Будівля Офісу Президента України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будівля Офісу Президента України
Краєвид із боку НАДТ ім. І.Франка

50°26′40″ пн. ш. 30°31′44″ сх. д. / 50.44444° пн. ш. 30.52889° сх. д. / 50.44444; 30.52889
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняКиїв
АрхітекторСергій Григор'єв, Борис Жежерін
Дата початку спорудження1936
Дата закінчення спорудження1939
СтильНеокласицизм
Призначенняофіційна резиденція
АдресаБанкова вулиця, 11

Будівля Офісу Президента України. Карта розташування: Київ
Будівля Офісу Президента України
Будівля Офісу Президента України
Будівля Офісу Президента України (Київ)
Мапа

CMNS: Будівля Офісу Президента України у Вікісховищі

Буді́вля Офісу Президе́нта Украї́ни — споруда, розташована на вул. Банковій, 11. Зведена у 1936—1939 роках на фундаменті будівлі 1870-х років. У будівлі розміщується Офіс Президента України, початково установа створена Леонідом Кравчуком 13 грудня 1991 (указ № 6/1991) як Адміністрація Президента України.

Історія

[ред. | ред. код]

Першу будівлю на Банковій вулиці за проєктом київського архітектора Олександра Шіле звели в 70-х роках XIX століття.

У різні роки тут працювали відомі воєначальники. До революції 1917 року — генерали Російської імперії Михайло Алєксєєв, Михайло Драгомиров, Володимир Сухомлинов. У 1918 році тут розміщувався Генеральний штаб армії Української Народної Республіки, за часів державності гетьмана П. Скоропадського — Генштаб армії Української Держави. Серед штабних працівників були визначні українські воєначальники — командувач армії УНР генерал-хорунжий Василь Тютюнник, генерал-хорунжий Марко Безручко, полковник Євген Мешківський.

Сучасну будівлю звели на фундаменті споруди ХІХ сторіччя. У радянську добу тут працювали Олександр Єгоров, Йона Якір, Василь Блюхер, Георгій Жуков, Микола Ватутін. Під час нацистської окупації Києва на Банковій, 11 розташовувався Київський генералкомісаріат. Після Другої світової війни в будівлі на Банковій розміщувався Центральний комітет Компартії України. Саме тут були кабінети перших секретарів ЦК КПУ Микити Хрущова, Леоніда Мельникова, Олексія Кириченка, Миколи Підгорного, Петра Шелеста, Володимира Щербицького.

Архітектура будівлі

[ред. | ред. код]
Будівля Офісу Президента України з нічним освітленням.

Сучасну будівлю звели напередодні Другої світової війни в 1936—1939 роках для штабу Київського особливого військового округу. Автор проекту — архітектор Сергій Григор'єв. Його помічником був архітектор-академік Борис Жежерін, який одночасно був автором споруди палацу-санаторію «Конча-Заспа» й головного павільйону Національного експоцентру України.

На збереженому фундаменті симетричних корпусів ХІХ сторіччя добудували нові стіни й оформили будинок як реконструйовану споруду. Новий будинок одержав видовжені крила, а в центрі композиції — масивний ризаліт зі вставною колонадою великого корінфського ордера. Владну монументальність будинку підкреслено важким антаблементом, обличкуванням цоколя полірованим лабрадоритом, сірим тинькуванням «під шубу». Додали величі й чотири поліровані кам'яні кулі, що фланкують портал парадного входу. Зодчий настільки точно розрахував усі деталі, що величезний будинок, незважаючи на розташування на вузькій вулиці, не тільки не розчавив довкілля, а й добре проглядається з усіх точок: з Інститутської та Лютеранської, з сусідньої площі ім. Франка та з далекого Михайлівського майдану.

Приміщення побудоване в стилі «Урочистого сталінського комуністично-радянського монументалістського ампіру з давньо-римською стилізацією», який був покликаний символізувати велич, могутність і вічність комуністичного режиму. За іншими джерелами[1] в стилі будинку поєднано елементи класичного стилю й українського бароко.

На внутрішньому подвір'ї розміщені їдальня, пральня, хімчистка, друкарня, приміщення ДУСу тощо.[1]

За станом на початок ХХІ сторіччя будівля вимагає повного капітального ремонту.

Екскурсії

[ред. | ред. код]

Щосуботи проводяться екскурсії «На Банковій». Відвідувачі мають змогу оглянути другий поверх Офісу Президента, «Будинок із химерами» й «Будинок невтішної вдови» (Лютеранська, 23).[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Адміністрація Президента України. Там, де народжується історія. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
  2. Екскурсії на Банковій. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 4 червня 2016.