Географія Сент-Вінсенту і Гренадин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Сент-Вінсенту і Гренадин Picto infobox map.png
Географічне положення Сент-Вінсенту і Гренадин
Географічне положення Сент-Вінсенту і Гренадин
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 13°15′ пн. ш. 61°12′ зх. д. / 13.250° пн. ш. 61.200° зх. д. / 13.250; -61.200
Територія
Площа 389 км² (204-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 84 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гористий
Найвища точка гора Суфрієр (1234 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха тропічні циклони, активний вулканізм
Екологічні проблеми забруднення вод

Сент-Вінсент і Гренадини — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 389 км² (204-те місце у світі), з яких на острів Сент-Вінсент припадає 344 км², з яких на суходіл припадає 389 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни менше половини площі міста Києва.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Сент-Вінсент і Гренадини (англ. Saint Vincent and the Grenadines)[2]. Назва країни походить від назв однойменних островів. Острів Сент-Вінсент був відкритий 22 січня 1498 року Христофором Колумбом і названий ним на честь іспанського Святого Вікентія Сарагоського в день поминання якого ця подія і сталася[3]. Архіпелаг Гренадини названі на честь південноіспанського міста Гранада[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Сент-Вінсент і Гренадини — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[4]. Сент-Вінсент і Гренадини на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 84 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Час у Сент-Вінсенті і Гренадинах: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Сент-Вінсенту і Гренадин не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Суфрієр (1234 м).

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Сент-Вінсенту і Гренадин лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].

Сент-Вінсент і Гренадини є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

Озера[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Рослинність[ред. | ред. код]

Земельні ресурси Сент-Вінсенту і Гренадин (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 25,6 %,
    • орні землі — 12,8 %,
    • багаторічні насадження — 7,7 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 5,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 68,7 %;
  • інше — 5,7 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Сент-Вінсент і Гренадини є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани; активний вулканізм, вулкан Суфрієр на острові Сент-Вінсент[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • забруднення вод навколо острова сміттям з яхт і туристичних суден, у деяких місцях заборонено плавати.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Сент-Вінсенту і Гренадин можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Saint Vincent and the Grenadines, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 October. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Північна Америика // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г д ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]