Привид

Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Привиди
Ключові поняття Божества Герой Монстр Дух Душа Космос Хаос Потойбічний світ Створення Вічне повернення Золота доба Доля Сакральне Жертвопринесення Ініціація Міф Монотеїзм Антропоморфізм Зооморфізм Світове дерево Синкретизм Таємні товариства
Найдавніші форми Анімізм Зоолатрія Культ предків Магія Полідоксія Тотемізм Фетишизм Шаманізм
Історичні ареали Азія: Айии Бон Буддизм Бурханізм Ведизм Гіндукушська релігія Даосизм Джайнізм Індуїзм Мусок Синто Тенгріанство Шаманізм Америка: Індіанські вірування Африка: Стародавній Єгипет Африка південніше Сахари Близький Схід і Середземномор'я: Зороастризм Іслам Християнство Юдаїзм Язичництво Європа: Адиге хабзе Ваттісен яли Вацдін Стародавня Вірменія Германці Стародавня Греція Інешкіпазія Кельти Мокшень кой Слов'яни Удмурт вос Чимарій юла
Служителі культу Жрець Шаман Оракул Брахман Волхв Друїд Маг
Надприродні сутності Божество Демон Чорт Дух-посланець Янгол Привид Психопомп Вахана
Персонажі-люди Напівбог Герой Чаклун Відьма
Категорія • Портал

При́вид — дещо, що привиділось, ілюзія або плід фантазії. У фольклорі, фентезі та жахах привид — душа людини, що з якоїсь причини не пішла у потойбічний світ, наприклад, через прокляття або невиконані за життя справи. З привидами пов'язано багато забобонів.

Привиди у фольклорі та міфах

За повір'ями численних народів, після смерті людини лишається існувати її нематеріальна частина, душа. Прояв цієї душі в світі живих зветься привидом і виникає в разі неприродної смерті, порушення правил поховання чи чиїхось вчинків, які не пускають душу у світ мертвих. У багатьох культурах існувала та існує віра в необхідність задобрювання мерців, щоб вони не турбували живих, але разом з тим і в можливість спілкуватися з ними.

Так, у давньогрецькій міфології померлі, що живуть в Аїді, уявлялися як напівпрозорі тіні, що можуть повідати про різні таємні знання. Ця віра знайшла розвиток в спіритизмі, де душі мертвих можна викликати спеціальним ритуалом, щоб дізнатись приховане. Часом привиди охороняють скарби чи з'являються в строго визначений час. Так, у німецькому фольклорі існує «дике полювання» або ж «дикий гін» — натовп привидів грішників і злих духів різних видів, які проносяться по небу під час зимових бур у супроводі гончих псів, лякаючи людей.

Згідно з китайським фольклором, у ніч із 14 на 15 серпня відкриваються двері підземного царства, випускаючи примар. Потопельники, повішені й самогубці шукають жертв серед людей, щоб відняти у них душу і помістити її в царство мертвих замість себе.

Привид може мати вигляд не лише людини, а й тварини, як чорні примарні собаки баргести в англійському фольклорі, або предмета. За повір'ями, привидом може стати і неживий предмет, який зник з якоїсь причини (поїзд-привид) або пов'язаний з трагічними подіями (будинок-привид, привид веж-близнюків).

Класичний о́браз привиду — це біла, нечітка, напівпрозора форма тіла людини, тварини чи предмета. Зустрічаються також описи темних привидів, схожих на тінь. Різновидом привиду є двійник (допельгангер) — образ ще живої людини, поява якого означає наближення смерті. Загалом виокремлюються привиди, поява яких одноразова, прив'язані до певного місця аба предмета (дзеркало і Кривава Мері), блукаючі і привиди-вісники, котрі з'являються щоб повідомити якусь інформацію або попередити про прийдешнє лихо.

Згідно з дослідженням соціологічної компанії Harris, віра в привидів дуже поширена. Так в 2013 році 42 % дорослих американців вірили в їх існування, а у Великій Британії — 52 %.

В архівах Британського музею виявили глиняну табличку з малюнками та написами, які підтверджують вірування людей у злих духів і привидів ще як мінімум 3500 років тому. Вона описує магічний обряд. Магічний ритуал, описаний на унікальному артефакті, призначений для вигнання злого духа, який переслідує живих.

Привиди в українському фольклорі

Душі померлих неприродною смертю (заложні мерці) в українському фольклорі можуть турбувати живих людей та шкодити їм. Так, покутники, небіжчики, душі яких не мають спокою через колишні гріхи, вештаються світом, доки не спокутають своїх гріхів. Невідспівані душі відвідують рідних, щоб нагадати відспівати їх. Померлі неприродною смертю можуть блукати по світу, поки не настане час, коли вони мали б померти природно. Також існували вірування, що душі заложних мерців опиняються у владі нечистої сили і та з їх допомогою шкодить людям. Слід розрізняти серед заложних мерців тих, що існують як душі, і мерців, які фізично виходять з могили для виконання незавершеної справи, через прокляття, або з метою завдати шкоди.

Привиди у японському фольклорі

В японському фольклорі та міських легендах привиди є дуже поширеним проявом паранормального. Згідно з синтоїзмом, душі тих, хто помер своєю смертю, стають духами пращурів, а душі померлих насильницькою смертю — ворожими юрей. При цьому незалежно від статі померлого, юрей з'являється в жіночому вигляді. Особливим різновидом привидів є мононоке, втілені матеріально для завдання шкоди.

