Населення Сен-Мартену
Населення Сен-Мартену  | |
|---|---|
|
Ріст чисельності населення країни Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 31,75 тис. осіб |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 26,51 % |
| • 15–64 років | 66,19 % |
| • старіші за 65 років | 7,3 % |
| Статева структура | |
| загалом | 0,93 чол./жін. |
| при народженні | 1,04 чол./жін. |
| до 15 років | 0,99 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,99 чол./жін. |
| після 65 років | 0,81 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | французи |
| Найбільший етнос | французи |
| Нацменшини | індійці |
| Мови | |
| Офіційна | французька |
| Також у побуті | англійська, голландська, ямайське патуа |
Населення Сен-Мартену. Чисельність населення країни 2015 року становила 31,75 тис. осіб (217-те місце у світі)[1].
Природний рух[ред. | ред. код]
Відтворення[ред. | ред. код]
Вікова структура[ред. | ред. код]
Середній вік населення Сен-Мартену становить 32,3 року (96-те місце у світі): для чоловіків — 31,3, для жінок — 33,2 року[1].
Вікова структура населення Сен-Мартену, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 26,51 % (4 192 чоловіка, 4 225 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 10,58 % (1 682 чоловіка, 1 677 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 47,05 % (7 101 чоловік, 7 838 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,57 % (1 267 чоловіків, 1 455 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,3 % (1 033 чоловіка, 1 284 жінки)[1].
Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]
Розселення[ред. | ред. код]
Густота населення країни 2015 року становила 685 осіб/км² (16-те місце у світі)[1]. Більшість населення країни мешкає на морському узбережжі навколо міст Марігот, Орлеан і Гранд-Касе.
Урбанізація[ред. | ред. код]
Міграції[ред. | ред. код]
Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]
Головні етноси країни: креоли, темношкірі, гваделупські метиси, світлошкірі, індійці.
Мови[ред. | ред. код]
Офіційна мова[2]: французька. Інші поширені мови: англійська, голландська, ямайське патуа, іспанська, пап'яменто.
Релігії[ред. | ред. код]
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво, Свідки Єгови, протестантизм, індуїзм[1].
Освіта[ред. | ред. код]
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Захворювання[ред. | ред. код]
Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].
Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]
Станом на 2012 рік, у країні 3,19 тис. осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 80 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1100 унікальних інтернет-користувачів, що становило 3,5 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси[ред. | ред. код]
Загальні трудові ресурси 2008 року становили 17,3 тис. осіб (214-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: туризм — 85 %; інше — 15 %[1].
Кримінал[ред. | ред. код]
Торгівля людьми[ред. | ред. код]
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сен-Мартену докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[3][4].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Гендерний стан[ред. | ред. код]
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15-24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25-54 років — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55-64 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці старше за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження[ред. | ред. код]
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Франції:
- Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції (фр. Institut national de la statistique et des études économiques).
Переписи[ред. | ред. код]
| Переписи населення Сен-Мартену | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1885 | 3400 | — |
| 1954 | 3366 | −1.0% |
| 1961 | 4502 | +33.7% |
| 1967 | 5061 | +12.4% |
| 1974 | 6191 | +22.3% |
| 1982 | 8072 | +30.4% |
| 1990 | 28 518 | +253.3% |
| 1999 | 29 078 | +2.0% |
| 2006 | 35 263 | +21.3% |
| 2011 | 36 286 | +2.9% |
| Джерело: Офіційні дані переписів заморського департаменту Франції[5][6][7]. | ||
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Saint Martin : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ (фр.) Population municipale au recensement, 1967-2012. [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.] Institut national de la statistique et des études économiques.
- ↑ (фр.) Population légale 2007. Institut national de la statistique et des études économiques.
- ↑ (фр.) Population légale 2012. Institut national de la statistique et des études économiques.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Гваделупа // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Гваделупа // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
- (рос.) Гваделупа // Страны и народы. Америка. Общий обзор Латинской Америки. Средняя Америка / Редкол. : отв. ред. В. В. Вольский, Я. Г. Машбиц и др. — М. : «Мысль», 1981. — 333 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сен-Мартену |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. France : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Франції.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: France. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Франції.
- France. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники східнокарибського регіону.
- France. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Франції від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Latin America and the Caribbean : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН у Латинській Америці та країнах карибського регіону.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
| |||||||||||
