Географія Австралії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Австралії M:
Географічне положення Австралії
Географічне положення Австралії
Географічне положення
Континент Австралія
Регіон Австралія і Океанія
Координати 27°00′ пд. ш. 133°00′ сх. д. / 27.000° пд. ш. 133.000° сх. д. / -27.000; 133.000
Територія
Площа 7741220 км² (6-те)
Морське узбережжя 25,7 тис. км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип переважно низьке плато з пустелями, пасовищами і родючою рівниною на південному сході
Найвища точка гора Косцюшко (2229 м)
Найнижча точка озеро Ейр (-15 м)
Клімат
Тип від субекваторіального до помірного
Внутрішні води
Найдовша річка Муррей (2375 км)
Найбільше озеро Ейр (6216 км²)
Інше
Природні ресурси боксити, кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, золото, срібло, уранові руди, рідкісноземельні елементи, алмази, вуглеводні
Стихійні лиха тропічні циклони, посухи, лісові пожежі
Екологічні проблеми перевипасання, засолення ґрунтів, руйнація коралових рифів

Австралія — повністю займає однойменний материк з низкою прилеглих островів, найбільший з яких — Тасманія, що повністю лежить у південній півкулі[1]. Австралію часто називають островом-континентом через її невеликий розмір та ізольованість[2], або й найбільшим островом на планеті[3] . Загальна площа країни 7 741 220 км² (6-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 7 682 300 км², а на поверхню внутрішніх вод — 58 920 км²[4]. Площа країни трохи менша ніж площа США без Аляски. Географія країни надзвичайно різноманітна, починаючи від снігових гір Австралійських Альп і Тасманії до великих пустель, тропічних і помірних лісів .

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Австралійський Союз, Австралія (англ. Commonwealth of Australia, Australia, AS). Невідома Південна земля (лат. Terra Australis Incognita), так територія була названа ранніми європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був частиною великого Південного материка, що займав увесь простір «низу» земної кулі й таким чином врівноважував її[1][5]. Перші голландські дослідники континенту використовували термін Нова Голландія (нід. Nieuw Holland), який запровадив мореплавець Абель Тасман 1644 року[6]. В результаті другого плавання Джеймса Кука в 1772—1775 роках Південний материк в середніх широтах не було виявлено, тому звична на картах назва Терра Австраліс звільнилась[1][5]. Мандрівник і гідрограф Метью Фліндерс (17741814), який першим досліджував і докладно картографував австралійський берег, використав термін Австралія у своїй праці «Подорож до Терра Австраліс»[5]. Цей термін вже за 10 років витіснив голландську назву[5]. Оз — розмовний екзонім, імовірне скорочення від Австралія (Australia → Aussie). Народна етимологія пов'язує назву з твором Френка Баума «Чарівник з країни Оз» (1904). Уперше Оксфордський словник англійської мови зафіксував назву Осс (Oss) 1908 року[7]. Але немає точної відповіді, чи Баум надихнув на появу такої назви, чи навпаки він запозичив її[8][9].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Сусіди Австралії
Порівняння розмірів території Австралії та США

Австралія — велика острівна країна, що не має сухопутного державного кордону, повністю займає материк Австралію. На півночі країна омивається водами Арафурського і Тиморського морів, затоки Карпентарія, на півдні водами Великої Австралійської затоки, на заході відкритими водами Індійського океану; на сході — водами Коралового і Тасманового морів Тихого океану[10]. Сусідні країни включають Індонезію, Східний Тимор і Папуа Нову Гвінею на півночі, Соломонові острови, Вануату і заморське володіння Франції Нову Каледонію на сході, а також Нову Зеландію на південний схід. Довжина берегової лінії Австралії становить 34,2 тис. км (без узбереж островів)[11].

Rose des vents Індонезія Індонезія
Східний Тимор Східний Тимор
Тиморське море
Індонезія Індонезія Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
Арафурське море

Соломонові Острови Соломонові Острови
Rose des vents

Індійський океан
N Коралове море
Вануату Вануату
Нова Каледонія Нова Каледонія
W    Австралія Австралія    E
S
Південний океан
Антарктида
Тасманове море
Нова Зеландія Нова Зеландія

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[12]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[12]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[13][4].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Територія Австралійського Союзу розташована між 9° і 55° паралелями південної широти та 72° і 167° меридіанами східної довготи. Країна простягається з півночі на південь на 3200 км, із заходу на схід — на 4100 км[14].