Перший спогад в літературі про мстивого юрей міститься в «Ґендзі моноґатарі». В XIV—XV ст. привиди та духи стали основними героями на сцені цього театру. У роки періоду Едо (1603—1868) привиди прижилися й на сцені театру кабукі. Найвідоміші майстри ксилографії, наприклад, Кацусіка Хокусай, присвятили цій темі свої гравюри.

Японські привиди часто не прив'язані до конкретного місця мешкання та здатні переслідувати обрану жертву повсюди. Особливо юрей полюбляють покинуті будинки, старі храми, де підстерігають перехожих. На відміну від йокаїв, як правило, простодушних та легковірних, хоча часом і шкодливих, юрей завжди лякають людей і намагаються їм нашкодити.

Привиди в містиці та паранауці

З фольклорних та міфічних уявлень про привидів походять численні містичні трактування. Так, поширеним поясненням існування привидів є те, що привиди — це душі, які покинули тіло, але не увійшли до потойбічного світу. Декотрі містики вважають, що привиди усвідомлюють свій стан, але утримуються відчуттям незавершеного обов'язку, помсти чи прив'язаності до своєї власності.

Серед медіумів вважається, що привидів померлих можна викликати при спіритичних сеансах, відповідним чином налаштувавшись на контакт. Привиди в такому разі начебто можуть взаємодіяти з матеріальним світом — рухати предмети, викликати звуки чи холод, або і з'являтися особисто.

Декотрі містики і представники неакадемічної науки стверджують, що вигляд і здатності привидів залежать від рівня їхньої матеріальності. Майже нематеріальні ледве здатні себе проявляти, тоді як матеріалізовані більшою мірою можуть виглядати зовсім як живі люди, за винятком того, що проходять крізь предмети. Існують думки, що привиди є не душами, а о́бразами, які посилаються померлими для живих з іншого світу.

Американський фізик Дональд Карпентер припускав, що привид (і душа) є певною матеріальною субстанцією, яка після смерті людини покидає тіло. Він стверджував, що навіть вирахував масу душі, яка складала від 6 до 27 грамів. Дослідник паранормальних явищ Джон Спенсер в книзі «Енциклопедія привидів і духів» (1992) припустив, що зображення певних подій якимось чином «записуються» в тому місці, де вони відбулися, і потім «відтворюються» в певні моменти часу. Однак він не описав механізму «запису» та «відтворення».

Частина містиків переконані, що привидами є частини людського «тонкого», «астрального», «ефірного» тіла, котрі з якоїсь причини починають жити самостійно. Вони утворюють як двійників живих людей, так і їхні о́брази, що лишаються після смерті, несучи в собі відбиток прижиттєвих думок, емоцій.

Наукові пояснення

«Привид» — насправді відкинута на туман тінь

У книзі Е. Парріша «Галюцинації та ілюзії» (1897) містилася одна з перших наукових спроб пояснити явище привидів. Там описувався випадок, де члени екіпажу судна побачили привид померлого кока, котрий ішов до них по воді. Коли привид наблизився, він несподівано перетворився на купу уламків. Парріш припустив, що спочатку хтось один, розмірковуючи про втрату кока, навіяв іншим спогади про нього. Далі ця утримувана думка спричинила масове асоціювання уламків з силуетом померлого. Як вважав Парріш, це могло послугувати поясненням того, як виникають привиди — через масові видіння, викликані навіюванням.

У книзі «Примарні образи» (1930) професор Еріх Рудольф Єнш спробував пояснити привидів стійкими (ейдетичними) зоровими образами, які накладаються на нормальний зір.

Також за привидів можуть бути сприйняті оптичні ілюзії, міражі. Таким чином привидів пояснював популяризатор науки Яків Перельман. Документально зафіксованим оптичним явищем такого роду є так званий брокенський привид. Це явище виникає, коли тінь спостерігача падає на поверхню хмар (туману). Тінь може здаватися спостерігачеві дуже великою та іноді оточеною кольоровими кільцями і рухомою через рух хмарного шару і коливання його щільності. Іншим поясненням є боковий міраж, коли нагріті скелі або стіни викликають відбиття зображення, як від дзеркала. При цьому зображення може багатократно дублюватися.

Вік Тенді в 1998 описав вплив інфразвуку на людину, за якого виникає відчуття тривоги і галюцинації. Сам дослідник відчув на собі вплив інфразвуку, що вироблявся несправним вентилятором, і висунув гіпотезу, що подібно інфразвук може породжуватися вітром в покинутих будівлях, таких як замки. Пізніше це було підтверджено дослідним шляхом.

За дослідженнями видання «Reader's Digest» у 2006 році, 20 % респондентів (21 % жінок і 16 % чоловіків) заявили, що хоча б раз у житті бачили привидів. Проте якщо людина вже вірить у привидів, то вона з більшою ймовірністю буде інтерпретувати подію як паранормальну.

Професор психології Ара Норейзайян та Айяна Віллард з Університету Британської Колумбії вважають причиною бачення привидів парейдолію — здатність бачити знайомі образи у випадкових зображеннях. Люди, схильні до парейдолії, частіше за інших впізнають антропоморфні образи.

Посилання

• Привиди: реальність чи містика?