Географія Бангладеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Бангладеш (англ.)

Бангладеш — держава в Південній Азії в дельті річок Ганг і Брахмапутра, омивається на півдні водами Бенгальської затоки Індійського океану[1]. Площа держави складає 148,46 тис. км² (95 місце в світі), з яких 130,17 тис. км² припадає на сушу, на внутрішні води — 18,29 тис. км²[2].

Назва[ред. | ред. код]

Назва країни Бангладеш (бенг. গণপ্রজাতন্ত্রী বাংলাদেশ) походить від Бангла (бенг. বাংলা) — люди, які говорять бенгальською мовою, і деш (бенг. দেশ) — країна[3]. Тобто Бангладеш — країна, у якій говорять бенгальською мовою. Бангладеш — це східна частина Бенгалії (Східна Бенгалія), що була розділена після Другої світової війни в XX столітті за релігійною ознакою — індуїсти східної частини залишились в Індії, а мусульманські території увійшли до новоствореної держави Пакистан як провінція Східний Пакистан. У 1971 році провінція проголосила незалежність від Пакистану.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташування Бангладеш

Держава розташована в Південній Азії, у північно-східній частині Індійського субконтинету. На півдні омивається Бенгальською затокою Індійського океану[1]. Країна простягнулася з півночі на південь на 820 км і зі сходу на захід на 600 км. Загальна довжина кордонів суходолом складає 4413 км, на заході, півночі і сході межує з Індією (4142 км), на південному сході (271 км) — з М'янмою[2]. Донедавна Бангладеш мав безліч анклавів й ексклавів на північному кордоні з Індією в регіоні Куч-Бехар, навіть третього порядку[4]. Питання було вирішене внесенням поправок до конституції Індії і 31 липня 2015 року держави обмінялись територіями, у наслідок чого Бангладеш додатково отримав 40 км²[5][4][6].

Індія Індія
Індія Індія Gray compass rose.svg Індія Індія
Бенгальська затока М'янма М'янма

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Бангладеш лежить між 20°30' і 26°45' північної широти, 88°00' і 92°53' східної довготи.

Геологія[ред. | ред. код]

Більша частина території — це алювіальні відклади східної частини Індо-Гангського прогину. На південному сході невисокі гори складені вапняком і сланцями[7].

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Поклади кам'яного вугілля (провінція Читтагонг), природного газу (провінція Сілхет), залізної руди, каоліну, торфу, будівельних матеріалів (Лушайські гори)[1][7].

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Бангладеш

Більша частина території країни лежить у східній частині алювіальної Індо-Гангської рівнини, в дельті Гангу, Брахмапутри і Мегхни (Джамуна), яка майже щороку затоплюється[1][7]. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод великих річок, їхніх рукавів та приток[8].

Низовина в прибережних районах розчленована численними рукавами й протоками, середні висоти від 1-3 до 20-40 м над рівнем моря. Підвищені межиріччя («доаби») розчленовані заболоченими старицями («бхілі»)[7]. На південному заході країни знаходяться широкі мангрові болота Сундарбан площею 27 тис. км²[8][7].

Хоча північно-західні райони Бангладеш (межиріччя Гангу і Брахмапутри) займають дещо вище положення, максимальні позначки поверхні не перевищують 90 м. Тут в умовах пологого схилу місцевості на півдні переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу[8]. Уздовж північного кордону з Індією лежать невисокі пагорби Мадхпур, відносна висота яких не перевищує 30 м.

На південному сході Бангладеш з північного заходу на південний схід простяглися глибоко розчленовані західні хребти Лушайських гір (60—300 м) і Чіттагонзькі пагорби (Ренг-Тланг, 957 м), що займають менше десятої частини площі країни[8][7]. Найвища точка країни — гора Кеокрадонг (офіційна висота — 1230 м, виміряна — 986 м[9]) у хребті Тангіодаунг. За іншими даними найвищою вершиною країни є Моудок-Муал (Сака-Хафонг) на кордоні з М'янмою — 1052 м[10].

Satellite image of Bangladesh in October 2001.jpg Map of Bangladesh-en.svg Flag Marker on Keokaradong (New).JPG Saka Haphong.jpg [[Файл:|border|170px|]]
Супутниковий знімок
території Бангладеш
Топографічна карта
Бангладеш
На вершині Кеокрадонгу
Моудок-Муал

Землекористування у Бангладеш, станом на 2011 рік, має такий вигляд:

  • орні землі — 59%;
  • постійні пасовища — 4,6%;
  • багаторічні культури — 6,%;
  • лісові масиви — 11,1%[2].

