Географія Чаду

Географія Чаду
Географічне положення Чаду
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Центральна Африка
Координати	15°00′ пн. ш. 19°00′ сх. д.
Територія
Площа	1284000 км² (21-ше)
• суходіл	98,1 %
• води	1,9 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	6406 км
Рельєф
Тип	рівнинно-гористий
Найвища точка	гора Емі-Куссі (3415 м)
Найнижча точка	Джураб (160 м)
Клімат
Тип	тропічний, субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Шарі ( км)
Найбільше озеро	Чад (~ км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, уранові руди, кальцинована сода, каолін, риба, золото, будівельні матеріали, кам'яна сіль
Стихійні лиха	суховії, посухи, нашестя сарани
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, забруднення вод, спустелювання

Чад — центральноафриканська країна, що знаходиться в самому центрі континенту . Загальна площа країни 1 284 000 км² (21-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 259 200 км², а на поверхню внутрішніх вод — 24 800 км². Площа країни трохи більша ніж у 2 рази за площу території України.

Назва

Офіційна назва — Республіка Чад, Чад (фр. Republique du Tchad, Tchad; араб. تشاد‎). Назва країни походить від назви озера Чад у південно-західній частині країни. Ця назва, у свою чергу, походить від слова «цаде» на місцевому діалекті канурі, що означає велику кількість води, озеро.

Географічне положення

Карта Чаду від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Чаду та США

Чад — центральноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Лівією (спільний кордон — 1050 км), на південному заході — з Камеруном (1116 км) і Нігерією (85 км), на півдні — з ЦАР (1556 км), на заході — з Нігером (1196 км), на сході — з Суданом (1403 км). Загальна довжина державного кордону — 6406 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Час

Час у Чаді: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Територія Чаду розташована на північному сході Африканської платформи, в межах Центральноафриканського щита, тектонічної плити Сахари і синеклізи Чад. Метаморфічні породи докембрійського фундаменту виходять в масивах (нагір'ях) Тібесті, Вадаї і на південному заході країни. У будові платформенного чохла беруть участь різні осадові породи палеозою, крейди (масив Тібесті, плато Ерді і Еннеді) і кайнозою (синекліза Чад). У масивах Тібесті і Вадаї широко розвинені вулканічні породи кайнозою.

• 
  Вулкан Емі-Куссі з космосу

Корисні копалини

Корисні копалини вивчені слабо. Надра Чаду багаті на ряд корисних копалин: нафта в басейні річки Шарі на південному заході країни; уранові руди на плато Еннеді; натрон — на північно-східному узбережжі озера Чад; каолін; золото у Вадаї; цинк на плато Тібесті; кам'яна сіль в улоговині озера Чад; олово і вольфрам на плато Тібесті; мідь поблизу озера Лере; залізняк на стику масиву Вадаї (Хаджер-Каммаран — Хардід) і в районі Лягла; вапняк, пісок, гравій. Є родовища руд, пов'язані з пегматитами, в яких зустрічаються і танталоніобати. На південному заході країни відомі родовища бокситів, найбільші родовища Мунду (розвідані запаси — 10 млн тонн) і Гавкіт (5 млн тонн).

Рельєф

Середні висоти — 543 м; найнижча точка — уріз води річки Джураб (160 м); найвища точка — сплячий вулкан Емі-Куссі (3415 м). Велику частину території займають рівнини і плато, які чергуються з плоскими западинами. На північному заході розташоване нагір'я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Куссі (3415 м). Майже неживі, випалені сонцем схили нагір'я складені метаморфічними породами докембрійського фундамента, сильно розчленованими конусами вулканів, ущелинами й тимчасовими водотоками — ваді. На вершині вулкана Емі-Куссі розташований кратер діаметром 15 км і глибиною приблизно 700 м, із висохлим озером на дні. У західній частині нагір'я височить декілька діючих вулканів, найвищий з яких — Тусіде (3265 м), виверження відбувається досить регулярно. Міжгірні райони рясніють солончаками і кам'янистими пустелями — гамадами, серед яких можна знайти чимало тектонічних западин (Шиєде, Айн-Галакка, Текро, Егрі, Брульку тощо) вкритих солончаками. Найнижча точка поверхні країни — депресія Джураб (160 м). У північно-східній частині Чаду підносяться плато Ерді (1115 м) і Еннеді (1450 м), у центрі — масив Вадаї з горою Гера (1790 м), а на сході — гірська місцевість Уаддан (до 1340 м).

