Географія Кот-д'Івуару
Географія Кот-д'Івуару  | |
|---|---|
 Географічне положення Кот-д'Івуару | |
| Географічне положення | |
| Континент | Африка |
| Регіон | Західна Африка |
| Координати | 8°00′ пн. ш. 5°00′ зх. д. / 8.000° пн. ш. 5.000° зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 322 463 км² (69-те) |
| • суходіл | 98,62 % |
| • води | 1,38 % |
| Морське узбережжя | 515 км |
| Державний кордон | 3458 км |
| Рельєф | |
| Тип | рівнинний |
| Найвища точка | гора Німба (1752 м) |
| Найнижча точка | Гвінейська затока (0 м) |
| Клімат | |
| Тип |
субекваторіальний, екваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Комое ( км) |
| Найбільше озеро | Коссу (178 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | вуглеводні, вуглеводні, алмази, руди кольорових металів, залізні руди, боксити, золото, силікатні піски, глина, кокосова пальма, кава,олійна пальма, гідроенергія |
| Стихійні лиха | повіді |
| Екологічні проблеми | знеліснення, забруднення вод |
Кот-д'Івуар — західноафриканська країна, що лежить на північному березі Гвінейської затоки 
. Загальна площа країни 322 463 км² (69-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 318 003 км², а на поверхню внутрішніх вод — 4 460 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу території України.
Назва[ред. | ред. код]
Офіційна назва — Республіка Кот-д'Івуар, Кот-д'Івуар (фр. Republique de Côte d'Ivoire, Côte d'Ivoire)[2]. Назва країни у перекладі з французької означає Берег Слонової Кістки. Названа так у зв'язку з інтенсивною торгівлею в даному регіоні у XV-XVII століттях слоновою кісткою[3]. Аналогічним чином інші ділянки африканського берега були названі як «Зерновий берег», «Золотий берег» і «Невільничий берег».
Історія дослідження території[ред. | ред. код]
Географічне положення[ред. | ред. код]
Кот-д'Івуар — західноафриканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Малі (спільний кордон — 599 км) і Буркіна-Фасо (545 км), на сході — з Ганою (720 км), на заході — з Гвінеєю (816 км) і Ліберією (778 км). Загальна довжина державного кордону — 3458 км[1]. Кот-д'Івуар на півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 515 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Крайні пункти[ред. | ред. код]
Час[ред. | ред. код]
Час у Кот-д'Івуарі: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[7].
Геологія[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Надра Кот-д'Івуару багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, алмази, марганець, залізну руду, кобальт, боксити, мідь, золото, нікель, тантал, сілікатні піски, каолін[8].
Сейсмічність[ред. | ред. код]
Вулканізм[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Середні висоти — 25(0 м; найнижча точка — рівень вод Гвінейської затоки (0 м); найвища точка — гора Німба (1752 м). Рельєф країни досить плоский, профіль поверхні характеризується рівнинами і плато. Але на заході країни є висоти понад 1000 метрів над рівнем моря. Тут, прямо на кордоні з Гвінеєю найвища вершина обох держав — гора Німба. Південна частина Кот-д'Івуара — низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м. Більш високі плато із зубчастими форми із твердих порід. Рівні, що лежать нижче є більш м'які форми і, як правило, зроблені з пухкої матеріалу. Домінуючим елементом на рівнинах і плато є залізисті кірки вивітрювання, які видно на поверхні у вигляді іржі кольору пластин, але часто покритих піском, гравієм, іншим тонкодисперсним матеріалом.
Рельєф Кот-д'Івуару
Гіпсометрична карта Кот-д'Івуару
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Узбережжя[ред. | ред. код]
Острови[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Південь Кот-д'Івуару лежить у екваторіальному кліматичному поясі, північ — у субекваторіальному[9]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[10]. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[10]. Річна норма атмосферних опадів сягає 4000 мм. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, до 880 мм на рік, але влітку може відмічатись посушливий сезон[10].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Кот-д'Івуару (за Кеппеном)
Кліматограма Мана
Кліматограма Абіджана
Кот-д'Івуар є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води[ред. | ред. код]
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 81,14 км³[1].
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 730 км² зрошуваних земель[1].
Гідрографічна мережа Кот-д'Івуару (фр.)
Річка Комое
Річка Сассандра
Річка Бандама
Водосховище Коссу
.JPG)
Річки[ред. | ред. код]
Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану. Найбільші річки: Комое (1160 км), Сассандра (1200 км), Бандама (1050 км). Інші важливі річки є притоками до них, або вони розташовані на узбережжі, з власними невеликими водозбірними площами: Табу, Неро, Сан-Педро, Боло, Ніуніуру, Бубо, Агнебі й Біа.
Озера[ред. | ред. код]
Найбільші озера: водосховище Коссу, Буйостазі, Аяместазі.
Болота[ред. | ред. код]
У країні великі площі зайняті водно-болотними угіддями.
Ґрунтові води[ред. | ред. код]
Ґрунти[ред. | ред. код]
Рослинність[ред. | ред. код]
Тропічні ліси на півдні, савана на півночі.
Земельні ресурси Кот-д'Івуару (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 64,8 %,
- орні землі — 9,1 %,
- багаторічні насадження — 14,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 41,5 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 32,7 %;
- інше — 2,5 %[1].
Тваринний світ[ред. | ред. код]
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна частина — до Східноафриканської підобласті[10].
Охорона природи[ред. | ред. код]
Кот-д'Івуар є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: великі хвилі на узбережжі Гвінейської затоки (калема) та відсутність природних гаваней сильно ускладнюють судноплавство; під час сезону дощів можливі руйнівні повіді[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення, більшість лісових масивів, колись найбільших в Західній Африці, зведені лісозаготівлями;
- забруднення вод побутовими, промисловими стоками, сільськогосподарськими хімікатами.
Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]
У фізико-географічному відношенні територію Кот-д'Івуару можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Cote d'Ivoire, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 26 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Кот-д'Івуар // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Кот-д'Івуар // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською[ред. | ред. код]
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Кот-д'Ивуар // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Кот-д'Ивуар // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Французькою[ред. | ред. код]
- (фр.) L'Encyclopédie générale de la Côte d'Ivoire: le milieu et l'histoire, Nouvelles éditions africaines. — Abidjan, Paris, 1978. — ISBN 2-7236-0542-6.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Кот-д'Івуару |
Вікісховище : Атлас Кот-д'Івуару.- Карти Кот-д'Івуару : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Cote d'Ivoire : [англ.] : [арх. 21 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 26 May. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Кот-д'Івуар : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Кот-д'Івуару.
| |||||||||||||||||||||||||||||