Зрошується 50,5 тис. км² оброблюваних земель (станом на 2008 рік)[2].


Узбережжя[ред. | ред. код]

Бангладеш омивається на півдні водами Бенгальської затоки Індійського океану. Загальна протяжність узбережжя складає 580 км. Узбережжя являє собою дельту Гангу з численними рукавами, мілинами, намивними островами («чарами») у західній частині. Центральна частина узбережжя — це естуарій головного русла Гангу. У південно-східній частині узбережжя країни знаходиться найдовший в світі піщаний пляж (125 км) — Кокс-Базар, що закінчується півостровом Наф (Текнаф).

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Бангладеш

Усі острови Бангладешу можна умовно розділити на 3 групи:

Більшість островів перших двох груп є алювіальними наносами дельти Гангу та його численних рукавів, тому обриси й площа островів мають мінливий характер.

Amazing sunset of Nijhum Dwip.jpg Coastal area of Sandwip (2).jpg Nasa satellite image of Sandwip Uploaded by Rahat.jpg Keya Tree of Saint Martin Island.JPG St Martin Island Chera Dwip.JPG
Зарості
острова Ніджхум-Двіп
Острів Сандвіп
Острів Сандуїп
з супутника
Зарості панданусу
на Сент-Мартінсі
Острів Чхера

У 1970 році після проходження циклону Бхола виник спірний острів на кордоні з Індією площею 0,25 га — Південний Талпаті (бенг. দক্ষিণ তালপট্টি দ্বীপ), або Нью-Мур (гінді दक्षिण तालपटि द्वीप), який у березні 2010 року був розмитий водними потоками — суперечка вирішилась[11]. У 1861 році внаслідок землетрусу зник острів Бхолар-Двіп, що знаходився у західній групі між півостровом Текнаф і островом Сент-Мартінс[12].

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Бангладеш

Клімат Бангладеш субекваторіальний, мусонний[1]. Зими м'які, сухі і сонячні (листопад-квітень), літо спекотне, дощове (травень-жовтень)[7]. Середні добові температури січня коливаються в діапазоні +15…+25 °C, квітня (найтепліший місяць) — +25…+34°C[1].

Опадів 1500-3000 мм на рік, максимум з травня по жовтень[1]. У сухий сезон (20% річних опадів), з листопада по лютий або березень, східні райони країни зазвичай отримують менше 180 мм атмосферних опадів, на північному заході їх випадає менше 75 мм. Головна пора сільськогосподарських робіт[7]. З квітня по травень — сезон «малих дощів», дуже необхідних селянам, які готуються до оранки для раннього посіву осіннього рису аусу й головної ринкової культури — джуту. У цей сезон кількість опадів на сході Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобові мінімальні температури становлять 21-26 °C, максимальні — 32 °C[8]. Власне дощовий період триває з червня по жовтень, коли мусонний повітряний потік приходить з боку Бенгальської затоки й приносить більше 1270 мм, за добу випадає до 25 мм[7]. Температурний режим досить стабільний: повітря, як правило, не прогрівається вище 31 °C. Вночі можуть бути значні похолодання — до 6 °C[8].

Прибережні округи Бангладеш, які здебільшого прилягають до естуарію Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і значних матеріальних збитків[8]. Великих збитків завдають повені улітку під час танення снігів у Гімалаях[7]. Меншої шкоди завдають бурі з градом, які найчастіше трапляються у березні-квітні, та урагани.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Річкова сітка дуже густа, річки повноводні. На річках часто бувають поводі, які завдають значних руйнувань[1]. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод річок, їх рукавів та приток[8]. Уздовж берегів річок, які утворюють багаторукавну дельту Гангу, простяглися прируслові дюни (вали), зовнішні схили яких спускаються до заболочених і насичених вологою заплавних низин. Хоча вода виходить за межі дюн лише в пік повеней, вона може триматися в пониженнях рельєфу протягом всього року[8].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Бангладеш

Усі понад 700 річок Бангладеш відносяться до басейну Індійського океану, більшість з них — до системи Ганг—Брахмапутра. Загальна протяжність водних шляхів в країні становить понад 24 тис. км[13]. Живлення річок — мішане, сніжно-дощове[7]. Для рівнинних річок не рідка біфуркація. Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Це нерідко призводить до розмиву сільськогосподарських угідь і утворення нових піщаних островів («чарів») у широких руслах мігруючих водотоків[8].

