Географія Кувейту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Кувейту M:
Географічне положення Кувейту
Географічне положення Кувейту
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Західна Азія
Координати 29°30′ пн. ш. 45°45′ сх. д. / 29.500° пн. ш. 45.750° сх. д. / 29.500; 45.750
Територія
Площа 17 818 км² (158-ме)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 499 км
Державний кордон 475 км
Рельєф
Тип рівнинний
Найвища точка пагорб Ель-Мутла (306 м)
Найнижча точка Перська затока (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка — ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, риба, креветки
Стихійні лиха зливи, пилові бурі
Екологічні проблеми дефіцит прісної води, забруднення повітря, забруднення вод

Кувейт — західноазійська країна, що знаходиться на Аравійському півострові в глибині Перської затоки [⇨]. Загальна площа країни 17 818 км² (158-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 17 818 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни менша за площу Рівненської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Держава Кувейт, Кувейт (араб. كويت , دولة الكويت‎ — Двлат-ель Кувейт, Ель-Кувейт)[2]. Назва країни походить від назви столиці, міста Ель-Кувейт. Назва ж міста походить від арабського слова «кут», що означає фортецю оточену водами[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Кувейт — західноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Іраком (спільний кордон — 254 км), на півдні — з Саудівською Аравією (221 км). Загальна довжина державного кордону — 475 км[1]. Кувейт на сході омивається водами Перської затоки Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 499 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Кувейті

Час у Кувейті: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Кувейту

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Кувейту багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Кувейту

Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — безіменна висота (306 м). Територія Кувейту приурочена до Східно-Аравійської берегової рівнини, що має пологий схил у бік Перської затоки. Це низовинна пустельна рівнина, кам'яниста на півночі, піщана на півдні. На сході територію країни перетинають глибокі каньйони – ваді.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Узбережжя облямоване піщаними косами і лагунами.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Кувейту

Кувейту належать близько десятка невеликих островів.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Кувейту

Територія Кувейту лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[9]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[9].

Кувейт є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,02 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 105 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Кувейту

Тимчасові потоки країни належать басейну Перської затоки Індійського океану. Річок з постійним стоком немає, лише водотоки, що пересихають - ваді.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Кувейту

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Кувейту

Прибережна низовинний смуга рясніє солончаками, які в сезон дощів перетворюються в солоні озера «себха».

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Кувейту

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Кувейту

Земельні ресурси Кувейту (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 8,5 %,
    • орні землі — 0,6 %,
    • багаторічні насадження — 0,3 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,4 %;
  • інше — 91,1 %[1].
Див. також: Ліси Кувейту

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Кувейту

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Кувейт є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Кувейту

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: раптові зливи, що руйнують автошляхи, саманні житла можливі з жовтня по квітень; пилові бурі найбільш часті з березня по серпень[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Кувейту можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Kuwait, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Кувейт // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]