• 
  Гіпсометрична карта Чаду
• 
  Рельєф Чаду
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

На території чаду знаходиться метеоритний кратер Гвені-Фада.

Клімат

Північ Чаду, до 16° паралелі, лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури (в середньому 20°С). Середня температура січня 15 °С (на нагір'ї Тібесті нижче 10 °С), липня 30—35 °С. Переважають східні пасатні вітри. У сухий період року (жовтень-липень) віє харматан — розжарений північно-східний вітер, що приносить багато пилу й різко погіршує видимість. Опадів 100—250 мм на рік (місцями менше 50 мм); випадають вони дуже рідко і нерегулярний.

У центрі й на півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Середня температура січня 21—24°С, квітня або травня 30—33°С. У центрі зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон (з жовтня — листопада по квітень — травень), на півдні достатнє. Річна кількість опадів зростає з півночі на південь від 250—500 мм до 1000 мм.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Чаду (за Кеппеном)
• 
  Піщана буря, Абеше, 2005 рік

Чад є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 43 км³.

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 300 км² зрошуваних земель.

• 
  Гідрографічна мережа Чаду (англ.)
• 
  Супутникові знімки озера Чад
• 
  Річка Шарі

Річки

Річки і тимчасові потоки (ваді) країни належать до басейнів безстічних областей. На півдні до безстічної області озера Чад. Майже всі річки, окрім басейнів Шарі й Логона (судноплавні), є сухими руслами, що наповнюються водою тільки в період дощів. Густа мережа річок характерна для південного регіону: Шарі, Логон, Батха, Майо-Кебі, Мбере. У центральній і північній частині країни пустеля Сахара.

Озера

Найбільші озера країни: Чад (колись 4-те за розмірами на континенті), Іро, Фітрі. Озеро Чад — найбільша водойма Центральної Африки і єдине постійне джерело прісної води для більшої частини країни. Колись площа водного дзеркала становила близько 25 000 км², однак у зв'язку з посухами, що регулярно вражають регіон Сахеля, а також у зв'язку з колосальним водозабором для потреб населення, його площа за 10 років скоротилася майже в 5 разів. Регулярні підйоми рівня води і майже повне висихання відбувались щонайменше 8 разів за останнє тисячоліття. Навколо озера тягнеться череда густих лісів, а на південь і південний схід — смуга заболочених прирічкових областей, які служать притулком для 120 видів риб і 200 різновидів птахів.

Рослинність

Північна частина території країни вкрита кам'янистими й піщаними пустелями з нечисленними оазами. На півдні напівпустелі й савани. У південних і південно-східних районах великі площі вкривають болота.

Земельні ресурси Чаду (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 39,6 %,
  • орні землі — 3,9 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 35,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 9,1 %;
• інше — 51,3 %.

Тваринний світ

Зоогеографічно більша північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, області на південь від озера Чад — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Охорона природи

Чад є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права,

• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів.

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: жаркі й посушливі вітри харматани на півночі дмуть з Сахари; періодичні посухи; періодичні нашестя сарани.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• недостатні запаси питної води;
• забруднення вод і ґрунтів в містах;
• спустелювання.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Чаду можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

• Північна Африка
• Центральна Африка
• Сахель
• Сахара

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Чад // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Чад // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Чад // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Чаду.
• Карти Чаду : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Chad : [англ.] : [арх. 10 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Чад : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• ' Чад — отдых, погода, отзывы туристов, фотографии : [рос.] : [арх. 10 березня 2019 року] // restbee.ru. — RestBee. — Дата звернення: 10 березня 2019 року.