місяць, взимку 2-3 ккал/см²•місяць. Турбулентний теплообмін земної поверхні з атмосферою складє 40-60 ккал/см²•рік, в січні 0-1 ккал/см²•місяць, в липні більше 8 ккал/см²•місяць. Затрати тепла на випаровування складають в середньому 25 ккал/см²•рік[9].

Літо, з травня по жовтень, на острові жарке (до +40 °C) й посушливе. Середня температура повітря в липні вище +28 °C[9]. Зима м'яка (до +16 °C) й дощова. Середня температура повітря в січні +8…+11 °C[9]. Приморозки (до −4 °C) бувають досить рідко, сніг випадає лише в горах Троодос і лежить там з грудня по квітень (гірськолижний сезон)[11]. Осінь, як і в усьому Леванті, тепліша за весну[2].

Атмосферні опади розподіляються нерівномірно: від 200–500 мм на рік в долині Месаорія, до 1000–1300 на схилах гір[1][7]. Чітко виділяється літній посушливий період. Відносна вологість повітря влітку в середньому становить 45%, взимку вона підвищується до 70%[9]. Річна випаровуваність складає в середньому 1500 мм на рік; випаровування в середньому — 400 мм на рік; різниця між опадами й випаровуваністю складає −1500…-1700 мм на рік[9].

SolarGIS-Solar-map-Cyprus-en.png Klimadiagramm-deutsch-Levkosia (Nikosia)-Zypern.png Cyprus.A2002292.1045.500m.jpg ISS-40 Cyprus in the eastern Mediterranean Sea.jpg Chionistra winter 1.JPG
Карта сонячного
випромінювання (англ.)
Кліматограма
Нікосії (нім.)
Піщана буря
у жовтні 2002 року
над Кіпром
Хмарність
над гірським масивом
Троодос
Зима на Троодосі
Клімат Нікосії
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 15,3 15,9 18,6 24,3 29,5 33,9 36,9 36,7 33,6 28,3 21,8 17,1 26,0
Середній мінімум, °C 5,2 5,0 6,4 10,1 14,5 18,8 21,8 21,6 18,5 15,0 10,2 6,8 12,8
Норма опадів, мм 48 47 37 22 22 7 1 7 6 22 31 58 308
Джерело: worldweather.org

Острів Кіпр лежить в агрокліматичному поясі субтропічних теплолюбних сільськогосподарських культур із довгим періодом вегетації. Сума активних температур повітря вище 10 °C лежить в діапазоні 4000-8000 °C. Зона зволоження посушлива: коефіцієнт зволоження менший за 0,55, гідротермічний коефіцієнт менший за 0,7. Сприятливі умови для вирощування бавовника, кукурудзи, олив, цитрусів, чаю, тютюну, фіників[17]. Через брак водних ресурсів стабільне високоінтенсивне субтропічне землеробство можливе лише із створенням водосховищ, застосуванням капілярного зрошення. Наприкінці XIX сторіччя на острові оброблялось лише 20% земель, вирощували невибагливі хліби (пшеницю, ячмінь), збирали маслини і фрукти[2]. Розвиток іригації у XX сторіччі дозволив не тільки значно збільшити оброблювані землі, але й розширити перелік сільськогосподарських культур. Врожай збирають кілька разів на рік: навесні — овочі; влітку — баштанові, банани; восени — яблука, груші, сливи, абрикоси, персики, інжир, виноград, маслини, плоди ріжкового дерева; взимку — цитрусові, мигдаль, овочі[10].

Навколишні поверхневі води острова Кіпр влітку прогріваються від 27 °C на західному узбережжі до 29 °C на східному. Взимку середня температура прибережних вод не знижується нижче 15 °C на півночі і 17 °C на півдні[9]. Брак великих повноводних річок в Східному Середземномор'ї у комплексі з високою випаровуваністю призводить до найбільшої солоності води в цій частині моря — більше 39‰, що наближується до таких показників в середній частині Червоного моря[9]. Густина морської води в навколишніх водах острова становить 1,0274-1,0276 г/см³. Як і для Чорного моря, для Середземного характерна циклональна циркуляція вод, тобто морські течії несуть води із заходу на схід вздовж південного узбережжя, а зі сходу на захід — вздовж північного.