Головний рукав Гангу, Падма, перетинає країну від західного кордону в південно-східному напрямку. Після злиття з головним рукавом Брахмапутри, Джамуною, їх об'єднаний потік (Падма) також рухається на південний схід, до злиття з Мегхною. Вже під цією назвою річка впадає в Бенгальську затоку, як і протоки Ганга, що течуть від Падми безпосередньо на південь: Сібса, Бхадра, Пусур, Горай-Мадхуматі, Кача, Аріалхан, Бурішвар[8].

На північному-заході до Джамуни несуть свої води її праві притоки: Атрай, Джамунешварі, Тіста. А на північному-сході до Мегхни — Кушіяра, Сурна.

Головні річки південного-сходу, Карнапхулі та Гумті, беруть свій початок в горах Індії на сході й течуть на захід.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Бангладеш

На південному сході Бангладеш в регіоні Чіттаґонґ споруджено кілька ГЕС, зокрема перша з них — у середній течії головної річки регіону — Карнапхулі[8].

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Бангладеш

На більшій частині території Бангладеш поширені різноманітні родючі алювіальні ґрунти, подекуди — червоноземи й жовтоземи[1][7]. У межах височин Барінд і Мадхупур на давньому плейстоценовому алювію домінують глинясті латеритні ґрунти (так званий червоний кхіяр), які в спекотний сезон дуже ущільнюються[8]. У дельтових районах в результаті дії морських припливів поширені засолені глинисті важкі ґрунти[8]. З боку Бенгальської затоки їх оточує смуга легких піщаних ґрунтів. У порівняно великих пониженнях рельєфу переважають ґрунти важкого механічного складу. Алювіальні ґрунти мають супісчаний і піщаний склад у долинах річок Брахмапутри, Мегхни і Тісти, глинистий — у басейні Гангу[8].

На сході країни біля підніжжя крутосхилих гір на грубощебнистих наносах і на мілкоземі сформувалися колювіальні ґрунти.

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Бангладеш

У Бангладеш переважає культурний ландшафт, природна рослинність збереглася лише в декількох районах[1]. Природна рослинність представлена вічнозеленими субекваторіальними лісами, мангровими заростями вздовж річок і саваною на височинах.

У вологих дощових лісах поширені такі цінні породи, як тикове і сандалове дерева, гарджан (до 60 м), манго, камфорні, перцеві дерева. Ліани завдовжки 100 м, численні епіфіти роблять такі ліси важкодоступними[8][7].

У горах Лушаї і Чіттагонг ростуть вологі тропічні вічнозелені і мусонні ліси, які скидають листя в суху пору року.

Мангрові ліси поширені в Сундарбані на південному заході країни, там домінує дерево сундрі[8].

У низинах гір, де практикується перекладне землеробство, ліси змінюються бамбуковими джунглями[8].

Див. також: Ліси Бангладеш

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Бангладеш

На південному сході мешкають дикі слони, зустрічаються носороги, леопарди, шакали, олені мунтжак та індійський замбар, дикі кабани; багато мавп, кажанів, видр, мангустів, землерийок, пацюків і звичайних мишей[8]. У лісах іноді зустрічається бенгальський тигр (королівський).

У Бангладеш безліч видів птахів (павичі, фазани, куріпки, качки, папуги, бенгальський гриф та ін.)[8][8].

З плазунів водяться змії, у тому числі кобри і крайти, а також ящірки, включаючи геконів[8]. У прибережних водах Сундарбана водяться крокодили-гавіали. З земноводних зустрічаються саламандри і жаби[8].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Регулярно затоплюються під час повеней значні території регіонів Дака, Барісал і Кхулна у центральній частині Бангладеш, де алювіальні ґрунти, що збагачуються мулом під час повеней, характеризуються високою природною родючістю.[8] Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Особливо потужна повінь сталася 1998 року, коли затоплено було третину території країни (що також призвело до спалаху епідемій)[8].

Прибережні округи Бангладеш, які здебільшого прилягають до естуарію Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і значних матеріальних збитків. Так, наприклад, від припливу під час Бхолійського циклону в листопаді 1970 року загинуло кількасот тисяч людей[8].

