Географія Чаду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Чаду

Чад (фр. Tchad, араб. تشاد‎), офіційна назва Республіка Чад (фр. La République du Tchad) — держава в центрі північної Африки. Столиця Нджамена (раніше Порт-Ламі). Загальна площа: 1 284 000 км², Суходіл — 1 259 200 км², Водойми — 24 800 км².

Назва[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Межує на півночі з Лівією, на сході із Суданом, на півдні з Центральною Африканською Республікою і на заході з Камеруном, Нігерією і Нігером. Протяжність кордонів з Камеруном — 1094 км, Центральноафриканською Республікою — 1197 км, Лівією — 1055 км, Нігером — 1175 км, Нігерією — 87 км, Суданом — 1360 км.

До моря виходу не має.

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Докладніше: Крайні пункти Чаду

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Чаду

Територія Чаду розташована на північному-сході Африканської платформи, в межах Центральноафриканського щита, Плити Сахари і синеклізи Чад. Метаморфічні породи докембрійського фундаменту виходять в масивах (нагір'ях) Тібесті, Вадаї і на південному-заході країни. У будові платформеного чохла беруть участь різні осадові породи палеозою, мела (масив Тібесті, плато Ерді і Еннеді) і кайнозою (синекліза Чад). У масивах Тібесті і Вадаї широко розвинені вулканічні породи кайнозою.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Корисні копалини вивчені слабо. На північно-східному узбережжі озера Чад є поклади природної соди. На південному-заході країни відомі родовища бокситів (Мунду — з розвіданими запасами 10 млн т і Гавкіт — 5 млн т), залізняку — на стику масиву Вадаї (Хаджер — Хардід) і в р. Лягла. Є родовища руд олова і вольфраму (Тібесті), пов'язані з пегматітамі, в яких зустрічаються і танталоніобати, прояви золота (Вадаї), цинку (Тібесті), міді (оз. Лере) урану (плато Еннеді). На заході і південному-заході країни (басейн р. Шарі) відкриті покладу нафти.

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Чаду

Велику частину території займають рівнини і плато, які чергуються з плоскими западинами. Північна частина території країни вкрита кам'янистими й піщаними пустелями з нечисленними оазами. На північному заході розташоване нагір'я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Кусі (3415 м). На півдні напівпустелі й савани. У південних і південно-східних районах великі площі вкривають болота. Майже неживі, випалені сонцем схили нагір'я складені метаморфічними породами докембрійського фундамента, сильно розчленованими конусами вулканів, ущелинами й тимчасовими водотоками. Найвища точка країни — сплячий вулкан Емі-Кусі (3415 м), який лежить у північній частині нагір'я. На його вершині розташований кратер діаметром 15 км і глибиною приблизно 700 м, із висохлим озером на дні. У західній частині нагір'я височить декілька діючих вулканів, найвищий з яких — Тусіде (3265 м), виверження відбувається досить регулярно. Міжгірні райони рясніють солончаками і кам'янистими пустелями, серед яких можна знайти чимало тектонічних западин (Шиєде, Айн-Галакка, Текро, Егрі, Брульку тощо), вкритих тими-таки солончаками. Тут же розташована й найнижча точка країни — депресія Джураб (160 м). У північно-східній частині Чаду підносяться плато Ерді (1115 м) і Еннеді (1450 м), у центрі — масив Вадаї з горою Гера (1790 м), а на сході — гірська місцевість Уаддан (до 1340 м).

На території чаду знаходиться метеоритний кратер Гвені-Фада.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Чаду

Клімат з півночі на південь до 15—16° північної широти — тропічний пустельний. Середня температура січня 15 °С (на нагір'ї Тібесті нижче 10 °С), липня 30—35 °С; дуже великі добові амплітуди температури (в середньому 20°С). Опадів 100—250 мм на рік (місцями менше 50 мм); випадають вони дуже рідко і нерегулярний. Характерні сильні вітри, що викликають піщані бурі. На півдні клімат екваторіально-мусонний, з сухим зимовим сезоном (з жовтня — листопада по квітень — травень). Середня температура січня 21—24°С, квітня або травня 30—33°С. Річна кількість опадів зростає з півночі на південь від 250—500 мм до 1000 мм.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Докладніше: Гідрографія Чаду

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Чаду

Річок у країні обмаль. Майже всі вони, крім річок Шар і Логон, є сухими руслами, що наповнюються водою тільки в період дощів. Густа мережа річок (Батха, Логон, Майо-Кебі, Мбере, Шар тощо) характерна для південних регіонів, у північних річок немає. Є судноплавні річки Шар (головна водна артерія країни) і Логон.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Чаду

Великі озера — Іро, Фітрі та прісноводне о. Чад (4-е за величиною в Африці). У сухий період року (жовтень-липень) у північних районах віє харматан — розжарений північно-східний вітер, що приносить багато пилу й різко погіршує видимість. Озеро Чад — найбільша водоймища Центральної Африки і єдине постійне джерело прісної води для всієї країни. Колись площа водного дзеркала становила близько 25 000 км², однак у зв'язку з посухами, що регулярно вражають цей регіон, а також у зв'язку з колосальним водозабором для потреб населення, його площа за останні 10 років скоротилася майже в 5 разів (хоча регулярні підйоми рівня води і її майже повне зникнення відзначалися вченими щонайменше 8 разів за останнє тисячоліття). Навколо озера тягнеться череда густих лісів, а на південь і південий схід — смуга заболочених прирічкових областей, які служать притулком для 120 видів риб і 200 різновидів птахів.

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Чаду

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Чаду

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Чаду

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Охорона природи[ред. | ред. код]

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

Див. також: Екорегіони Чаду

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]