Гідрографія[ред.ред. код]

Докладніше: Гідрографія Кіпру

Дощові й паводкові води — головні постачальники прісної води для населення; створено багато невеликих водозбірників на схилах гір та пагорбів у східній частини рівнини Месаорія великі водосховища[7][11]. Субтропічний середземноморський клімат зумовлює головне надходження прісної води на острові в зимовий період, а посушливе літо й вапнякові ґрунти — швидкі витрати водних запасів. Загальне споживання води на острові: 0,18 км³/рік (10% — водопостачання населенню; 3% — потреби промисловості; 86% — агропотреби). В середньому витрати водних ресурсів на одного кіпріота складають 164 тон/рік (станом на 2009 рік).

Річки[ред.ред. код]

Докладніше: Річки Кіпру

Річки Кіпру, а це більше 30 водних потоків, відносяться до типу річок із переважно дощовим (до 80%) зимовим живленням (не менше 50%)[9]. Влітку здебільшого пересихають, постійних потоків майже немає[3]. Всі річки острова відрізняються маловодністю, беруть початок у горах і мають осінній та зимовий паводки. Більшість річок, розташованих на острові короткі, найдовші з них мають довжину 50-70 км. Основним джерелом живлення річок служать атмосферні опади в зимовий період. Під час дощів річки виходять з берегів і викликають навіть повіді. В спекотний літній період вони настільки міліють, що утворюють лише тонкі струмочки в оголеному річищі, а більшість зовсім пересихають. Найбільша річка острова, маловодний Педіас (грец. Πεδιαίος; 98 км), несе свої води долиною Мезаорія до затоки Фамагуста[2]. Інші великі річки: Яліас (грец. Γιαλιάς; 88 км), Серакіс (грец. Σερράχης; 55 км), Діарізос (грец. Διαρίζος; 42 км), Ксеропотамос (грец. Ξεροπόταμος; 41,5 км), Езоуса (грец. Έζουσα; 41 км), Коуріс (грец. Κούρης; 38 км), Акакі (грец. Ακάκι; 22 км) з притоками[18].

Kouris River -b.jpg Tzielefos bridge.jpg AvakasGorge.jpg Troodos10.jpg Troodos19.jpg
Річка Коуріс
Міст на річці Діарізос
Струмок Авгас
в ущелині Авакос
Гірський струмок
восени
Водоспад
в гірському масиві Троодос

Озера і водосховища[ред.ред. код]

Докладніше: Озера Кіпру

Природних озер на острові досить мало, вони невеличкі й пересихають влітку. Можна відзначити 2 великих солоних озера на півдні країни: Ларнакське солоне озеро (грец. Αλυκή Λάρνακας; площа — 1,5 км²; глибина — 1 м) і солоне озеро Лімасол (грец. Αλυκή Λεμεσού; площа — 13,6 км²; глибина — 3 м) — найбільша внутрішня водойма острова, поблизу однойменних міст. Вони мають важливе значення для перелітних птахів (охороняються Рамсарською конвенцією про водно-болотяні угіддя), як джерело лікувального мулу й солі. Іншими значними озерами є Паралімні й Айос-Лукас поблизу Фамагусти.

Hala Sultan Tekke 6040.jpg Larnaca Salt Lake (8010196949).jpg Klirou1.jpg Kouris Dam - overflow day 8 April 2012.jpg Mavrokolympos Dam 160.JPG Wall of New Resevoir, Acheritou (1900) - TIMEA.jpg
Повна вода на
Ларнакському
соляному озері
Посуха на
Ларнакському
соляному озері
Водосховище Тамассос
Гребля
на річці Коуріс
Гребля Мавроколімпос
Будівництво греблі
водосховища Ахеріту, 1900 рік

Постійний брак води на потреби сільського господарства змусив кіпріотів збудувати 108 штучних водосховищ (станом на 2014 рік), що дають змогу зрошувати 457,9 км² сільськогосподарських угідь, постачати питну воду для населення впродовж усіх сезонів[19]. Найбільше з них збудоване у 1988 році на річці Коуріс (грец. Τεχνητή λίμνη Κούρη), площею 3,6 км² і місткістю 0,115 км³. Великі водосховища[19]:

  • Аспрокремос (грец. Τεχνητή λίμνη Ασπρόκρεμου), гребля зведена у 1982 році на річці Ксеропотамос, місткість 0,052 км³ води;
  • Евретоу (грец. Φράγμα Ευρέτου), гребля зведена у 1986 році на річці Ставрос, місткість 0,024 км³ води;
  • Каннавіоу, гребля зведена у 2005 році на річці Езоуса, місткість 0,018 км³ води;
  • Калавасос, гребля зведена у 1985 році на річці Васілікос, місткість 0,017 км³ води.

Ґрунти[ред.ред. код]

Докладніше: Ґрунти Кіпру

Ґрунти Кіпру здебільшого коричневі сухих ксерофітних субтропічних лісів і чагарників, у горах кам'янисті[3][9].

Zoutmeer van Larnaca2.jpg
Сапропель під кіркою солі
озеро Ларнака

Рослинність[ред.ред. код]

Докладніше: Флора Кіпру

Острів лежить у смузі субтропічних середземноморських літньо-сухих лісів і чагарників[9]. Висотна поясність у горах відноситься до середземноморського лісо-альпійсько-лучного типу[9]. Флора Кіпру належить до голарктичного ботанічного домініону й налічує 1900 видів квіткових рослин, з них 140 ендеміки острова. Ендемічною флорою особливо вирізняється півострів Акамас (40 видів з 700). Історично Кіпр був головним постачальником деревини кедру на потреби флоту, будівництва храмів для хеттів, фінікійців, фараонів. Ліси колись повністю вкривали його поверхню. До XX століття ліси збереглися лише на схилах Троодоса (14% території країни). На острові Кіпр можна виділити два основних типи лісових формацій[9]:

Головні лісові масиви сконцентровані у горах Троодос: величезний масив лісу Пафос із Долиною кедрів (найстарішому дереву 800 років[10]) займає його східну частину; ліс Троодос займає найбільш піднесену частину гір навколо Олімбосу, утворено національний парк; ліс Аделфі на північно-східних схилах; далі на схід ліси Макхерас, Етомоуті і Ставровоуні; на південно-східних схилах розкинувся ліс Лімасол. Другий за розмірами комплекс лісів знаходиться в Північних горах (із заходу на схід): на узбережжі затоки Морфу ліси Кормакітіс і Айя-Ірині, далі ліс Діоріос; у горах Кіренія ліси Каравас (Лапітос), Кармі, Пентадактілос, Кітреа і Карталдаг, Тенагра, Мелоунда, Іпсаровоундо, Кантара, Плоуша, ліс Ійоуті підходить до самого північного узбережжя. Ліси півострова Карпасос ростуть як у горах (Каваллі, Карпасія, Халаста), так і на самому узбережжі: Валія, Піроія, Айос-Серійос — на південному, Шеромілія, Перістерія, Елеоуза, Апостолос-Андреас — на північному. Вздовж південного узбережжя місцями також залишились великі лісові масиви: найбільший і найцінніший на півострові Акамас; південніше ліс Пея; між містами Пафос і Лімасол ростуть ліси Орітес, Ранді, Акротирі; поблизу Ларнаки ліс Моуттітоузігу; між Ларнакою і Фамагустою на узбережжі ліси Ксілофагу, Айос-Нікандрос, Айя-Напа; на північ від Фамагусти на узбережжі ліс Караолос.

