Географія Нігеру

Географія Нігеру
Географічне положення Нігеру
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Західна Африка
Координати	16°00′ пн. ш. 8°00′ сх. д.
Територія
Площа	1,267 млн км² (22-ге)
• суходіл	99.8 %
• води	0.02 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	5834 км
Рельєф
Тип	височинний
Найвища точка	гора Ідукаль-Тангес (2022 м)
Найнижча точка	Нігер (200 м)
Клімат
Тип	тропічний, субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Нігер ( км)
Найбільше озеро	Чад ( км²)
Інше
Природні ресурси	уранові руди, кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, фосфати, золото, гіпс, кам'яна сіль, вуглеводні
Стихійні лиха	посухи
Екологічні проблеми	перевипасання, спустелювання, браконьєрство

Нігер — західноафриканська країна, що знаходиться у центральній частині континенту . Загальна площа країни 1 267 000 км² (22-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 266 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 300 км². Площа країни майже вдвічі більша за площу України.

Етимологія

Офіційна назва — Республіка Нігер, Нігер (фр. Republique du Niger, Niger; хауса Nijar). Назва країни походить від гідроніму Нігер, великої річки що тече територією країни і на античних картах Птолемея була підписана як «Н-Гер». Ця форма близька до сучасної туарезької назви річки — Анеггер. Проте правильність вихідної форми, її значення і метаморфози, що відбувалися з нею остаточно не встановлені. Назву часто помилково пов'язують зі словом лат. niger‎ — чорний, посилаючись на темну шкіру жителів регіону.

Географічне положення

Карта Нігеру від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Нігеру та США

Нігер — західноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Алжиром (спільний кордон — 951 км) і Лівією (342 км), на сході — з Чадом (1196 км), на півдні — з Нігерією (1608 км), на півдненному сході — з Беніном (277 км) і Буркіна-Фасо (622 км), на сході — з Малі (838 км). Загальна довжина державного кордону — 5834 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Час

Час у Нігері: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

• 
  Трог Бенуе, частина Центральноафриканської рифтової системи

Рельєф

Середні висоти — 474 м; найнижча точка — уріз вод річки Нігер (200 м); найвища точка — гора Ідукаль-Тангес (2022 м).

• 
  Рельєф Нігеру
• 
  Гіпсометрична карта Нігеру
• 
  Рельєф Нігеру
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Ескарп Кавар обумовлює утворення оаз в пустелі Тенере
• 
  Піщаний ерг Білма на сході країни

Більша частина території Нігеру розташована в пустелі Сахара, східну частину країни займає піщана пустеля Тенере. У рельєфі виділяється плато висотою 200—500 м і останцеві масиви з висотами до 1900 м в центрі країни — плоскогір'я Аїр. Масив Аїр, що складений древніми кристалічними породами, прорваними вулканічними інтрузіями, поділяє країну на західну і східну частини. Його круті обривисті схили різко виділяються на фоні навколишнього плато. Аїр має загальний нахил на захід, де висоти досягають всього 700—800 м. Тут багато глибоких долин з сухими руслами річок (місцева назва «кору»), що епізодично наповнюються водою під час дощів. У центральній частині масиву середні висоти досягають 1300—1700 м. Тут розташовані найвищі точки країни — гори Тамгак (1988 м) і Ідукальн-Тагес (2022 м). На півночі Нігеру знаходяться плато Мангені і Джадо, розчленовані глибокими каньйонами. Середні висоти плато 800—900 м (найвища точка 1054 м на плато Мангені). У південних районах країни переважають вирівнені плато, складені пісковиками, пісками і суглинками з окремими виходами кристалічних порід. Середні висоти 200—500 м. Монотонність рельєфу порушують сильно розчленоване плато Адар-Дучі на південний-схід від Тахуа і живописні гранітні горби в околицях Зіндера.

Клімат

Північ Нігеру лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон, часті посухи.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Нігеру (за Кеппеном)

Нігер є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

• 
  Басейн безстічної області озера Чад
• 
  Басейн річки Нігер
• 
  Нігер поблизу Колікоро
• 
  Нігер з супутника

Річки

Річки країни належать басейну Нігеру, що несе свої води до Гвінейської затоки Атлантичного океану. Більша частина території країни належить до безстічних областей пустелі Сахара. Найбільша річка — Нігер. Вона отримує живлення за рахунок злив, дощів, що випадають у її верхів'ях. Долина Нігера — найважливіший сільськогосподарський район країни, в якому води річки широко використовуються для зрошування.

Озера

Нігеру належить частина акваторії озера Чад, яке часто міняє контури берегів і рівень води. Глибини коливаються від 1 до 4 м в залежності від кількості опадів і об'єму річкового стоку. Озеро багате рибою, але його береги, сильно зарослі травами і чагарником, грузькі й важкодоступні.

• 
  Озеро Чад з космосу, 1968 рік
• 
  Поселення на озері Дебо
• 
  Водойма в оазі Тіміа, плато Аїр

Ґрунти

• 
  Родючі ґрунти півдня країни

Рослинність

За флористичним районуванням світу Нігер належить до Судано-Замбезійської області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства.

У зоні пустель знаходиться 3/4 території Нігера і лише 1/4 — в зоні саван. На півночі, в пустелі Тенере і на плато Аїр, Джадо і інш. лише після дощів з'являється яскравий килим трав'янистих рослин, який тримається декілька тижнів, а потім засихає. У оазах ростуть пальми.

• 
  Рослинність оази Білма
• 
  Рослинність оази Тіміа

Тваринний світ

Зоогеографічно більша північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, південні області в долині Нігеру — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

• 
  Африканські слони купаються
• 
  Західноафриканські жирафи
• 
  Фіолетовий турако

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: сезонні посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Нігеру багаті на ряд корисних копалин: уранові руди, кам'яне вугілля, залізну руду, олово, фосфати, золото, молібден, гіпс, кам'яну сіль, нафту.

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 33,65 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси

Земельні ресурси Нігеру (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 35,1 %,
  • орні землі — 12,3 %,
  • багаторічні насадження — 0,1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 1 %;
• інше — 63,9 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• перевипасання;
• ерозію ґрунтів;
• знеліснення;
• спустелювання;
• через браконьєрство і руйнування природних біотопів популяція великих африканських звірів (слон, жираф, бегемот, лев) під загрозою знищення.

Нігер є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права.

Фізико-географічне районування

За фізико-географічним районуванням світу Нігер належить до Сахельсько-Сахарської фізико-географічної області Сахарської фізико-географічної країни (північна і центральна частини Нігеру), а також до Центральносуданської фізико-географічної області Суданської фізико-географічної країни (південна частина).

Див. також

• Африка
• Західна Африка

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Нігер // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
• (англ.) Herrmann L., Stahr K. and Vennemann K. Atlas of Natural and Agronomic Resources of Niger and Benin. — Deutsche Forschungsgemeinschaft, University of Hohenheim.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Нигер // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К—Я. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Географічні карти Нігеру [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
• Карти Нігеру [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• Ніґер / І. В. Кочеткова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-74090
• Niger : [англ.] : [арх. 21 лютого 2016 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 5 August. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• (англ.) European Digital Archive on the Soil Maps of the world — карта ґрунтового покрову Нігеру.
• (рос.) Добірка публікацій про Нігер [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] з часопису «Вокруг света».