Крайні пункти Австралійського Союзу:

Крайні пункти континенту:

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Австралії

Час в Австралії: UTC+10 (+8 годин різниці часу з Києвом)[15]. Літній час вводиться першої неділі жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. Континентальна Австралія лежить у трьох годинних поясах: UTC+8, UTC+9,5, UTC+10. Час на островах Херд і Макдональд — UTC+5; на Кокосових (Кілінг) островах UTC+6,5; на острові Різдва — UTC+7; на островах Ашмор і Картьє -UTC+8; на островах Коралового моря — UTC+10; на острові Лорд-Хау — UTC+10,5; на острові Макуорі — UTC+10; на острові Норфолк — UTC+11.

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Австралії багаті на ряд корисних копалин: боксити, кам'яне вугілля (29 % світових запасів), залізну руду, мідь, олово, золото, срібло, уранові руди, нікель, вольфрам, рідкісноземельні елементи, важкі метали, свинець, цинк, алмази, природний газ, нафту[16].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Древність кристалічної платформи обумовлює відносний сейсмічний спокій в країні[4].

Вулканізм[ред. | ред. код]

На території Австралії відсутні діючі вулкани, проте у південній частині Індійського океану в основі острова Герд лежить активний базальтовий стратовулкан — Біг-Бен (найвища вершина — Моусон-Пік), що представляє собою вершину підводного хребта Кергелен. Скелясті острівці Макдональд поруч також вулканічного походження[4].

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Австралії

Австралія повністю займає найменший, плоский та сухий материк (40 % в тропіках, ⅓ — пустеля, ⅔ — напівпустелі). Країна не має сухопутних кордонів. Австралія — найбільш рівнинний континент[17] і найнижчий серед материків (майже на половині його поверхні середня висота не перевищує 300 м) з найстарішими родючими ґрунтами[18][19]. Середні висоти — 330 м над рівнем моря; найнижча точка — уріз води озера Ейр (-15 м); найвища точка — гора Косцюшко (2229 м)[20][14]. Найвища вершина на території, що належить Австралії — Моусон (2745 м), що на острів Херд[21].

Ландшафти Австралії різноманітні. Вони відрізняються добре збереженими рисами давніх геологічних епох. Давні архейські поверхні місцями перекриті потужними латеритними корами, місцями виходять на поверхню у вигляді сильно денудованих масивів або окремими останцями[22]. Завдяки тропічному положенню більша частина території країни зайнята пустелями, напівпустелями та сухими рідколіссями[20].

Західна частина — Західно-Австралійське плоскогір'я найдревніша частина континенту; середні висоти 400—500 м, найвища вершина — гора Брус (1236 м)[10]. Воно оточене хребтами і столовими горами Кімберлі, Макдоннелл, Масгрейв, Гамерслі[14]. На висотах 400—600 м знаходяться кам'янисто-щебенисті та піщані рівнини оточені невисокими гірськими грядами та ізольованими платоподібними масивами. На сході плоскогір'я переходить у гірські хребти Макдонелл (гора Зіл, 1510 м) та Масгрейв (гора Вудрофф, 1440 м)[10]. Гора Аугустус у Західній Австралії вважається найбільшим монолітом у світі[23].

Центральна низовина з рядом озерних западин пересохлих солоних озер з висотами до 100 м знаходиться в районі масивного осадового чохла, що перекриває древній кристалічний масив. Найнижча точка континенту -12 м знаходиться на березі солоного озера Ейр[22]. Серце країни — ряд великих пустель: Велика Піщана, Гібсона, Велика пустеля Вікторія, Сімпсона з відомою Налларборською рівниною на південному узбережжі[24][25][26][27]. У центральній частині континенту довгі високі піщані гряди тягнуться в напрямку панівних вітрів, переважно південно-східних пасатів. У пустелі Сімпсона їхня довжина сягає 250 км, а висота 60 м (висота Патріаршого собору на Лівому березі у Києві). Між грядами річища пересохлих річок, або озерні западини — сліди минулих гумідних епох[22]. З півдня низовина оточена горами Фліндерс і Лофті[14].

Східну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет, розташований вздовж узбережжя, — низькі пагорби з вершинами переважно до 1600 м над рівнем моря[28]. Він крутими схилами обривається до тихоокеанського узбережжя, та похилими сходами — «даунсами» знижується на заході. Найвищі масиви його концентруються на південному сході — Австралійські Альпи з найвищою вершиною країни, горою Косцюшко (2230 м). Постійні снігові та льодовикові масиви у горах відсутні, але присутні давні льодовикові форми рельєфу[22]. В океані вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2 тис. км простягнувся Великий Бар'єрний риф, найбільший кораловий риф у світі[29].


Завдяки нетривалій історії освоєння материка європейцями, трохи більше 200 років, та непридатним для сільського господарства факторам, більшість ландшафтів зберегли свій первісний вигляд. Найбільше видозмінені та освоєні людиною ландшафти концентруються на південному сході та південному заході, уздовж східного узбережжя. Приблизно 10 % території країни зайнято селитебними землями (будівлі та споруди у населених пунктах, транспортні магістралі)[22].