Cedars Tripylos.JPG Cypress Halefka.JPG Pinus nigra Troodos.jpg Golden oak madari.JPG Almond tree 6241.jpg Olea europaea 1782.jpg
Кедр ліванський
(Cedrus libani)
у горах Троодос
Кипарис
Ліс з сосни чорної
(Pinus nigra)
Чагарники
дубу вільхолистого
(Quercus alnifolia)
Квітуче дерево мигдалю
(Prunus dulcis)
Старовинна олива
(Olea europaea)

Передгір'я, до висоти 500 м, вкриті маквісом і фриганою із вічнозелених середземноморських чагарників; саме тут сконцентровані найбільші плантації цитрусових, гранатів, мигдалю, олив, виноградники й рілля[13]. Взимку, у лютому, у вологий сезон на луках зацвітають півники (Iris), анемони (Anemone), маки (Papaver)[7]. Вже в квітні квітнуть цитрусові сади. Росте також ялівець (Juniperus), суничник (Arbutus), платан (Platanus), вільха (Alnus), жасмин (Jasminum), кактуси (Cactaceae)[10]. Багато рослин, що ростуть на Кіпрі, мають лікарські властивості, що використовуються кіпріотами з античних часів. Наприклад, півонії (Paeonia) використовували як болезаспокійливе.

На посушливих вапнякових південних схилах північних гір бідна степова рослинність[14]. Росте пижмо сибірське (Tanacetum sibiricum).

Ендеміком острова є ліндбергелла (Lindbergella sintenisii), представник монофілетичного роду злаків (Poaceae)[20].

Тваринний світ[ред.ред. код]

Докладніше: Фауна Кіпру

За зоогеографічним районуванням світу острів Кіпр відноситься до східносередземноморської провінції середземноморської підобласті голарктичної області[9]. Тваринний світ острова збіднілий через зведення лісів, розширення сільськогосподарських угідь під виноградники й цитрусові плантації[3]. Зменшується чисельність лисиць (Vulpes vulpes), зайців (Lepus capensis), на межі винищення гірський козел (Capra aegagrus) і муфлон (Ovis orientalis)[1][7]. З комахоїдних зустрічаються їжак вухатий (Hemiechinus auritus), білозубка мала (Crocidura suaveolens), сункус етруський (Suncus etruscus). Видовий склад рукокрилих досить різноманітний: 12 видів родини лиликових (Vespertilionidae), 4 види підковикових (Rhinolophidae), по одному представнику криланів (Pteropodidae) і молосових (Molossidae). Гризуни представлені мишами, кіпрською (Mus cypriacus), хатньою (Mus musculus) і ендемічною кіпрською голчастою (Acomys nesiotes)[20]; пацюками, сірим (Rattus norvegicus) і чорним (Rattus rattus).

У водах навколо Кіпру й на узбережжі можна зустріти тюленя-монаха (Monachus monachus), який більше не розмножується в прибережній зоні й печерах острова; різні види дельфінів (Delphinidae)[10].

1,5 млн років тому на острові з'явились слонові й бегемоти, про що свідчать палеонтологічні знахідки[10].

Cyprus wild mouflon Agrino.jpg Bezoarziege.jpg Karpaz Donkey.JPG Kanadai róka.jpg Brown Hare444.jpg
Кіпрський муфлон
(Ovis orientalis)
Козел звичайний
(Capra aegagrus)
Здичавілий осел
на півострові Карпас
Лисиця руда
(Vulpes vulpes)
із здобиччу
Капський заєць
(Lepus capensis)

Орнітофауна[ред.ред. код]

Орнітофауна острова представлена 398 видами, переважно мігруючими; місцеві: орли, шуліки і представники горобцевих: славки (Sylvia), ластівки (Hirundo), жайворонки (Alauda)[21].

Cyprus Warbler (Sylvia melanothorax).jpg Cyprus Wheatear, Avagas, Cyprus 1.jpg CYP-10l-rev.jpg Larnaca 01-2017 img32 Salt Lake.jpg Museum of Natural History in Nicosia - Waterbirds by the salty lake near Larnaca.JPG
Кіпрська кропив'янка
(Sylvia melanothorax)
Кіпрська кам'янка
(Oenanthe cypriaca)
Реверс банкноти
у 10 кіпрських фунтів
Рожевий фламінго
на соляному озері Ларнака
Водні птахи,
Музей природи Нікосії

Ендеміками острова є кропив'янка кіпрська (Sylvia melanothorax) і кам'янка кіпрська (Oenanthe cypriaca)[20]. Кіпрська кропив'янка була зображена на звороті банкноти у 10 кіпрських фунтів (що ходив на острові до 2007 року) і монеті у 20 кіпрських центів. На 10-ти фунтовій банкноті були також зображені зелена черепаха, муфлон, цикламен, кіпрський тюльпан, ліндбергелла, пафоський блакитний метелик.

