Географія Лівії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Природа Лівії

Мапа Лівії
Джебель Аль Ахдар біля Бенгазі - найвологіший регіон Лівії. Середня кількість опадів 400 — 600 мм/рік.[1]
Бархани в Тадрат Акакус
Пустельний ландшафт в Лівії; 90% Лівії займають пустелі

Лівія (Libya) - країна на півночі Африки, що межує на сході з Єгиптом, південному сході із Суданом, на півдні з Чадом і Нігером, заході з Алжиром і Тунісом, з півночі омивається Середземним морем. Площа 1759540 км².

Рельєф[ред.ред. код]

На території Лівії переважають пустелі. На півдні – кам'янисте нагір'я Тібесті (г. Бетте 2286 м), на півночі – плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель становить 98% тер. (Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі тощо.). Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка.

На північному сході країни знаходиться найбільш високе і найбільш населене плато Барк-ель-Байда, що складає ядро Киренаїки. На північному заході розташована Триполітанія, а на півдні - западина Феццан, віддалена на сотні кілометрів від узбережжя.

  • Триполітанія. Тут розвинена прибережна рівнина Джефара, де розташовані декілька районів зрошуваних сільськогосподарських угідь. Однак навіть ця найсприятливіша для життя і господарської діяльності частина Лівії являє собою посушливу піщану рівнину з бідною рослинністю. Південніше підіймаються вапнякові горби і гори з висотами до 760 м, місцями порослі чагарником. Тут випадає достатня кількість осадів для розвитку землеробства; маслини, інжир і ячмінь можна вирощувати без поливу. Далі на південь гори знижуються і змінюються пустельним плато Хамра, складеним червоними пісковиками. У північній його частині кочові племена займаються скотарством. На сході плато переходить в гори Ес-Сода («чорні гори»).
  • Феццан. Приблизно за 480 км на південь від Триполі плато спускається до западини Феццан, складеної пісками. Тут розташовано декілька оазисів. Життя залежить від запасів води в колодязях і джерелах. На південний схід від Феццана поверхня підіймається до пустельного плато, а вздовж південного кордону Лівії починається високе і розчленоване нагір'я Тібесті.
  • Киренаїка. Вапнякове плато Барк-ель-Байда, розташоване поблизу середземноморського узбережжя, досягає висоти 910 м. Піднесені частини плато порослі густим чагарником, там збереглися і залишки лісів. Осадів досить для вирощування деяких культур, однак населені місцевості тут займають меншу площу, ніж у Триполітанії. Південніше за плато Барк-ель-Байда тягнеться велике, але нижче піщане плато. Це велика Лівійська пустеля. На її західній околиці розосередилися оазиси. Найпівденніші з них - оазиси Куфра, віддалені на 800 км на південь від плато Барк-ель-Байда і приблизно на таку ж відстань на схід від Феццана. Між оазисами Куфра і південним кордоном Лівії на 480 км тягнеться пустеля.

Гідрографія. Клімат[ред.ред. код]

Рік немає. Є численні невеликі пересихаючі озера – сабхі (себха). Клімат тропічний, на узбережжі – субтропічний.

Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Сидру (Великий Сирт), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Federal Research Division of the Library of Congress, (1987), "Climate & Hydrology of Libya", U.S. Library of Congress, Accessed July 15 2006

Посилання[ред.ред. код]