Узбережжя[ред. | ред. код]

Довжина берегової лінії Австралії становить 34,2 тис. км (без узбереж островів)[11]. Берегова лінія розчленована мало, найбільші півострови — Кейп-Йорк і Арнемленд[14].

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Австралії

Пустелі[ред. | ред. код]

Докладніше: Пустелі Австралії

Найбільші пустелі Австралії: Велика Піщана, пустеля Гібсона, Велика пустеля Вікторія, пустеля Сімпсона.

У Австралії найбільшу площу займає зона пустель з річною кількістю опадів до 200—250 мм, але через інтенсивне випаровування (200—300 мм у рік) з високим індексом сухості (3 і більше). Переважають ландшафти піщаних пустель з епізодичним поверхневим стоком; значні запаси підземних вод підтримують існування злаків. Плато і плоскогір'я зайняті кам'янистими пустелями з рідкими ксерофітними чагарниками, із широким розвитком реліктових латеритних кір. Сучасні кори -сольові, головним чином кременисті та гіпсово-сульфатні, займають найбільшу площу в пустелях Центрального басейну, де широко розвинуті глинисті і глинисто-солончакові галофітні пустелі.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Австралії

Територія Австралії лежить у чотирьох кліматичних поясах, з півночі на південь: субекваторіальному (півострови Арнемленд і Кейп-Йорк), тропічному (центральна частина), субтропічному (південне узбережжя) й помірному (південь острова Тасманія)[20].

На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період ненабагато прохолодніший за літній. У літнє-осінній період з морів та океанів надходять тропічні циклони, вдалині від моря довготривалий посушливий сезон[30]. Тут ростуть тропічні ліси, частина зайнята пасовищами.

У центральному пустельному поясі весь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. Зволоження вглибині континенту й на західному узбережжі недостатнє; на східному, завдяки орографічному впливу Великого Вододільного хребта, зволоження достатнє[30]. Загалом 18 % материкової частини Австралії складається з суцільних пустель. Ауткейн, як називають великі практично незаселені посушливі внутрішні райони Австралії, охоплює 70 % континенту. Часті посухи, що тривають кілька сезонів, які, як вважається, були викликані коливаннями Ель-Ніньйо. Іноді пиловий шторм накриває регіон або навіть кілька штатів, буває повідомлення про випадкове велике торнадо. У спільному дослідженні австралійських та американських науковців 2005 року було висловлено припущення, що опустелювання ландшафтів континенту було пов'язане з появою людей, які прибули сюди приблизно 50 000 років тому[31]. Регулярне випалювання рослинного покриву запустило самопідживлювані процеси континенталізації клімату в тропічній зоні[31].

На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[30]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів; на південному сході опадів достатньо, сезонний розподіл рівномірний, у горах можливе випадіння снігу[30].

Над південною Тасманією превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне[30].

Австралія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[32].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 492 км³[4].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 25,5 тис. км² зрошуваних земель[4].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Австралії

Тимчасові потоки більшої частини країни належать до безстічних басейнів внутрішніх пустель, більша частина річок — басейну Індійського, річки східного узбережжя, що течуть східними схилами Великого Вододільного хребта — Тихого океану.

Основні річки Австралії: Муррей, Дарлінг, Лаклан, Маррамбіджі.

Загальний обсяг річного стоку — 350 км³ (менше, ніж на інших материках). Шар стоку на більшій частині Австралії — близько 50 мм на рік, лише на навітряних схилах Великого Вододільного хребта 400 мм і більше. 7 % площі Австралії належать басейнові Тихого океану, 33 % площі — басейнові Індійського океану. 60 % території материка займають області внутрішнього стоку з рідкими тимчасовими водотоками («криками»). Найбільші і найдовші крики належать до басейну озера Ейр (Куперс-Крик, Дайамантина та ін.). Стік у криках спостерігається тільки після епізодичних літніх злив. На карстовій рівнині Налларбор поверхневий стік відсутній. Більшість рік зовнішнього стоку короткі, з невиробленим подовжнім профілем і нерівномірним режимом стоку, судноплавство є лише у низов'ях, мають переважно дощове живлення.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Австралії

Болота[ред. | ред. код]

Докладніше: Болота Австралії

Льодовики[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Австралії

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Австралії

Земельні ресурси Австралії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 53,4 %,
    • орні землі — 6,2 %,
    • багаторічні насадження — 0,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 47,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 19,3 %;
  • інше — 27,3 %[4].
Див. також: Ліси Австралії