Рептилії та амфібії[ред.ред. код]

На прогрітих сонцем каміннях руїн античних і середньовічних міст водиться велика кількість плазунів: ящірок, змій, хамелеонів. 2 види морських черепах, зелена (Chelonia mydas) і каретта (Caretta caretta) відкладають свої яйця на піщаних пляжах острова, знаходяться під захистом закону[10]. Сухопутні черепахи представлені Mauremys rivulata, колишній підвид каспійської черепахи (Mauremys caspica). Ящірки Кіпру представлені 11 видами: гекон середземноморський (Mediodactilus kotschyi fitzingeri) і турецький напівпалий (Hemidactylus turcicus turcicus), агама-стеліон (Laudakia stellio cypriaca), аблефар будака (Ablepharus budaki), європейський (Chalcides ocellatus) і звичайний довгоногий сцинки (Eumesces schneiderii), мабуя перев'язана (Trachylepis vittata), гребниста ящірка шрейбера (Acanthodactylus schreiberi schreiberi), змієголовка красива (Ophisops elegans schlueteri), хамелеон звичайний (Chamaeleo chamaeleon recticrista), троодоська ящірка (Phoenicolacerta troodica)[22][23]. Змії Кіпру представлені 11 видами[22][23]:

Chamaeleo chamaeleon.jpg Phoenicolacerta troodica (Troodos Lizard).jpg Hawaii turtle 2.JPG Macrovipera lebetina obtusa.jpg Beqikê Hêşîn.jpg
Хамелеон звичайний
(Chamaeleo chamaeleon)
Троодоські ящірки
(Phoenicolacerta troodica)
Зелена черепаха
(Chelonia mydas)
Гюрза
(Macrovipera lebetina)
Райка Савін'ї
(Hyla savignyi)

Ендеміками острова, окрім кіпрських підвидів, є троодоська ящірка, полоз-гієрофіс кіпрський і зелена жаба кіпрська (Pelophylax cypriensis)[20].

Іхтіофауна[ред.ред. код]

Риби прісних водоймищ відносяться до середземноморської підобласті голарктичної іхтіогеографічної області[24]. У прісних водоймах з представників прохідних риб — форель (Salmo). У навколишніх морських водах з осетрових зустрічається осетер європейський (Acipenser sturio)[9]. У водах навколо острова водиться багато риби, ведеться промисел морських губок[7]. Донна фауна навколишніх вод острова Кіпр у зоогеографічному відношенні належить до Лузітано-середземноморської фауни Східно-Атлантичної області[9]. Абісальна фауна глибоководних западин — Східно-Атлантичної провінції Атлантичної підобласті глибинних вод Атлантичного океану[9].

З жуків зустрічається красотіл пахучий (Calosoma sycophanta).

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред.ред. код]

Докладніше: Екологія Кіпру

Важливою проблемою для острова залишається потреба в прісній воді на потреби сільського господарства, комунального водопостачання. Причиною нестачі водних ресурсів стало зведення лісів на схилах гір, що затримували дощову вологу, рівномірно віддаючи її впродовж року гірським річкам і струмкам[7]. З вступом Кіпру в 2004 році до Євросоюзу влада стала більш прискіпливо ставитись до виконання європейських норм з охорони навколишнього середовища, розроблено ряд програм з підтримання сталого розвитку на острові. Значні прибутки від міжнародного туризму змушують владу підтримувати чистоту узбережжя, за що острів від ЮНЕСКО щорічно отримує зелений прапор. Влада Кіпру робить зусилля з переходу на екологічно чисті відновлювані джерела енергії. Перша вітряна електростанція (41 вітряк загальною потужністю 80 МВт) на зміну тепловим була збудована в Орітес за 30 км від Пафоса. Проте значні проблеми залишаються на північній окупованій території. Влади ТРПК не займається очищенням стічних води (500 м³/день) і переробкою твердих відходів (відсутні полігони з утилізації побутового сміття), не регулює масштабну забудову зелених зон і узбережжя[25]. Для території всього острова актуальною проблемою є втрата місць проживання диких тварин в результаті урбанізації.

