Перейти до вмісту

Географія Лівії

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Лівії
Географічне положення Лівії
Географічне положення Лівії
Географічне положення
КонтинентАфрика
РегіонПівнічна Африка
Координати25°00′ пн. ш. 17°00′ сх. д. / 25.000° пн. ш. 17.000° сх. д. / 25.000; 17.000
Територія
Площа1 759 540 км² (17-те)
 • суходіл100 %
 • води0 %
Морське узбережжя1770 км
Державний кордон4339 км
Рельєф
Типвисочинно-низовинний
Найвища точкагора Бікку-Бітті (2267 м)
Найнижча точкаСабха-Гузаїл (-47 м)
Клімат
Типтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка[[_]] ( км)
Найбільше озеро[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурсивуглеводні, вуглеводні, гіпс
Стихійні лихасуховії, пилові і піщані бурі
Екологічні проблемиспустелювання, дефіцит прісної води

Лівія — північноафриканська країна, що займає частину пустелі Сахара та має вихід до Середземного моря . Загальна площа країни 1 759 540 км² (17-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 759 540 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни майже в 3 рази більша за площу України; трохи більша за Аляску.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Лівія (араб. دولة ليبيا,ليبيا). Назва країни походить від назви древнього берберського племені, що мешкало в оазах пустелі на захід від долини Нілу і яке давні греки знали як «лібу» або «лібиянс», а давні єгиптяни як «рбв»[2]. Однак згодом топонім був забутий і, як правило, стосувався тільки Лівійської пустелі між Триполітанією і плато Феццан на заході та долиною ріки Ніл на сході. Узбережжя на захід від затоки Великий Сирт звалося Триполітанією за назвою головного міста Триполі, а на схід Киренаїкою, аналогічно за назвою міста Кирена. Знову введений у вжиток лише на початку XX століття як назва італійської колонії, до отримання нею незалежності у 1951 році як Лівійське королівство[2]. З 1969 по 2011 рік існувала Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, в назві якої джамахірія на арабській мові означає народовладдя, термін подібний до європейської республіки[2].

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]
Карта Лівії від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Лівії та США

Лівія — північноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на заході — з Алжиром (спільний кордон — 989 км), на північному заході — з Тунісом (461 км), на півдні — з Нігером (342 км) і Чадом (1050 км), на південному сході — з Суданом (382 км), на сході — з Єгиптом (1115 км). Загальна довжина державного кордону — 4339 км[1]. Лівія на півночі омивається водами затоки Великий Сирт (Сідра) і безпосередньо Середземного моря Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 1770 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[3].

Внутрішні води затоки Сідра обмежує умовна лінія на широті 32° 30'. Виключна економічна зона встановлена на відстані 62 морські милі[4].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Час у Лівії

Час у Лівії: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[5].

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Лівії

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Надра Лівії багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, гіпс[6].

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Вулканізм

[ред. | ред. код]
Див. також: Вулкани Лівії

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Лівії

Середні висоти — 423 м; найнижча точка — Сабха-Гузаїл (-47 м); найвища точка — гора Бікку-Бітті (2267 м). На території Лівії переважають пустелі. На півдні — кам'янисте нагір'я Тібесті, гора Бетте (2286 м), на півночі — плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель становить 98 % території, Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі тощо. Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Великий Сирт (Сідра), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря.

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Лівії

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Лівії

Територія Лівії лежить у тропічному кліматичному поясі, середземноморське узбережжя у субтропічному[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[8]. На більшій частині території країни спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури повітря, на узбережжі взимку вітряна циклонічна погода, що приносить дощі й зменшує температуру[8]. Переважають східні пасатні вітри[8]. Гори Джебель-аль-Ахдар поблизу Бенгазі на узбережжі Середземного моря — найвологіший регіон, 400—600 мм атмосферних опадів на рік.

Лівія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Лівії

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,7 км³[1].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Лівії

Невеличкі річки й тимчасові потічки (ваді) півночі країни несуть свої води до Середземного моря Атлантичного океану. Більша частина території країни належить до безстічних областей Сахари.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Лівії

Численні невеликі пересихаючі озера — себхи.

Болота

[ред. | ред. код]
Докладніше: Болота Лівії

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Лівії

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Лівії

Земельні ресурси Лівії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 8,8 %,
    • орні землі — 1 %,
    • багаторічні насадження — 0,2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,1 %;
  • інше — 91,1 %[1].
Див. також: Ліси Лівії

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Лівії

Ззоогеографічно територія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[8].

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Лівія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Лівії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: тривалий (до 4 діб) жаркий і посушливий південний вітер гіблі з Сахари навесні або восени; пилові і піщані бурі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Лівії можна розділити на 3 великі райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.

  • Триполітанія. Тут розвинена прибережна рівнина Джефара, де розташовані декілька районів зрошуваних сільськогосподарських угідь. Однак навіть ця найсприятливіша для життя і господарської діяльності частина Лівії являє собою посушливу піщану рівнину з бідною рослинністю. Південніше підіймаються вапнякові горби і гори з висотами до 760 м, місцями порослі чагарником. Тут випадає достатня кількість осадів для розвитку землеробства; маслини, інжир і ячмінь можна вирощувати без поливу. Далі на південь гори знижуються і змінюються пустельним плато Хамра, складеним червоними пісковиками. У північній його частині кочові племена займаються скотарством. На сході плато переходить в гори Ес-Сода («чорні гори»).
  • Феццан. Приблизно за 480 км на південь від Триполі плато спускається до западини Феццан, складеної пісками. Тут розташовано декілька оаз. Життя залежить від запасів води в колодязях і джерелах. На південний схід від Феццана поверхня підіймається до пустельного плато, а вздовж південного кордону Лівії починається високе і розчленоване нагір'я Тібесті.
  • Киренаїка. Вапнякове плато Барк-ель-Байда, розташоване поблизу середземноморського узбережжя, досягає висоти 910 м. Піднесені частини плато порослі густим чагарником, там збереглися і залишки лісів. Осадів досить для вирощування деяких культур, однак населені місцевості тут займають меншу площу, ніж у Триполітанії. Південніше за плато Барк-ель-Байда тягнеться велике, але нижче піщане плато. Це велика Лівійська пустеля. На її західній околиці розосередилися оази. Найпівденніші з них — оази Куфра, віддалені на 800 км на південь від плато Барк-ель-Байда і приблизно на таку ж відстань на схід від Феццана. Між оазами Куфра і південним кордоном Лівії на 480 км тягнеться пустеля.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и Libya, Geography. Factbook.
  2. а б в Поспелов Е. М., 2005.
  3. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  4. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 5 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  6. Лівія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  7. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  8. а б в г ФГАМ, 1964.
  9. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  10. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]