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Австралії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Австралійської підобласті Австралійської області, більша центральна посушлива частина — до Центральноавстралійської, північ — до Торресової, південний схід і острів Тасманія — до Бассової, південний захід — до провінції Південно-Західної Австралії[30].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Австралія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: руйнівні циклони вздовж узбережжя; суворі посухи; лісові пожежі; вулканічна діяльність на островах Херд і Макдональд[4].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • ерозію ґрунтів спричинену перевипасанням, промисловим будівництвом, урбанізацією, екстенсивним сільським господарством;
  • засолення ґрунтів на сільськогосподарських угіддях;
  • опустелювання;
  • розширення сільськогосподарських угідь, що знищує біотопи рідкісних видів тварин і рослин;
  • значне туристичне навантаження на найбільший у світі кораловий риф — Великий Бар'єрний;
  • обмежені ресурси природних джерел питної води на більшій частині континенту.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Австралії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Австралійський Союз // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Islands : [арх. 9 лютого 2019 року] : [англ.]. — Geoscience Australia, Australian Government. — Дата звернення: 9 лютого 2019 року.
  3. Australia in Brief: The island continent : [англ.]. — Department of Foreign Affairs and Trade. — Дата звернення: 29 травня 2009 року.
  4. а б в г д е ж и к Australia, Geography. Factbook
  5. а б в г (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2001.
  6. (англ.) Encounter 1802—2002: Collection Item View.
  7. (англ.) Oz // Oxford English Dictionary.
  8. (англ.) Jacobson, H. In the Land of Oz. — Penguin, 1988.
  9. (англ.) Algeo J. Australia as the Land of Oz // American Speech. — 1990. — Вип. 1. — № 65. — С. 86-89.
  10. а б в Атлас світу, 2005
  11. а б State of the Environment 2006 : [арх. 23 червня 2013 року] : [англ.]. — Department of the Environment and Water Resources. — Дата звернення: 19 травня 2007 року.
  12. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  13. Part VII : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  14. а б в г д Австралія (континент) // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  15. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  16. (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
  17. Macey Richard. Map from above shows Australia is a very flat place : [арх. 12 лютого 2019 року] : [англ.] / Macey Richard // smh.com.au. — The Sydney Morning Herald. — Дата звернення: 12 лютого 2019 року.
  18. A Chat with Tim Flannery on Population Control : [арх. 23 червня 2013 року] : [англ.] / Karina Kelly. — Australian Broadcasting Corporation, . — Дата звернення: 23 квітня 2010 року.
  19. Damaged Dirt : [арх. 16 травня 2011 року] : [англ.] / Cameron Grant. — The Advertiser, 2007. — 1 August. — Дата звернення: 23 квітня 2010 року.
  20. а б в Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  21. Highest Mountains : [арх. 9 лютого 2019 року] : [англ.] // ga.gov.au. — Geoscience Australia, Australian Government, . — Дата звернення: 9 лютого 2019 року.
  22. а б в г д Аничкин О. Н. и др., 1983, Природа
  23. Mount Augustus. The Sydney Morning Herald. 17 лютого 2005 року. Процитовано 30 березня 2010 року. 
  24. Central Ranges xeric scrub (AA1302) : [арх. 23 червня 2013 року] : [англ.] // Terrestrial Ecoregions. — World Wildlife Fund, 2001. — Дата звернення: 16 червня 2010 року.
  25. Banting, Erinn, 2003
  26. Tirari-Sturt stony desert (AA1309) : [арх. 23 червня 2013 року] : [англ.] / Angas Hopkins // Terrestrial Ecoregions. — World Wildlife Fund, 2001. — Дата звернення: 16 червня 2010 року.
  27. Great Sandy-Tanami desert (AA1304) : [арх. 23 червня 2013 року] : [англ.] / Angas Hopkins // Terrestrial Ecoregions. — World Wildlife Fund, 2001. — Дата звернення: 16 червня 2010 року.
  28. Johnson, David, 2009
  29. Protected Areas and World Heritage –— Great Barrier Reef World Heritage Area : [арх. 28 травня 2007 року] : [англ.] // UNEP World Conservation Monitoring Center. — Department of the Environment and Heritage, 1980. — Дата звернення: 19 травня 2007.
  30. а б в г д е ФГАМ, 1964
  31. а б Miller, Gifford; Mangan, Jennifer; Pollard, David; Thompson, Starley; Felzer, Benjamin; Magee, John. Sensitivity of the Australian Monsoon to insolation and vegetation: Implications for human impact on continental moisture balance // Geology. — 2005. — No. 33 (1). — P. 65–68. — DOI:10.1130/G21033.1.
  32. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  33. (англ.) Ramsar Sites Information Service — Ramsar Sites Information Service.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]