Dhipotamos dam.jpg Dhekelia Power Station.jpg Zypern 1 16 9.jpg
Висохле водосховище
Діфотамос
ТЕС в Декелії
працює на мазуті
Наслідки вибуху на базі
Евангелос Флоракіс

Зі стихійних лих кіпріотам загрожують в найбільшій мірі часті посухи, засолення ґрунтових вод, ймовірні руйнівні землетруси. Значна мілітаризація невеличкого острова (кіпрські, турецькі, британські, сили ООН) несе в собі великі потенційні ризики. 11 липня 2011 року на військово-морській базі Евангелос Флоракіс (англ. Ευάγγελος Φλωράκης) стався вибух боєприпасів, внаслідок чого 13 людей загинуло (у тому числі очільник ВМФ Кіпру Андреас Іоанідес).

Кіпр є підписантом багатьох міжнародних угод із охорони навколишнього середовища, серед них Конвенція ООН з морського права, Конвенція змін в навколишньому середовищі (ENMOD) 1977 року, Кіотський протокол 1997 року.

Охорона природи[ред.ред. код]

Національні парки Кіпру[26]:

  • Національний парк Троодос займає площу 9,337 га лісових масивів у горах Троодос. Заснований у 1992 році. Під захистом ліси, флора (700 видів), джерела багатьох річок. Монастир Кіккос.
  • Національний парк «Мис Греко» займає 390 га лісових масивів і узбережжя на мисі Греко між Айя-Напою і Паралімні. Флора налічує 300 видів, 11 з яких ендемічні. Багато перелітних птахів.
  • Аталасса. Національний парк у межах східної частини Нікосії. Площа 840 га. Зведено греблю, утворено водосховище. Улюблене місце відпочинку містян.
  • Національний парк Півострів Акамас. Найбільше скупчення ендемічних рослин на острові. Зустрічається 168 видів птахів, 12 видів ссавців, 20 видів рептилій. На узбережжі черепахи відкладають яйця, з'являються тюлені. Багато цікавих геологічних пам'яток природи.
  • Національний парк Петра-ту-Роміу. Скеля поблизу узбережжя з якою, за Гесіодом, пов'язують народження Афродіти.
  • Національний парк Півострів Карпас. Більша частина півострова Карпас з піщаними пляжами на схід від містечка Різокарпассо (ліси Халаста, Апостолос-Андреас). Флора парку налічує більше 1600 видів рослин, 22 з яких ендемічні. Тут можна зустріти 350 видів різноманітних птахів, 7 з яких ендемічні для острова.
Cape Greco 2006 06 10 0888-90 panorama.jpg Aphrodite's Rock 5192.jpg Athalassa park Nicosia Republic of Cyprus 2.JPG
Національний парк
«Мис Греко»
Скеля Афродіти
(вдалині)
Міський парк Аталасса

Заповідники Кіпру: Айос-Меркуріос, Кіонія, Кіпаріссія, Мадарі, Долина Ставроса, Трипілос, пляж Глапсідес, Коуклія, Гьоніелі, Маврі Креммі. Морські заповідники: Лара — Токефтра, пляж Лімні.

Під протекцією Рамсарської конвенції з водно-болотних угідь на Кіпрі знаходяться 2 соляних озера, Ларнакське і Лімасольське, що є улюбленим місцем мігруючих птахів (рожевий фламінго).