На більшій частині території країни ліси давно знищені, і на цьому місці переважають сільськогосподарські угіддя[8].

Cyclone Aila Climate Change Nijhum Dwip 2009 Dec Bangladesh.jpg [[Файл:|border|170px|]] [[Файл:|border|170px|]] [[Файл:|border|170px|]] [[Файл:|border|170px|]]
Наслідки тропічного циклону

Охорона природи[ред. | ред. код]

Через значну густоту населення (приблизне населення Росії на території меншій ніж острів Велика Британія) в країні майже не залишилось ділянок з первісною рослинністю, не перетвореними ландшафтами. Але усе ж таки вони є й узяті під охорону держави, здебільшого на півдні та островах. Найбільшою заповідною територією держави (6 тис. км²) є заповідний мангровий ліс Сундарбану на південному-заході. У 1992 році його включено до Рамсарського списку водно-болотяних угідь, а у 1997 році, разом з індійською частиною, Сундарбан (бенг. সুন্দরবন; англ. Sundarbans) оголошено Світовою спадщиною ЮНЕСКО[14][15].

На південному заході в Чіттагонзі засновані національні парки Каптай (бенг. কাপ্তাই জাতীয় উদ্যান), на правому березі річки Карнапулі; Гімчарі (бенг. হিমছড়ি জাতীয় উদ্যান) у Кокс-Базарі; поряд, на півострові Наф, заповідник Текнаф (бенг. টেকনাফ বন্যপ্রানী অভয়ারণ্য) площею 116 км².

У центральній частині країни національні парки Бхавал (бенг. ভাওয়াল জাতীয় উদ্যান) площею 50 км² і Мадхупур (бенг. জাতীয় উদ্যান). На півночі — заповідник Танга-Хаор площею 95 км², що входить до Рамсарського списку[16].

Sundarbans 02.jpg Sundarbans.jpg Himchari Hill.jpg BhawalRajbari.jpg Lawachara National Park Srimongol Sylhet Bangladesh 11.JPG
Мангри Сундарбану
Сундарбан з космосу
Національний парк
Гімчарі
Національний парк
Бхавал
Ліс у національному
парку Лавачара

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Бангладеш // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б в г (англ.) Бангладеш у Всесвітній книзі фактів на сайті ЦРУ США.
  3. (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М: АСТ, 2001.
  4. а б (англ.) Suvojit Bagchi Land pact rollout in next 11 months. — The Hindu, 13 червня 2015 року.
  5. (англ.) Shoaib Daniyal India-Bangla land swap: was the world's strangest border created by a game of chess? — Scroll.in, 8 травня 2015 року.
  6. (англ.) Indrani Amarami Border deal will control infiltration from Bangladesh. — Rediff.com, 5 червня 2015 року.
  7. а б в г д е ж и к л м н п (рос.) Пакистан // Краткая географическая энциклопедия. Том 3: Милос — Союз ССР / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1962. — 580 с.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
  9. (англ.) Keokradong, Banglatrek. — Banglatrek.org
  10. (англ.) Bao-Rong Lu, Generai information of the areas visited and the collecting routes, A Report On BRRI-IRRI Cooperative Collection of Wild Oryza Species In Bangladesh, page 5, International Rice Research Institute, 1998.
  11. (англ.) Kara Gilmour New Moore Island Sinks From Global Warming. — Newsoxy, 11 вересня 2012 року.
  12. (англ.) Moinul Hoque Chowdhury. St Martin's treasure at risk. — IOSEA Marine Turtle MoU Secretariat, c/o UNEP Regional Office for Asia and the Pacific, United Nations Building, Rajdamnern Nok Avenue, Bangkok, 10200, Thailand.
  13. (англ.) River and Drainage System. — Banglapedia: National Encyclopedia of Bangladesh. Banglapedia, 2012.
  14. (англ.) The Sundarbans — World Heritage Centre. The List.
  15. (англ.) Sundarbans Reserved Forest. — Ramsar Sites Information Service.
  16. (англ.) Tanguar Haor. — Ramsar Sites Information Service.

Література[ред. | ред. код]

  • (англ.) Rashid, Haroun Er (1991). Geography of Bangladesh. Dhaka, Bangladesh: University Press. ISBN 984-05-1159-9.
  • (рос.) Тринич Ф. А. Восточный Пакистан. — М., 1959.

Посилання[ред. | ред. код]