Фізико-географічне районування[ред.ред. код]

Фізико-географічно територія острова Кіпр лежить на межі областей Тавр (південна частина Туреччини) і Левант азійського Середзем'я[9]. Територію Кіпру можна розділити на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом і господарюванням місцевого населення[7]:

  • Месаорія. Найбільший регіон країни, долини і узвишшя між горами Троодос і Кіренія. Посушливий клімат. Вирощування зернових.
  • Південне узбережжя. Вузька прибережна смуга на півдні й південному сході острова з родючими ґрунтами. Інтенсивне сільське господарство. Значна урбанізація: Фамагуста, Лімасол.
  • Троодос. Гірський район на південному заході країни, схили якого вкриті лісами, а передгір'я заростями маквісу. Клімат найбільш прохолодний і вологий. Гірничо-видобувна промисловість, виноградники, курорти.
  • Північні гори Кіренія і Карпас. Вузька смуга невисоких вапнякових водопроникних гір, що відділяють долину Мезаорія від північного узбережжя. Розвинений карст. Нестача водних ресурсів. Виноградники.
Angastina, Cyprus, from Nicosia - Famagusta motorway 2012.JPG Corn-cyprus hg.jpg Cape Greco nature trail view, Cyprus.jpg Near Trodos, Cyprus (8132780501).jpg Diorios View2.jpg
Освоєні ландшафти
Мезаорії
Кукурудзяні поля
Мезаорії
Південне узбережжя
Ландшафти Троодосу
Південні схили
хребта Кіренія

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е (рос.) Кипр / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  2. а б в г (рос.) Кипр // Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — В 86 полутомах с иллюстрациями и дополнительными материалами. Том XV. — С.-Петербург, 1895. — 478 с., 8 л. ил., карт. с. 89—90.
  3. а б в г д Кіпр / Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. а б (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М: АСТ, 2001.
  5. а б Дергачев В. А. Кипр горный и лесной.
  6. а б (англ.) Кіпр / Енциклопедія Кольєра Collier's Encyclopedia. (1902–1998) Crowell, Collier and Macmillan.
  7. а б в г д е ж и к л м н (рос.) Уразова Е. И. Кипр / Страны и народы в 20 томах. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-западная Азия. — М.: Мысль, 1979. — 381 с., ил., карт.
  8. (англ.) Mart, Y. and Ryan, W. The tectonics of Cyprus Arc: a model of complex continental collision. The Smithsonian/NASA Astrophysics Data System.
  9. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  10. а б в г д е ж (рос.) Кипр / Мегаенциклопедія «Кирилла и Мефодия».
  11. а б в г д (рос.) Краткая географическая энциклопедия. Том 2. / Главный редактор Григорьєв А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960–1966. — 592 с. з ілюстраціями та картами.
  12. а б в (рос.) Навігаційна карта «Средиземное море. Восточная часть. От острова Крит до порта Бейрут. 1 : 1 000 000». 1997 року.
  13. а б в г (рос.) География. Современная иллюстрированная энциклопедия. / Под редакцией проф. А. П. Горкина. — М.: Росмэн, 2006.
  14. а б (рос.) Словарь современных географических названий. / Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006.
  15. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
  16. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К.: ДНВП «Картографія», 2008.
  17. а б в (рос.) Географический атлас для учителей средней школы / Ответственный редактор Л. Н. Колосова. Четвёртое издание — М.: Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1982.
  18. (гр.) (англ.) Водний департамент Мінстерства охорони навколишнього середовища Кіпру.
  19. а б (гр.) (англ.)Повний список водосховищ на сайті Міністерства охорони навколишнього середовища Кіпру.
  20. а б в г (англ.) Checklist of Endemic Mammal Species of Cyprus.
  21. (англ.) Clements, James F. Birds of the World: a Checklist. Cornell University Press, 2000, 880. ISBN 0934797161
  22. а б (англ.) Nature of Cyprus: reptiles — список рептилій острова Кіпр зі світлинами.
  23. а б (рос.) Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Халиков Р. Г., Даревский И. С., Рябов С. А., Барабанов А. В. Атлас пресмыкающихся Северной Евразии (таксономическое разнообразие, географическое распространение и природоохранный статус). — СПб.: Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. ISBN 5-98092-007-2.
  24. (рос.) Берг Л. С. Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых. / Труды Зоологического института АН ССР, Том 5, выпуск 2. — М., 1940. С. 85—517
  25. (рос.) Экология Кипра страдает от непереработанного мусора, твердых бытовых отходов и загрязнения воды. — на сайті www.businesseco.ru
  26. (англ.) National Parks in Cyprus — інформація для туристів на сайті yourcyprusportal.com.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]